Рішення № 120425573, 07.06.2024, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/219/23

Провадження №2/367/1231/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

07 червня 2024 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Третяк Я.М.,

за участю: секретаря судового засідання Люліної О.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «УП Медіа» про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування, визнання висловленої думки такою, що вжита в грубій, принизливій та непристойній формі, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Городок Я.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , ТОВ «УП Медіа» про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування, визнання висловленої думки такою, що вжита в грубій, принизливій та непристойній формі, стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 01.02.2022 на офіційному веб-сайті «Українська правда», власником якого є ТОВ «УП Медіа», за посиланням https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/61f8cbd7c0a22 у загальному доступі автором ОСОБА_4 було опубліковано статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

У вказаній статті було поширено інформацію відносно народного депутата України ОСОБА_2 , яка, на думку останнього, є недостовірною, негативною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Як зазначено в позові поширена інформація підриває авторитет позивача серед населення країни, створює у громадськості помилкове та оманливе уявлення стосовно здійснення ним своїх повноважень як народного депутата України, а також принижує та ганьбить його моральні, ділові якості, містить висловлювання образливого характеру, зокрема, виражені в грубій (брутальній), принизливій та непристойній формі.

У зв`язку з цим, позивач просив суд:

- визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію інформацію, автором якої є ОСОБА_3 та яка поширена ТОВ «УП Медіа» на веб-сайті https://blogs.pravda.com.ua за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме: «Нардеп-мародер Горобець…»; «Горобець же працює на замовлення забудовника і ексмера ОСОБА_5 »; « ОСОБА_6 , якого протягнули в нардепи на бренді і з немалими інвестиціями…»; «… крім вигоди, яку ОСОБА_6 має з цього питання, ОСОБА_7 новому другу зачистив інформаційне поле.»; «… він бенефіціарить, як може.»; «… бидлятко нашкрябало свою пісульку-звернення в інтересах дерибанщиків.»; «Коли нардеп партії влади готує судові підступи для Офісу президента, протидіє Офісу генпрокурора і працює з тими, хто хоче знищити природно-заповідний фонд та ще й робить це в умовах зовнішньої агресії це 3,!4зда глазам.»;

- зобов`язати ТОВ «УП Медіа» протягом одного місяця з моменту набуття чинності судового рішення у даній справі спростувати зазначену вище недостовірну інформацію відносно нього шляхом опублікування повного тексту рішення суду у справі на веб-сайті https://blogs.pravda.com.ua;

- визнати висловлену ОСОБА_3 суб`єктивну думку, а саме: «Нардеп-мародер Горобець»; «На старті було зрозуміло, що в Горобця яєць нема.»; «Не те що яєць, гідності нема і самоповаги.»; «…бидлятко нашкрябало свою пісульку-звернення в інтересах дерибанщиків.»; «Офіс президента не має, звісно, інших задач, щоб судитися з цими ідіотами, у Міністерства екології теж нема роботи, тіки готувати дерибанщикам відповіді про те, що процедура створення парку дотримана. Ну, а прокурорам 13 рік ходити по судах.», - такою, що вжита в грубій (брутальній), принизливій та непристойній формі;

- стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача 2 грн. моральної шкоди.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 22.03.2023 за вказаним позовом відкрито провадження в цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Під час підготовчого провадження сторонами було подано заяви по суті справи.

Так, 04.05.2023 від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Мельника Ю.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву (т. 2 а.с. 33-38) з роздрукованими лише непарними аркушами. У відзиві представник відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на те, що висловлена відповідачем ОСОБА_3 у статті інформація є її оціночними судженнями, є критикою та оцінкою дій позивача, який є народним депутатом України (публічним діячем) при здійсненні ним своїх повноважень, без жодного втручання в його приватне чи сімейне життя. Зазначає, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.

11.05.2023 та 19.05.2023 від відповідача ТОВ «УП Медіа» надійшов відзив на позовну заяву (т. 2 а.с. 160-165, 188-192), в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві зазначено, що на сайті https://www.pravda.com.ua є розділ «Блоги», в якому публікуються власні погляди осіб (лідерів думок, авторів), а портал виступає в ролі платформи для плюралізму думок. Відповідач стверджує, що відповідно до правил роботи інтернет-видання автори самостійно заповнюють свої сторінки, редакція втручається в тексти у виняткових, дуже рідкісних випадках, при цьому інтернет-видання не обов`язково поділяє позицію блогерів. Також, відповідач зазначає, що опублікований матеріал є оглядом та суб`єктивною думкою ОСОБА_3 , якою вона вирішила поділитися з оточуючими, автор блогу виражає лише власні думки щодо суспільно важливої екологічної теми збереження незайманим природного ресурсу Біличанського лісу. Відсутність потреби втручання редакції в текст спірної статті обумовлена тим, що її опубліковано стосовно публічного діяча та становить суспільний інтерес, а тому межа критики таких осіб є вищою. Посилаючись на неприпустимість обмеження свободи слова в суспільстві, відповідач вважає, що в даному випадку право громадськості знати розповсюджену інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Окрім того, посилаючись на положення ч. 4 ст. 117 ЗУ «Про медіа», відповідач вважає, що звільнений від відповідальності за поширення тексту статті, а тому вважав, що у випадку задоволення позову має бути звільнений від матеріальної відповідальності.

24.05.2023 від сторони позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, поданий ТОВ «УП Медіа» (т. 2 а.с. 218-221), в якому зазначено, що ТОВ «УП Медіа» є належним відповідачем у вказаній справі, оскільки відповідач не заперечує факт належності йому веб-сайту https://blogs.pravda.com.ua, а отже створив технічну можливість та умови для етики від 25.04.2023, сторона позивача зазначає, що онлайн-медіа несуть відповідальність за порушення стандартів як платформи для розміщення авторської журналістики, що не перебуває під їхнім редакційним контролем, лише у випадку відсутності реакції на скарги зі сторони своєї аудиторії. При цьому, сторона позивача зазначає, що позивачем двічі було надіслано вимогу відповідачу про усунення порушення його особистих немайнових прав шляхом вилучення з публічного доступу оспорюваною статті, але не отримав на них відповіді, а оскаржувана стаття видалена не була. Також, сторона позивача як на підставу відповідальності відповідача ТОВ «УП Медіа» посилається на рішення Комісії журналістської етики від 21.12.2022 «Щодо допису ОСОБА_8 », яким відповідачу рекомендовано вжити заходи щодо обмеження доступу до допису або додавання в ньому посилання на рішення комісії, яким було встановлено порушення етичних стандартів у дописі. Також, сторона позивача, посилаючись на Принципи та правила роботи інтернет-видання «Українська правда», зазначає, що у розділі «Взаємодія з блогерами» передбачено право інтернет-видання втручатися в тексти авторів. Також, позивач вважає, що в опублікованій статті перевищено межі допустимої критики. Посилання відповідача на приписи ЗУ «Про медіа» позивач вважає безпідставними з огляду на те, що вони набрали чинності 31.03.2023 після поширення статті.

29.05.2023 від сторони позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, поданий стороною відповідача ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 235-240), в якому зазначено, що навіть у відзиві відповідач зазначає недостовірну інформацію в формі фактичних тверджень, зазначаючи, що позивач використовує депутатський мандат в особистих цілях, що містить ознаки реального конфлікту інтересів. Окрім того, зазначає, що позивач має три вищі освіти, численні нагороди, є народним депутатом України, отримав значну кількість голосів виборців, а розповсюджена недостовірна інформація щодо здійснення ним своїх повноважень принижує суспільну оцінку його ділових і професійних якостей.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28.07.2023 закрито підготовче засідання, а справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав, надав суду пояснення, аналогічні поданим ним письмовим поясненням (т. 3 а.с. 68-85), у подальшому 11.04.2024 до суду не прибув та подав до суду клопотання про відкладення судового засідання в зв`язку з його зайнятістю у невідкладних слідчих діях у якості захисника, доказів чого суду не надав. 06.06.2024 представник відповідача повторно не прибув до суду, належним чином повідомлений про судове засідання, доказів поважності причин не прибуття не надав. У зв`язку з цим суд визнав за можливе вирішити справу за відсутності сторони відповідача ОСОБА_3 .

Представник відповідача ТОВ «УП Медіа» до суду не прибув, належним чином повідомлений про судове засідання, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, що прибували в судове засідання, дослідивши заяви по суті справи, наявні в справі докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Встановлено, що ОСОБА_2 на позачергових виборах народних депутатів України 21.07.2019 було визнано обраним в одномандатному окрузі № 95 та постановою Центральної виборчої комісії від 16.08.2019 № 1879 «Про реєстрацію народних депутатів України 21.07.2019 в одномандатних виборчих округах» зареєстровано народним депутатом України (т. 1 а.с. 53, т. 2 а.с. 1-2).

19.11.2021 Коцюбинською селищною радою Бучанського району Київської області надіслано лист № 3024/01.29 (т. 1 а.с. 146) народному депутату України ОСОБА_2 , в якому рада просила посприяти в отриманні належних чином завірених копій матеріалів та документації, які слугували підставами підписання Указу Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 «Про створення національного природного парку «Голосіївський» та Указу Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський» та додатків до них. У цьому ж зверненні Коцюбинська селищна рада Бучанського району Київської області просила посприяти в отриманні від департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, Міністерства екології та природних ресурсів України належним чином завірені копії затвердженого Проекту організації території Національного природного парку «Голосіївський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів з його подальшими змінами з відповідними картосхемами організації території, зонування та погодженнями землекористувачів, в тому числі суміжних.

21.01.2022 за результатами опрацювання зазначеного листа народним депутатом України ОСОБА_2 у порядку ст. 16 ЗУ «Про статус народного депутата України» на адресу т.в.о. Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України ОСОБА_9 та голови Київської обласної державної адміністрації ОСОБА_10 було надіслано депутатське звернення (т. 1 а.с. 147-148).

01.02.2022 на веб-сайті https://blogs.pravda.com.ua, власником якого є ТОВ «УП Медіа» (т. 3 а.с. 32), у розділі «Блоги» за посиланням https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/61f8cbd7c0a22 у вільному доступі було розміщено статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (т. 1 а.с. 59-64).

04.08.2022 було проведено фіксацію і дослідження змісту веб-сторінки за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 65-76, 77-86) та, зокрема, зафіксовано 1652 переглядів.

Автором вказаної статті є ОСОБА_3 , у статті викладено інформацію щодо народного депутата України ОСОБА_2 .

Зазначені обставини також не оспорюються відповідачами.

Звертаючись з даним позовом, позивач посилався на те, що вислови відповідача ОСОБА_3 за своїм змістом не висвітлюють суб`єктивну думку автора, а фактично звинувачують позивача у використанні статусу народного депутата України у власних інтересах та в корисливих інтересах інших осіб, вважає, що розповсюджена інформація фактично свідчить про звинувачення його у вчиненні злочинів. Позивач зазначає, що така інформація не відповідає дійсності та є інформацією, яка завдає шкоди честі, гідності і діловій репутації позивача. Окрім того, позивач зауважує, що стаття містить висловлювання образливого характеру відносно нього, оскільки виражена в грубій (брутальній), принизливій та непристойній формі.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Загальною декларацією прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань (стаття 12).

Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року визначено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17).

Так, згідно зі статтею 10 Конвенції 1950 року, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів;

При цьому, здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Статтею 17 Конвенції 1950 року передбачено, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці наголошував, що ніхто не повинен бути уповноважений покладатися на положення Конвенції для того, щоб послабити або знищити ідеали та цінності демократичного суспільства (п. 99 рішення у справі «Партія добробут проти Туреччини»).

У забороні «зловживання правами» стаття 17 спрямована на забезпечення демократій засобами боротьби з діями та діяльністю, які знищують або неналежним чином обмежують основні права і свободи незалежно від того, чи ці дії або діяльність здійснюються «державою», «групою» або «особою» (див. п. 68 рішення у справі «Birsan проти Румунії»).

Суд також підкреслював, що твердження про винуватість особи до вчинення певного кримінального діяння спричинює наперед оцінку фактів без участі компетентного судового органу (див. п. 41 рішення у справі «Алленет де Рібемонт проти Франції»).

Вибір слів в аспекті стверджувальної причетності певної особи до вчиненого кримінального діяння є важливим (див. п. 129 рішення у справі «Криволапов проти України»).

Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статей 21, 28 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Кожен має право на повагу до його гідності. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

При цьому статтею 34 Конституції України гарантовано право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 201 ЦК України визначено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, зокрема, є честь, гідність і ділова репутація особи.

Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його честі і гідності. Честь і гідність фізичної особи є недоторканними. У разі порушення цих прав фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі і гідності.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Відповідно до статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Тобто, позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

При цьому, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У свою чергу, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Пунктом 19 цієї Постанови судам роз`яснено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Одночасно, відповідно до змісту ч. 1 ст. 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Як вже встановлено судом факт поширення оскаржуваної інформації відповідачами не оспорюється, тому суд вважає, що позов пред`явлено до належних відповідачів, оскільки належними відповідачами у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

При цьому, суд не приймає твердження відповідача ТОВ «УП Медіа» щодо звільнення його від відповідальності на підставі положення ч. 4 ст. 117 ЗУ «Про медіа» з огляду на те, що спірні правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності вказаним нормативно-правовим актом.

Судом також встановлено, що до подання цього позову до суду за зверненням позивача ОСОБА_2 експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було проведено судову лінгвістичну (семантико-текстуальну) експертизу, за результатами якої складено висновок від 08.12.2022 № 24816/22-39/31417/22-39 (т. 1 а.с. 87-113).

На вирішення експертизи поставлено питання щодо наявності в статті під назвою «Нардеп-мародер Горобець вирішив судитися з Офісом президента?» висловлювань, які містять інформацію негативного характеру, фактичні твердження чи оціночні судження, образливого характеру, виражені в брутальній, принизливій або непристойній формі висловлювання щодо ОСОБА_2 .

За результатом проведеної експертизи експертами, серед іншого, надано такі висновки:

1)У статті під назвою «Нардеп-мародер Горобець вирішив судитися з Офісом президента?», розміщеній на веб-сайті «Українська правда» за посиланням https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/61f8cbd7c0a22, міститься інформація негативного характеру щодо ОСОБА_2 ;

2)Висловлювання, які містяться у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розміщеній на веб-сайті «Українська правда» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: « ОСОБА_6 же працює на замовлення забудовника і ексмера ОСОБА_5 »; « ОСОБА_6 , якого протягнули в нардепи на бренді і з немалими інвестиціями…»; «… крім вигоди, яку ОСОБА_6 має з цього питання, ОСОБА_7 новому другу зачистив інформаційне поле.»; «… він бенефіціарить, як може.»; «… бидлятко нашкрябало свою пісульку-звернення в інтересах дерибанщиків.»; «Коли нардеп партії влади готує судові підступи для Офісу президента, протидіє Офісу генпрокурора і працює з тими, хто хоче знищити природно-заповідний фонд та ще й робить це в умовах зовнішньої агресії це 3,!4зда глазам.», - є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями;

3)У тексті статті «Нардеп-мародер Горобець вирішив судитися з Офісом президента?», розміщеній на веб-сайті «Українська правда» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , містяться висловлювання образливого характеру щодо ОСОБА_2 , зокрема, виражені у грубій (брутальній), принизливій та непристойній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, висновками експертів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

У свою чергу, статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

На підставі ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У заявах по суті справи відповідачі висновок експертів під сумнів не ставили.

У свою чергу, судом ураховано, що висновок експертів за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 08.12.2022 (т. 1 а.с. 87-113) складено кваліфікованими судовими експертами ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які є експертами акредитованої експертної установи. У висновку зазначено, що експерти попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Окрім того, суд оцінює оскаржувану позивачем інформацію в контексті всього змісту поширеної статті та приходить до висновку, що зазначена в ній інформація дійсно стосується ОСОБА_2 та висвітлює фактичні обставини щодо реалізації ним повноважень народного депутата України в частині надіслання ним депутатського звернення за зверненням голови Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області щодо отримання копій документів стосовно створення національного природного парку «Голосіївський» та його меж. Разом з тим, автор статті стверджує, що ОСОБА_2 є мародером, використовує статус народного депутата України у власних інтересах та корисливих інтересах інших осіб з метою незаконного розподілу земель, включених до складу Національного природного парку «Голосіївський», та знищення природно-заповідного фонду, у тому числі, шляхом штучного ініціювання судових позовів, а статус народного депутата України отримав за сприяння інших осіб, які профінансували його передвиборчу компанію.

У свою чергу, положеннями ст. 8 Закону України «Про статус народного депутата України» визначено, що неприпустимим є використання народним депутатом свого депутатського мандата всупереч загальновизнаним нормам моралі, правам і свободам людини і громадянина, законним інтересам суспільства і держави. Народний депутат не повинен використовувати депутатський мандат в особистих, зокрема корисливих, цілях.

Фактично поширена відповідачами відносно позивача інформація висвітлює останнього як службову особу, яка зловживає владою або службовим становищем, використовує свій депутатський мандат всупереч законним інтересам суспільства і держави.

З метою спростування поширеної відповідачами інформації стороною позивача надано відповіді з Офісу Генерального прокурора від 22.09.2022 та від 28.12.2022 (т. 1 а.с. 118, т. 2 а.с. 4), Міністерства внутрішніх справ України від 13.09.2022 (т. 1 а.с. 123), витяг з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на 02.09.2022 (т. 1 а.с. 114), згідно з якими ОСОБА_2 на території України до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має.

Також, на спростування поширеної відповідачами інформації стороною позивача надано звіт про надходження та використання коштів виборчого фонду кандидата в народні депутати України в одномандатному окрузі № 95 (т. 1 а.с. 125-129) та розшифровку до цього звіту (т. 1 а.с. 130-142), які є додатками до постанови Центральної виборчої комісії від 14.06.2019 № 1010, відповідно до яких на поточний рахунок виборчого фонду ОСОБА_2 надійшло 360000 грн., з яких 100000 грн. є внеском ОСОБА_13

З листа Офісу Президента України від 29.12.2022 (т. 2 а.с. 7) вбачається, що відсутня інформація щодо звернення народного депутата України ОСОБА_2 до суду з позовами, в яких Офіс Президента України був відповідачем або третьою особою.

Натомість, відповідачами не надано суду доказів достовірності поширеної відносно позивача інформації.

Щодо доводів відповідачів про те, що поширена інформація не виходить за межі допустимої критики суд ураховує ту обставину, що позивач дійсно є публічною особою, наділений певними повноваженнями, а тому межа критики його дій, особливо в зв`язку з реалізацією таких повноважень, є ширшої, порівняно з приватними особами. Проте, це не означає, що така критика є безмежною.

Дійсно, за змістом ст. 29 Закону України «Про інформацію» суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Разом з цим, суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому важливим є те, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

Незважаючи на градус критики, вона є допустимою, допоки базується на фактах, а не на безпідставних обвинуваченнях.

Суд зауважує, що в даному випадку в поширеній статті було порушено межі допустимої критики, навіть з урахуванням того, що відносно позивача, який є публічною особою, така межа є значно ширшою, оскільки відповідачами було поширено висловлювання щодо фактів, а не оціночних суджень, які не відповідають дійсності та вжиті із застосуванням явно образливої, лайливої і вульгарної лексики.

За таких обставин, такою, що призводить до формування у суспільства негативного враження про позивача і створює уявлення про вчинення ним протиправних дій на території України та, як наслідок, завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача, суд визнає недостовірною інформацію, автором якої є ОСОБА_3 та яка поширена ТОВ «УП Медіа» на веб-сайті: https://blogs.pravda.com.ua за посиланням: https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/61f8cbd7c0a22 у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », лише у такій частині: «Нардеп-мародер Горобець…»; «Горобець же працює на замовлення забудовника і ексмера ОСОБА_5 »; «… крім вигоди, яку ОСОБА_6 має з цього питання …»; «… він бенефіціарить, як може.»; «… бидлятко нашкрябало свою пісульку-звернення в інтересах дерибанщиків.»; «Коли нардеп партії влади готує судові підступи для Офісу президента, протидіє Офісу генпрокурора і працює з тими, хто хоче знищити природно-заповідний фонд та ще й робить це в умовах зовнішньої агресії це 3,!4зда глазам.».

Разом з тим, інформація про факти, поширена в цій статті, у частині висловлювань такого змісту: « ОСОБА_6 , якого протягнули в нардепи на бренді і з немалими інвестиціями…»; «… ОСОБА_7 новому другу зачистив інформаційне поле.», - судом не визнається недостовірною, оскільки позивачем не доведено, що її поширення завдає шкоди особистим немайновим правам позивача або перешкоджає йому повно здійснювати свої особисті немайнові права. А тому вимоги позивача про визнання цієї інформації недостовірної задоволенню не підлягають.

До того ж, судом встановлено, що в поширеній відповідачами статті було вжито низку висловлювань із застосуванням явно образливої, лайливої і вульгарної лексики, зокрема такого змісту: «Нардеп-мародер Горобець»; «На старті було зрозуміло, що в Горобця яєць нема.»; «Не те що яєць, гідності нема і самоповаги.»; «…бидлятко нашкрябало свою пісульку-звернення в інтересах дерибанщиків.»; «Офіс президента не має, звісно, інших задач, щоб судитися з цими ідіотами, у Міністерства екології теж нема роботи, тіки готувати дерибанщикам відповіді про те, що процедура створення парку дотримана. Ну, а прокурорам 13 рік ходити по судах.».

Проте, суд вважає, що зазначення в резолютивній частині рішення суду про визнання цих висловлювань такими, що вжиті в грубій (брутальній), принизливій та непристойній формі, не є способом цивільно-правової відповідальності, так як немає компенсаційного та майнового характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За таких, обставин суд також задовольняє позов у частині стягнення моральної шкоди в заявленому позивачем розмірі та вважає, що опублікування повного тексту судового рішення в даному випадку є ефективним компенсаційним способом немайнової форми захисту немайнових прав позивача.

Враховуючи викладене, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ «УП Медіа» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 4, 12, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «УП Медіа» про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування, визнання висловленої думки такою, що вжита в грубій, принизливій та непристойній формі, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

1.Визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, автором якої є ОСОБА_3 та яка поширена Товариством з обмеженою відповідальністю «УП Медіа» на веб-сайті: https://blogs.pravda.com.ua за посиланням: https://blogs.pravda.com.ua/authors/fedoriv/61f8cbd7c0a22 у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме:

«Нардеп-мародер Горобець…»

«Горобець же працює на замовлення забудовника і ексмера ОСОБА_5 »;

«… крім вигоди, яку Горобець має з цього питання …»;

«… він бенефіціарить, як може.»;

«… бидлятко нашкрябало свою пісульку-звернення в інтересах дерибанщиків.»;

«Коли нардеп партії влади готує судові підступи для Офісу президента, протидіє Офісу генпрокурора і працює з тими, хто хоче знищити природно-заповідний фонд та ще й робить це в умовах зовнішньої агресії це 3,!4зда глазам.»

2.Зобов`язати ОСОБА_3 спростувати розповсюджену недостовірну інформацію щодо ОСОБА_2 шляхом розміщення на веб-сайті: https://blogs.pravda.com.ua протягом одного місяця з моменту набрання законної сили судовим рішенням у даній справі повідомлення під заголовком «Спростування» наступного змісту:

« ІНФОРМАЦІЯ_3 на даному веб-сайті була розміщена стаття під назвою «Нардеп-мародер Горобець вирішив судитися з Офісом президента?», в якій мною, ОСОБА_3 , була викладена недостовірна інформація стосовно того, що народний депутат України ОСОБА_2 :

«Нардеп-мародер Горобець…»

«Горобець же працює на замовлення забудовника і ексмера ОСОБА_5 »;

«… крім вигоди, яку Горобець має з цього питання …»;

«… він бенефіціарить, як може.»;

«… бидлятко нашкрябало свою пісульку-звернення в інтересах дерибанщиків.»;

«Коли нардеп партії влади готує судові підступи для Офісу президента, протидіє Офісу генпрокурора і працює з тими, хто хоче знищити природно-заповідний фонд та ще й робить це в умовах зовнішньої агресії це 3,!4зда глазам.»

ОСОБА_3 .»

3.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «УП Медіа» протягом одного місяця з моменту набрання законної сили судовим рішенням у даній справі спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_2 , що була поширена ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті: https://blogs.pravda.com.ua за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », шляхом опублікування повного тексту рішення суду в справі на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

4.Стягнути з ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «УП Медіа» солідарно на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 (двох) гривень.

У решті позову відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Я.М. Третяк