Рішення № 120423556, 10.07.2024, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/952/24

Господарський суд Одеської області у складі

судді Малярчук І.А.,

секретаря судового засідання: Ігнатишеної А.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кухарчук А.Ю. - за ордером СВ№1080510 від 05.03.2024,

від відповідача: Пузій О.В. - за ордером АР№117802 від 10.04.2024,

дослідивши матеріали справи №916/952/24 за позовом Фермерського господарства РАЙДУЖНЕ (74116, Херсонська обл., Бериславський р-н., с. Кам`яне, вул. Садова, буд. 4, код ЄДРПОУ 43488908) до Фізичної особи-підприємця Гавриленка Вадима Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про розірвання договору поставки та стягнення 441000,00грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:

Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що 26.01.2022 між ФГ РАЙДУЖНЕ (покупець) та ФОП Гавриленко В.В. (постачальник) було укладено правочин у порядку визначеному ст. 207 ЦК України, а саме договір поставки, на підставі пропозиції ФОП Гавриленка В.В. у формі рахунку-фактуру №Счт-000010 від 26.01.2022 та платіжного доручення №314 від 26.01.2022 на оптову закупівлю палива. Так, 26.01.2022 ФОП Гавриленко В. В. було виставлено рахунок №Счт-000010 на дизельне паливо ДП-3-ЄВРО5-ВО у кількості 15000,00 літрів на суму 441 000,00 грн з ПДВ, на що ФГ РАЙДУЖНЕ було здійснено оплату, що підтверджується платіжним дорученням №314 від 26.01.2022. Також 26.01.2022 ФОП Гавриленко В. В. було зареєстровано податкову накладну №34 в ЄРПН. Між тим, відповідачем поставку товару проведено не було.

04.04.2023 ФГ РАЙДУЖНЕ направило на адресу ФОП Гавриленко В. В. претензію вих.№1/04-2023 з вимогою про поставлення оплаченого товару у найкоротші терміни, а саме у тридцятиденний термін з дня отримання претензії здійснити поставку ФГ Райдужне дизельного палива, для чого скласти додаткову угоду щодо видачі дизельного палива із зазначенням термінів видачі або компенсувати його вартість шляхом переведення коштів на розрахунковий рахунок ФГ Райдужне у сумі 441 000 грн. Відповідь на направлену претензію позивач не отримав.

Так, ФГ РАЙДУЖНЕ неодноразово направляло на адресу ФОП Гавриленко В. В. пропозиції про розірвання договору поставки від 26.01.2022 з вимогою повернути сплачені кошти у найкоротші терміни. Однак, ФОП Гавриленко В. В. не надав відповіді на направлені пропозиції, не здійснив поставку товару та не повернув ФГ «РАЙДУЖНЕ» сплачені кошти у розмірі 441000,00 грн, що стало підставою для останнього для звернення до суду з даною позовною заявою.

17.04.2024 за вх.№15687/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог з посиланням на те, що ФОП Гавриленко В. В. не підписував та не надавав позивачеві рахунок № Счт-000010 від 26.01.2022, доданий до позову акт звірки взаєморозрахунків також не містить його підпису. Акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Додане до позову платіжне доручення № 314 від 26.01.2022р. також не є доказом укладання договору поставки, адже його реквізит «призначення платежу» заповнював на свій розсуд виключно позивач. Доводи позивача про складання та реєстрацію податкової накладної від 26.01.2022 № 34/1 в Єдиному реєстрі податкових накладних, також не може вважатися доказом укладення договору між сторонами з огляду на правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19, а саме, що податкові декларації підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.

04.06.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив за вх.№ 22244/24, в обґрунтування підставності якої, окрім раніше викладеної правової позиції, позивач вказує на те, що поведінка відповідача не є добросовісною, оскільки ним повідомлялися недостовірні відомості, які надалі були спростовані самим же відповідачем.

06.06.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив за вх.№ 22544/24, в яких останній зазначає, що надані позивачем докази не є належними та укладання договору поставки від 26.01.2022 відповідачем у ході справи визнано не було.

Ухвалою суду від 18.03.2024 відкрито провадження у справі №916/952/24, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду.

Ухвалою суду від 22.04.2024 відкладено підготовче засідання по справі №916/952/24 на 20.05.2024 о 09:30.

У підготовчому засіданні 20.05.2024 оголошено протокольну ухвалу про перерву на 03.06.2024 об 10:20.

Ухвалою суду від 30.05.2024 відмовлено ФГ РАЙДУЖНЕ у задоволенні заяви про забезпечення позову від 28.05.2024 за вх.№2-890/24.

Протокольною ухвалою суду від 03.06.2024 судом відмовлено ФГ «РАЙДУЖНЕ» у задоволенні заяви про зміну предмету позову від 22.04.2024 за вх.№16284/24, оскільки зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Так, дана заява містить одночасно зміну як підстав, а саме нормативне обґрунтування та фактичний виклад обставин щодо стягнення безпідставно набутих коштів, трьох процентів річних та інфляційних втрат, так і предмету позову на стягнення безпідставно набутих коштів, трьох процентів річних та інфляційних втрат, що протирічить положенням ч. 3 ст. 46 ГПК України.

У підготовчому засіданні 03.06.2024 оголошено протокольну ухвалу про перерву на 10.06.2024 об 11:20.

Ухвалою суду від 10.06.2024 закрито підготовче провадження по справі №916/952/24; призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 10.07.2024 о 11:00.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

Позивачем на підтвердження виникнення господарських взаємовідносин між сторонами щодо поставки дизельного палива надано наступні докази: рахунок-фактуру №Счт-000010 від 26.01.2022 на дизельне паливо ДП-3-ЄВРО5-ВО на суму 441000,00грн, із зазначенням постачальника ФОП Гавриленко В. В., одержувача - ФГ РАЙДУЖНЕ, який не містить печатки ФОП Гавриленко В. В., однак містить підпис особи, що його виписала; платіжне доручення №314 від 26.01.2022 на суму 441000,00грн, із призначенням платежу оплата за дизельне паливо, згідно рахунку-фактури №Счт-000010 від 26.01.2022, із вказанням платника - ФГ РАЙДУЖНЕ, отримувача - ФОП Гавриленко В. В.; податкову накладну №34 від 26.01.2022 на суму 441000,00грн, зареєстровану відповідачем в ЄРПН, із зазначенням постачальником товару ФОП Гавриленко В. В., одержувачем - ФГ РАЙДУЖНЕ, найменування товару, його кількість та вартість ідентичні із реквізитами зазначеними у рахунку-фактурі №Счт-000010 від 26.01.2022; акт звірки взаємних розрахунків за період з 26.01.2022 по 27.09.2023, складений сторонами на підставі платіжного доручення №314 від 26.01.2022, рахунку-фактури №Счт-000010 від 26.01.2022 на замовлення дизельного палива ДП-3-ЄВРО5-ВО на суму 441000,00грн, що містить печатку позивача, печатку ФОП Гавриленко В.В. від імені якого підписався Бейков В.

04.04.2023 ФГ РАЙДУЖНЕ було направлено на адресу ФОП Гавриленко В. В. претензію за вих.№1/04-2023 з вимогою про поставлення оплаченого товару у найкоротші терміни. Докази відправки позивачем не додано.

15.05.2023 ФГ РАЙДУЖНЕ було направлено на адресу ФОП Гавриленко В. В. пропозицію за вих.№1/020-5-2023 про розірвання договору від 26.01.2022 з вимогою повернути сплачені кошти у найкоротші терміни. Докази відправки в матеріалах справи відсутні.

10.12.2023 ФГ «РАЙДУЖНЕ» повторно звернулось з претензію до ФОП Гавриленко В. В. щодо повернення коштів у розмірі 441 000,00 грн, які утримуються без достатньої правової підстави, яку подано до матеріалів позовної заяви разом з доказами направлення відповідачу.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши викладені сторонами пояснення, їх мотивовані оцінки кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення або відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частинами 1, 4, 7 ст. 179 ГК України передбачено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5, 7 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі можуть бути передбачені доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін (ч. 2 ст. 189 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст.626, ст.627, п.1 ст. 628 ЦК України).

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 640 ЦК України, абз. 2 ч. 1 ст. 641 ЦК України, ч. 2 ст. 642 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1,3,5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Абзацом 2 ч. 2 ст.207 ЦК України встановлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 615 ЦК України, визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Такий підхід також узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Отже, подані позивачем докази, а саме рахунок-фактура №Счт-000010 від 26.01.2022, платіжне доручення №314 від 26.01.2022, податкова накладна №34 від 26.01.2022, акт звірки взаємних розрахунків за період з 26.01.2022 по 27.09.2023 підтверджують виникнення господарських взаємовідносин між сторонами та укладення договору поставки від 26.04.2022 щодо поставки дизельного палива ДП-3-ЄВРО5-ВО на суму 441000,00грн в усній формі, оскільки норми ЦК України передбачають можливість укладення договору поставки у спрощений спосіб.

Так, з вищевказаних доказів вбачається оплата позивачем відповідачу за дизельне паливо 441000,00грн, однак, докази поставки дизельного палива в матеріалах справи відсутні, протилежне відповідачем належними та допустимими доказами не доведене. Натомість відповідач у відзиві на первісну позовну заяву та у відзиві на уточнену позовну заяву викладав протилежні за своїм змістом позиції, а саме заперечував отримання від позивача будь-яких коштів у первісному відзиві та у відзиві на уточнену позовну заяву визнавав виникнення спірних господарських взаємовідносин між сторонами, з огляду на що судом при прийнятті рішення взято до уваги наявні в матеріалах справи документи та обставини спірних взаємовідносин. Зокрема, рахунок-фактура №Счт-000010 від 26.01.2022 містить підпис особи, що його виписала, яким має бути постачальник товару, без відзначення ФОП Гавриленко В.В. безпосередньо підписантом, що давало підстави представнику відповідача заперечувати проти підписання даного рахунку. Між тим, в поєднані з прийняттям ФОП Гавриленко В.В. оплати згідно рахунку-фактури №Счт-000010 від 26.01.2022 441000,00грн, не здійснення відповідно до законодавства про порядок проведення банківських платежів повернення чи то помилково зарахованих коштів чи безпідставно отриманих та реєстрацію за даною подією в ЄРПН відповідно до реквізитів відображених у рахунку-фактурі №Счт-000010 від 26.01.2022 операції про продаж дизельного палива ДП-3-ЄВРО5-ВО у кількості 15000 літрів у розмірі 441000,00грн, суд доходить висновку про реальність взаємовідносин сторін у даній справі по поставці товару та в повній мірі його оплату позивачем. Водночас не виконання відповідачем зобов`язань по поставці товару з огляду на належним чином направлену ФГ «РАЙДУЖНЕ» претензію від 08.12.2023 протягом 7 днів є обґрунтованою підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Також акт звірки, укладений між сторонами за період з 26.01.2022 по 27.09.2023 скріплений печаткою ФОП Гавриленко В.В та підписаний особою належність підпису якої сторонами суду не доведено відповідно до викладеного слід враховувати в підтвердження дійсності господарської операції.

Стосовно заперечень відповідача щодо зареєстрованої позивачем податкової накладної №34 від 26.01.2022 суд звертається до висновку викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19 у якому встановлено, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Таким чином, окрім дослідження обставин оформлення первинних документів, підлягають дослідженню наявність або відсутність реального руху такого товару. Так, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 по справі № 910/14900/19 зазначив, що виходячи з положень законодавства, основою податкового обліку є первинні документи з відображення господарських операцій. Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару).

Звідси, як судом викладалось вище у поєднані з рештою первинних документів судом враховується податкова накладна №34 від 26.01.2022 як доказ виникнення у відповідача обов`язку по поставці товару.

Щодо позиції відповідач стосовно не визначення сторонами строку виконання укладених між ними зобов`язань, слід відмітити, що відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Отже, претензія від 08.12.2023, яку ФГ «РАЙДУЖНЕ» направляло на поштову адресу ФОП Гавриленка В. В. з вимогою повернення коштів у розмірі 441 000,00 відліковує строк виникнення грошових зобов`язань відповідача перед позивачем з 08.12.2023, у зв`язку з чим, семиденний строк виконання грошових зобов`язань відповідачем перед позивачем настав ще до подачу ФГ «РАЙДУЖНЕ» даного позову.

Враховуючи вищевикладене, надані позивачем докази в їх сукупності є більш вірогідними на доведення факту поставки ФГ «РАЙДУЖНЕ» дизельного палива на суму 441000,00грн, а тому на підставі повного, всебічного та безпосереднього дослідження наявних в матеріалах справи доказів в сукупності з урахуванням всіх обставин справи, суд вбачає підстави для розірвання укладеного у спрощений спосіб між ФОП Гавриленком В.В. та ФГ «РАЙДУЖНЕ» договору поставки товару, зміст якого зафіксований у рахунку №Счт-000010 від 26.01.2022 та платіжному дорученні №314 від 26.01.2022 та стягнення з відповідача на користь позивача 441000,00грн оплачених за договором поставки від 26.01.2024.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 6615,00грн, які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в розмірі 6615,00грн внаслідок повного задоволення судом його позовних вимог.

Керуючись ст.ст.123, 124, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити повністю позов Фермерського господарства РАЙДУЖНЕ (74116, Херсонська обл., Бериславський р-н., с. Кам`яне, вул. Садова, буд. 4, код ЄДРПОУ 43488908) до Фізичної особи-підприємця Гавриленка Вадима Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про розірвання договору поставки та стягнення 441000,00грн.

2. Розірвати укладений між Фізичною особою - підприємцем Гавриленком Вадимом Вікторовичем ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Фермерським господарством «РАЙДУЖНЕ» (74116, Херсонська обл., Бериславський р-н., с. Кам`яне, вул. Садова, буд. 4, код ЄДРПОУ 43488908) договір поставки товару, укладений у письмовій формі, зміст якого зафіксований у рахунку №Счт-000010 від 26.01.2022 та платіжному дорученні №314 від 26.01.2022.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гавриленка Вадима Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фермерського господарства РАЙДУЖНЕ (74116, Херсонська обл., Бериславський р-н., с. Кам`яне, вул. Садова, буд. 4, код ЄДРПОУ 43488908) 441000 (чотириста сорок одну тисячу) грн оплачених коштів, 6615 (шість тисяч шістсот п`ятнадцять) грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 липня 2024 р.

Суддя І.А. Малярчук