Рішення № 120422947, 11.07.2024, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/571/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Рівний Є.О., довіреність №168/12/23 від 05.12.2023 (в режимі

відеоконференції);

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОФЕРМА"

про стягнення 137740,36 грн

Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОФЕРМА" про стягнення 137740,36 грн заборгованості зі сплати періодичних лізингових платежів в частині винагороди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, не здійснюючи оплату лізингових платежів у строки та в сумах, передбачених графіком оплати в редакції додаткових угод №1 від 16.03.2021, №2 від 04.01.2023, №3 від 10.05.2023, порушив умови договору фінансового лізингу №7902-SME-FL від 07.10.2020 та вимоги ст.ст.526, 530, 806 ЦК України, ст.193 ГК України, що призвело до утворення заборгованості (з урахуванням розірвання договору 10.08.2023) на заявлену суму (а.с.1-5).

Ухвалою суду від 29.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.06.2024.

Ухвалою суду від 24.06.2024 відкладено розгляд справи по суті на 11.07.2024.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, уповноваженого представника в судові засідання не направив, будь-яких заяв із зазначенням причин неявки останнього, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності на адресу суду не надсилав.

Про дату, час та місце цього судового засідання відповідач повідомлений завчасно та належним чином в порядку, встановленому ч.ч.5, 7 ст.6, ч.11 ст.242 ГПК України, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа - ухвали від 24.06.2024 в електронній формі до електронного кабінету ТОВ "ЕКОАГРОФЕРМА" (а.с.53).

Згідно з ч.1, п.п.1, 2 ч.3 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (ч.4 ст.161 ГПК України).

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

Враховуючи викладене і те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву не перешкоджають розгляду справи, підстави для відкладення судового засідання чи оголошення в ньому перерви відсутні, в матеріалах справи достатньо документів, необхідних для об`єктивного вирішення спору та прийняття обґрунтованого рішення, суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 11.07.2024 підтримав позовні вимоги за предметом та підставами позову, просив задовольнити їх у повному обсязі.

11.07.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

07.10.2020 між ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» (далі лізингодавець, позивач) та ТОВ «ЕКОАГРОФЕРМА» (далі лізингоодержувач, відповідач) укладено договір фінансового лізингу №7902-SME-FL (далі - договір) (а.с.8-14), згідно з яким лізингодавець на підставі договору купівлі - продажу (поставки) (надалі - «договір купівлі-продажу») зобов`язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (надалі - «предмет лізингу»), наведене в специфікації (додаток №1 до договору, надалі - «специфікація»), а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору (п.1.1 договору).

Предметом лізингу, відповідно до специфікації, є сівалка пневматична Massey Ferguson 9108VE, нова 1 (одна) одиниця (а.с.14 на звороті).

Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу згідно з графіком сплати лізингових платежів (додаток №2 до договору) (надалі «графік») та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу (надалі - «акт приймання-передачі») за формою, встановленою лізингодавцем, та закінчується не раніше 1 (одного) року від дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу (п.1.2 договору).

Згідно з п.2.1 договору, приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан предмета лізингу і відповідність предмета лізингу техніко-економічним показникам, встановленим лізингоодержувачем умовам і специфікаціям, та умовам договору.

Пунктом 5.1 передбачено, що лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору, а також вартість послуг за організацію фінансування, яка зазначається в додатку №2 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.5.2 договору, лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також періодичних лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу; винагороду лізингодавця у зв`язку з передачею у лізинг предмета лізингу (надалі «винагорода»).

Складові лізингових платежів (крім першого періодичного лізингового платежу), їх суми та дати платежів визначені в графіку згідно з додатком №2 до договору, який є його невід`ємною частиною (п.5.3 договору).

За змістом п.5.4 договору, склад лізингових платежів:

5.4.1. Перший лізинговий платіж, який складається із: а) авансу вартості предмета лізингу, що відшкодує частину вартості предмета лізингу.

5.4.2. Періодичні лізингові платежі.

5.4.3. Перший періодичний лізинговий платіж (сплачується на підставі окремого рахунку лізингодавця та не зазначається в графіку) складається з: а) винагорода лізингодавця, яка розраховується з дати оплати предмета лізингу лізингодавцем за договором купівлі-продажу до дати платежу місяця, в якому відбулася передача предмета лізингу лізингоодержувачу;

5.4.3.1. Другий і всі наступні періодичні лізингові платежі складаються із: а) відшкодування вартості предмета лізингу; б) винагорода лізингодавця.

Кожний періодичний лізинговий платіж лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати не пізніше дати вказаної в додатку №2 до договору (надалі - «дата платежу») (п.5.5 договору).

Графік сплати лізингових платежів, який є додатком №2 до договору, містить дати сплат лізингових платежів, їх щомісячні суми, суми відшкодування вартості предмета лізингу та винагороди, які є складовими лізингового платежу (а.с.15-16).

Відповідно до пп.6.1.1 п.6.1 договору, істотним порушенням умов договору лізингоодержувачем («подія невиконання зобов`язання») вважається несплата лізингоодержувачем лізингового платежу або інших платежів (частково або в повному обсязі) за договором з дня настання строку платежу згідно з договором.

У п.6.2 договору передбачено, що у випадку виникнення будь-якої події невиконання зобов`язань, передбаченої в підпунктах 6.1.1, 6.1.10 договору, лізингодавець має право на свій власний розсуд, зокрема, достроково в односторонньому порядку розірвати (відмовитись) від договору та вимагати погашення всієї заборгованості за будь-якими платежами за договором та повернення предмета лізингу, а у випадку, передбаченому пп.6.1.1 цього договору, в односторонньому порядку дострокове розірвання (відмова) від договору можливе, при умові, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення такої сплати становить більше 30 (тридцяти) днів.

У випадку настання будь-якої з «події невиконання зобов`язань» зазначених в підпунктах 6.1.1-6.1.10 цього договору, лізингодавець надсилає лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору (його розірвання) та/або вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі лізингодавцю в межах України. Договір вважається розірваним з дати, наведеної в такому повідомленні про відмову від договору (його розірвання) та/або вилучення предмета лізингу (п.6.3 договору).

Згідно з п.6.4 договору, вилучення предмета лізингу, припинення або розірвання договору не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх несплачених платежів, передбачених договором в тому числі несплаченої суми штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди. Сторони погодили, що у випадку односторонньої відмови лізингодавця від цього договору (розірвання договору), лізингоодержувач, на відповідну вимогу лізингодавця, зобов`язаний буде протягом строку, встановленому у повідомлені про відмову лізингодавця від договору (розірвання договору), сплатити лізингодавцю всі нараховані та несплачені лізингові платежі, передбачені договором, а також передбачені договором та/або чинним законодавством України штрафні санкції.

Відповідно до п.13.2 договору (у редакції додаткової угоди №2 від 04.01.2023), цей договір, зміни та доповнення до цього договору є чинними та стають невід`ємною частиною цього договору, якщо вони здійснені у письмовій (електронній) формі у вигляді додаткових угод до цього договору або у письмовій (електронній) формі у вигляді договорів про внесення змін до цього договору, які повинні бути підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками сторін (за наявності). Документи в електронній формі повинні бути підписані уповноваженими особами сторін з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису та кваліфікованої електронної печатки (за наявності) або удосконаленої електронної печатки (за наявності) сторін у порядку, визначеному Законом України «Про електронні довірчі послуги».

На виконання умов вказаного договору позивач придбав та передав лізингоодержувачу в платне володіння та користування сівалку MF 9108VE, нова, 2019 року виготовлення, серійний №AGCW91080LZ910011, що підтверджується актом приймання-передачі від 16.03.2021 (а.с.18).

16.03.2021 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, у якій домовились внести зміни в додаток №2 до договору та викласти його в редакції, згідно з додатком №1 до цієї угоди, уточнивши вартість предмета лізингу та змінивши графік сплати лізингових платежів (а.с.19-20).

Як вбачається зі змісту позовної заяви та довідки вих.№031-3-031-3-031-3/171-БТ від 11.04.2024, починаючи з дати укладення договору, відповідач здійснив такі оплати (а.с.30-36):

- 26.01.2021 - платіж в розмірі 920731,39 грн, який був зарахований як вартість послуг за організацію фінансування в розмірі 43 844,35 грн та перший лізинговий платіж (авансовий платіж) в розмірі 876 887,04 грн. (п.п.62-63 банківської виписки);

- 22.04.2021 - платіж в розмірі 23546,59 грн як періодичний лізинговий платіж за квітень 2021 року (п.79 банківської виписки);

- 21.05.2021 - платіж в розмірі 20793,29 грн як періодичний лізинговий платіж за травень 2021 року (п.89 банківської виписки);

- 22.06.2021 - платіж в розмірі 21221,33 грн як періодичний лізинговий платіж за червень 2021 року (п.97 банківської виписки);

- 21.07.2021 - платіж в розмірі 88074,33 грн як періодичний лізинговий платіж за липень 2021 року (п.105 банківської виписки);

- 19.08.2021 - платіж в розмірі 87726,65 грн як періодичний лізинговий платіж за серпень 2021 року (п.116 банківської виписки);

- 22.09.2021 - платіж в розмірі 19527,93 грн як періодичний лізинговий платіж за вересень 2021 року (п.121 банківської виписки);

- 21.10.2021 - платіж в розмірі 19058,81 грн як періодичний лізинговий платіж за жовтень 2021 року (п.125 банківської виписки);

- 24.11.2021 - платіж в розмірі 19429,03 грн як періодичний лізинговий платіж за листопад 2021 року (п.137 банківської виписки);

- 22.12.2021 - платіж в розмірі 86339,85 грн як періодичний лізинговий платіж за грудень 2021 року (п.138 банківської виписки);

- 19.01.2022 - платіж в розмірі 18557,60 грн як періодичний лізинговий платіж за січень 2022 року (п.145 банківської виписки);

- 23.02.2022 - платіж в розмірі 18508,15 грн як періодичний лізинговий платіж за лютий 2022 року (п.156 банківської виписки);

- 09.09.2022 - платіж в розмірі 243479,06 грн як періодичний лізинговий платіж за березень 2022 року в розмірі 17298,37 грн, за квітень 2022 року - в розмірі 18409,25 грн, за травень 2022 року - 17976,22 грн, за червень 2022 року - в розмірі 18310,35 грн, за липень 2022 року - в розмірі 85257,25 грн, за серпень 2022 року - в розмірі 84815,67 грн, пеня в розмірі 1411,95 грн (п.159 банківської виписки).

04.01.2023 між сторонами шляхом накладення удосконалених електронних підписів та печаток підписано додаткову угоду №2 до договору, відповідно до п.17 якої лізингоодержувач визнає, що на дату укладання даної додаткової угоди має прострочену заборгованість за періодичними лізинговими платежами в розмірі 132899,50 грн, яку зобов`язується сплатити в строки та в сумах, що зазначені в таблиці №1 (а.с.21-24).

Після укладення додаткової угоди №2 03.02.2023 лізингоодержувач здійснив платіж на суму 18688,64 грн, який було враховано в погашення існуючої заборгованості (п.163 банківської виписки).

10.05.2023 між сторонами шляхом накладення удосконалених електронних підписів та печаток підписано додаткову угоду №3 до договору, відповідно до п.3 якої лізингоодержувач визнає, що на дату укладання даної додаткової угоди має прострочену заборгованість за періодичними лізинговими платежами в розмірі 187450,35 грн, яку зобов`язується сплатити в строки та в сумах, що зазначені в таблиці №1 (а.с.25-27).

Проте, як повідомив позивач, жодного з платежів після укладення додаткової угоди №3 лізингоодержувач не здійснив.

У зв`язку з порушенням умов договору позивач направив на адресу відповідача повідомлення №488/07/23-ю від 31.07.2023 про розірвання договору фінансового лізингу №7902-SME-FL від 07.10.2020 з 10.08.2023 з вимогою потягом 10 робочих днів з дня припинення (розірвання) цього договору повернути предмет лізингу (а.с.28). Факт надіслання вказаного повідомлення позивачем та його отримання відповідачем підтверджується копіями фіскального чека, опису вкладення у цінний лист від 31.07.2023 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.29).

За розрахунком позивача, починаючи з березня 2022 року, відповідач припинив своєчасно здійснювати платежі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість зі сплати винагороди у розмірі 137740,36 грн (а.с.37-38), яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться і вГК України, зокрема у ст.ст.173, 174, 180.

За приписами ч.1 ст.526, 525 ЦК України, ч.1 ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Частиною 1ст.611 ЦК Українивизначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч.ч.1, 3ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору фінансового лізингу.

13.06.2021 набрав чинності Закон України "Про фінансовий лізинг" від 04.02.2021 №1201-ІХ. Як передбачено п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону, цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом. Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що договір лізингу укладено між сторонами 07.10.2020, суд застосовує до відносин сторін Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 №723/97-ВР в редакції, яка діяла до набрання чинності новим законом (далі Закон №723/97-ВР). Також суд застосовує і правові норми щодо лізингу, встановлені Господарським кодексом України (далі - ГК України) таЦивільним кодексом України (далі ЦК України) у редакції, що діяла станом на дату укладення договору, оскільки зміни до зазначених кодексів щодо лізингу внесено самеЗаконом від 04.02.2021 №1201-ІХ, який не застосовується у цьому випадку до відносин сторін.

Так, відповідно до ст.1 Закону №723/97-ВР, фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.ч.1, 7ст.292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно з ч.1ст.806 ЦК України,за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 16 Закону №723/97-ВР передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Зазначені положення стосовно визначення порядку сплати лізингових платежів договором та щодо права сторін визначати склад лізингових платежів узгоджуються зі свободою договору, встановленоюст.627 ЦК України.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону №723/97-ВР, лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

В ході розгляду справи суд встановив, що відповідач не виконував належним чином зобов`язання з оплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу №7902-SME-FL від 07.10.2020 в строки та в сумах, передбачених графіками оплат в редакціях додаткових угод №1, №2, №3 до цього договору, що призвело до виникнення заборгованості перед лізингодавцем, у зв`язку з чим позивач скористався своїм правом на відмову від договору та вимагав повернути предмет лізингу.

Суд не надає оцінку доводам позивача щодо розірвання договору фінансового лізингу, оскільки останній не наполягав на встановленні у рішенні цих обставин і предметом позовних вимог не є вимоги щодо розірвання договору чи повернення об`єкта лізингу.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача зі сплати винагороди лізингодавцю склала 137740,36 грн (а.с.37-38). Представник позивача в судовому засіданні 11.07.2024, зокрема, пояснив, яким чином визначалася сума боргу з винагороди за період січень-квітень 2024 року, зазначивши, що це стосується заборгованості лізингоодержувача, яка склалася за період з 25.09.2022 по 25.04.2023, де була реструктуризація. Тобто, якщо звести в розрахунку платежі з 25.09.2022 по 25.04.2023 саме з винагороди, то у результаті отримаємо 89883,44 грн, розбиті на 4 платежі по 22470,86 грн, а згідно угоди про реструктуризацію боргу оплата повинна була здійснюватись саме у таких сумах.

Відповідач жодних заперечень з приводу викладених обставин не повідомив, власного контррозрахунку суду не надав, хоча мав об`єктивну можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.73 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зроблено висновок про те, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Згідно з ч.1ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не представив суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, заявлених до нього вимог належним чином і в установленому законом порядку не спростував, доказів погашення заборгованості зі сплати винагороди лізингодавця за договором фінансового лізингу №7902-SME-FL від 07.10.2020 станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевстановлені обставини та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 137740,36 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 129 ГПК Укрпаїни, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та висновок суду про задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2422,40 грн, з урахуванням того, що позивач при поданні до суду позовної заяви в електронній формі сплатив судовий збір із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (3028,00 грн (сума судового збору, яка підлягала сплаті) х коефіцієнт 0,8).

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОФЕРМА" (вул. Гагаріна, буд. 4, с. Латаші, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11423, код ЄДРПОУ 42596815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (вул. Жилянська, буд. 43, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 35912126) 137740,36 грн винагороди за договором фінансового лізингу №7902-SME-FL від 07.10.2020 та 2422,40 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.07.24

Суддя Прядко О.В.

Друк: 1 - у справу,

2-3 - сторонам та представнику позивача (до ел.каб.).