Рішення № 12042246, 03.11.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.11.10р.Справа № 40/95-10

За позовом Іноземного підприємства "Торговий дім ЄПК-Запоріжжя", м.Запоріжжя

до Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м.Дніпропетровськ

про стягнення 18 114 грн. 92 коп.

Суддя Красота О.І.

Представники:

від позивача: не з»явився;

від відповідача: Кошман О.В., (довір. № 19/7 від 26.12.2009 року);

СУТЬ СПОРУ:

Іноземне підприємство "Торговий дім ЄПК-Запоріжжя" (надалі –Позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (надалі –Відповідач) суму 14 641 грн. 19 коп. –основної заборгованості, 1 709 грн. 25 коп. –пені, 506 грн. 17 коп. –3% річних, 1 258 грн. 31 коп. –інфляційних витрат та судові витрати.

Представник Позивача у судовому засіданні 28.09.2010 року позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні 28.09.2010 року надав відзив на позов, в якому підтверджує обставини на які посилається Позивач, вказує про те, що станом на 28.09.2010 року заборгованість перед Позивачем відсутня, однак проти позовних вимог Позивача заперечує посилаючись сплив позовної давності до нарахованої пені та в позові просить відмовити частково та задовольнити позов на суми 451 грн.64 коп., 3% річних, та 1258 грн. 31 коп., інфляційних витрат з відстрочкою виконання рішення про стягнення 3% річних та інфляційних витрат терміном на 2 місяці.

Представник Позивача у судове засідання 19.10.2010 року не з»явився, причин такої неявки суду не повідомив, клопотання про перенесення розгляду справи суду не надав.

Представник Відповідача у судовому засіданні 19.10.2010 року був присутній, підтримав свої заперечення, просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 19.10.2010 року оголошувалась перерва до 15,30 год., 02.11.2010 року.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 02.11.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника Відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

06.04.2009 року між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (замовник) було укладено договір поставки № 19/952т (далі - Договір) у відповідності з цим договором постачальник зобов’язується поставити і передати у власність замовника товар, відповідно до Специфікацій даного договору, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити за поставлений товар на умовах даного договору (п.1.1 Договору)

Позивач на виконання умов вказаного Договору належним чином виконував взяті на себе зобов’язання та передав у власність Відповідача товар на суму 14 641 грн. 19 коп., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 15-30).

Відповідно до п.7.2 Договору замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 61 календарний день з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної.

Так відповідно до видаткових накладних, термін сплати становить:

·          № 282 від 14.04.2009 року на суму 3723 грн. 41 коп. - до 14.06.2009 року

·          № 400 від 15.05.2009 року на суму 1964 грн. 15 коп. –до 15.07.2009 року

·          № 413 від 18.05.2009 року на суму 2257 грн. 34 коп. –до 18.07.2009 року

·          № 460 від 04.06.2009 року на суму 2211 грн. 84 коп. –до 04.08.2009 року

·          № 509 від 11.06.2009 року на суму 3082 грн. 14 коп. –до 11.08.2009 року

·          № 575 від 01.07.2009 року на суму 1402 грн. 31 коп. –до 01.09.2009 року

На підставі вказаних накладних Позивач просить стягнути суму основного забов»язання у розмірі 14 641 грн. 19 коп.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень надав суду докази часткової сплати заборгованості, вказуючи на те що відповідно до акту звірки розрахунків (а.с. 65) між Позивачем та Відповідачем за період з 01.01.2010 року по 30.07.2010 року, за Відповідачем існує заборгованість у сумі 5341 грн. 19 коп. Також в підтвердження своїх доводів, Відповідач надав суду докази зарахування сум по видаткових накладних вказаних нижче, які увійшли в загальний розрахунок стосунків між Позивачем та Відповідачем і які викладені в акті звірки і враховані у платіжному дорученні № 3107 від 24.06.2010 року (а.с. 66)

·          № 282 від 14.04.2009 року на суму 3723 грн. 41 коп. - до 14.06.2009 року

·          № 400 від 15.05.2009 року на суму 1964 грн. 15 коп. –до 15.07.2009 року

·          № 413 від 18.05.2009 року на суму 2257 грн. 34 коп. –до 18.07.2009 року

·          № 509 від 11.06.2009 року на суму 3082 грн. 14 коп. –до 11.08.2009 року (часткова сплата суми у розмірі - 1727 грн. 04 коп.)

Таким чином на час подачі позову у Відповідача існувала заборгованість лише у сумі 5341 грн. 19 коп., а сума у розмірі 9300 грн. 00 коп. заявлена Позивачем безпідставно, та стягненню не підлягає.

Відповідачем після подачі позову проведено остаточну оплату вказаної вище заборгованості, на суму 5341 грн. 19 коп., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 67-69):

·          П/д № 4811 від 10.09.2010 року на суму 2211 грн. 84 коп. (по накладн. № 460)

·          П/д № 4722 від 06.09.2010 року на суму 1727 грн. 04 коп. (частк. сплата по накладн. №509)

·          П/д № 4810 від 10.09.2010 року на суму 1402 грн. 31 коп. (по накладн. № 575)

тому провадження в цій частині підлягає припиненню у відповідності до вимог п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно норм статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у забов»язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушення забов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦПК України).

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п.11.4 Договору за несвоєчасне перерахування коштів згідно п.7.2 даного договору замовник виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки платежу. Позивач просить стягнути розмір пені яка складає суму у розмірі 1709 грн. 25 коп.

Відповідач проти заявлених позовних вимог щодо стягнення вказаної пені заперечує, просить суд застосувати спеціальний строк позовної давності у відповідності до норм п. 3 ст. 267 ЦК України., вважає, що строк позовної давності сплив.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання забов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли забов»язання мало бути виконане.

У відповідності до вимог ст.. 258 ЦК України позовна давність до стягнення пені застосовується в один рік.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення (п.3 ст. 267 ЦК України).

Позивачем у наданому до суду розрахунку суми пені (а.с. 7) вказано суми згідно видаткових накладних та дати виконання забов»язань відповідно до умов договору (п.7.2). Однак Позивачем не правомірно в супереч умовам договору та вимогам законодавства зроблено розрахунок стягнення пені з урахуванням індексу інфляції (за період з 01.10.09 –01.04.10) в той час як нарахування пені повинно відбуватися на суму не виконаного забов»язання по кожній сумі окремо вказаних у видаткових накладних та у строки передбачені законодавством. З наданого розрахунку вбачається, що пеня може бути стягнена тільки в частині суми у розмірі 1402 грн. 31 коп. та за період у кількості 28 днів, що становить суму пені у розмірі 22 грн. 05 коп.

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сумма пени, грн.

2*Ставка НБУ01.03.201029.03.2010281402,3122.05

Таким чином, сума пені яка підлягає сплаті Відповідачем становить суму у розмірі 22 грн. 05 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач вважає, що розмір 3% річних складає - 506 грн. 17 коп. та 1258 грн. 31 коп. –інфляційних витрат, які він просить суд задовольнити.

Однак з розрахунком наданим Позивачем в частині стягнення 3% річних у сумі 506 грн. 17 коп., суд погодитись не може так як 01.07.2010 року, як вказувалось вище було проведено зарахування часткової суми сплати на підставі чого між Позивачем та Відповідачем було підписано акт звірки розрахунків (а.с. 65) за період з 01.01.2010 року по 30.07.2010 року, відповідно до якого за Відповідачем існувала заборгованість у сумі 5341 грн. 19 коп.

Відповідно до наданого розрахунку Відповідача розмір 3% річних з урахуванням часткової сплати вказаної вище, становить - 451 грн. 64 коп., з якою Відповідач погоджується.

Також підлягає стягненню з Відповідача і сума інфляційних витрат у розмірі - 1258 грн. 31 коп.

У відповідності до вимог ст. 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення пені у розмірі - 22 грн. 05 коп., 451 грн. 64 коп., - 3% річних, 1258 грн. 31 коп. - інфляційних витрат.

В частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 9300 грн. 00 коп., яка заявлена Позивачем безпідставно, суд в задоволенні цих вимог Позивачу відмовляє.

В частині стягнення суми у розмірі 5341 грн. 19 коп., яка була сплачена Відповідачем під час розгляду справи, суд провадження в цій частині припиняє у відповідності до вимог п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Клопотання Відповідача щодо розстрочки виконання рішення на 2 місяці, суд залишає без задоволення з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому суд повинен ураховувати приписи ст. 121 ГПК України, щодо наявності обставин, що можуть ускладнити виконанння рішення або зробити його не можливим.

Виносячи рішення щодо розстрочки виконання рішення господарський суд згідно п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України повинен обґрунтувати вказану розстрочку.

У зв»язку з тим, що Відповідачем не надано належного обґрунтування щодо підстав розстрочення виконання рішення суду на три місяці рівними частинами у сумі залишку, суд не находить підстав про задоволення вказаної заяви щодо розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", (49038, м.Дніпропетровськ, вул.Краснозаводська, 7, п/р 26004105342004 в ЦВ ЗАТ КБ „ПриватБанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 00659101) на користь Іноземного підприємства "Торговий дім ЄПК-Запоріжжя", (69600, м.Запоріжжя, вул.Димитрова, 52, р/р 26003060184502 в ЗРУ „ПриватБанк”, МФО 313399, код ЄДРПОУ 35300916) суму 451 грн. 64 коп. –3 % річних, 22 грн. 05 коп. –пені, 1 258 грн. 31 коп. –інфляційних витрат, 17 грн. 32 коп. - державного мита, 22 грн. 56 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В частині стягнення суми у розмірі 5341 грн. 19 коп., - провадження у справі припинити.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя О.І. Красота

Рішення підписано

02.11.2010 року