Ухвала суду № 120421140, 17.07.2024, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Номер провадження № 1-кс/641/1560/2024 Справа № 641/4629/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 погоджене з прокурором Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_4 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221150000981 від 10.07.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшло вказане клопотання слідчого в обґрунтування якого орган досудового слідства посилається на те, що 09.07.2024 до ЧЧ ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області, звернувся директор ТОВ НМУ ЕМП громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про те, що у проміжок часу з 12.06.2024 по 05.07.2024 невідомі особи, заволоділи транспортним засобом ГАЗ-66, зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить його товариству та який знаходився на майданчику розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

10.07.2024 СВ ВП №2 ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області відомості про дану подію із дотриманням вимог, положень ст. 214 КПК України було внесено до ЄРДР № 12024221150000981 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.

Так,12.07.2024у ходіпроведення оглядумісця подіїза адресою: АДРЕСА_2 було виявленота вилучено,автомобіль ГАЗ-66,зеленого кольоруз д.н.з. НОМЕР_1 такунг донього,який виготовленийз металусірого кольору.

В ході досудового розслідування проводиться ряд негласних слідчих розшукових дій, розголошення про які можуть завадити всебічному, повному та неупередженому розслідуванню вищевказаного кримінального правопорушення.

Постановою слідчого від 12 липня 2024 року, всі вилучені під час огляду місця події предмети, визнані речовими доказами по матеріалам кримінального провадження.

Слідчий вважає, що вилучене майно є предметом вчиненого кримінального правопорушення та має суттєве значення для кримінального провадження, повернення якого, може негативно вплинути на встановлення істини у кримінальному провадженні, встановленню усього кола осіб, причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення, оскільки у разі повернення зазначених предметів можуть бути вжиті заходи та вчинені дії скеровані на їх знищення, що може значно ускладнити або взагалі унеможливить встановлення об`єктивної істини у кримінальному проваджені, окрім цього, існує потреба у проведенні ряду судових експертиз у зв`язку із викладеним, орган досудового розслідування приходить до висновку про необхідність накладення арешту на вищезазначене майно.

Слідчий, прокурор та володілець майна в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду клопотання були повідомлені належним чином. При цьому ними надано заяви про розгляд клопотання без їх участі.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання, дослідивши додані до клопотання документи, дійшов наступного.

Згідно ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

З аналізу норм п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Разом із тим, статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені вчастині першійцієї статті.

Як зазначено у клопотанні, вилучені речі мають вагоме значення для досягнення мети доказування у даному кримінальному провадженні, а саме, мають силу речових доказів та зберегли на собі сліди злочину.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що у разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар .

Відповідно допунктів 69,73рішення Європейськогосуду зправ людинивід 23вересня 1982року усправі "Спорронгта Льонротпроти Швеції"(SporrongandLonnrothv.Sweden)будь-якевтручання державногооргану управо намирне володіннямайном повиннозабезпечити "справедливийбаланс"між загальнимінтересом суспільствата вимогамизахисту основоположнихправ конкретноїособи.Необхідність досягненнятакого балансувідображена вцілому вструктурі статті1Першого протоколудо Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що речі, вказані у клопотанні відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а тому на думку суду, є достатньо підстав вважати, що вилучені документи та предмети, можуть бути предметом злочину, мають доказове значення у кримінальному провадженні та на них необхідно накласти арешт з метою забезпечення збереження та проведення експертних досліджень.

Крім того, слід зазначити щодо вимог слідчого у клопотанні про визначення місця зберігання тимчасово вилученого майна, що це питання вирішується слідчим або прокурором відповідно до ч. 4 ст. 168 КПК України.

Керуючись вимогами ст. ст. 98, 170-175, 309 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 погоджене з прокурором Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_4 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, вилучене під час огляду місця події 12.07.2024 у ході проведення огляду події за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: автомобіль ГАЗ-66, зеленого кольору з д.н.з. НОМЕР_1 та кунг до нього, який виготовлений з металу сірого кольору.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Виконання ухвали покладається на слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 та прокурора Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя- ОСОБА_1