Рішення № 12041963, 12.05.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.04.10р.Справа № 33/64-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Апогей-Дніпро", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ

про усунення перешкод у користуванні приміщенням

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Спектор А.С. , довір. б/н від 21.12.2009 р.

Від відповідача: Білоус А.В., довір. № 9113 від 15.12.2005 р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Апогей-Дніпро" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про усунення перешкод у користуванні приміщенням 1-го поверху № ІІІ-1 –ІІІ-16 загальною площею 559,5 кв. м. по вул. Набережна Перемоги, 50 у м. Дніпропетровську (з урахуванням пояснень по справі від 22.04.2010 року).

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариству з обмеженою відповідальністю фірми "Апогей-Дніпро" на праві власності належать приміщення 1-го поверху № ІІІ-1-ІІІ-16 загальною площею 559,5 кв. м. по вул. Набережна Перемоги, 50 у м. Дніпропетровську, які без будь-яких правових підстав використовує Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк".

          23.02.2010 року представником позивача надано клопотання щодо розгляду справи № 33/64-10 колегіально.

          Ухвалою голови господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2010 року відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Апогей-Дніпро" в задоволенні заяви про колегіальний розгляд справи.

          13.04.2010 року представником позивача надано клопотання про витребування доказів, а саме інформаційну довідку з Реєстру прав у Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради на нежитлове приміщення 1-го поверху № ІІІ-1 –ІІІ-16 загальною площею 559,5 кв. м. по вул. Набережна Перемоги, 50 у м. Дніпропетровську; витребувати у відповідача оригінал рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Захисники правопорядку" від 02.03.2009 року, на підставі якого було встановлене право власності за відповідачем на зазначений в витягу об’єкт; копію виконавчого документу, на підставі якого було зареєстровано право власності за відповідачем; належним чином засвідчену копію та оригінал технічного паспорта на приміщення відповідача, на підставі яких він здійснює користування приміщенням.

          14.04.2010 року представником відповідача наданий відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів наявності приміщень на час розгляду справи та доказів зайняття цих приміщень відповідачем, вважає позовні вимоги про виселення небгрунтованими і безпідставними, у зв"язку з відсутністю документів про стан приміщень , а також позивачем не доведено обставин володіння та користування вказаних приміщень.

В судове засідання 29.04.2010 року з’явилися представники сторін.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивача, відповідача, оцінивши докази в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ :

          Відповідно до реєстраційного посвідчення від 09.02.1995 року, виданого Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації на підставі розпорядження Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів № 93-р від 28.12.1994 року та акту від 04.01.1995 року нежитлові приміщення площею 559,5 кв. м. по вул. Набережна Перемоги, 50 зареєстровано за позивачем (а.с. 15).

Позивач у позовній заяві (з урахуванням пояснень по справі) посилається на те, що відповідач перешкоджає позивачу користуватися приміщенням 1-го поверху № ІІІ-1-ІІІ-16 загальною площею 559,5 кв. м. по вул. Набережна Перемоги, 50 у м. Дніпропетровську.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, за змістом цієї статті повинна бути наявність спору між особою, яка вважає, що її право порушено, та особою, яка вважається такою, що порушує це право.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи і документів, доданих до позовної заяви, позивачем не надано належних доказів по суті позовних вимог, а саме доказів того, що саме відповідач займає вказані приміщення, а відповідно не доведений і той факт, що відповідач перешкоджає позивачу в можливості користуватися приміщенням 1-го поверху № ІІІ-1 –ІІІ-16 загальною площею 559,5 кв. м. по вул. Набережна Перемоги, 50 у м. Дніпропетровську. Посилання позивача на лист відповідача від 14.12.2005 року, відповідно до якого відповідач "настоював на тому, що його служби правомірно займають приміщення, належні позивачу", суд вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо листування між сторонами в 2005 році. Станом на час розгляду справи, позивачем не надано суду жодного документу, про стан приміщень 1-го поверху № ІІІ-1-ІІІ-16 загальною площею 559,5 кв. м. по вул. Набережна Перемоги, 50 у м. Дніпропетровську, і відповідність даним технічної документації.

Крім того, відповідачем на вимогу суду наданий Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (№ 22516017 від 17.04.2009 р.), виданого комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Захисники правопорядку", відповідно до якого Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" є власником нежитлових приміщень, будівлі та споруди за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, прим. 214, XVII (т. 1 а.с. 64).

Згідно ст.ст .48,50 Закону України “Про власність”, Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Позивач доказів щодо неправомірності користування відповідачем спірним майном суду не надав.

Клопотання позивача про витребування доказів від 13.04.2010 року ( т.2 а.с. 1-3) не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 38 Господарського процесуального кодексу України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження.

          Частина 3 вищезазначеної статті встановлює, що сторона, прокурор вправі звернутися до господарського суду із клопотанням про витребування доказу, якщо не має можливості самостійно отримати необхідний доказ від особи, в якої він є. У даному випадку йдеться про докази, яких не може бути в особи, що бере участь у справі, і знаходяться в інших осіб, зокрема в осіб, які беруть участь у справі. Клопотання про витребування доказу повинно бути оформлене письмово. У клопотанні зазначається:

який доказ слід витребувати;

в якої особи доказ знаходиться;

які обставини можуть бути встановлені цим доказом;

яке значення для справи має витребуваний доказ;

причини, що перешкоджають отриманню доказу;

місцезнаходження доказу.

Причинами неможливості самостійного отримання доказу особою, яка бере участь у справі, може бути відмова особи, в якої знаходиться доказ, надати цей доказ, законодавчо встановлена заборона передання певної інформації тощо. Особа, яка звертається з клопотанням про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу.

Таким чином суд вважає, що позивачем не наведено і не надано суду доказів , що на його звернення до КП "Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації відносно інформаційної довідки на нежитлове приміщення 1-го поверху № ІІІ-1-ІІІ-16 загальною площею 559,5 кв. м. по вул. Набережна Перемоги, 50 у м. Дніпропетровську йому було письмово відмовлено , а також відсутні ті причини , що перешкоджають отриманню цих документів. Клопотання в частині витребування доказів від відповідача : оригінал рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Захисники правопорядку" від 02.03.2009 року, на підставі якого було встановлене право власності за відповідачем на зазначений в витягу об’єкт; копію виконавчого документу, на підставі якого було зареєстровано право власності за відповідачем; належним чином засвідчену копію та оригінал технічного паспорта на приміщення відповідача, на підставі яких він здійснює користування приміщенням є безпідставним і необґрунтованим , оскільки ці документи не впливають на вирішення спору.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню, відхиляє доводи позивача у справі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А.Рудовська