Постанова № 12041455, 19.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 жовтня 2010 року 10:49 № 2а-12408/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.

за участю представників сторін:

позивача Перимського О.Ц. (довіреність від 06.07.2010 року № 359), Хачатурян Х.В. (ректор університету, який діє на підставі статуту), Сидорчук Л.А. (довіреність від 18.10.2010 року № 437)

відповідача Пальчик А.М. (довіреність від 12.05.2010 р. № 52/10-021, посвідчення № 078033 від 10.08.2010 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного вищого навчального закладу «Київський міжнародний університет»

доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

провизнання недійсним та скасування податкових повідомлень рішень № 0002241504/0 від 25 лютого 2010 року, № 0020951504/3 від 18.08.2010 року ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Приватний вищий навчальний заклад «Київський міжнародний університет»з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2010р. № 0002241504/0 про нарахування суми податкового зобов'язання за платежем щодо орендної плати за землю у розмірі - 37 062,43 грн. та штрафних санкцій у розмірі - 3 706,24грн., а всього 40768, 67 гривень, прийнятого на підставі Акту перевірки № 99 від 15.07.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що зазначені суми податкових зобовязань нараховані позивачу за період, коли договір оренди землі не був укладений, тобто не діяв, а отже у позивача не виникло право користування земельною ділянкою в період за який нараховані податкові зобовязання та, відповідно, був відсутній обовязок сплачувати орендну плату в період до укладання договору.

Відповідач, з посиланням на договори оренди земельних ділянок, укладені між Київською міською радою та позивачем, зазначає, що умовами цих договорів передбачено, що у випадку якщо договір оренди землі не підписаний зацікавленою особою в установленому законодавством порядку протягом п'яти місяців з моменту набуття чинності рішення Київської міської ради про передачу відповідної земельної ділянки в оренду, то розмір орендної плати за період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п'ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків від грошової оцінки земельної ділянки.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач несвоєчасно надіслав рішення за результатами розгляду скарги на спірне повідомлення-рішення від 25.02.2010р. № 0002241504/0, а отже відповідно до вимог законодавства його скарга вважається задоволеною, у звязку з чим у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення.

Під час судового розгляду позивач звернувся із заявою від 11.10.2010 року та уточненням до неї від 19.10.2010 року про збільшення позовних вимог, в якій також просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0020951504/3 від 18.08.2010 року, яке прийнято на підставі того ж Акту перевірки № 99 від 15.07.2010 року з урахуванням Рішення ДПА у м. Києві від 14.06.2010 року № 3133/10/25-214 за результатами розгляду повторної скарги позивача на оскаржуване податкове повідомлення рішення № 0002241504/0 від 25 лютого 2010 року. За результатами розгляду даної заяви суд ухвалив прийняти зазначену заяву для розгляду у складі позовних вимог, оскільки рішення відповідача від 18.08.2010 року стосується спірних взаємовідносин, прийнято на підставі того ж Акту перевірки, за результатами якого ухвалено оскаржуване рішення від 25.02.2010 р. та взаємоповязано з ним.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, відповідач заперечив проти задоволення позову з наведених вище підстав, а також, з урахуванням заперечень від 30.09.2010 року № 1141/10-029, зазначив, що строк надіслання позивачу рішення за результатами розгляду його справи не був порушений, оскільки останній день надіслання рішення припадав на неробочий день, а отже рішення було надіслано без порушення строків першого робочого дня за цим неробочім днем.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.10.2010 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані представником позивача матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватний вищий навчальний заклад «Київський міжнародний університет»(код ЄДРПОУ 21595240), зареєстрований Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 04 березня 2004 року (номер запису 1072120 0000 005415), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію Серії А00 № 072070.

Приватний вищий навчальний заклад «Київський міжнародний університет»взято на облік як платника податків в ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

15 лютого 2010 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Приватного вищого навчального закладу «Київський міжнародний університет», за результатами проведення якої складено Акт № 99 від 15.07.2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки платника орендної плати за землю»(далі-Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що в порушення ст. 4 п.4.3. договорів оренди від 30.06.2009 року, якими передбачено, що у випадку коли договір оренди землі не підписаний орендарем в установленому законодавством порядку протягом п'яти місяців з моменту набуття чинності рішення Київської міської ради, зазначеного у п. 1.1. цього договору, розмір орендної плати (зазначений у п.4.2. договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п'ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків від грошової оцінки земельної ділянки (Рішення КМР від 18.09.2008 р. № 291/291). Підприємством не донараховано пятикратний розмір орендної плати за лютий червень 2009 року (до укладення 30.06.2009 року договорів оренди) за земельні ділянки за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 49 площею 1213 кв.м., 19 кв.м. Заниження податкового зобовязання з орендної плати за землю склало, за висновком податкового органу, 37062,43 грн.

На підставі Акту перевірки, п/п. «б»п/п. 4.2.2. та п/п. 17.1.3. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181), відповідачем ухвалено податкове повідомлення рішення від 25.02.2010 року за № 0002241504/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «орендна плата з юридичних осіб»за основним платежем у розмірі 37062,43 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3766,24 грн.

Зазначене рішення отримано позивачем 09.03.2010 року.

16.03.2010р. позивач подав первинну скаргу № 166 на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 25.02.2010р. №0002241504/0.

Відповідно до п.п.5.2.2 п.5.2 статті 5 Закону № 2181 відповідач повинен був прийняти вмотивоване рішення і надіслати його позивачу не пізніше 05.04.2010 року (понеділок).

В той же час, оскільки 4 квітня 2010 року є неробочим днем - днем релігійного свята - Пасха (Великдень), факт чого визнається судом загальновідомим і в силу ч. 2 ст. 72 КАС України не потребує доказуванню, і цей день є вихідним днем (неділя), то в силу ч. 3 ст. 67 КЗпП України, вихідний день з 04.04.2010 р. переноситься на 05 квітня 2010 року (понеділок), у звязку з чим та на підставі п.п. 5.2.2. Закону № 2181 останнім днем надіслання рішення про результати розгляду скарги є 06.04.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення відповідача від 06.04.2010 року № 3601/10/25-033 за результатами скарги позивача було надіслано 06.04.2010 року.

Тобто, відповідачем було дотримано строк надання мотивованої відповіді на скаргу позивача у звязку з чим у суду не має правових підстав вважати скаргу задоволеною, а спірне рішення відкликаним.

За результатами подальшого адміністративного оскарження, ДПА у м. Києві прийняла рішення від 14.06.2010 року № 3133/10/25-214 за результатами розгляду повторної скарги позивача на оскаржуване податкове повідомлення рішення № 0002241504/0 від 25 лютого 2010 року. Цим рішенням збільшено суму податкового зобовязання з орендної плати у розмірі 205,22 гривень основного платежу та штрафних санкцій у розмірі 14927,60 гривень. Рішення мотивовано тим, що відповідач невірно врахував кількість днів у місяці та при розрахунку штрафних санкцій невірно розрахував їх виходячи з розміру не 50%, а 10% від суми донарахування. За наслідками прийняття даного рішення відповідачем ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0020951504/3 від 18.08.2010 року, яке також є предметом оскарження у даній справі.

У податковому повідомленні-рішенні № 0020951504/3 від 18.08.2010 року у графі «встановлено порушення»«посилання на пункт та статтю податкового законодавства»вказано «Ст. 4 п. 4.3. договорів оренди з КМР від 30.06.2009 р.».

18.08.2010 року Державною податковою адміністрацією України прийнято рішення № 8188/6/25-0215 про результати розгляду повторної скарги позивача, яким залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002241504/0 від 25 лютого 2010 року, а також рішення відповідача та ДПА у м. Києві за результатами скарг позивача.

З урахуванням вищенаведеного, вирішуючи спір по суті та аналізуючи спірні рішення в контексті доводів позивача з приводу того, що у нього відсутній обовязок сплачувати орендну плату в період до укладання договору, суд відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2008р. 2 сесією 6 скликання Київської міської ради було прийняте рішення № 291/291 про передачу приватному вищому навчальному закладу «Київський міжнародний університет» земельних ділянок для реконструкції будівлі університету з подальшою її експлуатацією та обслуговуванням на вул. Львівській, 49 у Святошинському районі м. Києва.

Вказаним рішенням був затверджений проект землеустрою щодо відведення позивачу земельних ділянок для реконструкції будівлі університету з подальшою її експлуатацією та обслуговуванням на вул. Львівській, 49 у Святошинському районі м. Києва. Вирішено передати позивачу земельної ділянки площею 0,1234 га, у т.ч. 0,0021 га для реконструкції будівлі університету з подальшими її експлуатацією та обслуговуванням на вул. Львівській, 49 у Святошинському районі м. Києва, з них: 0,1213 га у довгострокову оренду на 10 років, а 0,0021 га у короткострокову оренду на 5 років.

21.10.2008р. копія вказаного рішення надійшла до управління організаційного та документального забезпечення Київської міської ради, а 22.10.2008р копія рішення була отримана Приватним вищим навчальним закладом «Київський міжнародний університет».

Як вбачається з матеріалів справи технічна документація із землеустрою зі складання договору оренди землі площею 1213 кв.м. та 19 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Львівська, 49, щодо яких нараховане спірне податкове зобовязання, була прийнята головним управлінням земельних ресурсів 14.01.2009 року.

17 червня 2009 року між Приватним вищим навчальним закладом «Київський міжнародний університет»та Київською міською радою були підписані два договори оренди земельних ділянок: про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,1213 га. (кадастровий номер 8000000000:75:211:0037) та про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,0019 га. (кадастровий номер 8000000000:75:211:0040).

Договори посвідчені нотаріально та зареєстровані 17.06.2009 року в державному реєстрі правочинів відповідно за № 3490504 та за № 3490532.

30 червня 2009 року договори зареєстровані головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно за № 75-6-00452 та за № 75-6-00453.

Пунктами 4.3. вказаних договорів встановлено, що у випадку, якщо договір оренди землі не підписаний зацікавленою особою в встановленому законодавством порядку протягом п'яти місяців з моменту набуття чинності рішення Київської міської ради про передачу відповідної земельної ділянки в оренду, то розмір орендної плати на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п'ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків від грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач зазначає, що після набранням чинності вищевказаними договорами оренди, він вчасно сплачує орендну плату за орендовані земельні ділянки, проти чого не заперечує відповідач.

Тобто, фактично спір виник з того, що на думку податкового органу позивач повинен сплатити пятикратний розмір орендної плати (але не більше 10% від грошової оцінки земельної ділянки) за період від прийняття 18.09.2008р. рішення Київради та до 30.06.2010 року, а позивач цей обовязок заперечує.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України)

Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», до загальнодержавних податків і зборів належить, зокрема, плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю»встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Обєктом плати за землю згідно статті 5 зазначеного закону, є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки (ст.13 цього Закону).

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік (ст.14 цього закону).

Землекористувачі сплачують орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права користування земельною ділянкою (ст. 15 Закону).

Згідно ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної форми власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Земельним кодексом України встановлено два види права користування земельними ділянками державної або комунальної форми власності: право постійного користування земельною ділянкою (ст.92) та право оренди земельної ділянки (ст.93).

Право оренди земельної ділянки, відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України в редакції на час укладання вищезгаданих договорів, виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним (набирає чинності) з моменту такої реєстрації, яка здійснюється в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. № 2073, а отже з дати державної реєстрації вищезгаданих договорів (з 30.06.2009 р.) у позивача виникло право оренди вищевказаними земельними ділянками з урахуванням підписаних Актів приймання-передачі земельних ділянок від 30.06.2010 року.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного в сукупності, обєктом плати за землю є земельна ділянка, субєктом плати є орендар, право оренди земельної ділянки виникає з моменту реєстрації договору (в даному випадку з 30.06.2009 року), орендна плата сплачується з дня виникнення права користування та за період використання земельної ділянки, який обліковується з дати укладання договору та підписання акту приймання-передачі. Тобто, обовязок сплачувати орендну плату виник у позивача з 30.06.2009 року та на майбутнє і законодавство не передбачає сплати орендної плати (як податку) за минуле, коли земельна ділянка позивачем не використовувалась, тобто в період до набуття права користування.

В даному випадку суд приходить до висновку, що в період до 30.06.2009 року позивач не був землекористувачем стосовно вищезгаданих ділянок та до набуття нормативно визначеного статусу землекористувача орендаря, не набув статусу платника плати за землю за вищевказані земельні ділянки, а умови п. 4.3. зазначених договорів не створюють для позивача будь-яких правових наслідків з точки зору оподаткування.

Оскаржувані рішення (№ 0002241504/0 від 25 лютого 2010 року та № 0020951504/3 від 18.08.2010 року) не враховують вищенаведених фактичних обставин, не відповідають вищевказаним вимогам законодавства, а отже є протиправними.

Вирішуючи спір по суті, суд також бере до уваги, що вищезгадане рішення Київради від 18.09.2008 р. було отримано позивачем лише 22.10.2008 р., який в свою чергу вже 26.11.2008 року підписав акти по визначенню меж земельних ділянок та про отримання межових знаків, а 14.01.2009 року подав технічну документацію, необхідну для укладання договору оренди. Матеріали справи не містять доказів щодо умисного зволікання позивача з укладанням вищезгаданих договорів.

Суд також враховує, що вищезгадані договори оренди не містять положень, що в порядку ч. 3 ст. 631 ЦК України умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, що також не було враховано відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0020951504/3 від 18.08.2010 року, суд додатково відзначає, що воно не відповідає вимогам п. 6.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки в ньому відсутнє посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, що також є підставою для висновку про його протиправність.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, враховуючи вищенаведене в сукупності, відповідач не довів законності оскаржуваних рішень, оскаржувані рішення відповідача не ґрунтуються на вищевказаних вимогах законодавства та не враховують фактичних обставин, повязаних з орендою вищезгаданих земельних ділянок, у звязку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом визнання оскаржуваних рішень протиправними та їх скасуванню з моменту прийняття.

Стаття 94 КАС України передбачає, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст. ст. 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного вищого навчального закладу «Київський міжнародний університет»(ідентифікаційний код 21595240, адреса: 03179, м. Київ, вул. Львівська, 49) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 25.02.2010 року № 0002241504/0.

Визнати протиправним та скасувати з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 18.08.2010 року № 0020951504/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного вищого навчального закладу «Київський міжнародний університет»(03179, м. Київ, вул. Львівська, 49, код з ЄДРПОУ 21595240, рахунок № 260083012991909 в Ленінградському ПІБ м. Києва, МФО 322197) 6,80 гривень (шість гривень 80 копійок) відшкодування сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 21 жовтня 2010 року.