Вирок № 120413526, 15.07.2024, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2843/23

Номер провадження 1-кп/585/134/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023200470000319 від 03 травня 2023 року, відносно :

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ромни, Сумської обл., українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, розлученого, має на утриманні матір похилого віку, пенсіонера, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_2

його захисника ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

представника потерпілої ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В :

03.05.2023 року, близько 12 год. 01 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ЗАЗ», моделі «110307», р.н. НОМЕР_1 , рухався в межах населеного пункту в м. Ромни Сумської області по вул. Полтавській в напрямку вул. Сумської в

м. Ромни. Перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2 , виявив попереду себе рух мопеду марки «DELTA» моделі «EX50QT-B» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_3 , та вирішив здійснити його випередження.

Надалі, під час випередження мопеду, в порушення вимог п.п. 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_2 не виконав дій, спрямованих на вибір достатнього бокового інтервалу з мопедом, своєчасно не відмовився від виконання маневру випередження, коли обраний ним боковий інтервал виконати не дозволяла дорожня обстановка, маючи змогу здійснити безпечне випередження по правій частині проїзної частини дороги або здійснити обгін водія мопеду, виїхавши на зустрічну полосу руху не виконав цього та допустив зіткнення з вказаним транспортним засобом, від чого водій мопеду ОСОБА_7 впав на асфальтне покриття та отримав тілесні ушкодження з якими був доставлений до КНП «Роменської ЦРЛ» РМР.

В подальшому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 від отриманих в результаті ДТП тілесних ушкоджень помер в приміщенні лікарні.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 77 від 09.06.2023, смерть ОСОБА_7 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з розвитком набряку головного мозку та подальшим його стисненням.

Вказані тілесні ушкодження характерні для виникнення внаслідок мотоциклетної травми, а саме: для травми водія на мотоциклі при зіткненні його з транспортом, що рухається, й іншими перешкодами.

За висновком судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/119-23/6623-ІТ від 20.05.2023, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ЗАЗ» моделі «110307» р.н. НОМЕР_1 , порушив вимоги Правил дорожнього руху (затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, введених в дію з 01.01.2002), передбачених пунктами:

13.1 Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

13.3 Під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Допущені водієм ОСОБА_2 порушення вимог пунктів 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією та наслідками, що настали.

Дії водія ОСОБА_2 по порушенню Правил дорожнього руху є умисними, форма вини стосовно наслідків, що настали - необережна (злочинна самовпевненість).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та у вчиненому щиро покаявся..

У зв`язку із зазначеним суд, згідно ч.3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, з`ясувавши, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, встановивши відсутність сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого та роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежив обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів у кримінальному провадженні та характеризуючих матеріалів щодо особи.

Так, ОСОБА_2 надав суду показання про те, що він дійсно 3 травня 2023 року, близько 12:00 год., рухався по вул.Полтавській у м.Ромни у напрямку вул.Сумської на власному автомобілі «ЗАЗ». Попереду його автомобіля на невеликій швидкості рухався мопед, а тому він вирішив випередити («обігнати») цей транспортний засіб та вважав, що обрав достатній боковий інтервал, але змінилась дорожня обстановка і він задньою частиною автомобіля зачепив мопед, яким керував потерпілий. Після зіткнення він залишився на місці ДТП, викликав швидку та був там допоки не приїхали відповідні служби, поліцейські. За стан здоров`я потерпілого переживав, приїздив до лікарні і хотів дати грошей на лікування доньці потерпілого, ОСОБА_8 , просив у неї та самого потерпілого вибачення за вчинене, але потерпіла сторона на контакт не йшла. Вже пізніше, після того як потерпілий помер у лікарні, вона узяла від нього під розписку гроші сумами 21 000 грн. та 5000 грн. також просив суд, окрім його щирого каяття і співпраці зі слідством, врахувати при призначенні покарання що він є пенсіонером за віком, має статус ліквідатора аварії на ЧАЕС, утримує та опікується матір`ю 1928 р.н., а тому реальне позбавлення його волі, або позбавлення права керування, залишить його та його матір без можливості забезпечити базові потреби щодо лікування. Щодо заявленого цивільного позову пояснив, що дійсно визнає, що його діями потерпілій було заподіяно моральної шкоди внаслідок смерті її батька у ДТП, однак вважає визначений розмір моральної шкоди неспівмірним із його можливостями, як пенсіонера, сплачувати потерпілій такі суми моральної шкоди.

Окрім повного визнання вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, його винуватість також підтверджується безпосередньо дослідженими у судовому засіданні у порядку, передбаченому ст.ст. 357, 358, 359 КПК України, письмовими доказами з матеріалів кримінального провадження, а саме :

- витягом з ЄРДР за № 12023200470000319, відповідно до якого 03.05.2023 року було внесено відомості щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок отриманих травм у якій помер потерпілий ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та попередньо кваліфіковано такі дії за ч.2 ст.286 КК України;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події із схемою огляду місця ДТП та фототаблицею до нього, від 03.05.2023 р.;

- постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання. Від 03.05.2023 року;

- протоколом огляду місця події від 09.05.2024 року, з фототаблицею до нього;

- постановою та протоколом про зняття показань технічних приладів від 16.05.2023 року, описом вилученого, опитним диском із відеозаписом;

- протоколом огляду предмету від 17.05.2023 р., з фототаблицею до нього;

- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 17.05.2023 р.;

- заявою ОСОБА_5 та копіями документів, що посвідчують особу потерпілої, її родинний зв`язок із померлим ОСОБА_7 ;

- заявою ОСОБА_5 про залучення до провадження як потерпілого від 11.05.2023 р.;

- копією полісу ОСЦПВ ПАТ «НАСК «ОРАНТА» від 15.05.2022 р., строком дії до 14.05.2023 р., щодо страхування ОСОБА_9 цивільно-правової відповідальності та т/з «ЗАЗ 110307», д/н НОМЕР_1 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 04.05.2023 р. за участю ОСОБА_2 , із схемою ДТП до нього ;

- лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 № 85 від 10.05.2023 р.;

- висновком судово-медичної експертизи №77 від 06.09.2023 р. щодо ступеню тілесних ушкоджень ОСОБА_7 та їх взаємозв`язку із настанням смерті потерпілого;

- висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу т/з «ЗАЗ 110307», д/н НОМЕР_1 , за № СЕ-19/119-23/5922-ІТ від 31.05.2023 р., з фототаблицею до нього;

- висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу мопеду марки «Delta EX50QT-B», д/н НОМЕР_2 , за № СЕ-19/119-23/5925-ІТ від 27.06.2023 р., з фототаблицею до нього;

- висновком судової транспортно-трасологічної експертизи за № СЕ-19/119-23/5936-ІТ від 28.06.2023 р., з фототаблицею до нього;

- висновком судової авто технічної експертизи за № СЕ-19/119-23/6623-ІТ від 20.05.2023 р.;

- розпискою ОСОБА_5 від 16.10.2023 р. про отримання від ОСОБА_2 в рахунок відшкодування шкоди у зв`язку із смертю батька ОСОБА_7 на суму 21 тис. грн.;

- розпискою ОСОБА_5 від 02.04.2024 р. про отримання від ОСОБА_2 в рахунок відшкодування збитків на суму 5 тис. грн.;

Таким чином суд, в межах пред`явленого обвинувачення ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України, безпосередньо дослідивши та оцінивши у своїй сукупності докази з матеріалів кримінального провадження, показання обвинуваченого, приходить до висновку, що дії обвинуваченого вірно кваліфіковано органом досудового розслідування, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, є його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування шкоди потерпілій.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст.67 КК України - судом не встановлено.

Так, згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Вирішуючи питання про покарання, суд враховує наявність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу ОСОБА_2 , який вину визнав та щиро покаявся, просив вибачення у потерпілої та частково відшкодував заподіяну шкоду, раніше не судимий, розлучений, не працює та є пенсіонером за віком, має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, утримує матір похилого відку (1928 р.н.), не перебуває на обліку у лікаря нарколога, психіатра, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який залишився на місці події та здійснив усі можливі залежні від нього дії. що вимагає законодаство, стан здоров`я ОСОБА_2 , а також враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких кримінальних правопорушень, тяжкість та серйозності наслідків вчиненого злочину у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_7 , суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Одночасно з урахуванням тих обставин, що ОСОБА_2 раніше не судимий, встанвлених сукупних даних про його особу, суд дійшов висновку про можливість виправлення та попередження нових злочинів без реального відбування покарання, у зв`язку з чим ОСОБА_2 необхідно звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, тобто можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконання покладених на нього судом у відповідності до ст. 76 КК України обов`язків.

В частині призначення додаткового покарання суд звертає увагу на наступне.

Так, санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає право суду залежно від обставин, що мають значення, як призначити, так і не призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

В данному випадку суд вбачає підстави для призначення покарання ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України без позбавлення права керування транспортним засобом на визначений законом строк, оскільки останній є пенсіонером, піклується про матір віком 96 років, з часу отримання посвідчення водія не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, у зв`язку з чим позбавлення права на керування транспортним засобом суттєво вплине на якість його життя, оскільки це є єдиним способом його підробітку додаткових коштів до пенсії і він є єдиним годувальником у сім`ї, має безспірну потребу для пересування на власному транспортному засобі, доставлення матері до лікаря та іншого забезпечення у побуті, оскільки громадський транспорт та служби таксі на території Роменського району не мають розгалуженої мережі і є дороговартісними для бюджету пенсіонера. При цьому, суд також звертає увагу і на те, що ОСОБА_2 не притягувався раніше до відповідальності за аналогічні правопорушення.

При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди завданої злочином, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 127, ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі, неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У судовому засіданні позивач (потерпіла) заявлений цивільний позов у даному кримінальному провадженні підтримала у повному обсязі, просила суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 500 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Обвинувачений позов потерпілої визнав частково, оскільки вважає та визнає себе винним у смерті потерпілого, однак заявлену суму цивільного позову вважає необґрунтовано високою, з огляду на його пенсійний вік, матеріальний стан та інші фактори, зокрема не звернення потерпілої до страхової компанії, де він мав застраховану відповідальність за полісом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Крім того, згідно із ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.23 ЦК моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_5 суд враховує положення ч.3 ст.23 ЦК України, згідно якої розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості, а тому, приймаючи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи та викладені вище вимоги законодавства України з цього приводу, суд вважає, що в даному конкретному випадку, як встановлено під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду, потерпіла ОСОБА_5 втратила батька, а тому з врахуванням глибини душевних страждань, вимушених та незворотних змін у житті потерпілої, які настали в результаті вчинення обвинуваченим злочину, що часткове відшкодування моральної шкоди із обвинуваченого відповідає положенням ст.23 ч.3 ЦК України та є підставним, яку суд визначає у розмірі 280 400 гривень.

Крім вказаного, щодо розміру моральної шкоди, яку суд вважає, обгрунтованою, відзначається наступне.

Відповідальність ОСОБА_2 було застраховано відповідним полісом ОСЦПВ від ПАТ «НВСК «ОРАНТА», строком дії від 15.05.2022 р. до 14.05.2023 р.

Потерпіла до страховика для відшкодування моральної шкоди, що заподіяна смертю батька - не зверталась, у даному кримінальному провадженні окремої позовної вимоги до страховка також не заявляла.

У той же час стягнення усього розміру моральної шкоди без урахування відповідальності страховика, визначеної договором страхування та посвідченої відповідним полісом, суперечить вимогам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема, п. 27.3. ст. 27 указаного Закону, крім іншого, передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, батькам (усиновлювачам). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку.

Розмір мінімальної заробітної плати в місячному розмірі на день ДТП, тобто станом на 03.05.2023 становив 6700 грн, що визначено ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік».

Таким чином потерпіла в рахунок відшкодування моральної шкоди має право на стагнення зі страховика 80 400 грн (6700*12) , а іншу суму - з ОСОБА_2 .

Проте, оскільки потерпіла не забажала, аби страхова компанія відшкодовувала їй моральну шкоду, то суд вбачає підстави для зменшення визначеного розміру відшкодування моральної шкоди в розмірі 280 400 грн на суму 80 400 грн. і стягнути різницю, за виключенням сплаченої вже суми потерпілій у розмірі 26 000 грн. з ОСОБА_2 , шляхом зменшення суми відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 , на 80 400 грн та 26 000 грн, і стягнення із засудженого 174 000 грн (280 400 грн - 80 400 грн - 26 000 грн.)

Таким чином суд уважає, що потерпіла ОСОБА_5 внаслідок втрати батька зазнала суттєвих душевних страждань. Враховуючи характер правопорушення та обсяг цих страждань, було порушено звичайний уклад її життя, відчувала моральні страждання, керуючись вимогами розумності та справедливості, на підставі ст.1167 ЦК України суд вважає, що достатнім для компенсації завданої моральної шкоди є стягнення з винного на користь потерпілої 174 000 грн.

Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Судові витрати відшкодовано обвинуваченим до закінчення судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 369-371, 374, 475, 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням - іспитовим строком, тривалістю 3 (три) роки, якщо протягом указаного строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України, покласти на засудженого такі обов`язки:

1. періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 174 000 (сто сімдесят чотири тисячі) гривень 00 копійок.

В решті вимог за цивільним позовом - відмовити.

Арешт, із забороною користування, розпорядження, відчуження рухомого майна, накладений ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22.05.2023 року (справа №585/1877/23, провадження №1-кс/585/528/23), а саме:

- на автомобіль марки ЗАЗ моделі 110307, д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_5 належить ОСОБА_2 ;

- на мопед марки DELТА моделі ЕХ50QT-В, д.н.з. НОМЕР_2 , - скасувати.

Речові докази, приєднані до матеріалів кримінального провадження постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 03.05.2023 року, а саме:автомобіль марки ЗАЗ моделі 110307, д.н.з. НОМЕР_1 ; мопед марки DELТА моделі ЕХ50QT-В, д.н.з. НОМЕР_2 - повернути власнику, володільцю майна або його представнику.

Речовий доказ: оптичний CD-R диск марки «ALERUS», приэднаний до матерыалыв кримінального провадження постановою слідчого від 17.05.2024 роеу - залишити зберігатись у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1