Постанова № 12041210, 26.10.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 жовтня 2010 р. № 2-а- 12195/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Панова М.М.,

при секретарі судового засідання - Бурхан А.С.,

за участю представників сторін :

представника позивача - Поддашкіної О.Ю.,

представника відповідача - Пєшикова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Анастасія"

до Харківська об"єднана державна податкова інспекція у Харківській області

пропро визнаня нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Анастасія» звернулося до адміністративного суду з позовом в якому просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення Харківської обєднаної ДПІ № 0002022340/0 від 16.09.2010 яким ТОВ «Анастасія» визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 522900,30 грн., в тому числі за основним платежем 402231,00грн. та за штрафними санкціями 120669,30 грн. та визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення Харківської обєднаної ДПІ № 0002032340/0 від 16.09.2010 яким ТОВ «Анастасія» визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 156739,80 грн. в тому числі за основним платежем 111957,00 грн. та штрафними санкціями 44782,8 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтовування позову зазначив, що Харківською ОДПІ всупереч вимог ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» проведено документальні невиїзні перевірки ТОВ «Анастасія» з питань правомірності формування податкового кредиту у червні 2010 р. по взаємовідносинам з ПП «Петроліс» та ПП «ВКФ «Лугсервіс» та правильності обчислення ПДВ за червень 2010 року та документальну невиїзну перевірку з питань правомірності формування податкового кредиту у травні 2010 року по взаємовідносинам з ПП «ВКФ «Лугсервіс» та ТОВ «Етамін-Плюс» та правильності обчислення ПДВ за травень 2010 року. За результатами перевірок складено акт № 3248/234/32101049 від 25.08.2010 року та акт № 3247/243/32101049 від 25.08.2010 року згідно висновків яких встановлено порушення ТОВ «Анастасія» п.п. 7.2.3 п. 7.2., пп. 7.4.1, 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 402230,96 грн. та ПДВ на загальну суму 111957,30 грн. Позивач зауважує, що підприємство на перевірку не запрошувалося, первинні документи фінансово-господарської діяльності підприємства, що були підставою бухгалтерського обліку відповідачем не досліджувалися та не враховані, акти на підпис, ознайомлення позивачу не надавалися, а надійшли на адресу позивача 21.09.2010 засобами поштового звязку, одночасно із податковими повідомленнями рішеннями № 0002022340/0 та № 0002032340/0. Ґрунтуючи позовні вимог позивач указав, що господарські операції з контрагентами ПП «Петроліс», ПП «ВКФ «Лугсервіс», ТОВ «Етамін-Плюс» фактично відбулись, в результаті цих операцій ТОВ «Анастасія» придбано у власність та отримані товарно-матеріальні цінності, на отриманий певний обсяг робіт та послуг. Перелічені контрагенти мали правовий статус платників податку на додану вартість, видали ТОВ «Анастасія» належно складені податкові накладні, а тому ніяких порушень у визначенні розміру податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Анастасія» допущено не було.

Представник відповідача в судове засідання зявився та з позовними вимогами не погодився та пояснив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в актах № 3248/234/32101049 від 25.08.2010 року, № 3247/243/32101049 від 25.08.2010 року. Просив у задоволенні позову ТОВ «Анастасія» відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, залучених до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що фахівцями Харківської обєднаної державної податкової інспекції 25.08.2010 року були проведені документальні невиїзні перевірки ТОВ «Анастасія» з питань правомірності формування податкового кредиту у червні 2010 р. по взаємовідносинам з ПП «Петроліс» та ПП «ВКФ «Лугсервіс» та правильності обчислення ПДВ за червень 2010 року та з питань правомірності формування податкового кредиту у травні 2010 року по взаємовідносинам з ПП «ВКФ «Лугсервіс» та ТОВ «Етамін-Плюс» та правильності обчислення ПДВ за травень 2010 року. Результати перевірок оформлено актом № 3248/234/32101049 від 25.08.2010 року та актом № 3247/243/32101049 від 25.08.2010 року. Згідно висновків згаданих актів відповідачем встановлено порушення ТОВ «Анастасія» п.п. 7.2.3 п. 7.2., пп. 7.4.1, 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 402230,96 грн. та ПДВ на загальну суму 111957,30 грн. Перевірки проводилися за відсутності посадових осіб ТОВ «Анастасія». В основу висновків про порушення ТОВ «Анастасія» вимог ЗУ «Про податок на додану вартість» відповідачем покладено дані, отримані з бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобовязань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість» за якою рахуються розбіжності за рахунок завищення податкового кредиту з контрагентами ПП «Петроліс», ПП «ВКФ «Лугсервіс», ТОВ «Етамін-плюс». Декларації деяких підприємств контрагентів не визнано, як податкову звітність, у деяких випадках податковим органом встановлено факт неподання податкових декларацій підприємствами контрагентами ТОВ «Анастасія».

На підставі висновків акту № 3248/234/32101049 від 25.08.2010 року Харківською обєднаною ДПІ прийняте податкове повідомлення рішення від 16 вересня 2010 року № 0002022340/0 яким ТОВ «Анастасія» визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 522900,30 грн., в тому числі за основним платежем 402231,00грн. та за штрафними санкціями 120669,30 грн.

На підставі висновків акту № 3247/243/32101049 від 25.08.2010 року Харківською обєднаною ДПІ прийняте податкове повідомлення рішення від 16 вересня 2010 року № 0002032340/0 яким ТОВ «Анастасія» визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 156739,80 грн. в тому числі за основним платежем 111957,00 грн. та штрафними санкціями 44782,8 грн.

Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005року зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 затверджено обовязковий до застосування органами Державної податкової служби України «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» унормовано правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно статті 3 названого Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Стаття 9 Закону регламентує, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одинцю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно вимог пункту 1.7 вищезгаданого «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Згідно змісту пункту 2.3.2 Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Матеріалами справи встановлено, що зазначеним вимогам акти Харківської обєднаної ДПІ № 3248/234/32101049 від 25.08.2010 року та № 3247/243/32101049 від 25.08.2010 року, що були підставою для нарахування спірних податкових зобовязань та штрафних санкцій, не відповідають. Так, до висновків про не вірність обчислення ПДВ за травень, червень місяці 2010 року та відповідно неправомірність формування податкового кредиту ТОВ «Анастасія» по взаємовідносинам з контрагентами податковий орган дійшов без дослідження та врахування первинних документів, що засвідчують (фіксують) факти здійснення господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Анастасія» з ПП «Петроліс», ПП «ВКФ «Лугсервіс», ТОВ «Етамін-Плюс», тобто без первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку підприємства позивача.

Судовим розглядом справи встановлено, що в актах Харківської обєднаної ДПІ № 3248/234/32101049 від 25.08.2010 року та № 3247/243/32101049 від 25.08.2010 року податковий орган на порушення вимог п.п. 2.3.2 вищезазначеного Порядку не зазначає конкретних доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення ТОВ «Анастасія» вимог податкового законодавства. Натомість дослідженням згаданих актів встановлено, що у розділі 3 Харківська обєднана ДПІ зазначає, що наявність податкових накладних у підприємства є обовязковою обставиною правильності формування податкового кредиту, але не виключною.

У якості підстав, з яких податковий орган дійшов висновків про порушення ТОВ «Анастасія» вимог податкового законодавства у актах № 3248/234/32101049 та № 3247/243/32101049 відповідач зазначає програмне забезпечення «Системи автоматизоване співставлення податкового кредиту та зобовязань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість».

Суд констатує, що аналіз норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» свідчить, що програмне забезпечення «Системи автоматизоване співставлення податкового кредиту та зобовязань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість» до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що згадане програмне забезпечення не є у розумінні Закону N 996-XIV та Наказу ДПА України № 327 від 10.08.05р., зареєстрованого в Мінюсті України за № 925/11205 доказом підтвердження наявності факту порушення вимог податкового законодавства.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем ТОВ «Анастасія» та ПП «Петроліс», ПП «ВКФ «Лугсервіс», ТОВ «Етамін-Плюс» були укладені господарські договори, копії яких містяться у матеріалах справи. Зміст договорів зафіксований на паперових носіях, вимогам законодавчих та нормативних актів відповідає. Дослідженням первинних документів про виконання вищезгаданих господарських договорів встановлено, що згідно накладних та видаткових накладних, копії яких містяться у матеріалах справи ПП «ВКФ «Лугсервіс», ПП «Петроліс» та ТОВ «Етамін-Плюс» передало на користь ТОВ «Анастасія», а підприємство позивач прийняло дизельне паливо певної номенклатури, та бензин А-95 певної кількості та вартість. Крім цього згідно актів виконаних робіт, копії яких містяться у матеріалах справи ПП «Петроліс» надав на користь ТОВ «Анастасія» обсяг авто послуг, що прийняті підприємством позивача без зауважень за кількістю, якістю, вартістю.

Заперечуючи під час розгляду справи проти позову, відповідач не посилався та відповідно не підтвердив ні фальшивість перелічених, наявних у матеріалах справи та не досліджуваних під час перевірки документів, ні на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам дійсності, ні на несумісність зазначених в перелічених документах авто послуг та переданих на користь ТОВ «Анастасія» ГСМ та бензину з власною господарською діяльністю позивача.

У матеріалах справи містяться копії податкових накладних за операціями згідно господарських договорів ТОВ «Анастасія» з ПП «ВКФ «Лугсервіс», ПП «Петроліс» та ТОВ «Етамін-Плюс».

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» унормовано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно вимог підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог підпункту 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Матеріалами справи встановлено, що податкові накладні вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» відповідають, виписані підприємствами ПП «Петроліс», ПП «ВКФ «Лугсервіс», ТОВ «Етамін-Плюс», що станом на момент спірних правовідносин є платниками ПДВ, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в Органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилися в ЄДРПОУ, що відповідає вимогам підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону, де закріплено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено і актами Харківської обєднаної ДПІ № 3248/234/32101049 та № 3247/243/32101049 від 25.08.2010 року, на підставі яких відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення не заперечуються та не спростовано.

Згідно вимог підпункту 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз вимог Закону України "Про податок на додану вартість" дозволяє суду дійти висновку, що цей спеціальний Закон не передбачає обов'язок платника податків щодо перевірки сплати податку його контрагентами постачальниками, чи перевірки факту надання такими підприємствами податкової звітності. Також цей Закон не містить вимоги до покупця підтверджувати в будь-якій спосіб факт сплати ПДВ до бюджету продавцем (постачальником) або сплачувати цей податок ще раз, якщо він з будь-якої причини не був сплачений продавцем (постачальником) або іншими юридичними особами по ланцюгу від виробника.

Суд зазначає, що первинні бухгалтерські документи, що містяться у матеріалах справи відображають фінансово-господарську діяльність по контрагентам в повному обсязі. Зазначені в деклараціях з ПДП задекларовані в складі податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним з ПП «Петроліс», ПП ВКФ «Лугсервіс», ТОВ «Етамін-Плюс» відповідають первинним бухгалтерським документам та даним бухгалтерського обліку.

Законами України "Про Державну податкову службу в Україні", "Про систему оподаткування", "Про податок на додану вартість", не надано право податковим органам визнавати недійсними документи бухгалтерського обліку та податкові накладні. Таке виключне право чинним законодавством України надане лише суду.

З урахуванням вищенаведених норм законодавства України, дійсних обставин справи у сукупності, підтверджених її матеріалами, суд дійшов висновку, що вміщені в акти Харківської обєднаної ДПІ № 3248/234/32101049 та № 3247/243/32101049 від 25.08.2010 року висновки документально не підтверджені, не ґрунтуються на даних первинного бухгалтерського обліку та первинних документах підприємства, а обґрунтовані на субєктивних припущеннях перевіряючого, що не узгоджується із вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України, Законів України «Про ПДВ», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та вимогами Наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005року за реєстр. в Міністерстві юстиції України № 925/11205, яким затверджено «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Окремо суд зазначає, що згідно вимог п.4 ст.91 Цивільного Кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно із ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

З урахуванням зокрема тієї обставини, що на момент здійснення господарських операцій, продавці товарів, робіт, послуг знаходилися в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є цілком законним та обґрунтованим.

Подальше ненадання такими підприємствами контрагентами податкової звітності, чи не визнання її податковим органом, як такої, саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Закон України “Про податок на додану вартість” не містить відповідних норм, які б зобовязували замовника товарів, робіт, послуг слідкувати та контролювати подачу звітності податковим органам з боку виконавця робіт чи постачальника товарів.

З аналізу положення вище зазначених законодавчих та нормативно правових актів вбачається, що покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Зазначене дозволяє дійти висновку, що само по собі неподання податкової звітності, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця.

Приписами ст. 19 Конституції України встановлено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіркою виконання цих вимог норми процесуального закону з боку відповідача, дотримання вимог щодо обґрунтованості висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень встановлено не виконання відповідачем п.п. 1, 3-6, 9 зазначеної норми.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, не подав до суду доказів правомірності спірних податкових повідомлень - рішень, тому з урахуванням встановлених судовим розглядом справи обставин, суд визнає, що владні приписи оскаржуваних ТОВ «Анастасія» рішень податкового органу суперечать правам та охоронюваним інтересам даного платника податків в частині формування податкового кредиту з ПДВ та відповідно обчислення даного податку.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду справи, то поданий ТОВ «Анастасія» позов належить задовольнити.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст.ст. 2, 9, 71, 94, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Анастасія" до Харківської об"єднаної державної податкової інспекції про визнаня недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення Харківської об"єднаної державної податкової інспекції № 0002022340/0 від 16.09.2010 року та № 0002032340/0 від 16.09.2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена 01 листопада 2010 року.

Суддя Панов М.М.