Рішення № 120410922, 16.07.2024, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/4452/24

Провадження № 2/185/2901/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2024 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шаповалової І.С.,

за участі секретаря судового засідання Величко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватногоакціонерного товариства"ДТЕКПавлоградвугілля" позовна заява про відшкодування маральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодженням здоров`я.

Позиція позивача

ОСОБА_1 з 11 березня 1985 року по 02 квітня

1997 року; з 14 квітня 1997 року по 10 червня 2010 року з працював на різних

посадах у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства

«ДТЕК Павлоградвугілля».

10 червня 2010 року позивача звільнено з роботи. Всі вказані вище обставини про

роботу позивача та його звільнення підтверджуються його трудовою книжкою та не можуть і не будуть заперечуватись відповідачем.

За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне

захворювання За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне

захворювання.

Ухвалою судді від 29 квітня 2024 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Заяви та клопотання відповідача

За змістом статей81,83 ЦПК України, позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивачем додані до позовної заяви письмові докази, що підтверджують обставини, на які він посилається у позовній заяві, а саме його роботу на підприємстві відповідача у шкідливих умовах,встановлення йому висновком МСЕК втрати професійної працездатності внаслідок професійних захворювань.

Як визначено постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Таким чином, факт встановлення позивачу стійкої втрати працездатності висновком МСЕК вже є підставою для відшкодування йому моральної шкоди. Тому, відсутня необхідність у витребуванні додаткових медичних документів за наявності відповідної довідки МСЕК.

Позиція позивача по справі детально викладена у позовній заяві, зокрема позивачем зроблений докладний опис негативних змін у його житті, спричинених професійними захворюваннями. Тому особиста присутність позивача у судовому засіданні не є необхідною.

Заперечення відповідача

ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» згідно поданого відзиву позовні вимоги не визнає з наступних підстав:

- приховування позивачем та медичним закладом, який проводив медичні огляди, стану здоров`я позивача позбавило відповідача можливості вжити заходи, направлені на профілактику професійних захворювань;

- позивач був забезпечений необхідними засобами індивідуального захисту та спеціальним одягом, відповідачем були створені безпечні і нешкідливі умови праці, наскільки це є обґрунтовано практично можливим;

- важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача не є достатніми та самостійними підставами для відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди.

Фактичні обставини, встановлені судом

Відповідно до п.7 акту розслідування хронічного професійного захворювання форми

П-4 від 08 квітня 2011 року, затвердженого головним державним

санітарним лікарем м. Першотравенська, встановлено наявність у позивача

професійних захворювань: - радикулопатія шийна С6,С7 і попереково-крижова L4, L5, S1 з вираженими статикодинамічними порушеннями хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним

синдромами, виражений периферичним нейросудинним синдромом, часто

рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двостороннього

плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ступеня), дефартрозу ліктьових та

колінних суглобів ПФС першого-другого ст.; -нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху).

П. 16 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких

обставин: невикористання засобів індивідуального захисту, недосконалість

технології, механізмів. В результаті виконання важкої роботи в умовах дії шуму.

Згідно п. 16 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є:

рівень шуму 93 дБА, при нормі 80 дБА-83% часу зміни. Гіг. табл. 4.11.3, кл. 3.2.

Рівень фізичного перевантаження (параметри, ступінь, важкість роботи) разовий

підйом вантажу постійно протягом робочої зміни 50 кг при нормі до 5 кг, підйом

вантажу протягом зміни 1000 кг при нормі до 100 кг -83% часу зміни. (Гіг. табл.

4.11.7, кл.3.3.).

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 23 травня 2011 року серії 10

ААА № 005664 позивачу первинно безстроково визначено ступінь

втрати працездатності на рівні 50%, з яким: 45%- радикулопатія, дефартрози, 5% -

нейросенсорна приглухуватість.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 23 травня 2011 року серії 10

ААА № 029751 позивачу первинно безстроково встановлено третю

групу інвалідності по професійному захворюванню та протипоказана тяжка фізична

праця, вимушена робоча поза, робота в умовах пилу, шуму.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування,

що підтверджується епікризом від 02.03.2010р., випискою від 24.04.2019р., випискою

від 26.02.2020р..

Відповідно до виписки від 26.02.2020р. позивач має скарги на виражений стійкий

біль в шийному та п/крижовому відділах хребта з іррадіацією в нижні кінцівки,

обмеження рухів в попереку, порушення ходьби, мерзлякуватість кистей, слабкість в

руках, біль в плечових, ліктьових, колінних суглобах, кашель з мокротою, задишку

при фізичному навантаженні, зниження слуху

Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності, однак судом не отримано відомостей про те, що позивач скористався цим правом шляхом звернення з позовом до суду.

Надані позивачем письмові докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування. Копії письмових доказів засвідчені особистим підписом позивача із зазначенням дати такого засвідчення. Тому, у суду немає підстав для сумніву у достовірності цих доказів.

Норми права, які застосував суд

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно ст. 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ст. 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч. 1ст. 13 Закону України «Про охорону праці»роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Стаття 173 КЗпП Українизакріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частина 1ст. 237-1 КЗпП Українипередбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1ст.168ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»судам роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з пунктом 4.1.Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач втратив професійну працездатність, став інвалідом третьої групи, що порушило його звичне життя, змусило лікуватися, пристосовуватися до життя з обмеженими можливостями. Ушкодженням здоров`я позивачу заподіяні фізичні та моральні страждання, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання, він позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, змушений приймати лікарські препарати, постійно відчуває наслідки минулої роботи в неналежних умовах, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Таким чином, судом встановлено порушення права позивача на безпечні та здорові умови праці, що призвело до виникнення професійних захворювань та встановлення позивачу інвалідності. Тому наявні підстави для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди.

Як роз`яснено в пункті 9Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності, неможливість відновлення здоров`я позивача, необхідність постійного лікування та реабілітації, наявність вимушених змін у житті у зв`язку з наявністю професійних захворювань та інвалідності, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000 грн., що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я.

Відповідно до вимогст. 89 ЦПК Україниоцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Розподіл судових витрат

Як передбачено частиною 1статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичної особою (один відсоток розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст. ст.12,13,89,141,259,263-265,274,279,352,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватногоакціонерного товариства"ДТЕКПавлоградвугілля" позовна заява про відшкодування маральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди - 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (код ЄДРПОУ 00178653) на користь держави (отримувач коштів: ГУК у Дн-ській обл/м. Павл-д/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA138999980313151206000004583, кодкласифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 4ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", ідентифікаційний номер 00178353, вул. Соборна, 76, м. Павлоград Дніпропетровської області, 51400.

Суддя І. С. Шаповалова