Постанова № 120410097, 15.07.2024, Октябрський районний суд м. Полтави

Дата документу 15.07.2024Справа № 554/6951/24 Провадження № 3/554/1797/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«15» липня 2024 року м. Полтава

Суддя Октябрського районного суду м. Полтави Сметаніна А.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області (вул. Сковороди, 2-Б, м. Полтава, 36004, код ЄДРПОУ - 40108630)у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - невідомий, засоби зв?язку НОМЕР_1 ,

-за ч. 2 ст. 184 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

20 червня 2024 року о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , за місцем мешкання не належним чином виконувала свої батьківські обв`язки, передбачені ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» відносно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки не забезпечила належний догляд та контроль за дозвіллям сина, внаслідок чого, 20.06.2024 року о 10 годині 00 хвилин до Полтавської ЗОШ №19, що по вул. І. Мазепи, 8, у м. Полтава, малолітнього ОСОБА_2 привезли до школи двоє невідомих чоловіків на автомобілі.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, з невідомої суду причини, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом направлення СМС - повістки на номер телефону НОМЕР_2 , що вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення. Відповідно до довідки про доставку СМС, судову повістку ОСОБА_1 отримала 05.07.2024 року. Про причини неявки ОСОБА_1 не повідомляла, жодних клопотань чи заяв від неї не надходило.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушниці ОСОБА_1 суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов`язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов`язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Важливе значення мають і висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" - заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 знала про складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, а також про судове провадження відносно неї, однак ним не цікавилася, жодних заходів, направлених на обізнаність щодо стану відомого їй судового провадження не вчиняла, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи відносно неї в суді, в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, жодних заяв чи клопотань не направляла, а отже ОСОБА_1 не добросовісно користувалась належними їй процесуальними правами та не виконувала належним чином процесуальні обов`язки, в зв`язку з чим, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушниці ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 184 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, матеріали, додані до протоколу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 ч.2 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 318416 від 20.06.2024 року; рапортами; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 20.06.2024 року; листом начальника СЮП ВП Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітана поліції Киви С. до завідувача відділу служби у справах дітей Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 20.06.2024 року; письмовими поясненнями співробітників ЗОШ №19 у м. Полтаві: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; письмовими поясненнями ОСОБА_1 ; копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копією паспорту ОСОБА_1 .

Крім того, 05 вересня 2023 року постановою Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 визнано винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.

11 грудня 2023 року постановою Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 визнано винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700,00 грн.

18 січня 2024 року постановою Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 визнано винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Статтею 150 СК України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 містяться ознаки правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП, згідно з якою передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Згідно ст. 33 КУпАП при накладанні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Враховуючи особу винної, обставини здійснення нею правопорушення, інші обставини у справі, зокрема, що ОСОБА_1 вчиняє правопорушення, передбачене ст. 184 КУпАП повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, що свідчить про те, що остання не змінює своєї поведінки щодо виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків, висновків для себе не робить, не забезпечує належного догляду та контролю за дозвіллям сина, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, оскільки вважає, що саме таке стягнення буде достатнім та необхідним для виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Крім того, відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

При цьому, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осібвстановлюється Законом України «Про державний бюджет» на відповідний календарний рік та станом на 01 січня 2024 року згідно Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3 028 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 9, 23, 33, 40-1, ч.2 ст. 184, ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір», -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП.

Призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 4 250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у Полтавській області/м. Полтаві/21081100; код отримувача (кодЄДРПОУ): 37959255; Банк: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку (IBAN): UA988999980313000106000016719; код класифікації доходів бюджету: 21081100). Стягувач - Полтавське РУП ГУНП в Полтавській області (вул. Сковороди, 2-Б, м. Полтава, 36004, код ЄДРПОУ - 40108630).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок (отримувач коштів: ГУК у Полт.обл/Шевченків.р-н//22030101, код отримувача: 37959255, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA528999980313191206000016722, код класифікації доходів бюджету: 22030101). Стягувач - ТУ ДСА України в Полтавській області (вул. Соборності, 17, м. Полтава, 36030, код ЄДРПОУ - 26304855).

Строк пред`явлення постанови до виконання до 15 жовтня 2024 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Октябрського районного

суду м. Полтави: А.В. Сметаніна