Рішення № 120403729, 16.07.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2024 рокусправа № 380/4190/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, ЄДРПОУ 43305056) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не нарахування та невиплати йому при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2019-2020 роки.

- зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2019-2020 роки.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він проходив службу в органах МВС та Національної поліції України, проте станом на день звільнення його зі служби в поліції відповідач не провів із ним розрахунку щодо виплати грошової компенсації за невикористані відпустки за 2019-2020 роки.

Ухвалою суду від 01.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що наказом Департаменту від 31.05.2021 № 174 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, з виплатою компенсації за 13 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 12 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році. Відповідно до довідки заступника начальника управління - начальника 3-го відділу (кадрового забезпечення) 4-го управління Департаменту ОСОБА_2 від 15.03.2024, залишок невикористаних частин щорічних відпусток за час проходження служби ОСОБА_1 в Департаменті становить: за 2019 рік - 11 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки; за 2020 рік - 20 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 12 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2021 рік - щорічна основна та додаткова оплачувані відпустки не надавалися. Враховуючи вищезазначене, позивачу в році звільнення зі служби в поліції виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпусток. Зауважує, що спеціальним законодавством, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин у даній справі, не визначено обов`язку органу поліції виплачувати поліцейським при звільненні зі служби в поліції грошову компенсацію за невикористані дні відпусток у минулих роках, адже виплаті підлягає компенсація за невикористану відпустку саме в році звільнення. У випадку позивача компенсації підлягає невикористана щорічна чергова основна оплачувана відпустка та додаткова оплачувана відпустка у 2021 році (році звільнення), і така компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпусток за фактично відпрацьований час у 2021 році виплачена Департаментом позивачу при звільненні. Вважає, що позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в позовній заяві не наведено жодних доказів порушення прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1 , позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Департаменту щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток за період 2019 - 2020 років - безпідставні та необґрунтовані, оскільки грошова компенсація позивачу при звільненні виплачена в повному обсязі, з дотриманням норм законодавства та в межах повноважень Департаменту. Просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно до витягу з наказу начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 31.05.2021 №174 позивача звільнено 3 08.06.2021 року зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) з виплатою компенсації за 13 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 12 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році. Стаж служби в поліції 17 років 09 місяців 24 дні, вислуга років на пільгових умовах 00 років 03 місяці 07 днів.

22.02.2023 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо надання інформації про невикористані відпустки позивача за увесь період служби та докази компенсації за невикористані відпустки позивача за увесь період служби.

Листом від 27.02.2024 №3268-2024 відповідач надав представнику позивача довідку від 26.02.2024 заступника начальника управління-начальника 3-го відділу (кадрового забезпечення) 4-го управління Е. Панченка щодо залишку невикористаних частин щорічних відпусток за період проходження служби ОСОБА_1 та розрахунковий лист за червень 2021 року.

Згідно довідки від 26.02.2024, залишок невикористаних позивачем відпусток становить: за 2019 рік - 11 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки; за 2020 рік - 20 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 12 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2021 рік - щорічна основна та додаткова оплачувані відпустки не надавалися. Наказом ДСР від 31.05.2021 № 174 о/с за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_3 звільнений зі служби в поліції з 08 червня 2021 року, з виплатою компенсації за 13 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 12 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році.

Відповідно до наданого відповідачем розрахункового листа за червень 2021 року, позивачу нараховано та виплачено компенсацію за відпустку за 25 днів.

Позивач, не погоджуючи з бездіяльністю відповідача щодо невиплати компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2019-2020 роки, звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

До спірних правовідносин необхідно застосувати Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР у редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби в поліції), Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII у редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби в поліції), Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі - Порядок № 260 у редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби в поліції).

Закон № 504/96-ВР встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України у редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби в поліції).

Закон № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону № 580-VIII).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі; 9-1) у зв`язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Частиною першою статті 92 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Статтею 93 Закону № 580-VIII визначено порядок обчислення тривалості відпусток поліцейських, зокрема:

- тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються (частина перша);

- тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки (частина друга);

- за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів (частина третя);

- тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби (частина четверта);

- відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році (частина п`ята);

- чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року (частина сьома);

- поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку (частина восьма);

- поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року (частина дев`ята);

- за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону (частина десята);

- відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік (частина одинадцята).

Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що Поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Положення Порядку № 260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).

Пунктом 3 розділу І «Загальні положення» Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять:1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розділом ІІІ Порядку № 260 врегульовано окремі питання виплати грошового забезпечення.

Абзацом сьомим пункту 8 розділу ІІІ «Окремі питання виплати грошового забезпечення» Порядку № 260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення (абзац восьмий пункту 8 розділу ІІІ «Окремі питання виплати грошового забезпечення» Порядку № 260).

З вищевикладеного слідує, що правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, зокрема, до яких, поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд робить висновок, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону № 580-VIII та Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд висновує, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України та Закону № 504/96-ВР.

Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19, від 04.02.2021 у справі № 160/5393/19, від 11.02.2021 у справі № 160/13220/19 та від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20.

З наведених підстав суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача, що спеціальним законодавством, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин у даній справі, не визначено обов`язку органу поліції виплачувати поліцейським при звільненні зі служби в поліції грошову компенсацію за невикористані дні відпусток у минулих роках, адже виплаті підлягає компенсація за невикористану відпустку саме в році звільнення.

Долученою до матеріалів справи довідкою відповідача від 26.02.2024 щодо залишку невикористаних частин щорічних відпусток за період проходження служби ОСОБА_1 , підтверджено, що такий залишок становить: за 2019 рік - 11 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки; за 2020 рік - 20 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 12 діб додаткової оплачуваної відпустки.

Проте, всупереч положень статті 24 Закону № 504/96-ВР та статті 83 КЗпП України відповідач при звільненні позивача зі служби в поліції не нарахував та сплатив останньому компенсацію за всі дні невикористаної щорічної та додаткової відпусток за 2021 рік.

Таким чином, під час звільнення зі служби, із позивачем повинен бути повністю проведений розрахунок, в тому числі, нараховано грошову компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток, чого відповідачем здійснено не було.

З огляду на вищевикладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність правових підстав для виплати спірної грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за попередні роки.

Вказане свідчить про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2019-2020 роки та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2019-2020 роки.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У позовній заяві позивач зазначив, що орієнтовний розмір судових витрат становить 5000 грн., що включає витрати на отриману ним правничу допомогу.

Водночас, доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу матеріали справи не містять. Тому питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд може розглянути після подання позивачем доказів на підтвердження її розміру у порядку, передбаченому статтею 143 КАС України.

Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, ЄДРПОУ 43305056) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2019-2020 роки.

3. Зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, ЄДРПОУ 43305056) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2019-2020 роки.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 16.07.2024 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович