Рішення № 120392445, 12.07.2024, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/577/23

Провадження № 2/139/197/23

РІШЕННЯ

іменем України

12 липня 2024 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої судді Тучинської Н.В.

з участю:

представника позивача прокурора Заболотної І.А.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Піпка А.М.,

представника відповідача ПП «Влад» адвоката Герасимчука О.О.,

секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Муровані Курилівці цивільну справу за позовом Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_1 та Приватного підприємства "Влад", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про витребування земельних ділянок,

УСТАНОВИВ:

28 квітня 2021 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» кадастровий номер 0522884600:10:003:0288. Підставою для державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стало, зокрема, рішення 27 сесії 7 скликання Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району № 748 від 16 жовтня 2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та безоплатної передачі її у власність, яке насправді не приймалося (підроблене).

30 квітня 2021 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 0522884600:10:003:0288 ОСОБА_8 . 14 липня 2021 року ОСОБА_8 за договором міни відчужила цю земельну ділянку на користь ОСОБА_1 .

28 квітня 2021 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» кадастровий номер 0522884600:10:003:0291. Підставою для державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стало, зокрема, рішення 27 сесії 7 скликання Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району № 741 від 16 жовтня 2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та безоплатної передачі її у власність, яке насправді не приймалося (підроблене).

30 квітня 2021 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 0522884600:10:003:0291 ОСОБА_8 . 14 липня 2021 року ОСОБА_8 за договором міни відчужила цю земельну ділянку на користь ОСОБА_1 .

28 квітня 2021 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право приватної власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» кадастровий номер 0522884600:10:003:0294. Підставою для державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стало, зокрема, рішення 27 сесії 7 скликання Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району № 745 від 16 жовтня 2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та безоплатної передачі її у власність, яке насправді не приймалося (підроблене).

30 квітня 2021 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 0522884600:10:003:0294 ОСОБА_8 . 14 липня 2021 року ОСОБА_8 за договором міни відчужила цю земельну ділянку на користь ОСОБА_1 .

28 квітня 2021 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право приватної власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» кадастровий номер 0522884600:10:003:0295. Підставою для державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стало, зокрема, рішення 27 сесії 7 скликання Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району № 747 від 16 жовтня 2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та безоплатної передачі її у власність, яке насправді не приймалося (підроблене).

30 квітня 2021 року ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 0522884600:10:003:0295 ОСОБА_8 . 14 липня 2021 року ОСОБА_8 за договором міни відчужила цю земельну ділянку на користь ОСОБА_1 .

28 квітня 2021 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 2 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» кадастровий номер 0522884600:10:003:0296. Підставою для державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стало, зокрема, рішення 27 сесії 7 скликання Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району № 742 від 16 жовтня 2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та безоплатної передачі її у власність, яке насправді не приймалося (підроблене).

30 квітня 2021 року ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 0522884600:10:003:0296 ОСОБА_8 . 14 липня 2021 року ОСОБА_8 за договором міни відчужила цю земельну ділянку на користь ОСОБА_1 .

28 квітня 2021 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право приватної власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 2 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» кадастровий номер 0522884600:10:003:0309. Підставою для державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стало, зокрема, рішення 27 сесії 7 скликання Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району № 743 від 16 жовтня 2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та безоплатної передачі її у власність, яке насправді не приймалося (підроблене).

30 квітня 2021 року ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 0522884600:10:003:0309 ОСОБА_8 . 14 липня 2021 року ОСОБА_8 за договором міни відчужила цю земельну ділянку на користь ОСОБА_1 .

31 грудня 2022 року ОСОБА_1 уклав договір оренди землі б/н із ПП «Влад» (с. Котюжани), в тому числі і щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0522884600:10:003:0288, 0522884600:10:003:0291, 0522884600:10:003:0294, 0522884600:10:003:0295, 0522884600:10:003:0296, 0522884600:10:003:0309. Право оренди цих земельних ділянок зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17-18 січня 2023 року.

Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та Вендичанської селищної ради, земельні ділянки з кадастровими номерами 0522884600:10:003:0288, 0522884600:10:003:0291, 0522884600:10:003:0294, 0522884600:10:003:0295, 0522884600:10:003:0296, 0522884600:10:003:0309, площею 2 га кожна знаходяться за межами населеного пункту с. Немерче Могилів-Подільського (раніше Мурованокуриловецького) району Вінницької області, а розпорядником землі станом на 16 жовтня 2020 року було Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Розпорядженням КМУ від 12.06.2020 № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Вінницької області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Вінницької області. Згідно з додатком до зазначеної постанови КМУ до переліку територіальних громад Вінницької області входить Вендичанська територіальна громада з адміністративним центром територіальної громади смт Вендичани, до складу якої віднесена, зокрема, колишня Немерченська сільська рада Мурованокуриловецького району.

Могилів-Подільськаокружна прокуратураВінницької області17серпня2023року звернуласядо Мурованокуриловецькогорайонногосуду вінтересахдержави вособіВендичанськоїселищної радиМогилів-ПодільськогорайонуВінницькоїобласті до ОСОБА_1 та ПП«Влад».Упозові заявленовимогупро витребування від ОСОБА_1 та ПП«Влад» вкомунальну власністьВендичанської селищноїради Могилів-Подільськогорайону Вінницькоїобласті земельнихділянок зкадастровими номерами0522884600:10:003:0288, 0522884600:10:003:0291, 0522884600:10:003:0294, 0522884600:10:003:0295, 0522884600:10:003:0296, 0522884600:10:003:0309.

Підставою для таких вимог названо факт вибуття земельних ділянок поза волею власника на підставі рішення, яке не приймалося (підроблене), відсутність повноважень в органу місцевого самоврядування (Немерченської сільської ради) розпоряджатися вказаними земельними ділянками.

Ухвалою від 22 серпня 2023 року (т. 1, а.с. 96-97) позов прийнято до розгляду суду і призначено підготовче провадження.

За результатами підготовчого засідання 11 вересня 2023 року було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті (а.с. 122 в т. 1).

В той же час, 18 вересня 2023 року до суду надійшов відзив на позов, підписаний і направлений до суду представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Піпком А.М. (а.с. 142-165 в т. 1), який прийнято до розгляду.

Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури у строки, встановлені судом, подав відповідь на відзив (а.с. 199-228 в т. 1).

Ухвалою суду від 01 листопада 2023 року (а.с. 46-47 в т. 2) постановлено про повернення до стадії підготовчого провадження, в ході якого постановлено ухвалу про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_8 (а.с. 48 в т. 2) та ухвалу про залишення без задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Піпка А.М. від 31 жовтня та 04 грудня 2023 року про витребування доказів (а.с. 86-87 в т. 2).

06 грудня 2023 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті у відкрите судове засідання (а.с. 88-89 в т. 2).

21 грудня 2023 року на електронну пошту суду надійшло клопотання адвоката Герасимчука О.О. про залишення позовної заяви без розгляду (а.с.110-111, 112-113 в т. 2).

Судові засідання 26 грудня 2023 року і 11 січня 2024 року були відкладені за клопотаннями представника відповідача ОСОБА_1 , а 31 січня 2024 року справу було знято з розгляду через оголошення повітряної тривоги у м. Вінниці та Вінницькій області.

Ухвалою суду від 26 лютого 2024 року (а.с. 182 в т. 2) представнику відповідача ПП «Влад» адвокату Герасимчуку О.О. в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

У судовому засіданні 06 березня 2024 року було на місці постановлено ухвалу (зворот а.с. 203 в т. 2) про розгляд справи на підставі ч. 3 ст. 211 та п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України без участі представника Вендичанської селищної ради та третіх осіб, заслухано вступні слова прокурора та представників відповідачів, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Піпка А.М. було оголошено перерву в судовому засіданні для забезпечення явки до суду свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (зворот а.с. 204 в т. 2).

Судове засідання 01 квітня 2024 року було відкладено за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Піпка А.М. через неявку свідків, виклик свідків забезпечено, в т.ч. шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті суду (а.с. 247, 248 в т. 2).

В судовому засіданні 17 квітня 2024 року судом було постановлено ухвалу про зміну порядку дослідження доказів, зокрема: дослідити письмові докази у справі, а потім заслухати пояснення свідків. На підставі такої ухвали суду (а.с. 4 в т. 3), 17.04.2024 було досліджено письмові докази, а також постановлено ухвалу про привід свідків (а.с. 607 в т. 3).

В судовому засіданні 03 травня 2024 року було заслухано пояснення свідка ОСОБА_9 , а свідка ОСОБА_10 повторно викликано для допиту шляхом направлення відповідної повістки на застосунок Viber на її номер мобільного телефону, а також через оголошення на сайті суду (а.с. 42, 43 в т. 3).

Ухвалою суду 17 червня 2024 року (т. 3, а.с. 61-62) до свідка ОСОБА_10 було повторно застосовано привід, однак він не був виконаний. До суду направлено рапорт ПОГ СП Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області Дмитра Дімітрюка (т. 3, а.с. 76) та довідка старости Роздолівського старостинського округу (т. 3, а.с. 75) про те, що ОСОБА_10 відсутня за місцем реєстрації.

27 червня 2024 року суд повторно постановив ухвалу про привід свідка ОСОБА_10 (а.с. 84-85 в т. 3), а також судова повістка була направлена на застосунок Viber на її номер мобільного телефону, на сайті суду було розміщено відповідне оголошення (а.с. 93, 94 в т. 3).

Цей привід також не було виконано через відсутність свідка за зареєстрованим місцем проживання та відмовою свідка повідомити своє фактичне місце проживання і роботи (а.с. 102 в т. 3).

В судовому засіданні 12 липня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Піпко А.М. відмовився від допиту свідка ОСОБА_10 , заявивши, що суд вжив всіх заходів для її неодноразового виклику до суду, однак в рамках цієї цивільної справи її допитати не вбачається за можливе.

Про судове засідання на 12 липня 2024 року всі учасники справи були повідомлені належним чином (а.с. 86-94, 97-100), однак до суду з`явилися лише прокурор та представники відповідачів. Представник Вендичанської селищної ради та треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали заяви, у яких просили про розгляд справи за їхньої відсутності (т. 2, а.с. 28, т. 1, а.с. 187, 189, та а.с. 73 в т. 3).

Керуючись положеннями ч. 3 ст. 211, п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд ухвалив про завершення розгляду справи за відсутності учасників справи і судового розгляду, які не з`явилися.

Прокурор ОСОБА_11 в ходірозгляду справипідтрималазаявлені вимогивповномуобсязі.Так,в судовомузасіданні 06березня 2024року прокурорзазначила,щоземельні ділянкиз кадастровиминомерами 0522884600:10:003:0288, 0522884600:10:003:0291,0522884600:10:003:0294,0522884600:10:003:0295,0522884600:10:003:0296,0522884600:10:003:0309площею2гакожна,щознаходятьсяна територіїколишньоїНемерченської сільськоїрадиМурованокуриловецькогорайону (заразВендичанськаселищна радаМогилів-Подільськогорайону) Вінницької області за межами населеного пункту, поза волею власника держави - вибули з державної власності протиправним шляхом. Так, 28 квітня 2021 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про право приватної власності на ці земельні ділянки, відповідно, за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Підставами для державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на зазначене нерухоме майно стали, зокрема, рішення Немерченської сільської ради 27 сесії 7 скликання від 16 жовтня 2020 року, які насправді не приймалися (підроблені). З цих підстав визнання недійсним рішень, які насправді не приймалися, не є необхідним. Крім того, до 27 травня 2021 року, згідно положень ст. 122 ЗК України, повноваження щодо розпорядження спірними земельнимиділянками мали лише центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, зокрема, ГУДержгеокадастр уВінницькій області.Вказане свідчить,що земельніділянки вибулиз державноївласності всупереч волідержави.30 квітня 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відчужили зареєстровані за ними на праві приватної власності спірні земельні ділянки ОСОБА_8 14 липня 2021 року ОСОБА_8 за договором міни відчужила спірні земельні ділянки ОСОБА_1 . Норма статті 388 ЦК України може застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Крім того, оскільки ОСОБА_1 спірні земельні ділянки надав в оренду ПП «Влад», при встановленні підстав для витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 , наявні також підстави для її витребування від особи, якій спірна земельна ділянка передана в оренду - ПП «Влад», яке є незаконним володільцем. Оскільки існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою (оренда), й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися, витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, відповідає меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна. Органом, який на даний час наділений правом власності та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Немерче, є Вендичанська селищна рада, тому спірні земельні ділянки підлягають витребуванню у власність територіальної громади в особі саме цього органу. Підставою для подачі даного позову та представництва інтересів Вендичанської селищної ради, є невжиття останньою жодних заходів спрямованих на повернення незаконно вибулої земельної ділянки.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Піпко Андрій Миколайович (повноваження на а.с. 127-131 у т. 1) у судовому засіданні 06 березня 2024 року підтримав доводи щодо невизнання ОСОБА_1 позову, викладені у відзиві (а.с. 143-154 в т. 1). Так, заперечення проти позову сторони відповідача ОСОБА_1 зводяться до того, що Могилів-Подільською окружною прокуратурою незаконно і необґрунтовано пред`явлено вимоги про витребування спірних земельних ділянок в комунальну власність в особі Вендичанської селищної ради; право позивача, в інтересах якого прокуратурою подано позов не є порушеним і в даному випадку відсутні передбачені Законом підстави для витребування спірної земельної ділянки у відповідачів.

Вважає, що Могилів-Подільською окружною прокуратурою при зверненні до суду не доведено та необґрунтовано бездіяльність Вендичанської селищної ради з приводу захисту свого порушеного права, що є обов`язковою умовою для представництва органами прокуратури інтересів держави у суді, а, отже, звернення прокурора до суду є незаконним. Щодо цієї підстави, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Піпко А.М. у судових дебатах заявив, що прокурором і в позовній заяві, і під час судового розгляду, і в судових дебатах наголошувалося, що правом розпоряджатися спірними земельними ділянками на момент їх відчуження із державної власності мало саме ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а не орган місцевого самоврядування, у комунальну власність якого прокурор просить вилучити від відповідачів ці земельні ділянки. За таких обставин вважає, що позов пред`явлено в інтересах не того позивача, а ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області взагалі не залучено до участі у справі, а тому в даному випадку слід задовольнити клопотання представника відповідача ПП «Влад» і залишити позов без розгляду.

Якщо ж суд прийде до висновку, що відсутні підстави для залишення позову без розгляду, то просить першочергово дотримуватися критерію «справедливого балансу» між правами та обов`язками держави і правами та інтересами громадянина, оскільки у разі прийняття рішень про задоволення позову на користь держави, судом накладеться «надмірний тягар» у межах судових процедур на ОСОБА_1 , як на добросовісного набувача майна, який їм необхідно буде нести далі в порядку виконання рішень судів. Вважає, що такими судовими рішеннями на користь держави нівелюється відповідальність органів державної влади та їх представників у необхідності всебічного дотримання запроваджених власних процедур та мінімізації наслідків «помилок» у таких процедурах, які стають невиправданим тягарем для окремих індивідуально визначених громадян. ОСОБА_1 є добросовісним набувачем у власність земельних ділянок і набув право власності на них після вчинення процедур, спеціально призначених державою для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, вчинених уповноваженими державою суб`єктами. Відповідні відомості містились у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому сумніву ОСОБА_1 не піддавались, з урахуванням їх додаткової перевірки приватним нотаріусом під час реєстраційних дій після укладених договорів купівлі-продажу та міни. Прокурор як єдиний встановлений українським законодавством орган обвинувачення, не вчинив жодної дії щодо виявлення причин і умов, що сприяли підробці рішень, які стали підставою для реєстрації права приватної власності на землю, не відреагував на заяву ОСОБА_1 щодо встановлення винних осіб. За таких обставин просить відмовити в позові.

Представник відповідача ПП «Влад» - адвокат Герасимчук Олег Олександрович (повноваження на зворот а.с. 5 а.с. 8 в т. 2) у своєму виступі в судовому засіданні 06 березня 2024 року наголосив на тому, що прокурор не довів своїх вимог, оскільки відсутні належні докази, зокрема, суду не надано оригінали рішень Немерченської сільської ради, які стали підставами для реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки; вважає, що в даних правовідносинах інтереси Вендичанської селищної ради не порушені, бо на час виникнення спірних відносин розпорядником земельних ділянок було ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області; договір оренди не оспорюється, не визнається недійсним, він є чинним на сьогоднішній день, а тому відсутні законні підстави витребовувати землі у ПП «Влад», цей суб`єкт не є належним відповідачем у цій справі. Підтримав своє клопотання про залишення позову без розгляду (оригінал на а.с. 112-113 в т. 2).

Розглянувши справу в судовому засіданні, оцінивши подані позивачем докази в їх сукупності та проаналізувавши відповідне законодавство, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про витребування земельних ділянок підлягають до задоволення, з врахуванням такого:

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Статтею 80 ЗК України встановлено, що суб`єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності. Згідно зі статтями 83, 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Судом встановлено такі факти:

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, а.с. 17-18, 24-25, 31-32, 38-39, 45-46, 52-53), 28 квітня 2021 року за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 0522884600:10:003:0288, за ОСОБА_3 - на земельну ділянку за кадастровим номером 0522884600:10:003:0291, за ОСОБА_4 - на земельну ділянку за кадастровим номером 0522884600:10:003:0294, за ОСОБА_5 - на земельну ділянку за кадастровим номером 0522884600:10:003:0295, за ОСОБА_6 - на земельну ділянку за кадастровим номером 0522884600:10:003:0296, за ОСОБА_7 - на земельну ділянку за кадастровим номером 0522884600:10:003:0309. Такі реєстраційні дії вчинені державним реєстратором Шаргородської міської ради Вінницької області Бернацькою Лесею Вікторівною на підставі рішень 27 сесії 7 скликання Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області від 16 жовтня 2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та безоплатної передачі її у власність» №№ 748, 741, 745, 747, 742, 743 (а.с. 20, 27, 34, 41, 48, 55 в т. 1).

Водночас,за інформацієюВендичанської селищноїради Могилів-Подільськогорайону Вінницькоїобласті №02-18/300від 17 квітня 2022 року, Немерченською сільською радою 16 жовтня 2020 року не приймались рішення за №№ 748, 741, 745, 747, 742, 743 і не розглядалися питання про безоплатну передачу земельних ділянок з кадастровими номерами 0522884600:10:003:0288, 0522884600:10:003:0291, 0522884600:10:003:0294, 0522884600:10:003:0295, 0522884600:10:003:0296, 0522884600:10:003:0309, а 27 сесія 7 скликання Немерченської сільської ради була проведена ще 10 травня 2019 року (а.с. 63 в т. 1).

Розпорядженням КМУ від 12.06.2020 № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Вінницької області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Вінницької області згідно з додатком. Так, до переліку територіальних громад Вінницької області входить, зокрема, Вендичанська територіальна громада з адміністративним центром територіальної громади смт Вендичани, до складу якої віднесена, в тому числі, колишня Немерченська сільська рада Мурованокуриловецького району.

Відповідно до пп. 4 п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади.

Вендичанська селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області, з урахуванням змін до Земельного кодексу України, які набрали чинності 27 травня 2021 року, зокрема, п. 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, є органом, який на даний час наділений правом власності та розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Немерче.

Тому на час звернення до суду з цим позовом саме права Вендичанської селищної ради щодо володіння та розпорядження комунальними земельними ділянками з кадастровими номерами 0522884600:10:003:0288, 0522884600:10:003:0291, 0522884600:10:003:0294, 0522884600:10:003:0295, 0522884600:10:003:0296, 0522884600:10:003:0309 у зв`язку з їх вибуттям поза волею власника (тобто без рішення уповноваженого органу виконавчої влади) були порушені та підлягають захисту.

Такою позицією суду спростовується твердження представників відповідачів про те, що Вендичанська селищна рада є неналежним позивачем. Крім того, така позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в справах з подібними правовідносинами, наприклад, у постанові від 05 квітня 2024 року у справі № 139/997/21, у постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 297/2874/17.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність та повернення у державну власність землі, яка вибула з власності держави незаконно поза її волею. Законність представництва прокурором інтересів держави обґрунтована в позові і таке представництво є законним, що підтверджується правовою позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року, справа № 587/430/16-ц.

Окрім того, суспільний інтерес, який полягає у поверненні в розпорядження органу місцевого самоврядування земельних ділянок, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18).

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі немає, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18).

У цій справі керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури у позовній заяві зазначив, що предметом спору є земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а підставою для представництва інтересів держави є нездійснення Вендичанською селищною радою, до компетенції якої віднесені відповідні повноваження, протягом тривалого часу заходів для захисту земельних інтересів держави; обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому полягає порушення таких інтересів, та орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Крім того, до позовної заяви додано лист керівника окружної прокуратури від 08 червня 2023 року № 53-2779вих-23 (а.с. 69 в т. 1) до Вендичанської селищної ради з повідомленням про виявлені порушення земельного законодавства та про вжиття нею заходів щодо витребування спірних земельних ділянок, відповідь селищного голови Вендичанської селищної ради від 12 червня 2023 року за № 02-18/470 (а.с. 71 в т. 1), у якій, крім іншого, заявлено клопотання про представлення прокуратурою інтересів держави щодо виявлених порушень. На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури повідомив Вендичанську селищну раду про те, що прокуратура звертатиметься до суду з відповідним позовом (лист від 15 серпня 2023 року № 53-3905вих-23 (а.с. 72 в т. 1)). Вендичанська селищна рада не оспорювала і не заперечувала підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

За таких обставин суд вважає, що прокурор у цій справі повною мірою довів необхідність здійснення захисту інтересів держави та виконав вимоги процесуального закону, передбачені статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» і така позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанова від 07 лютого 2024 року у справі № 363/2229/18.

Крім того, така позиція суду узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду про застосування норм права, викладеними у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, на яку у своїй заяві по суті (а.с. 112-113 в т. 2) посилається представник відповідача ПП «Влад» адвокат Герасимчук О.О. як на підставу для залишення позову без розгляду.

За таких обставин, і на цьому етапі, зокрема, після дослідження усіх доказів, суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду.

Щодо тверджень представників відповідачів про те, що прокурор не надала належних (в оригіналі) доказів у виді рішень 27 сесії 7 скликання Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району від 16 жовтня 2020 року, суд вважає, що вони не заслуговують на увагу. Так, прокурором подано належні і достатні докази того, що такі рішення Немерченською сільською радою Мурованокуриловецького району не приймалися, оскільки 27 сесії 7 скликання цієї сільської ради мала місце 10 травня 2019 року, і навіть на такій сесії не розглядалися питання про затвердження проектів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок та безоплатної їх передачі у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 63 в т. 1). Крім того, загальновідомими є положення земельного законодавства, відповідно до яких станом на 16 жовтня 2020 року орган місцевого самоврядування не мав повноважень щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населеного пункту.

Необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, а відсутність такого рішення з боку держави як власника земельних ділянок, свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 набули право власності на земельні ділянки. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Таким чином, державна реєстрація права приватної власності за вказаними фізичними особами на земельні ділянки 28 квітня 2021 року проведена на підставі підроблених рішень органу місцевого самоврядування.

Отже, земельні ділянки з кадастровими номерами 0522884600:10:003:0288, 0522884600:10:003:0291, 0522884600:10:003:0294, 0522884600:10:003:0295, 0522884600:10:003:0296, 0522884600:10:003:0309 вибули із державної власності внаслідок незаконних (підроблених) рішень органу місцевого самоврядування, з порушенням вимог ч. 4 ст. 122 ЗК України, тобто поза волею власника - держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 2-713/12 (провадження № 61-22304св19) сформовано правовий висновок про те, що якщо рішення про передачу земельних ділянок у власність не приймалось, не є необхідним вирішувати питання про його недійсність для вирішення питання про належність права власності на земельні ділянки та для їх витребування з чужого незаконного володіння.

Як вбачається з відповідних інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 17-18, 24-25, 31-32, 38-39, 45-46, 52-53 в т. 1), що 30 квітня 2021 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. посвідчено договори купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 0522884600:10:003:0288, 0522884600:10:003:0291, 0522884600:10:003:0294, 0522884600:10:003:0295, 0522884600:10:003:0296, 0522884600:10:003:0309 (а.с. 21-23, 28-30, 35-37, 42-44, 49-51, 56-58 в т. 1). Відчуження всіх земельних ділянок було вчинено представником продавців ОСОБА_10 на користь покупця ОСОБА_8 . Нотаріусом було внесено відомості про вчинені правочини та нового власника земельних ділянок в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та зареєстроване право власності на вказані земельні ділянки за ОСОБА_8 .

Із цих же інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що 14 липня 2021 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Наталією Володимирівною посвідчено договір міни (а.с. 64-64 в т. 1), відповідно до якого ОСОБА_8 передала, а ОСОБА_1 прийняв земельні ділянки з кадастровими номерами 0522884600:10:003:0288, 0522884600:10:003:0291, 0522884600:10:003:0294, 0522884600:10:003:0295, 0522884600:10:003:0296, 0522884600:10:003:0309, а також земельну ділянку з кадастровим номером 0522884600:10:003:0302, в обмін на належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 0520655900:02:001:0697 для будівництва і обслуговування житлового будинку. У день посвідчення договорів нотаріусом було внесено відомості про вчинений правочин та нового власника земельних ділянок в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та зареєстроване право власності на вказані земельні ділянки за ОСОБА_1 .

За таких обставин, з огляду на подальше відчуження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 незаконно отриманих спірних земельних ділянок на користь ОСОБА_8 , а потім - останньою на користь ОСОБА_1 , інтереси власника продовжують бути порушеними.

Щодо обґрунтованості позовної вимоги, суд враховує таке:

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до земельного законодавства України, громадяни України мають право володіти певними видами земельних ділянок, зокрема, на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у визначених цим законодавством розмірах для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для індивідуального дачного будівництва, для будівництва індивідуальних гаражів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначила, що якщо закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.

У цьому ж судовому рішенні констатовано, що особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України).

Так, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Така позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 травня 2022 року у справі № 352/469/18 (провадження № 61-19360св21), відповідно до якої ефективним способом захисту права власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, є звернення до суду з віндикаційним позовом до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, тобто з позовом про повернення майна із чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

У цій справі встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали у приватну власність земельні ділянки з кадастровими номерами 0522884600:10:003:0288, 0522884600:10:003:0291, 0522884600:10:003:0294, 0522884600:10:003:0295, 0522884600:10:003:0296, 0522884600:10:003:0309 незаконно, тобто ці земельні ділянки поза волею власника вибули з державної власності. За таких обставин, зазначені вище фізичні особи, які залучені до участі у справі як треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача, не мали відповідних правових підстав відчужувати свої земельні ділянки за договорами купівлі-продажу ОСОБА_8 , а ОСОБА_8 ОСОБА_1 , а відповідач ОСОБА_1 набув право власності на землю без відповідної правової підстави.

З огляду на вказане вище, враховуючи, що судом встановлено, що реєстрація права приватної власності на спірні земельні ділянки була вчинена на підставі підроблених (неіснуючих) рішень органу місцевого самоврядування, тобто, що ці ділянки вибули з володіння власника не з його волі, - в даній справі підлягають застосуванню положення ст. 388 ЦК України про витребування майна у ОСОБА_1 як у добросовісного набувача.

При цьому, суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц про те, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого - прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Суд враховує, що договори купівлі-продажу земельних ділянок, які є предметом дослідження у цій справі, укладалися не номінальними власниками земельних ділянок, а їх представником за довіреностями ОСОБА_10 ; всі ці земельні ділянки знаходяться на одному масиві; реєстрація права власності на ці земельні ділянки було вчинено на підставі підроблених (неіснуючих) рішень органу місцевого самоврядування; і державна реєстрація права власності на первісних приватних власників, і договори відчуження вчинялися оформлялися в одному проміжку часу (два дні). За таких обставин є висока ймовірність сумніватися в добросовісності ОСОБА_8 , а від так, і відповідача ОСОБА_1 як кінцевого набувача спірних земельних ділянок. Зокрема, ОСОБА_1 не проявив належної обачності під час укладення договору міни земельних ділянок.

Аналогічну позицію місцевого суду в іншій справі (№ 139/997/21) підтримав Верховний Суд у своїй постанові від 05 квітня 2023 року.

В іншій справі (постанова від 29 березня 2023 року, справа № 684/933/18) Верховний Суд зауважив, що за подібних обставин справи та за наявності «умов, які мали б викликати сумнів у останньої, яка проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності відчужувача на цю земельну ділянку, і за необхідності отримавши правову допомогу, мала б зважити на такі обставини при укладенні правочину купівлі-продажу земельної ділянки, а тому не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Суд також враховує інтереси позивача як власника спірних земельних ділянок, який здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача, та вважає, що права та інтереси власника, який позбувся володіння земельними ділянками внаслідок протиправних дій, за обставин цієї справи, перевищують інтереси набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Отже за обставин цієї справи, вимоги позивача про витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння є обґрунтованими.

Підстав вважати, що витребування земельних ділянок є «надмірним тягарем» для ОСОБА_1 немає. Крім того, ОСОБА_1 , із власності якого витребовуються земельні ділянки, не позбавлений можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до проміжних набувачів, у яких він придбав земельні ділянки, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.

До такого ж висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2023 року за результатами перегляду рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 20 липня 2022 року у справі № 139/997/21.

Враховуючи обставину, що земельні ділянки з кадастровими номерами 0522884600:10:003:0288, 0522884600:10:003:0291, 0522884600:10:003:0294, 0522884600:10:003:0295, 0522884600:10:003:0296, 0522884600:10:003:0309 для ведення особистого селянського господарства на підставі договору оренди землі без номера від 31 грудня 2022 року (а.с. 66-68 в т. 1) передані ОСОБА_1 в оренду Приватному підприємству «Влад», про що 17 та 18 січня 2023 року внесено відповідну інформацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (зворот а.с. 19, 26, 33, 40, 47, 54 в т. 1), та оскільки встановленні підстав для витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 , - наявні також підстави для їх витребування від особи, якій спірна земельна ділянка передана в оренду ПП «Влад».

Так, ст. 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках. ЦК України передбачені засади захисту права власності, зокрема право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України) та від добросовісного набувача (стаття 388 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендар земельної ділянки безумовно є її володільцем, а відтак безпосередньо порушує права дійсного її власника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У зв`язку із наведеною правовою позицію, Верховний Суд у постанові від 23 лютого 2022 року у справі № 672/362/20 дійшов висновку, що витребування спірної земельної ділянки також і в орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

Аналогічні правові висновки неодноразово раніше були висловлені Верховним Судом, наприклад, у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 672/386/20 (провадження № 61-5015св21), від 12 січня 2022 року в справі № 687/425/20 (провадження № 61-9430).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що власник земельної ділянки може витребувати її у особи, яка нею лише користується на підставі правочину, укладеного особою, яка незаконно володіє земельною ділянкою. Адже у випадку витребування спірної земельної ділянки лише у такого незаконного володільця не відбудеться ефективного захисту порушеного права, оскільки поновивши своє право власності власник не зможе його реалізувати через існування іншого зареєстрованого речового права.

Аналогічну позицію за схожими правовідносинами вислови Верховний Суд у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 672/386/20.

Правовою підставою для витребування земельної ділянки від орендаря є ч. 1 ст. 387 ЦК України, яка визначає таке право власника на витребування свого майна від будь-якого незаконного володільця, окрім добросовісного набувача.

Таким чином, оскільки суд у цьому судовому рішенні прийшов до висновку, що рішення 27 сесії 7 скликання Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району №№ 748, 741, 745, 747, 742, 743 від 16 жовтня 2020 року, яким безоплатно надано із земель державної власності у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 земельні ділянки з кадастровими номерами 0522884600:10:003:0288, 0522884600:10:003:0291, 0522884600:10:003:0294, 0522884600:10:003:0295, 0522884600:10:003:0296, 0522884600:10:003:0309 для ведення особистого селянського господарства, є незаконним, ці земельні ділянки підлягають витребуванню як у ОСОБА_1 , так і в ПП «Влад».

Під час ухвалення судового рішення суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України,).

У цій справі прокурором у позовній заяві та в судових дебатах зазначено, що судові витрати складаються лише із сум сплаченого судового збору за подачу позову до суду та за подачу до суду заяви про забезпечення позову. Відповідно до приєднаних квитанцій (а.с. 73, 79 в т. 1), Вінницька обласна прокуратура оплатила 17446 гривень (16104 грн + 1342 грн = 17446 грн) судового збору.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог, з відповідачів підлягають повній компенсації судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подачу позову до суду та за подачу заяви про забезпечення позову в сумі 17446 гривень.

Керуючись, ст.ст. 16, 317, 319, 328, 387, 388 ЦК України, ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 19, 81, 82, 89, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Приватного підприємства "Влад" (юридична адреса: вул. Миру, буд. 31 в с. Котюжани Могилів-Подільського (раніше - Мурованокуриловецького) району Вінницької області, код ЄДРПОУ 32090561) в комунальну власність Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (юридична адреса: вул. Соборна, 55 в селищі Вендичани Могилів-Подільського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04326589) земельні ділянки з кадастровими номерами: 0522884600:10:003:0288, 0522884600:10:003:0291, 0522884600:10:003:0294, 0522884600:10:003:0295, 0522884600:10:003:0296, 0522884600:10:003:0309 для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району (колишньої Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району) Вінницької області.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Приватного підприємства "Влад" (юридична адреса: вул. Миру, буд. 31 в с. Котюжани Могилів-Подільського (раніше - Мурованокуриловецького) району Вінницької області, код ЄДРПОУ 32090561) на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 17446 (сімнадцять тисяч чотириста сорок шість) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 16 липня 2024 року.

Суддя: _____