Ухвала суду № 120391744, 11.07.2024, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/804/24

провадження № 1-в/610/77/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Тімонової В.М.,

за участю: секретаря судового засідання Кучеренко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія заяву державного виконавця Балаклійського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Горбачової Н.С. про визначення частки майна боржника,

ВСТАНОВИВ:

27.06.2024 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла заява державного виконавця Балаклійського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Горбачової Н.С. про визначення частки майна боржника, у якій просить: визначити частку майна боржника ОСОБА_1 у майні - квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування заяви посилається на те, що на виконанні в Балаклійському відділі державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 610/804/24, виданого 15.05.2024 Балаклійським районним судом Харківської області про конфіскацію всього належного ОСОБА_1 на праві власності майна. 16.05.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного вище виконавчого документу. Під час примусового виконання виконавчого листа № 610/804/24 державним виконавцем в порядку статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» проведено перевірку майнового стану боржника, під час якої встановлено, що боржник ОСОБА_1 має на праві приватної власності двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою державного виконавця від 16.05.2024 на все майно боржника накладено арешт. 20.06.2024 державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника вказаної вище квартири. Згідно повідомлення боржника ОСОБА_1 , арештоване майно придбане нею в 2001 році, коли вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 .

Учасники судового розгляду до суду не з`явились, від державного виконавця надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Вивчивши заяву, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Судом встановлено, що вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 03.04.2024 ОСОБА_1 визнано винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, судах, органах, що надають публічні послуги на строк 10 (десять) років з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.

Постановою державного виконавця Балаклійського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Горбачовою Н.С. 16.05.2024 відкрито виконавче провадження № 75042149 з примусового виконання виконавчого листа № 610/804/24, виданого Балаклійським районним судом Харківської області 15.05.2024 про конфіскацію всього належного ОСОБА_1 на праві власності майна.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 378783825 від 16.05.2024, боржнику ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.2001 належить двокімнатна квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою державного виконавця Балаклійського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Горбачовою Н.С. 16.05.2024 у виконавчому провадженні № 75042149 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 .

Як вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 31.08.1990 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який розірвано 20.01.2009, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За змістом ст. 443 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, провадиться згідно зі ст. 370 ЦК України, відповідно до якої співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Частиною першою статті 368 ЦК України визначено, що спільна сумісна власність - це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

Порядок та підстави звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, передбачені ст. 366 ЦК України. Кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Частиною другою статті 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Крім того, відповідно до статей 60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, норми ст.ст. 60, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 по справі №327/504/17).

Відповідно до ст.60 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

При цьому, згідно зі ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Велика палата Верховного суду у постанові від 08.02.2022 року у справі №209/3085/20 (провадження № 14-182цс2) вказала, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Розгляд подання за правилами ст. 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.

Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом в порядку позовного провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/1 дійшла висновку про те, що ст. 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право.

Враховуючи викладене, вбачається наявним спір щодо визначення частки майна в спільній власності подружжя.

Тому, у задоволенні заяви державного виконавця Балаклійського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Горбачової Н.С. про визначення частки майна боржника необхідно відмовити.

Зокрема, суд роз`яснює, що приватний виконавець має звертатись до суду з позовною заявою в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України».

Керуючись ст.443 ЦПК України, ст.ст. 369-372, 537 КПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви державного виконавця Балаклійського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Горбачової Н.С. про визначення частки майна боржника відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено і оголошено 16.07.2024 о 08.45 годині.

Суддя В.М. Тімонова