Рішення № 120389430, 11.07.2024, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

11.07.2024 Єдиний унікальний номер 205/13470/23

Провадження № 2/205/299/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2024 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Мадьонової Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Дніпріцивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 адвокат Довженко О.В. звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, в якому у них народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку військовою агресією рф проти України відповідач разом з донькою виїхали за кордон. У вересні 2023 року відповідач з донькою повернулась до України з метою розірвати шлюб та привезти дитину до батька. На підставі рішення суду від 23 жовтня 2023 року шлюб між сторонами було розірвано. Мати виїхала за кордон, а дитина залишилась проживати з батьком.Хоча дитині і виповнилось 14 років, але вона має неповну цивільну дієздатність, та враховуючи, що мати дитини проживає не в Україні, а батько має вирішувати питання пов`язані з життям доньки, зокрема соціальні, як то вибір місця реєстрації доньки, місця лікування та навчання, це стало підставою для звернення до суду.На підставі викладеного просив суд визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її батьком ОСОБА_1 .

Ухвалами судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання, та задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 про витребування у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину державного кордону громадянами України.

05березня 2024 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, в якій підтримав позовні вимоги та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила про те, що вона не заперечує проти проживання дитини з батьком.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином. При цьому, в матеріалах справи наявна заява представника ОСОБА_5 від 05 березня 2024 року, в якій зазначила, що з метою дотримання безумовного права дитини, яка досягла 14 річного віку на вільний вибір місця проживання з тим чи іншим з батьків та відсутністю предмету спору, надати висновок органу опіки та піклування по суті позовних вимог не вбачається можливим.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, допитавши свідків та заслухавши думку дитини, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 12 серпня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 , виданим Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, про що зроблено відповідний актовий запис №743 (а. с. 61).

Від подружнього життя сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 , виданим Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис №761 (а. с. 62).

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2023 року у справі №206/4490/23розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 63-65).

Як вбачається з довідки №135 Комунального закладу освіти «Навчально-виховний комплекс №103 «Школа І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад (ясла-садок)» Дніпровської міської ради від 14 листопада 2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ученицею 8 класу вказаного закладу (а. с. 65).

З наявної в матеріалах справи характеристики учениці 8 класу КЗО «НВК №103» ДМР ОСОБА_3 судом встановлено, що батьки приділяють належну увагу вихованню доньки та створюють необхідні умови для її навчання і розвитку (а. с. 66).

Також в матеріалах справи наявний акт обстеження житлово-побутових умов проживання учениці 8 класу КЗО «НВК №103» ДМР ОСОБА_3 , складений 13 листопада 2023 року комісією у складі класного керівника ОСОБА_7 та педагога-організатора ОСОБА_8 , з якого вбачається, що ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з татом ОСОБА_1 , та згідно висновків комісії дитина забезпечена всім необхідним, має окрему кімнату обладовану спальним ліжком, шафою, учнівським столом з комп`ютерною технікою, кріслом, книжковою полицею, а у будинок підведені усі необхідні комунікації (а. с. 66).

Судом встановлено, що згідно з наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби №19-3596/18/24-Вих від 16 січня 2024 року інформації ОСОБА_9 останній раз перетнула державний кордон України у напрямку виїзд 10 жовтня 2023 року (а. с. 83).

В матеріалах справи також наявний акт обстеження житлово-побутових умов, складений 08 лютого 2024 року головним спеціалістом управління-служби у справах дітей ОСОБА_10 на підставі заяви ОСОБА_1 з метою обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , в якому вказано, що для дитини є окрема кімната, ліжко, шафа, стіл для навчання, ноутбук, планшет, достатньо одягу, взуття, шкільного приладдя. За вказаною адресою проживають ОСОБА_1 (батько) та ОСОБА_3 (донька). Стосунки в сім`ї доброзичливі. Зі слів батька та самої дівчини вона виявила бажання проживати разом з батьком. На початку війни дівчина з мамою виїхали за кордон, але у вересні дівчина повернулась додому, проживає з батьком, навчається в школі. Факт проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьком ОСОБА_1 підтверджено.

У відповідності до п. п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частиною 2 статті 29 ЦК України встановлено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в як найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Частиною 1 статті 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Таким чином, у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися ч.3ст. 160 СК України та положеннями ч.2ст. 29 ЦК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 і на час звернення до суду з позовною заявоюїй вже виповнилося 14 років.

Отже, в силу вищенаведених норм чинного законодавства ОСОБА_3 може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків.

Тобто, суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом одногоз батьків неповнолітньої дитини, оскільки таке право вибору місця проживання надано чинним законодавством України самій дитині.

Також в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які підтвердили факт проживання дитини з батьком, та заслухано думку дитини доньки ОСОБА_3 , яка висловила своє бажання проживати в Україні разом з батьком.

Крім того, в матеріалах справи міститься заява відповідача ОСОБА_2 в якій вона зазначила, що не заперечує проти проживання дитини з батьком, що свідчить про відсутність спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків.

Посилання позивача та його представника на необхідність визначення місця проживання дитини з батьком для можливості вирішувати ним самостійно питання щодо життя дитини, є необґрунтованим та недоведеним, а гіпотетична можливість в подальшому відібрання дитини матір`ю у батька не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи і не доведена стороною позивача.

Більш того, на час розгляду справи суду не надано доказів намагання відповідача вивезти доньку за межі країни після її повернення до України у вересні 2023 року, лише в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 в якій вона зазначила, що не заперечує проти проживання дитини з батьком.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи положення ч. 2 ст. 29 ЦК України та ч. 3 ст. 160 СК України, суд вважає, що підстави для визначення судом місця проживання дитини, якій виповнилось 14 років, відсутні.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі №537/5119/15-ц, від 28 січня 2021 року у справі №753/6498/15, від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21, у справі №351/611/21 від 17 травня 2023 року.

Отже, з урахуванням того, що на час розгляду справи неповнолітній дитині сторін ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вже виповнилось 14 років, а визначення місця проживання вирішується нею особисто, та відповідач як мати не заперечує проти проживання доньки з батьком, це свідчить про відсутність порушених прав та інтересів позивача, а тому позовні вимоги про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення вищевказаної позовної вимоги.

За змістом статті 141 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 9, 51 Конституції України, ст. ст. 3, 9 Конвенції про права дитини, ст. 29 ЦК України, ст. ст. 7, 141, 150, 160, 161 СК України, ст. ст. 12, 13, 15, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог за позовною ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, код ЄДРОПУ 44152814, місцезнаходження: 49064, м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, буд. 77.

Суддя: Т.П. Терещенко