Ухвала суду № 120387008, 15.07.2024, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 15.07.2024Справа № 554/706/24 Провадження № 1-кс/554/7459/2024

У Х В А Л А

15 липня 2024 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 62023170010000470 від 24 листопада 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. ч. 1 і 2 ст.204 КК України,

в с т а н о в и в:

До провадження слідчого судді надійшло вищезазначене клопотання, в якому адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , просить скасувати арешт, накладений на вилучене піж час обшуку за місцем проживання директора ТОВ «Концерн «БІГ-М» ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 майна, зокрема на мобільний телефон марки «Iphone 13 Pro Max» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 та мобільний телефон марки «Iphone 11 Pro» ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 .

Обґрунтовуючи вимоги клопотання зазначив, що ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2024 року арешт на вищезазначене майно було накладено необґрунтовано, так як названі мобільні телефон належать ОСОБА_4 на законній підставі. При цьому останній не має ніякого відношення до розслідуваного кримінального провадження, про підозру йому не повідомлено та в клопотанні про арешт майна слідчим не було наведено жодного доказу того, що вилучені телефони мають бодай якесь відношення до кримінального провадження та належать особам, що можуть бути причетними до кримінального правопорушення. При цьому вилучення зазначених мобільних телефонів позбавило власника майна користуватися своїм майном та мати можливість вільно ним розпоряджатися. Послався також на те, що арештоване майно не може бути використане для конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Разом із тим вказав, що з дати вилучення майна минув рік і три місяці, досудове розслідування не просувається, не проводяться відповідні слідчі дії та експертні дослідження щодо арештованого майна, а тому вважав, що фактично потреба в збереженні накладеного арешту відпала. Між тим, утримання майна правоохоронними органами порушує нормальні умови існування власника такого майна, так як він змушений докладати додаткових зусиль для того, щоб придбати нові мобільні телефони чи відновити особисту інформацію, або взагалі існувати без можливості відновлення інформації. Наголосив також на тому, що критеріям речових доказів, встановленим ч. 1 ст. 98 КПК України, ці мобільні телефони не відповідають.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав подане ним клопотання в повному обсязі та просив його задовольнити з наведених в ньому підстав.

Слідчий СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд клопотання про зняття арешту з майна в кримінальному провадженні № 62023170010000470 без його участі.

Заслухавши думку адвоката, дослідивши клопотання й додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Відповідно до положень ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно положень ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовим доказом в розумінні статті 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023170010000470 від 24 листопада 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. ч. 1 і 2 ст.204 КК України.

19 квітня 2023 року за місцем проживання директора ТОВ «Концерн «БІГ-М» ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 було проведено обшук, в ході якого було виявлено та вилучено мобільні телефони марки «Iphone 13 Pro Max» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 та «Iphone 11 Pro» ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , а також друковані аркуші паперу формати А4 з таблицями та графіками щодо вилученої горілчаної продукції в кількості 6 штук, чотири скляні пляшки зеленого кольору та одну скляну пляшку (прозору), які без маркувальних позначень, в яких наявна рідина прозорого кольору, яка за запахом нагадує спирт етиловий.

В подальшому, ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2023 року було накладено арешт на вилучене майно. Місцем зберігання вказаних речей та документів визначено камеру речових доказів ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві.

Метою накладення арешту на вилучене 19 квітня 2024 року в ході проведення обшуку майно, як це слідує із змісту цієї ухвали суду, було забезпечення збереження речових доказів, оскільки стороною обвинувачення було доведено, існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. При цьому за змістом ухвали слідчого судді від 25 квітня 2024 року арешт майна був необхідним для проведення з ним необхідних органу досудового розслідування слідчих дій та експертних досліджень.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Статтею 28 КПК України визначено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені в частині 3 статті 28 КПК України, однак вони мають бути об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Між тим, слідчим не надано суду відомостей щодо здійснення наразі в межах кримінального провадження будь-яких слідчих (розшукових) та процесуальних дій із спірним майном, а також проведення з ним експертних досліджень.

Відповідно достатті 41Конституції Україникожен маєправо володіти,користуватися ірозпоряджатися своєювласністю,результатами своєїінтелектуальної,творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Статтями 7 і 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На підставі викладеного, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, вилучені 19 квітня 2024 року мобільні телефони мають статус речових доказів, так як відповідають критеріям, зазначеним в статті 98 КПК України, зокрема можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, враховуючи правову підставу арешту, яка обумовлена метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт на майно накладено обґрунтовано та на даний час не відпала потреба в застосуванні щодо вказаного майна такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, в цілях кримінального провадження.

Разом із тим, зважаючи на те, що з моменту вилучення спірних мобільних телефонів та накладення на них арешту минув значний проміжок часу, понад рік, будь-які слідчі дії чи експертні дослідження з ним на даний час не здійснюються, враховуючи, що слідчий, в свою чергу, не висловив заперечень щодо порушеного адвокатом питання і відповідно не навів будь-яких підстав для необхідності утримання вилученого в ОСОБА_4 майна органом досудового розслідування, слідчий суддя приходить до висновку, що обмеження останнього в праві володіння та користування належним йому майном в даному випадку є надмірно обтяжливим, а тому вважає доцільним передати названі мобільні телефони марки «Iphone 13 Pro Max» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 та «Iphone 11 Pro» ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 на відповідальне зберігання та в користування ОСОБА_4 , як власнику майна, що, на переконання слідчого судді, не створить перешкод у проведенні досудового розслідування.

Передаючи на відповідальне зберігання зазначене майно власнику, слідчий суддя враховує, що за вчинення незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт, передбачена кримінальна відповідальність за ст. 388 КК України, про що вважає за необхідне попередити власника цього майна.

З огляду на викладене, клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні 62023170010000470 від 24 листопада 2023 року підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 174 і 372 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 62023170010000470 від 24 листопада 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. ч. 1 і 2 ст.204 КК України, - задовольнити частково.

Мобільний телефон марки «Iphone 13 Pro Max» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 та мобільний телефон марки «Iphone 11 Pro» ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , - передати на відповідальне зберігання та в користування власнику ОСОБА_4 .

Попередити власника майна ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.

В іншій частині в задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_6