Рішення № 120383669, 17.06.2024, Жовківський районний суд Львівської області

Дата ухвалення
17.06.2024
Номер справи
444/1283/24
Номер документу
120383669
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 444/1283/24

Провадження № 2/444/676/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Садова І.З.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 17.12.1999 року. Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 , виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 17.12.1999 року. Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до Рава Руської міської сільської ради Львівського району Львівської області (адреса:вул. Ярослава Мудрого, 3, м. Рава-Руська,Львівський р-н,Львівська область, 80316. Код ЄДРПОУ 04056256), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Рава - Руська державна нотаріальна контора Львівської області (місцезнаходження: 80316, Львівська область, м. Рава - Руська, вул. Я. Мудрого, 3) про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ :

Свої позовні вимоги Позивачі мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 .

ОСОБА_1 звернулася в Рава-Руську ДНК для отримання свідоцтва про права на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 Державний нотаріус Рава-Руської ДНК завів спадкову справу та видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та з 1/3 частину господарських будівель і споруд.

Позивачі повідомляють, що Свідоцтво про право особистої власності на будівлю підтверджує, що будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 , як голові колгоспного типу двору.

Довідка № 651 підтверджує, що станом на 30.06.1990 р. головою двору в АДРЕСА_1 був ОСОБА_3 , а членами двору: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Дані взяті з по господарської книги Гійченської сільської ради за 1986 - 1990 рр.

Станом на 15.04.1991р. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не втратили права на частку в майні колгоспного типу двору в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою.

Згідност. 120 ЦК Української РСР від 18.07.1963 рокумайно колгоспного типу двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2ст. 123 ЦК Української РСР від 18.07.1963 рокурозмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці. Отже всі члени колгоспного двору, формально мають право згідно діючого на той час законодавства, на спільну власність у колгоспному дворі, а саме по 1/3 частині нерухомого майна колгоспного двору та по 1/3 частині господарських будівель і споруд даного двору, яке збереглося після його припинення.

З метою оформлення права власності Позивачі звернулися в Рава Руську міську раду Львівського району, Львівській області. Проте їм було відмовлено та усно роз`яснено, що реєстрація їх права власності на частки в будинку можлива лише за рішенням суду.

На підставі вищевикладеного та відповідно до частини 3статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІVречові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Оскільки господарство в АДРЕСА_1 відносилося до колгоспного типу двору, члени двору мають право на частку в даному майні. Однак оскільки з 01.01.2013 року змінено порядок реєстрації прав на нерухоме майно і відповідно до ч.1 п. 9ст. 27 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»реєстрація їх права власності на частки будинку можлива лише за рішенням суду.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5і зареєстрованим в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦК УкраїнитаЗаконом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у по господарські книги місцевих Рад.

Діючою на той часпостановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, було передбачено порядок реєстрації будинків в сільських населених пунктах, а тому записи в по господарських книгах підтверджується власність.

Згідно п 6-7 Вказівок по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 12.05.1985 року № 5-24/26, дані по господарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у по господарських книгах (п. 20 Інструкції).

Відповідно доПостанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 рокуіз змінами, внесеними згідно зПостановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні.

Позивачі повідомляють, що довідка котра видана КП ЛОР «Червоноградським міжміським БТІ» підтверджує, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано за колгоспним двором, головою якого був ОСОБА_3 .

Житловий будинок в АДРЕСА_1 , в арешті, під забороною та в заставі не перебуває.

Житловий будинок господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 складається з приміщень:

-житлової (площею 25,0 кв.м.);

-коридор (площею 6,8 кв.м.);

-кладова (площею 5,3 кв.м.);

-кухня (площею 15,0 кв.м.).

Загальна площажитлового будинку52,1кв.м.(житловаплоща 25,0кв.м.,допоміжна площа27,1кв.м.)та господарськібудівлі, що підтверджується технічним паспортом.

На підставі вищевикладеного Позивачі просять визнати за ними власності кожному на 1/3 частину житлового будинку та 1/3 частину господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 .

Ч. 1статті 4 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положеньст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідност. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ч. 2ст. 328 ЦК Україниправо власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 392 ЦК Українивстановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч. 3ст. 3 Закону України від 01.07.2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок та господарські будівлі.

На підставі вищевикладеного Позивачі вважають, що вони являються власниками по 1/3 частині кожному житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та по 1/3 частині кожному господарських будівель. Тому з врахуванням наведених обставин справи, права Позивачів підлягають захисту в судому порядку.

Враховуючи вищенаведене, позивачі були змушені звернутися за захистом своїх прав до суду з даним позовом та просять задовольнити позовні вимоги повністю.

Позивачі в підготовче судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення такого були повідомлені належним чином, однак надіслали на адресу суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять позов задоволити, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Представник відповідача Рава Руської міської ради Львівського району, Львівської області в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Однак, представник відповідача Рава-Руської міської ради Львівського району, Львівської області надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника. У вирішенні даної справи покладається на думку суду.

Представник третьої особи Рава - Руської ДНК в підготовче судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином. Однак надіслала на адресу суду спадкову справу та клопотання про розгляд справи у її відсутності. У вирішенні даної справи покладається на думку суду.

А тому, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, які не з`явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Ч. 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Так як відповідач не заперечує проти позовних вимог, фактично визнали їх, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 .

ОСОБА_1 звернулася в Рава-Руську ДНК для отримання свідоцтва про права на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 Державний нотаріус Рава-Руської ДНК завів спадкову справу та видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та з 1/3 частину господарських будівель і споруд.

Позивачі повідомляють, що Свідоцтво про право особистої власності на будівлю підтверджує, що будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 , як голові колгоспного типу двору.

Довідка № 651 підтверджує, що станом на 30.06.1990 р. головою двору в АДРЕСА_1 був ОСОБА_3 , а членами двору: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Дані взяті з по господарської книги Гійченської сільської ради за 1986 - 1990 рр.

Станом на 15.04.1991р. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не втратили права на частку в майні колгоспного типу двору в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою.

Згідност. 120 ЦК Української РСР від 18.07.1963 рокумайно колгоспного типу двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2ст. 123 ЦК Української РСР від 18.07.1963 рокурозмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці. Отже всі члени колгоспного двору, формально мають право згідно діючого на той час законодавства, на спільну власність у колгоспному дворі, а саме по 1/3 частині нерухомого майна колгоспного двору та по 1/3 частині господарських будівель і споруд даного двору, яке збереглося після його припинення.

З метою оформлення права власності Позивачі звернулися в Рава Руську міську раду Львівського району, Львівській області. Проте їм було відмовлено та усно роз`яснено, що реєстрація їх права власності на частки в будинку можлива лише за рішенням суду.

На підставі вищевикладеного та відповідно до частини 3статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІVречові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Оскільки господарство в АДРЕСА_1 відносилося до колгоспного типу двору, члени двору мають право на частку в даному майні. Однак оскільки з 01.01.2013 року змінено порядок реєстрації прав на нерухоме майно і відповідно до ч.1 п. 9ст. 27 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»реєстрація їх права власності на частки будинку можлива лише за рішенням суду.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5і зареєстрованим в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦК УкраїнитаЗаконом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у по господарські книги місцевих Рад.

Діючою на той часпостановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, було передбачено порядок реєстрації будинків в сільських населених пунктах, а тому записи в по господарських книгах підтверджується власність.

Згідно п 6-7 Вказівок по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 12.05.1985 року № 5-24/26, дані по господарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у по господарських книгах (п. 20 Інструкції).

Відповідно доПостанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 рокуіз змінами, внесеними згідно зПостановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні.

Позивачі повідомляють, що довідка котра видана КП ЛОР «Червоноградським міжміським БТІ» підтверджує, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано за колгоспним двором, головою якого був ОСОБА_3 (додається).

Житловий будинок в АДРЕСА_1 , в арешті, під забороною та в заставі не перебуває.

Житловий будинок господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 складається з приміщень:

-житлової (площею 25,0 кв.м.);

-коридор (площею 6,8 кв.м.);

-кладова (площею 5,3 кв.м.);

-кухня (площею 15,0 кв.м.).

Загальна площажитлового будинку52,1кв.м.(житловаплоща 25,0кв.м.,допоміжна площа27,1кв.м.)та господарськібудівлі, що підтверджується технічним паспортом.

На підставі вищевикладеного Позивачі просять визнати за ними власності кожному на 1/3 частину житлового будинку та 1/3 частину господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 .

Ч. 1статті 4 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положеньст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідност. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ч. 2ст. 328 ЦК Україниправо власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 392 ЦК Українивстановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч. 3ст. 3 Закону України від 01.07.2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок та господарські будівлі.

На підставі вищевикладеного Позивачі вважають, що вони являються власниками по 1/3 частині кожному житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та по 1/3 частині кожному господарських будівель. Тому з врахуванням наведених обставин справи, права Позивачів підлягають захисту в судому порядку.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів належить задовольнитиз наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із положеннями п. 1 ч. 2ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтею 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положеньст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222,1270 ЦК України).

Відповідно дост. 1216 Цивільного кодексу Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ізст. 1218 Цивільного кодексу Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимогст. 1220 ЦК Україниспадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 1222 Цивільного кодексу Україниспадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ч. 1ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно дост. 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкоємця, у тому числі зачаті за життя спадкоємця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Вищенаведене свідчить про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст., ст.23,247,258, 259,264, 265,319,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 17.12.1999 року. Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), право власності на 1/3 частину житлового будинку (загальна площа житлового будинку 52,1 кв.м. (житлова площа 25,0 кв.м., допоміжна площа 27,1 кв.м.)) та на 1/3 частину господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , як членом колишнього колгоспного типу двору.

Визнати за ОСОБА_2 (паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 , виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 17.12.1999 року. Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ), право власності на 1/3частину житлового будинку (загальна площа житлового будинку 51,1 кв.м. (житлова площа 25,0 кв.м., допоміжна площа 27,1 кв.м.)) та на 1/3 частину господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , як членом колишнього колгоспного типу двору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 17.06.2024 року.

Суддя: Мікула В. Є.

Часті запитання

Який тип судового документу № 120383669 ?

Документ № 120383669 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 120383669 ?

Дата ухвалення - 17.06.2024

Яка форма судочинства по судовому документу № 120383669 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 120383669 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 120383669, Жовківський районний суд Львівської області

Судове рішення № 120383669, Жовківський районний суд Львівської області було прийнято 17.06.2024. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 120383669 відноситься до справи № 444/1283/24

Це рішення відноситься до справи № 444/1283/24. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 120383668
Наступний документ : 120383670