Рішення № 120379555, 29.04.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/47422/23

Провадження № 2/761/4843/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 квітня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аббасової Н.В.

за участі секретаря Сухини А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Герцен Парк 2» до ОСОБА_1 про стягнення внесків на утримання спільного майна,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2023 року ОСББ «Герцен Парк 2» (далі по тексту - позивач) звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідачка) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 21 449,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 , який обслуговується та перебуває на балансі ОСББ «Герцен Парк 2». Внаслідок невиконання своїх зобов`язань щодо сплати внесків та інших платежів, станом на 01.12.2023 за відповідачкою рахується заборгованість, яка в загальному розмірі складає 21 152,56 грн.

Оскільки у відповідачки виникла заборгованість по сплаті внесків на утримання спільного майна, яку вона у добровільному порядку не сплачує, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 11.01.2024 року відкрито провадження по справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, через канцелярію суду подав заяву в якій просив про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася судом у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання, та шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду.

Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Управителем будинку за адресою: АДРЕСА_2 є ОСББ «Герцен Парк 2».

Відповідно до ч. 1, 3 ст.4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі по тексту - Закон України №2866-ІІІ) для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами, створюється об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Державна реєстрація юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Герцен Парк 2» відбулась 26.02.2021, код за ЄДРПОУ 44095992.

Згідно Статуту ОСББ «Герцен Парк 2», затвердженого рішенням установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , ОСББ «Герцен Парк 2» створено з метою забезпечення і захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Згідно частини 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі по тексту - Закон України №2189-VIII) учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Частинами 1, 2 статті 2 Закону України №2189-VIII передбачено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Так, у відповідності до приписів статті 16 Закону України №2866-ІІІ об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Статтею 22 Закону України №2866-ІІІ врегульовані питання щодо господарчого забезпечення об`єднанням утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, зокрема, передбачено, що для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII (далі по тексту Закон України № 417-VIII) витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Відповідно до статті 21 Закону України №2866-ІІІ порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та статуту об`єднання.

За приписами статті 10 Закону України №2866-ІІІ рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , оформленого протоколом № 2 від 26.06.2021 року:

- створено фонд розвитку ОСББ та затверджено обов`язковий щомісячний розмір внеску 1,50 грн. за 1 кв. м. загальної площі об`єкта нерухомого майна;

- створено спеціальний фонд на вивезення ТПВ та затверджено обов`язковий щомісячний розмір внеску 0,65 грн. за 1 кв. м. загальної площі об`єкта нерухомого майна;

- затверджено обов`язковий щомісячний внесок на утримання спільного майна 8,83 грн за 1 кв. м. загальної площі об`єкта нерухомого майна;

- створено Фонд безпеки будинку та встановлено обов`язковий щомісячний розмір внеску 135,00 грн за 1 об`єкт нерухомого майна.

Статтею 15 Закону України №2866-ІІІ передбачено, що співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно частин 2, 3 статті 12 Закону України № 417-VIII витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Згідно зі ст. 322 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8916/17 (14-448цс19) від 07.07.2020 року висловлена правова позиція, відповідно до якої факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що за період часу з 01.10.2021 року по 01.12.2023 року за відповідачкою обліковується заборгованість за внесками до: фонду розвитку ОСББ - 2 410,02 грн., фонду на вивезення ТПВ - 1 044,42 грн., фонду безпеки будинку 3 510,00 грн.. Окрім цього наявна заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 14 187,94 грн. Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ОСББ становить 21 152,56 грн.

Враховуючи, що відповідачка, яка є власником квартири АДРЕСА_1 , при цьому зобов`язання щодо внесків та платежів не виконує, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у частині вимог про стягнення основного боргу за внесками на утримання спільного майна з належної їй квартири є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо застосування до спірних відносин санкцій, передбачених ст.625 ЦК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідачка прострочила виконання грошового зобов`язання, вона на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду з цього приводу висловлений у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц.

Згідно з положеннями статті 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості.

Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Норма статті 625 ЦК передбачає нарахування процентів із застосуванням індексу інфляції, що має компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а нарахування 3 % річних від простроченої суми є платою за користування грошовими коштами, а не штрафною санкцією у розумінні положень статті 549 ЦК України.

Надані представником позивача розрахунки нарахувань згідно ст. 625 ЦК України перевірені судом та є математично вірними, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 244,07 грн. та 3 % річних прострочення сплати внесків у розмірі 52,88 грн.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, між ОСББ «Герцен Парк 2» та АО «Ю.Д.К» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №12 від 19.10.2023.

В обґрунтування суми витрат понесених позивачем на правничу допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання правничої (правової) допомоги №12 від 19.10.2023, акт виконаних робіт (послуг) за надання разової правової допомоги від 01.12.2023, платіжна інструкція № 831 від 04.12.2023 відповідно до якої за надані послуги ОСББ «Герцен Парк 2» сплатив на користь АО «Ю.Д.К» кошти в сумі 2 800,00 грн.

З огляду на викладене, судом приймаються до уваги витрати на професійну правничу допомогу, які понесені позивачем, як такі, що обґрунтовані та документально підтверджені у розмірі 2 800,00 грн..

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на відповідачку слід покласти судові витрати зі сплати судового збору - 2 684,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 280, 352-355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Герцен Парк 2» до ОСОБА_1 про стягнення внесків на утримання спільного майна - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Герцен Парк 2» заборгованість у розмірі 21 449,51 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Герцен Парк 2» судовий збір в розмірі 2 684,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Герцен Парк 2» витрати на правову допомогу в розмірі 2 800,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Герцен Парк 2»: м.Київ, вул. Герцена, 35, ЄДРПОУ 44095992;

ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 .

Суддя: Н.В. Аббасова