Рішення № 120376549, 15.07.2024, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2024 року Справа № 480/2866/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2866/24 за позовом ОСОБА_1 до Лебединської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лебединської міської ради, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Лебединської міської ради Сумської області стосовно неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер ділянки 5922983200:12:002:0515, площа 1,3333 га, розташована за адресою: Лебединська міська територіальна громада;

- зобов`язати Лебединську міську раду Сумської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер ділянки 5922983200:12:002:0515, площа 1,3333 га, розташована за адресою: Лебединська міська територіальна громада.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Лебединської міської ради №284-МР від 18 травня 2021 року, йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0000 га, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5922983200:12:002:0515. 16.11.2021 року, після виготовлення проекту землеустрою, позивач звернувся до Лебединської міської ради із заявою, в якій просив розглянути питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у приватну власність, однак відповіді не отримав. 20.03.2024 позивач повторно звернувся із заявою про затвердження проекту землеустрою, за результатом розгляду якої, у листі від 28 березня 2024 року № 29 міською радою повідомлено, що відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється, а також зазначено про необхідність звернутись до міської ради після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Таким чином, станом на момент звернення із даним позовом до суду відповідного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки не прийнято. Відсутність належним чином оформленого рішення про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність або про відмову у наданні земельної ділянки у власність, або залишення заяви без розгляду, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Таким чином, позивач вважає, що вказане свідчить про наявність протиправної бездіяльності Лебединської міської ради, яка полягає у нерозгляді по суті його заяви від 16.11.2021 щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність та неприйнятті жодного із рішень, які передбачені статтею 118 ЗК України.

Ухвалою суду від 15.04.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/2866/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Лебединська міська рада Сумської області з позовними вимогами не погодилась, у відзиві на позовну заяву зазначила, що відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Лебединської міської ради №284-МР від 18 травня 2021 року надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0000 га, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5922983200:12:002.

Пунктом 2 вказаного Рішення, зобов`язано позивача замовити у суб`єктів господарювання, що є розробниками документації із землеустрою, згідно з вимогами, передбаченими чинним законодавством, розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та після його погодження, відповідно до чинного законодавства, подати цей проект на розгляд до міської ради для прийняття відповідного рішення.

На виконання п.2 рішення Лебединської міської ради №284-МР від 18 травня 2021 року, позивач замовив у ФОП ОСОБА_2 , яким і виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,3333 га, яка розташована за адресою: Лебединська міська територіальна громада.

Вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера 5922983200:12:002:0515, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру від 19.10.2021 НВ-5919332102021.

16.11.2021 позивач звернувся до Лебединської міської ради із заявою, в якій просив розглянути питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність за адресою Лебединська міська територіальна громада, загальною площею 1,3333 га цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5922983200:12:002:0515, однак відповіді не отримав.

20.03.2024 позивач повторно звернувся із заявою про затвердження проекту землеустрою.

За результатом розгляду заяви, Лебединська міська рада листом від 28 березня 2024 року № 29 повідомила позивача, що відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Основним нормативним актом, який регулює земельні відносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (з наступними змінами і доповненнями, в чинній на момент виникнення спірних відносин редакції, далі по тексту - Земельний кодекс).

Згідно частини першої статті 3 Земельного кодексу, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Згідно із ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (п. б, ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України).

За змістом положень ст. 122 Земельного кодексу України вирішення питань стосовно передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частин 1-3 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно із частинами 8-10 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2020 року у справі №316/979/18 зробив висновок, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Відповідно до норм частини першої ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами 1, 2 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Виходячи з наведених правових норм, рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою належить до виключних повноважень міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні. Рішення, дії або бездіяльність міської ради про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, надання земельних ділянок, залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Судом встановлено, що 16.11.2021 позивач звернувся до Лебединської міської ради із заявою, в якій просив розглянути питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність за адресою: Лебединська міська територіальна громада, загальною площею 1,3333 га цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5922983200:12:002:0515, однак відповіді не отримав.

20.03.2024 позивач повторно звернувся із заявою про затвердження проекту землеустрою.

Разом з цим, рішення у встановленому Законом порядку про погодження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 з 16.11.2021 до 11.04.2024 (день звернення до суду із даним позовом) відповідачем не приймалось, доказів протилежного останнім не надано та матеріали справи не містять.

Таким чином, суд дійшов висновку, що питання про затвердження проекту землеустрою позивача уповноваженим суб`єктом владних повноважень станом на момент подання даної позовної заяви не розглядалося, що й стало підставою для звернення позивача із цим позовом.

Натомість, матеріали справи свідчать про те, що за результатом розгляду заяви позивача, Лебединська міська рада листом від 28 березня 2024 року № 29 повідомила позивача, що відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Таким чином вбачається, що заява позивача була розглянута у неналежний спосіб, всупереч зазначеним вище нормам законодавства України, ляхом прийняття відповідного рішення на засіданні ради, як колегіального органу.

Як, було судом зазначено вище, за результатами розгляду клопотання особи повинно прийматись рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

За таких обставин, станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду, Лебединською міською радою не було дотримано вимог ст.ст. 26, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні при розгляді заяви про затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вимога щодо визнання протиправною бездіяльність Лебединської міської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.11.2021 про затвердження проекту землеустрою у визначений законодавством спосіб станом на момент звернення із даним позовом підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача розглянути заяву та прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код 01.03) загальною площею 1, 3333 га, кадастровий номер 5922983200:12:002:0515, суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, суд погоджується із доводами позивача, що в силу вимог ч.9 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Суд враховує, що відповідно до положень ст.122 Земельного кодексу України до повноважень відповідача як органу місцевого самоврядування віднесено вирішення питання про передачу земельних ділянок у власність саме із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

З 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває станом на сьогоднішній день.

Введення воєнного стану зумовило прийняттю Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24 березня 2022 року № 2145-IX (надалі - Закон № 2145-IX), який набрав чинності 07.04.2022 року, та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану" від 12 травня 2022 року № 2247-IX (надалі - Закон № 2247-IX), який набрав чинності 09.06.2022 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" № 2698-IX від 19.10.2022 (надалі - Закон № 2698-IX) внесені зміни до Підпункт 5 пункту 27 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, відповідно до яких під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом;

Приписами Закону № 2247-IX внесено зміни до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, підпунктом 12 пункту 27, яких передбачено, що передача органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування земельних ділянок державної, комунальної власності у власність, користування у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено, не здійснюється.

Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Разом з тим, щодо обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, фактично надані позивачем разом з заявою документи щодо відведення земельної ділянки, площею 1,3333 га (кадастровий номер 5922983200:12:002:0515) не розглядались по суті.

З огляду на викладене, вимога позивача про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою є передчасною.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому, зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Наведений висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 по справі № 640/7310/19.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

З огляду на викладене, на думку суду позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а порушене право захисту шляхом зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.11.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код 01.03) загальною площею 1,3333 га, кадастровий номер 922983200:12:002:0515, яка розташована за адресою: Лебединська міська територіальна громада.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Лебединської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Лебединської міської ради, як суб`єкта владних повноважень, в частині неприйняття відповідного рішення за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою від 16.11.2021 у встановлені законом порядку та строки.

Зобов`язати Лебединську міську раду (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Сумська, 12, код ЄДРПОУ 39449040) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) від 16.11.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,3333 га, кадастровий номер 5922983200:12:002:0515, яка розташована за адресою: Лебединська міська територіальна громада.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик