Рішення № 120376190, 12.07.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/6846/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:

визнати протиправними дії ГУПФ України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок пенсії за віком із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021, 2022 та 2023 роки;

зобов`язати ГУПФ України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону №1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021, 2022 та 2023 роки, з урахуванням проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що пенсійний орган безпідставно обчислив пенсію за віком ОСОБА_1 у січні 2024 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2014-2016 роки, адже до цього він отримував пенсію за вислугу років на підставі норм Закону України "Про пенсійне забезпечення", а із заявою про призначення пенсії згідно норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" звернувся вперше.

2. Позиція відповідачів.

Представник ГУПФ України в Полтавській області позов не визнав та у відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 32-36/. При цьому зазначив, що заява ОСОБА_1 про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за принципом екстериторіальності розглянута по суті ГУПФ України в Донецькій області, яким здійснено розрахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні у розмірі 7994,47 грн (середній заробіток за 2014-2016 роки, збільшений на індекс інфляції за 2018-2023 роки). Також на думку представника відповідача показник середньої заробітної плати за 2021-2023 роки застосовується при призначенні пенсій у 2024 році вперше, тоді як у спірних відносинах мало місце переведення позивача з одного виду пенсії на інший.

ГУПФ України в Донецькій області відзив на позов до суду не надало.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 /а.с. 7/.

Позивачу з 16.12.2010 призначена пенсія за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджено копією протоколу від 11.01.2021 №469 /а.с. 52, 53/.

20.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком згідно норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" /а.с. 38-40/.

На підставі поданої заяви ГУПФ України в Донецькій області рішенням від 27.05.2024 №916290123239 переведено ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком та здійснено перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2014-2016 роки, збільшеного на індекс інфляції за 2018-2023 роки /а.с. 41, 50/.

Не погодившись з діями пенсійного органу щодо обчислення пенсії за віком без урахування показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2021-2023 роки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Основного Закону України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Разом з цим, статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (надалі - Закон №1788-ХІІ) (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) було передбачено призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У свою чергу, за змістом частини першої статті 26 Закону №1058-IV (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: (...) з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

При цьому, як визначено у статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 45 Закону №1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розділ XV Закону №1058-IV доповнено пунктом 4-3, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Оцінка судом обставин справи

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спір у цій справі стосується наявності підстав для перерахунку позивачу пенсії за віком на підставі норм Закону №1058-IV із застосуванням для обчислення пенсійної виплати показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2021, 2022, 2023 роки).

Зокрема, спірним є розуміння сторонами процедури призначення пенсій на підстав норм згаданого Закону.

Так, позивач вважає, що у 2024 році він з огляду на досягнення 60-річного віку набув право на призначення пенсії за віком на підставі норм Закону №1058-IV вперше, а тому при обчисленні пенсійної виплати відповідач у силу частини другої статті 40 Закону №1058-IV мав врахувати середній заробіток за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021, 2022, 2023 роки.

Натомість ГУПФ України в Полтавській області переконане, що оскільки ОСОБА_1 до призначення пенсії за віком на підставі норм Закону №1058-IV у 2010 році вже призначалась пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, то у спірних відносинах мало місце переведення позивача з одного виду пенсії на інший. А тому для обчислення пенсійної виплати слід було керуватись положеннями абзацу другого частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, якими передбачено застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Суд зазначає, що Законом №1058-IV у редакції, чинній станом на 16.12.2010 (дату призначення позивачу пенсії за вислугу років), не було передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.

Аналіз положень частини третьої статті 45 Закону №1058-IV свідчить про те, що зазначеною нормою регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі звернення ОСОБА_1 від 16.12.2010 позивачу з цієї дати призначено пенсію за вислугу років відповідно до норм Закону №1788-ХІІ як працівнику освіти /а.с. 52, 53/.

Натомість за призначенням пенсії за віком відповідно до норм Закону №1058-IV ОСОБА_1 вперше звернувся 20.05.2024 /а.с. 38-40/.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що для обчислення позивачу пенсії за віком у 2024 році пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15), який дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17 (у ЄДРСР вказаний номер справи 442/456/17), а також Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 у справі №265/7301/16-а, від 09.12.2019 у справі №265/5293/17, від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16), від 24.06.2021 у справі №243/8903/16-а, від 29.03.2023 у справі №240/4170/19.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, як визначено частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже наведені вище висновки Верховного Суду мали бути враховані пенсійним органом під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.05.2024, а також ураховуються судом у ході розгляду цієї справи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що при обчисленні позивачу пенсії за віком у 2024 році на підставі норм Закону №1058-IV пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням саме цього виду пенсії, тобто, за 2021, 2022, 2023 роки.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки заяву ОСОБА_1 від 20.05.2024 за принципом екстериторіальності розглянуто ГУПФ України в Донецькій області та саме цей пенсійний орган розрахував позивачу пенсію за віком з урахуванням середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне визнати протиправними дії ГУПФ України в Донецькій області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком з 20.05.2024 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.

Підстав для визнання протиправними дій ГУПФ України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії відповідно до статті 40 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021, 2022 та 2023 роки, немає, оскільки позивачем не доведено, що він звертався до пенсійного органу з відповідною заявою.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з такого.

У силу частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

За наведених обставин, з метою гарантування позивачу ефективного способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУПФ України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 20.05.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2021, 2022, 2023 роки), та провести виплату з урахуванням фактично сплачених сум.

При цьому суд враховує, що позивач перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком у ГУПФ України в Полтавській області, саме цей пенсійний орган володіє матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 та здійснює йому нарахування й виплату пенсії за віком.

Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.

Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково з одночасним виходом за межі позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 27, 28/.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправні дії ГУПФ України в Донецькій області щодо обчислення пенсії позивача, а позов носив немайновий характер, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивача у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Донецькій області.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком з 20.05.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 20.05.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2021, 2022, 2023 роки), та провести виплату з урахуванням фактично сплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідачі:

1) Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13486010; площа Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122);

2) Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяОлександр КУКОБА