Рішення № 120375997, 15.07.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3534/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 02.02.2024 надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в перерахунку і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням зміни місячного грошового забезпечення на підставі виконаних судових рішень (постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 420/22950/21 від 10 листопада 2020 року і рішення Одеського окружного адміністративного суду № 420/5127/23 від 21 червня 2023 року);

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням зміни місячного грошового забезпечення на підставі виконаних судових рішень (постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 420/22950/21 від 10 листопада 2020 року і рішення Одеського окружного адміністративного суду № 420/5127/23 від 21 червня 2023 року), з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач, з покликанням на обставини прийняття №420/22950/21, №420/5127/23 зазначає, що 30 грудня 2022 року і 24 грудня 2023 року військовою частиною НОМЕР_1 на виконання судових рішень у справах № 420/22950/21 від 10 листопада 2022 року і № 420/5127/23 від 21 червня 2023 року нараховано і сплачена ОСОБА_1 індексація з 01 березня 2018 року по 10 серпня 2020 року в розмірі 95033,76 гривень (96531,74 гривень без урахування сплати військового збору) і перерахунок грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 10 серпня 2020 року, виходячи з посадового окладу і окладу за військовим званням, розрахованого з урахуванням зміни з 01 січня 2020 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у розмірі 37320,25 гривень.

Як вказано позивачем, з урахуванням вказаних виплат місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 на час звільнення з військової служби змінилось, а відтак підлягає перерахунку одноразова грошова допомога, що нарахована і сплачена при звільненні ОСОБА_1 з військової служби.

Позивач вказує, що 26 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з приводу здійснення перерахунку та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням зміни місячного грошового забезпечення на виконання судових рішень про зобов`язання виплати індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 10.08.2020 і перерахунку грошового забезпечення з 29.01.2020 по 10.08.2020. Проте 29 січня 2024 року командуванням військової частини НОМЕР_1 відмовило ОСОБА_1 в перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням зміни місячного грошового забезпечення на виконання судових рішень про зобов`язання виплати індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 10.08.2020 і перерахунку грошового забезпечення з 29.01.2020 по 10.08.2020 з підстави спливу строку давності пред`явлення вимоги про перерахунок його грошового забезпечення.

Ухвалою судді від 06.02.2024 року прийнято до провадження позов та відкрито провадження по справі.

22.02.2024 року (вх.№ЕС/7654/24) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

У відзиві вказано, що позивач дійсно звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби. Рішеннями Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/22950/21 від 10.10.2020 року та по справі № 420/5127/23 від 21.06.2023 адміністративний позов позивача задоволено. Крім того, на підставі рішення суду, відповідно до платіжного доручення, військовою частиною НОМЕР_1 Позивачу була проведена відповідне нарахування та виплата індексація грошового забезпечення. Отже, вбачається, що позивач вже звертався до суду з вимогами про нарахування і виплату йому індексації. Рішення було виконано, тому відповідач вважає дану вимогу безпідставною.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено таке.

З травня 2015 року по серпень 2020 року ОСОБА_1 проходив військову службу в оперативному командуванні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 ), перебуваючи на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом Головнокомандуючого Збройних Сил України від 14.07.2020 р. за №185 звільнений з військової служби.

10.08.2020 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 за №177 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення.

Даним наказом визначено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в розмірі 369297,50 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022 р. по справі №420/22950/21 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 10.08.2020 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3292,06 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від І7.07.2003 №1078, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.08.2020 включно в сумі 96 531,74 (дев`яносто шість тисяч п`ятсот тридцять одну) гривню (сімдесят чотири) копійки відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2011 № 159, рішення суду виконано 30.12.2022 року.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 року по справі № 420/5127/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії задоволено у повному обсязі, визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 10.08.2020, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 29.01.2020 по 10.08.2020, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 i 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання судових рішень у справах № 420/22950/21 від 10 листопада 2022 року і № 420/5127/23 від 21 червня 2023 року відповідачем:

- нараховано і сплачено ОСОБА_1 індексацію з 01 березня 2018 року по 10 серпня 2020 року в розмірі 95033,76 гривень (96531,74 гривень без урахування сплати військового збору);

- проведено перерахунок грошового забезпечення позивача з 29 січня 2020 року по 10 серпня 2020 року, виходячи з посадового окладу і окладу за військовим званням, розрахованого з урахуванням зміни з 01 січня 2020 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб і сплачено 37320,25 грн. грошового забезпечення.

Як вказано позивачем, з урахуванням вказаних виплат місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 на час звільнення з військової служби змінилось, а відтак підлягає перерахунку одноразова грошова допомога, що нарахована і сплачена при звільненні ОСОБА_1 з військової служби.

26 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням зміни місячного грошового забезпечення на виконання судових рішень Одеського окружного адміністративного суду про зобов`язання виплати індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 10.08.2020 і перерахунку грошового забезпечення з 29.01.2020 по 10.08.2020.

У відповідь на вказану заяву відповідачем складено листа від 29 січня 2024 року, в якому зазначено про відсутність законних підстав для проведення Кузьменку додаткових нарахувань та здійснення будь яких додаткових виплат грошового забезпечення за період з 2018 по 2020 роки.

Вважаючи протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в перерахунку і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням зміни місячного грошового забезпечення на підставі виконаних судових рішень (постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 420/22950/21 від 10 листопада 2020 року і рішення Одеського окружного адміністративного суду № 420/5127/23 від 21 червня 2023 року), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частинами 1-4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом 2 ч.3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Таким чином, згідно вказаних норм чинного законодавства, обрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення.

Предметом розгляду даної справи є питання включення до складу грошового забезпечення з якого здійснюється обчислення одноразової грошової допомоги при звільнені, індексації грошового забезпечення, яка відповідачем була виплачена на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/22950/21, та розміру грошового забезпечення перерахованого з 29.01.2020 року по 10.08.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 i 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704, яке було виплачене відповідачем на виконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/5127/23.

Щодо правомірності неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільнені, суд зазначає наступне.

Так, ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року №2017-ІІІ (далі Закон №2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч.2 ст. 19 Закону №2017-ІІІ).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ (далі Закон №1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно ст. 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (в редакції до 01 січня 2016 року в розмірі 101 відсоток).

У разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 Закону №1282-ХІІ, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Відповідно п.2 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі Порядок №1078) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення.

Згідно п.1.1 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. До 01 січня 2016 року поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсоток (внесені зміни Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року №77).

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Суд зазначає, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Незважаючи на наявність спеціального законодавства, якими імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється "одноразова грошова допомога при звільненні", при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ, та Порядку №1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 03 квітня 2019 року справа №638/9697/17, від 11 грудня 2019 у справі №638/5794/17, від 27 грудня 2019 у справі №643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.

Верховний Суд в постанові від 11 грудня 2019 у справі №638/5794/17 зазначив: "В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення."

Крім того, питання включення індексації до складу грошового забезпечення з якого здійснюється обчислення безпосередньо одноразової грошової допомоги при звільненні, було предметом розгляду Верховним Судом.

Так, Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року по справі №240/10130/19 зазначив, що при вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку №1078.

Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2021 року по справі №820/3423/18, також вказав, що субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена також у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 березня 2020 року по справі №820/5286/17 та у постанові від 26 лютого 2021 року по справі №620/3346/19 у яких також розглядалося питання врахування індексації при обрахунку, зокрема, грошової допомоги на оздоровлення.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявні підстави для включення індексації при розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача.

Щодо правомірності неврахування розміру грошового забезпечення перерахованого з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільнені, суд зазначає таке.

Пунктом 2 Постанови 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Частиною другою статті 15 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до приписів п. 5 розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі Порядок №260) одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого зокрема включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

Отже, розмір грошового забезпечення, включаючи одноразову грошову допомогу при звільненні, безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовця.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/5127/23, грошове забезпечення позивача за період 29.01.2020 року по 10.08.2020 року перераховано з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 i 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704 з урахуванням раніше проведених виплат.

Після проведення вказаного перерахунку виплачено позивачу грошове забезпечення в розмірі 37320,25 грн.

За наведених обставин, суд вважає, що наявні підстави для перерахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахування перерахованого на виконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/5127/23 грошового забезпечення.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в перерахунку і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням зміни місячного грошового забезпечення на підставі виконаних судових рішень (постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 420/22950/21 від 10 листопада 2020 року і рішення Одеського окружного адміністративного суду № 420/5127/23 від 21 червня 2023 року) є протиправними, а вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в перерахунку і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням зміни місячного грошового забезпечення на підставі виконаних судових рішень (постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №420/22950/21 від 10 листопада 2020 року і рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/5127/23 від 21 червня 2023 року).

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням зміни місячного грошового забезпечення на підставі виконаних судових рішень (постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №420/22950/21 від 10 листопада 2020 року і рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/5127/23 від 21 червня 2023 року), з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя О.А. Вовченко