Рішення № 120375896, 15.07.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6943/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, 29000) до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось Головне управління ДПС в Хмельницькій області (далі ГУ ДПС) до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача податковий борг у сумі 8667,78 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є платником податків та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості до бюджету, розрахунку податкового боргу та інтегрованої картки платника (далі ІКП), податкова заборгованість ОСОБА_1 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, станом на 01.03.2024 року становить 8667,78 грн.

Заборгованість виникла в результаті винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень (далі ППР) №0408789/1304-2226 від 27.03.2018 року в сумі 2 666,88 грн, №0073172-5706-2220 від 10.05.2019 року в сумі 3 102,75 грн, №0061136-5705-2220 від 23.04.2020 у сумі 2 898,15 грн, які було направлено на податкову адресу фізичної особи-платника податків ОСОБА_1

27.03.2018 податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» №0408789/1304-2226, яку було направлено платнику, однак борг не погашено.

Ухвалою суду від 04.03.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 19.04.2024 року витребувано у відповідачки докази по справі та запинено провадження по справі.

Ухвалою суду від 15.07.2024 року поновлено провадження по справі, продовжено розгляд справи.

Відповідачка подала до суду відзив на позов, у якому просила відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що жодне з ППР не було отримано.

Також п.102.4 ст.102 ПК України надає контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов`язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, за таких обставин за рішеннями від 27.03.2018 року та 10.05.2019 року у ДПС сплив строк на стягнення заборгованості.

Крім того, нежитлове приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , за який нараховано податок на нерухомість відповідно до договору купівлі продажу відчужено 02.12.2019 року.

Справа розглянута у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є платником податків, що зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про реєстраційні дані фізичних осіб-платників податків.

ОСОБА_1 з 28.05.2008 року на праві приватної власності була власником нежитлового приміщення, магазину за адресою АДРЕСА_2 . Право власності 03.12.2019 року погашено на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2019 року.

ГУ ДПС відносно ОСОБА_1 прийняті ППР по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості щодо вищезазначеного об`єкту нерухомості, зокрема: - №0408789/1304-2226 від 27.03.2018 року в сумі 2 666,88 грн, прийняте за податковий період 2017 року; - №0073172-5706-2220 від 10.05.2019 року в сумі 3 102,75 грн, прийняте за податковий період 2018 року; - №0061136-5705-2220 від 23.04.2020 у сумі 2 898,15 грн, прийняте за податковий період 2019 року.

ППР скеровані на податкову адресу відповідачки: АДРЕСА_1 та повернуто за закінченням терміну зберігання.

Податкові зобов`язання сплачені не були, в результаті чого позивач вважає, що виникла податкова заборгованість відповідача перед бюджетом у загальному розмірі 8667,78 грн.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до вимог п.п.20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених ПК України.

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України передбачено, що податок на майно складається з, зокрема, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (п.п.266.1.1 п. 266.1 ст.266 ПК України).

Оскільки ст.266 ПК України передбачено фізичну особу (власника майна) як платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, то такий платник сплачує податок як фізична особа (власник майна, на яке нараховано податок).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 з 28.05.2008 року на праві приватної власності є власницею нежилого приміщення, магазину загальною площею 138,9 кв.м за адресою АДРЕСА_2 .

03.12.2019 року припинено право приватної власності відповідачки на вищевказане нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2019 року.

П.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України передбачено, що платниками податку є власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Таким чином, ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єктом оподаткування нежилого приміщення, магазину, у зв`язку з чим контролюючим органом прийнято ППР №0408789/1304-2226 від 27.03.2018 року в сумі 2 666,88 грн (за період податковий 2017 року), №0073172-5706-2220 від 10.05.2019 року в сумі 3 102,75 грн (за податковий період 2018 року), №0061136-5705-2220 від 23.04.2020 у сумі 2 898,15 грн (за період податковий 2019 року) відносно відповідачки як власниці об`єкта оподаткування.

Відповідно до п.п.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності (п.п.266.8.1 п.266.8 ст.266 ПК України).

Таким чином оскільки ОСОБА_1 була власницею нежилого приміщення до 03.12.2019 року, вона є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єктом оподаткування виключно до початку грудня 2019 року.

Згідно розрахунків податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017-2019 роки ОСОБА_1 податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єктом оподаткування розраховане за повні календарні роки (2017 - 2019).

Таким чином, ГУ ДПС правомірно нараховані податкові зобов`язання за 2017, 2018 роки та за січень листопад включно 2019 року.

Враховуючи положення п.п.266.8.1 п.266.8 ст.266 ПК України ППР за податковий період 2019 року підлягає скасуванню в частині нарахування грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об`єкта оподаткування за грудень 2019 року у розмірі 241,51 грн.

Пунктом 58.3 статті 58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Таким чином, факт отримання податкового повідомлення-рішення платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов`язує відлік певних строків. Вважається, що податкове повідомлення-рішення належним чином вручене, якщо воно надіслане за адресою платника податків (місцезнаходженням, податковою адресою).

Матеріалами справи підтверджується, що ППР №0408789/1304-2226 від 27.03.2018 року, №0073172-5706-2220 від 10.05.2019 року та №0061136-5705-2220 від 23.04.2020 надіслані на адресу реєстрації відповідачки АДРЕСА_1 та повернуто з підстави закінчення терміну зберігання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податковим органом винесено податкову вимогу форми «Ф» від 11.09.2017 №28432-22, яку 26.09.2017 року направлено платнику рекомендованим листом на адресу АДРЕСА_1 , тобто за реєстрацією місця проживання відповідачці. Не проживання відповідачці за місцем реєстрації не впливає на правомірність направлення податкової вимоги за вказаної адресою. Крім того, позивачка не надала належних доказів про повідомлення контролюючого органу про іншу податкову адресу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ППР №0408789/1304-2226 від 27.03.2018 року, №0073172-5706-2220 від 10.05.2019 року та №0061136-5705-2220 від 23.04.2020 та податкова вимога форми «Ф» від 11.09.2017 №28432-22 є такими, що направлені за належною податковою адресою боржника, у зв`язку з чим грошове зобов`язання в цій частині є узгодженим, тобто є податковим боргом у розумінні ПК України.

Відповідно до пунктів 95.1статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Під час прийняття податкової вимоги діяла редакція ПК України від 10.09.2017 року, п.95.2 ст.95 якої встановлював строк для стягнення коштів в 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, 26.11.2017 у позивача виникли підстави для звернення до суду з цим позовом про стягнення податкового боргу.

Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 Податкового кодексу України.

Пунктом 102.4 статті 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Верховний Суд у постанові від 22.09.2022 у справі № 120/118/21-а дійшов висновку, що строк звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу, з урахуванням строків, визначених статтею 102 ПК України, складає 1095 днів з дня його виникнення, водночас, абзацом 11 пункту 52-2 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України (зі змінами, внесеними згідно Законом №591-ІХ) передбачено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Така правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 23.12.2022 у справі №990/20917/22, у якій колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що перебіг 1095-денного строку зупинився 18 березня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» вирішено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Оскільки у період з 18.03.2020 року по 30.06.2023 року зупинено перебіг строків, станом на час звернення до суду з позовом (26.02.2024 року засобами поштового зв`язку, тобто на 1085 день з дня виникнення права), позивач дотримався строк у 1095 календарних днів, отже позивачем не пропущено строк давності для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Статтями 72-73 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є, зокрема, обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку.

Суд вважає, що стягненню з відповідачки підлягає податковий борг у загальному розмірі 8426,27 грн, що нарахований на підставі ППР №0408789/1304-2226 від 27.03.2018 року в сумі 2 666,88 грн, №0073172-5706-2220 від 10.05.2019 року в сумі 3 102,75 грн, №0061136-5705-2220 від 23.04.2020 у сумі 2 656,64 грн. Відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки заявленої позивачем суми грошового зобов`язання у розмірі 241,51 грн за грудень 2019 року згідно ППР №0061136-5705-2220 від 23.04.2020.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 12, 242-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС в Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, 29000, ЄДРПОУ ВП: 44070171) до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 8426,27 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва