Рішення № 120375634, 12.07.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15953/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дiї вiйськової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рiк без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 31.12.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за вiйськовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рiк" станом на 01.01.2020, відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рiк без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рiк" станом на 01.01.2021;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2021 по 31.12.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рiк з урахуванням посадового окладу та окладу за вiйськовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням ранiше виплачених сум iз одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

визнати протиправними дії вiйськової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 по 30.09.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рiк" станом на 01.01.2022;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2022 по 30.09.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рiк" станом на 01.01.2022, на вiдповiдний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням ранiше виплачених сум iз одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, вiдповiдно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 04.06.2017 по 30.09.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". Тобто, з 30.01.2020 відновлено дію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, що діяла до 21.02.2018 - установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14. Незважаючи на це, позивач стверджує, що у період проходження військової служби позивачу грошове забезпечення та інші види грошового забезпечення відповідачем виплачувалось у заниженому розмірі, а саме: при встановленні посадового окладу та окладу за військовим званням було застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року. При цьому позивач вважає, що при встановленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням в період з 30.01.2020 по 30.09.2022 відповідачем мав бути застосований прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2020 , 01.01.2021 , 01.01.2022 .

30.06.2023 позивачем було направлено заяву до відповідача з проханням надати інформацію, який розмір прожиткового мінімуму застосовано при встановленні позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт при обчисленні грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення в період з 30.01.2020 року по 30.09.2022 року. Доказів надання відповіді на заяву немає.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги, оскільки з 30.01.2020 - з наступного дня з дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Ухвалою суду від 10.07.2023 року позовну заяву було залишено без руху. Надано 10-денний строк для усунення недоліків.

18.07.2023 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, надіслана представником позивача.

Ухвалою від 25.07.2023 відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати дану справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Зобов`язано позивача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати докази виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за 2020 р. - вересень 2022 р. з конкретизацією складових, розрахунок отриманої грошової допомоги, копію відповіді на звернення про надання необхідних документів від 30.06.2023. Зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати докази виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за 2020 р.- вересень 2022 р. з конкретизацією складових, розрахунок отриманої грошової допомоги (яким чином була обчислена), пояснення по питанню який розмірі прожиткового мінімуму був застосований при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення у 2020-2022 рр.

Відповідач (Військова частина НОМЕР_1 ) надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на відсутність підстав для нарахування і виплати позивачу з 30.01.2020 грошового забезпечення виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2020 року), оскільки пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" залишився без змін. Норма пункту 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 постанови Кабміну України №704, у редакції до внесення змін постановою Кабміну України №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови №704, таким чином не можливо з`ясувати, як саме проводити обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, якщо вказане є дією всупереч Закону.

Відповідач зазначив, що в резолютивній частині постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 не міститься зобов`язань до відповідача про вчинення дій із забезпечення виконання рішення відповідно до процесуального законодавства. Відповідач не вбачає правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Крім того, у відзиві на позовну заяву та окремо в заяві про залишення позову без розгляду відповідач зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, оскільки про порушення своїх прав позивач знав або повинен був дізнатися ще з 01.01.2020 року, а до суду з позовною заявою позивач звернувся в липні 2023 року. Частиною 6 ст.161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Питання пропуску строку звернення з позовом суд розглянув на стадії відкриття провадження у справі. В клопотанні від 18.07.2023 представник позивача послався на те, що строки не пропущені з огляду на встановлений карантин КМУ. Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Суд звернув увагу на обставини справи, а саме на те, що повний розрахунок з позивачем був здійснений відповідачем при його звільненні 30.09.2022.

Частиною 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року) було визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності 19.07.2022, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП). Таким чином, з 19 липня 2022 року строки звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору, передбачені статтею 233 КЗпП України, були змінені, а тому тримісячний строк звернення до суду із цим позовом, за загальними правилами, сплинув 19.10.2022.

Відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 на всій території України скасований з 01.07.2023 карантин, який був встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 . Отже, як на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби і звернення до суду із цим позовом, строки звернення до суду не закінчені. Позов поданий 03.07.2023. Тому підстав для поновлення строку немає, як немає підстав для залишення позову без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 04.06.2017 по 30.09.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 30.09.2022 позивача відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2022 №259 виключено зі списків особового складу.

У період проходження військової служби позивачу було виплачено грошову допомогу на оздоровлення виходячи з місячного грошового забезпечення за 2020 - 2021 роки.

Проте позивачу стало відомо, що в період з 30.01.2020 по 30.09.2022 грошове забезпечення відповідачем виплачувалось у заниженому розмірі, а саме: при встановленні посадового окладу та окладу за військовим званням було застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року.

При цьому позивач вважає, що при встановленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням в період з 30.01.2020 року по 30.09.2022 року відповідачем мав бути застосований прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року.

26.06.2023 позивачем було направлено заяву до відповідача з проханням надати інформацію який розмір прожиткового мінімуму застосовано при встановленні позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт в період з 30.01.2020 року по 30.09.2022 року та який розмір тарифного коефіцієнту застосовано. Відповіді на заяву до суду не надано.

До суду відповідачем надані докази - картка особового рахунку позивача за 2020-2022 роки з відомостями про розмір грошового забезпечення, посадові окладу. Оклади за військове звання та відомості про розмір грошової допомоги на оздоровлення.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує того факту, що при обчисленні грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за спірні періоди позивачу застосовувався розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислений шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт.

Позивач вважає, що посадовий оклад, оклад за військовим званням за період з 30.01.2020 по день звільнення зі служби мають бути розраховані шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти. Тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку даним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХП (далі - Закону №2011-ХП) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За приписами частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Додатки 1 та 14 до Постанови №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Згідно із приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції, а саме: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Згідно з Постановою №704, в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанова №103, яким, зокрема, в пункт 4 Постанови №704 були внесені зміни.

Таким чином, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін.

При цьому порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв`язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився.

Отже, з 30.01.2020 - з наступного дня з дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 17.12.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №160/8324/19.

Так підставою для перерахунку виступає пункт 4 Постанови №704, який після набрання чинності 29.01.2020 постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, має редакцію яка діяла до 23.02.2018 року, а саме:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14".

Щодо доводів відповідача, наведених ним у відзиві, суд вважає необхідним наголосити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.04.2008 в справі "Вассерман проти Росії" вказав, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.

У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Таким чином, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про порушення відповідачем вимог частини другої статті 2 КАС України при не проведенні позивачу нарахування та виплати з 30.01.2020 грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з 01.01.2021 грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рiк без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021; грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення з 01.01.2022 по 30.09.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022.

Згідно Порядку виплати грошової допомоги на оздоровлення (, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та наказу Міністерства оборони України "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 07 червня 2018 року №260, грошова допомога на оздоровлення, яка виплачується один раз на рік, залежить від розмір грошового забезпечення, оскільки виплачується в розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Тому вимоги щодо зобов`язання перерахунку грошових допомоги на оздоровлення, які нараховані та виплачені у 2022-2022 рр. також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Пунктом 2 Постанови КМУ №44 від 15.01.2023 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу" визначено, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з виплат, одержаних військовослужбовцями виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (п. 3 Порядку №44).

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (п. 5 Порядку №44).

Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 ПК України, де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Здійснюючи розрахунки з позивачкою, відповідач повинен був нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення.

За сукупністю наведених обставин, суд, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, при цьому керуючись повноваженнями, якими наділений при вирішенні справи відповідно до статті 245 КАС України, вважає за необхідне задовольнити позов в повному обсязі.

Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволення в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про те, що позивача відповідно до Закону України "Про судовий збір" звільнено від сплати судового збору, як учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням, доказів понесення інших судових витрат сторонами не надано, а тому підстави для їх розподілу у суду відсутні.

Керуючись вимогами ст.ст. 243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дiї вiйськової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рiк без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020;

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) з 30.01.2020 по 31.12.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за вiйськовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рiк" станом на 01.01.2020, відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рiк без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рiк" станом на 01.01.2021;

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2021 по 31.12.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рiк з урахуванням посадового окладу та окладу за вiйськовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням ранiше виплачених сум iз одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

Визнати протиправними дії вiйськової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 по 30.09.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рiк" станом на 01.01.2022;

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2022 по 30.09.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рiк" станом на 01.01.2022, на вiдповiдний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням ранiше виплачених сум iз одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, вiдповiдно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА