Рішення № 120375463, 15.07.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2024 рокусправа № 380/5689/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (далі ГУ ПФУ у Донецькій області, відповідач 1 ), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач 2), у якій просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 913080167821 від 16.02.2024, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні її на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-XII;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723- XII та виплачувати її у розмірі 70 % від суми заробітку годувальника ОСОБА_2 , визначеної у довідці від 04.10.2023 № 07.20/281/2023, виданій Львівським апеляційним судом, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 12.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про одруження Серії НОМЕР_1 (додається). Зазначає, що її чоловік, ОСОБА_2 , працював на посадах судді з 15.01.1964 по 07.08.1987. Звільнений з посади судді 07.08.1987 у зв`язку з необранням повторно членом суду та переводом в органи прокуратури. Згідно анкети обліку кадрів, яка міститься в особовій справі судді № 89, ОСОБА_2 працював в органах прокуратури Львівської області на посадах слідчого з серпня 1959 по січень 1964 . Стаж роботи судді, який дає право йому на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 23 роки 06 місяців 23 дні, що підтверджується вищевказаними документами. Після виходу у відставку, ОСОБА_2 було призначено та виплачувалось щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. 21.09.2011 суддя у відставці ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22.09.2011 серії НОМЕР_2 , виданим міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції. Позивач із 29.03.2003 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком. Згідно з довідкою № 48 від 10.11.2023, виданою ОСББ "Каштан-3", ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , постійно перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , 1935 р.н., до дня його смерті. ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за даною адресою з 19.03.1976 по момент смерті - 21.09.2011. 12.02.2024 позивач у черговий раз звернулась до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою та доданими до неї документами про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-XII. За результатами розгляду поданих документів було надано рішення відповідача 1 № 913080167821 від 16.02.2024, яким відмовлено у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно із Законом України Про державну службу від 16.12.1993 року № 3723-XII. Ця відмова мотивується тим, що призначати пенсію в разі втрати годувальника за державного службовця чинним законодавством не передбачено. Враховуючи зазначене, прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по втраті годувальника згідно ст. 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993, з чим позивач не погоджується та звернулась до суду.

Ухвалою від 19.03.2024 суддя відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Відповідач ГУ ПФУ у Львівській області позову не визнав. 29.03.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 67508), в якому зазначає, що позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Львівській області, як одержувач пенсії за віком відповідно до норм Закону № 1058. Відповідач 2 зазначив, що пенсії по інвалідності та уразі втрати годувальника, а також пенсії за віком, особам, які не мають права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723 призначаються за нормами Закону № 1058. Призначати пенсію у разі втрати годувальника за державного службовця чинним законодавством не передбачено. Окрім, вимога про зобов`язання виплачувати пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 70% від суми заробітку годувальника ОСОБА_2 , визначеної у довідці від 04.10.2023 № 07.20/281/2023, є безпідставною. Відтак, відповідач 2 у задоволенні позову просить відмовити повністю.

01.04.2024 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 24750). Зазначає, що відповідач 2 помилково оцінив спірні правовідносини, відтак доводи його відзиву не відповідають ані застосовуваному правовому регулюванню, ані релевантним джерелам судової влади. Натомість, у відповідачів наявні усі документи, необхідні для переведення мене на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХП та виплати її у розмірі 70 % від суми заробітку годувальника, який підтверджується виданою Львівським апеляційним судом довідкою від 04.10.2023 № 07.20/281/2023.

08.04.2024 ГУ ПФУ у Львівській області подав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 7189ел.). Відповідач 2 зазначив, що за інформацією позивача, після виходу у відставку, її померлому чоловіку було призначено та виплачувалось щомісячне довічне утримання судді у відставці, а не пенсія державного службовця. Призначення довічного грошового утримання судді у відставці передбачено нормами спеціального законодавства, яким Закон № 1402, при цьому вказаними актами чітко визначено коло суб`єктів, які мають право на таке утримання, а саме судді. Зазначає, що нарахування та виплата щомісячного грошового утримання судді у відставці у разі втрати годувальника членам сім`ї померлого не передбачені.

01.04.2024 від відповідача ГУ ПФУ у Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 24775), в якому зазначає, що виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді не є видом пенсії у розумінні законодавства. Нарахування та виплата щомісячного грошового утримання судді у відставці у разі втрати годувальника членам сім`ї померлого не передбачені.

02.04.2024 позивач подав відповідь на відзив (вх. 325233). Зазначає, що наявність права на переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ не спростовується жодними доводами поданого відповідачем 1 відзиву.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 .

Згідно рішення виконкому Львівської обласної/промислової/ Ради депутатів трудящих від 15.01.1964 вирішено обрати тов. ОСОБА_2 членом обласного суду.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 чоловік позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач, ОСОБА_3 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Львівський апеляційний суд видав дружині (померлого судді у відставці ОСОБА_2 ) ОСОБА_1 про те, що станом на 03.10.2023 розмір суддівської винагороди працюючого судді зі стажем роботи 23 роки, складає 189180,00 грн., у тому числі: посадовий оклад 126120,00 грн., доплата за вислугу років (50%) 63060,00 грн., доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (5%) 0,00 грн., доплата за науковий ступінь - 0,00 грн., доплат за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн., щомісячна доплата відповідно до ч. 6 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - 0,00 грн.

12.02.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перехід на інший вид пенсії, зокрема на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу».

Вказана заява від 12.02.2024 відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань розглядалася ГУ ПФУ у Донецькій області, яке 16.02.2024 прийняло рішення про відмову у перерахунку пенсії № 913080167821. Відповідач 1 у прийнятому рішенні зазначив, що ОСОБА_1 для перерахунку разом з заявою надала наступні документи: паспорт, свідоцтво про одруження серія НОМЕР_3 , довідки про склад сім`ї годувальника, які засвідчують родині стосунки члена сім`ї з померлим годувальником №47 та №48, свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 , довідку про заробітну плату (спецпенсії) № 07.20/281/2023 від 04.10.2023. Статтею 90 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII Про державну службу визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003. При цьому, п. 10 та п. 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII визначено право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993. Призначати пенсію в разі втрати годувальника за державного службовця чинним законодавством не передбачено. Враховуючи зазначене, прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по втраті годувальника згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993.

Враховуючи наведене, при вирішенні даної справи суд надає правову оцінку саме підставам прийняття відповідачем спірного рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Загальні умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначені в статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до ч. 1 якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 36 Закону № 1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім`ї, серед визначених, вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Як слідує із матеріалів справи, спірним у даній справі є питання про право позивача на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника - судді, що перебував у відставці, на умовах, визначених ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.

Так, чинний на даний час Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1402-VIII) в окремих випадках прямо передбачає гарантії судді та членів його сім`ї. Зокрема, у ч. ч. 1, 2 ст. 140 цього Закону зазначено, що судді, члени їхніх сімей та їхнє майно перебувають під особливим захистом держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Закону № 1402-VIII суддя та члени його сім`ї мають право на безоплатне медичне обслуговування у державних закладах охорони здоров`я. Члени сім`ї судді можуть обслуговуватися в тих медичних закладах, де обслуговується суддя.

Разом з тим, Закон № 1402-VIII не визначає особливостей пенсійного забезпечення осіб, що перебували на утриманні судді, на випадок його смерті.

Відтак, Закон № 1402-VIII не містить приписів щодо гарантій членів сім`ї судді на пенсійне забезпечення у вигляді пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

За положеннями ч. 1 ст. 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Із наданих матеріалів справи судом встановлено, зокрема згідно архівної довідки Львівського апеляційного суду від 02.10.2023 № 01.41/2023, чоловік позивача ОСОБА_2 обраний 15.01.1964 сесію Львівської обласної промислової Ради депутатів трудящих на посаду члена Львівського обласного суду (наказ від 16.01.1964 № 2). Звільнений з посади 07.08.1987 у зв`язку з необранням повторно членом суду та переводом в органи прокуратури (наказ від 31.07.1987 № 14). Згідно анкети обліку кадрів, яка міститься в особовій справі судді № 89, ОСОБА_2 працював в органах прокуратури Львівської області на посаді слідчого з серпня 1959 по січень 1964.

Згідно архівної довідки Львівського апеляційного суду від 08.07.2024 № 01.41/22/24, ОСОБА_2 мав статус судді у відставці та користувався правами та гарантіями, встановленими законодавством про статус суддів.

Викладене свідчить, що виходячи у відставку, ОСОБА_2 мав право обрати пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання судді. Окрім того, він мав право на пенсію за віком на загальних підставах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У ст. 37-1 Закону № 3723 було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Отже, якщо б ОСОБА_2 обрав пенсію за віком, то мав би право отримувати її (а у разі підвищення заробітної плати суддів у збільшеному розмірі) до смерті.

Відповідно до п. 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. п. 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII визначають, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до частин 13, 14 статті 37 Закону № 3723-XII у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків.

До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що законами України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та "Про державну службу" № 3723-XII регламентовано різні умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника та підстави для її перерахунку.

Отже, за наявності умов, передбачених Законом України "Про державну службу" - стажу державної служби у годувальника позивача - судді, що перебував у відставці, позивач має право на таку пенсію.

Верховним Судом в постанові від 09.11.2018 в справі N 236/3193/16-а, в постанові від 22.05.2022 в справі № 409/2218/17 сформульована позиція щодо права утриманців судді, що перебував у відставці, та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону N 3723-XII у розмірі 70 % від заробітної плати судді.

В приведених постановах Верховний Суд дійшов висновку, що право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом, зазначивши, що дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно із Законом № 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.12.2021 у справі № 440/7341/20 також зробив висновок, що ч. 1 ст. 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв`язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв`язку із втратою годувальника у розмірі: (1) 70 % від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" N 3723-XII від 16.12.1993, або (2) 50 % від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах суддів.

Таким чином необхідною ж умовою для виникнення в осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до ст. 37 Закону № 3723 є наявність сукупності таких умов:

1) досягнення такими особами певного віку, а саме чоловіками 62 років;

2) наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме для чоловіків 35 років, оскільки зміст вказаної правової норми передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом;

3) наявність в особи не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 822/524/18, від 02.04.2020 у справі № 687/545/17, від 15.08.2019 у справі № 676/6166/17.

Суд також встановив, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відтак, 62 роки позивачу виповнилося 07.06.1997. Стаж на посаді судді (що відноситься до стажу державної служби) становить більше 20 років , а загальний стаж більше 39 років.

Таким чином станом на 01.05.2016 суддівський стаж (стаж державної служби) ОСОБА_2 становив понад 20 років, та були наявні усі умови, необхідні для отримання пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.

Відтак, оскільки суддя у відставці ОСОБА_2 набув право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, тому після його смерті його дружина ОСОБА_3 , як непрацездатний член сім`ї померлого чоловіка (годувальника), також набула право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону № 3723-XII.

А тому, враховуючи вибір заявниці, наявні правові підстави для переведення ОСОБА_3 з пенсії за віком, призначеної їй на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 3723-XII.

Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 409/2218/17.

Підсумовуючи викладене суд зауважує, що однією зі складових права на справедливий судовий розгляд (ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини) є принцип правової визначеності, за яким права особи мають бути чітко та повною мірою визначені законом, положення якого є зрозумілими та доступними до розуміння будь-якою особою.

З огляду на спірні правовідносини, а також період, в яких виник цей спір, дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону № 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника.

За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім`ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до ст. 37 Закону № 3723.

Вказана правова позиція узгоджується із постановами Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 236/3193/16-а, від 25.05.2022 у справі № 409/2218/17, від 31.05.2021 у справі № 569/10026/16-а, від 21.12.2021 у справі №440/7341/20, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом під час вирішення наведеного спору.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За наслідком розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідні положення ч. 2 ст. 2 КАС України відповідачем 1 дотримані не були, що зумовило звернення позивача за захистом своїх прав до суду.

Звідси, оскаржуване рішення відповідача 1, яким позивачу відмовлено у перерахунку пенсії від 16.02.2024 № 913080167821 не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, які визначені у п. п. 1, 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС України, тому його необхідно визнати протиправним та скасувати, а першу позовну вимогу задовольнити повністю.

Щодо наступної позовної вимоги зобов`язального характеру, то при її вирішенні суд враховує згадані вище правові висновки Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 21.12.2021 у справі № 440/7341/20, та згідно яких розмір пенсії у зв`язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.21.1993, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв`язку із втратою годувальника у розмірі: (1) 70 % від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, або (2) 50 % від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003.

У цій справі судова палата Верховного Суду заперечуючи можливість застосування як базової величини розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, вважала за можливе застосування на вибір утриманця розміру пенсії за віком, на яку суддя мав право на підставі ст. 37 Закону № 3723, або пенсії за віком, визначеної на підставі Закону № 1058.

Отже, із цього слідує, що відсоткове значення розміру пенсії в разі втрати годувальника за наведених вище підстав має визначатися не від суми заробітку такого годувальника, а від розміру його пенсії, на яку годувальник (суддя у відставці) мав право.

Таким чином оскільки ОСОБА_1 виявила бажання отримувати пенсію в разі втрати годувальника на підставі Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, то розмір такої пенсії має становити 70 % від розміру пенсії за віком померлого годувальника ОСОБА_2 , обчисленої на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, виходячи із його заробітку, визначеного у довідці Львівським апеляційним судом від 04.10.2023 № 07.20/281/2923.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За таких обставин в цій частині позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом зобов`язання ГУ ПФУ у Донецькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, в розмірі 70 % від розміру пенсії за віком померлого годувальника ОСОБА_2 , обчисленої на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, виходячи із його заробітку, визначеного у довідці Львівського апеляційного суду від 04.10.2023 № 07.20/281/2923, та здійснити виплату такої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо дати, з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії, то суд враховує положення ч. 3 ст. 45 Закону № 1058, відповідно до яких переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви. А оскільки заява позивача про переведення пенсії, яка мала наслідком винесення оскаржуваного рішення, подана нею 12.02.2024, тому суд вважає за можливим покласти на відповідача ГУ ПФУ у Донецькій області обов`язок щодо переведення позивача на пенсію по втраті годувальника на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 з 12.02.2024.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача ГУ ПФУ у Львівській області перевести позивача на інший вид пенсії, то суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, згідно з якої дії зобов`язального характеру щодо переведення позивача з одного виду пенсії на інший має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Донецькій області. А відтак, у задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ у Львівській області позивачу слід відмовити, оскільки останній не приймав жодних рішень відносно позивача .

Таким чином, адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не довели суду правомірності своїх дій та рішення.

Щодо судового збору, то відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії від 16.02.2024 № 913080167821.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010) перевести ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) з 12.02.2024 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, в розмірі 70% від розміру пенсії за віком померлого годувальника ОСОБА_2 , обчисленої на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, виходячи із його заробітку, визначеного у довідці Львівського апеляційного суду від 04.10.2023 № 07.20/281/2923, та здійснити виплату такої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп. судових витрат у вигляді судового збору.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 15.07.2024.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна