Рішення № 120375459, 15.07.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2024 рокусправа № 380/2634/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про стягнення виплаченої заробітної плати,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Львівської обласної прокуратури (далі також відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправними дії Львівської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати заробітної плати, згідно посадового окладу та надбавки за вислугу років, визначеного ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", за період з 29.10.2021 по день постановлення судового рішення;

- зобов`язати Львівську обласну прокуратуру нарахувати заробітну плату ОСОБА_1 за період з 29.10.2021 по день постановлення судового рішення, виходячи з розміру посадового окладу та надбавки за вислугу років, розрахованого відповідно до положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" та виплатити різницю недоотриманої заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 2017 року працював на посаді прокурора Пустомитівського району Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області. У зв`язку із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-ІХ, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, розпочалася атестація, яка проводиться у порядку, передбаченому законодавством. Позивач 08.10.2019 па підставі п. 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 № 113-ХІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію. Львівська обласна прокуратура наказом № 2327к від 23.10.2021 звільнила ОСОБА_2 з посади заступника начальника Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації з 28.10.2021. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 у справі № 380/ 2126/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на травах місцевих) № 12 від 14.08.2021. Визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов`язків керівника Львівської обласної прокуратури від 23.10.2021 № 2327к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури №3 Львівської області та органів прокуратури з 28.10.2021. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області з 29.10.2021. Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.10.2021 по 16.05.2023 в сумі 139160 грн. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області про стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в розмірі 139160,00 грн. звернено до негайного виконання. 29.11.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку заробітної плати з 28.10.2021 по 16.05.2023 з врахуванням положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VIІ. У відповідь на звернення Львівська обласна прокуратура листом від 13.12.2023 повідомила про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення з жовтня 2021 року по травень 2023 року, з врахуванням положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, оскільки протягом вказаного періоду діяло друге рішення абзацу 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ (до 13.09.2023 згідно з рішення №8-р(І1)/2023). Позивач вважає дії відповідача протиправними щодо нездійснення останнім виплати належної заробітної плати, а саме відповідного посадового окладу за період з 28.10.2021 по 16.05.2023, як працівника прокуратури, визначеного Конституцією України, ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, Законом України «Про оплату праці», застосувавши необґрунтовано постанову Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 та не врахувавши рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020, а відтак, звернувся до суду.

Ухвалою від 12.02.2024 суддя відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Ухвалою від 13.03.2024 суд у задоволенні клопотання Львівської обласної прокуратури про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовив.

Відповідач позову не визнав. 11.03.2024 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 18567), в якому зазначив, що розмір посадового окладу згідно з рішенням Другого сенату Конституційного Суду України №8-р (ІІ)2023 від 13.09.2023 та листа за підписом Генерального прокурора від 12.10.2023 № 21-2139 вих-5030КВ-23) встановлено на рівні 40 000,00 грн. Щодо доводів позивача про нарахування та виплату заробітної плати відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з врахуванням вимог рішення Конституційного Суду України №6-р (ІІ) 2020 від 26.03.2020, то дія ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» в частині визначення розміру посадового окладу з розрахунку до прожиткового мінімуму поширювалася б на ОСОБА_3 виключно за наявності трьох обов`язкових складових, а саме: перебування у трудових відносинах з Львівською обласною прокуратурою, успішне проходження ним атестації та переведення до окружної прокуратури, що у даному випадку не відбулося. З урахуванням вимог рішення Конституційного Суду України № 8-р(ІІ)/2023 від 13.09.2023 розрахунок оплати праці прокурорів до проходження атестації з 13.09.2023 визначено в наступних розмірах: - прокурорам регіонального рівня на рівні посадового окладу прокурора обласної прокуратури; прокурорам рівня місцевих прокуратур на рівні посадового окладу прокурора окружної прокуратури без встановлення надбавок, в тому числі за вислугу років. Як зазначено в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі № 380/2126/22, позивач поновлений на посаді заступника начальника Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури №3 і для переведення на відповідну посаду у окружну (до прикладу, Пустомитівську) прокуратуру повинен пройти відповідну процедуру добору. Вирішити вказане питання шляхом перейменування його посади неможливо. Враховуючи вказане, підстав для виплати ОСОБА_1 окладу заступника начальника відділу окружної прокуратури, як і виплати інших доплат, в тому числі за вислугу років, перебування на адміністративній посаді, не встановлено.

14.03.2024 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 19931).

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні обґрунтовані клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 2017 року на посаді прокурора Пустомитівського району Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області.

У зв`язку із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-ІХ, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури розпочалася атестація, яка проводиться у порядку, передбаченому законодавством.

Львівська обласна прокуратура наказом № 2327к від 23.10.2021 звільнила ОСОБА_1 з посади заступника начальника Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації з 28.10.2021.

Не погоджуючись із звільненням з органів прокуратури, позивач оскаржив своє звільнення до суду.

Львівський окружний адміністративний суд рішення від 16.05.2023 у справі № 380/2126/22 визнав протиправним та скасував рішення Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 12 від 14.08.2021. Визнав протиправним та скасував наказ виконувача обов`язків керівника Львівської обласної прокуратури від 23.10.2021 № 2327к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області та органів прокуратури з 28.10.2021. Поновив ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області з 29.10.2021. Стягнув з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.10.2021 по 16.05.2023 в сумі 139160 грн.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.10.2023 у справі № 380/2126/22 апеляційні скарги Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора залишив без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 у справі № 380/2126/22 без змін.

Сторонами не заперечується також факт того, що після поновлення на посаді заступника начальника Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області позивачу виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, із розрахунку посадового окладу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників.

Не погоджуючись з розрахунком середнього заробітку, позивач звернувся із заявою від 28.11.2023 до Львівської обласної прокуратури щодо перерахунку заробітної плати за період з 28.10.2021 по 16.05.2023, з урахуванням положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.01.2014 № 1697- VІІ.

Львівська обласна прокуратура листом від 13.12.2023 № 21-3402-23 повідомила позивача, що для перерахунку заробітної плати з жовтня 2021 року по травень 2023 року, з урахуванням положень ст. 81 Закону № 1697-VІІ підстави відсутні, оскільки протягом указаного періоду діяло друге речення абзацу 3 п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ (до 13.09.2023 згідно з рішенням № 8-р (ІІ)/2023), тобто зазначена норма у цей період була чинною та підлягала застосуванню.

Відтак, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів визначаються Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 (далі - Закон № 1697-VII).

Частиною 1 ст. 81 Закону № 1697-VII установлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством (ч. 2 ст. 81 Закону № 1697-VII).

Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 9 ст. 81 Закону № 1697-VII).

Водночас п.п. 5 п. 63 Розділу І Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу доповнено, зокрема, п. 26, яким, серед іншого, визначено, що стаття 81 Закону № 1697-VII застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі цієї норми оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснювалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - Постанова № 505).

Згідно з п. п. 1, 2, 6 Постанови № 505 затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: 1) установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини указаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Водночас, як визначено ч. 2 ст. 152 Конституції України і ч. 1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У рішенні від 30.09.2010 №20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України указав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Подібний висновок також висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі №4819/49/19, за яким рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію, тобто поширюється на правовідносини, що виникли або тривають після його ухвалення (за винятком тих випадків, якщо інше встановлено Конституційним Судом України безпосередньо у тексті ухваленого рішення).

Отже, суд наголошує, що дія окремого положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18), втратила чинність 26.03.2020.

Водночас, суд звертає увагу, що спірні правовідносини між сторонами виникли щодо перерахунку і виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.10.2021 по 16.05.2023.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 в справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) сформувала висновок про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом ч. 2 ст. 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним і поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати.

Сторонами не заперечується також факт того, що після поновлення на посаді заступника начальника Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області позивачу виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, із розрахунку посадового окладу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Правове регулювання оспорюваних позивачем питань щодо виплати заробітної плати, визначено спеціальним Законом України від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX, що набрав чинності 25.09.2019, яким передбачена переатестація прокурорів.

Тобто, на час виникнення спірних правовідносин у цій справі діяла нова редакція ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».

Цим Законом до ст. 81 внесені зміни, зокрема частини третю - п`яту викладено в такій редакції:

«Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року».

Сам Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» визначає умови переведення прокурорів, процедуру проходження атестації і відповідно порядок оплати праці прокурорів на період проведення їх атестації.

Згідно з п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Отже, правовий статус зазначених вище прокурорів, який вони мали до набрання чинності цим Законом, характеризується і державними гарантіями щодо виплати заробітної плати з відповідних джерел фінансування. Тобто правове регулювання оплати праці, яке існувало до прийняття спеціального Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» здійснювалося у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», дозволяє зробити висновок, що на зазначений період (тобто, до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури) оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», яка була чинною у оспорюваний позивачем період.

Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, отримують заробітну плату згідно зі ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

Суд звертає увагу, що положеннями п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації.

Тому прирівнювання посадового окладу позивача (який атестацію не пройшов) до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи, суперечить вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

Подібну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №540/1268/21, від 18.08.2022 у справі №200/2499/21-а, від 03.04.2024 № 120/14973/21-а.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформульованої у рішенні №6-р/2020 (абзац одинадцятий п. 2.2), заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні ст. 1311 Основного Закону України, має визначатися виключно законом.

Таким чином, Конституційний Суд України дав тлумачення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами в розумінні ст. 1311 Основного Закону України, яка водночас відповідно до іншого рішення Конституційного Суду України від 18.08.2020 №5-р (II)/2020 указує на те, що за новим конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.

Суд зазначає, що Конституція України віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання прокурорів. Таке оцінювання було визначено на законодавчому рівні і стосувалось без винятку усіх прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.

Тобто рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020, на яке посилається позивач, стосується приписів ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні ст. 1311 Основного Закону України, і пов`язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нової якості - функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів.

А тому застосування ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» без обмежень пов`язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в новоутворені/оновлені прокуратури (відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»).

Як вже було зазначено вище, Львівський окружний адміністративний суд рішення від 16.05.2023 у справі № 380/2126/22 визнав протиправним та скасував рішення Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 12 від 14.08.2021. Визнав протиправним та скасував наказ виконувача обов`язків керівника Львівської обласної прокуратури від 23.10.2021 № 2327к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області та органів прокуратури з 28.10.2021. Поновив ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області з 29.10.2021. Стягнув з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.10.2021 по 16.05.2023 в сумі 139160 грн.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.10.2023 у справі № 380/2126/22 апеляційні скарги Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора залишив без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 у справі № 380/2126/22 без змін.

Разом з тим, на виконання судового рішення у справі № 380/2126/22 позивача поновлено саме на посаді начальника Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області.

З наведеного слідує, що у суду відсутні докази переведення позивача у Пустомитівську окружну прокуратуру.

Доказів проходження переатестації позивачем теж не подано.

З огляду на те, що у спірний період часу позивач працював у Пустомитівському відділі Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області, та у Пустомитівську окружну прокуратуру не приймався, суд погоджується про відсутність підстав для обрахування посадового окладу та заробітної плати позивача, який не пройшов атестацію, у спірному періоді з 28.10.2021 по 16.05.2023, у іншому розмірі, ніж це передбачено Постановою №505. Норми ст. 81 Закону № 1697 в редакції Закону № 113, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин в силу приписів п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113.

З приводу посилання позивача на Рішення КСУ № 8-р(ІІ)/2023 суд зазначає таке.

13.09.2023 Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив рішення № 8-р(II)/2023 справа № 3-80/2022, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), друге речення абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113.

Згідно з п. 2 резолютивної частини Рішення КСУ № 8-р(ІІ)/2023 друге речення абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113, визнане неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, правова норма, відповідно до якої оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, яка містилась в другому реченні абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113, втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 8-р(ІІ)2023, тобто 13.09.2023.

Між тим, спірні правовідносини виникли щодо нарахування та виплати позивачу як прокурору місцевої прокуратури заробітної плати за період з 28.10.2021 по 16.05.2023, тобто за період впродовж якого, норма, закріплена у другому реченні абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113, була чинною і неконституційною не визнавалася.

За наведених вище всіх обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача та стягнення на користь позивача за період з 29.10.2021 по 16.05.2023 заробітної плати у розмірі, визначеному ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, норма ч. 2 ст. 77 КАС України не звільняє позивача від обов`язку надати докази на підтвердження обставин, на які він покликається.

Чого, однак, зроблено не було.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з предмету спору та правового врегулювання зазначених нормативно-правових актів, суд за наслідками розгляду справи дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати в цій справі стягувати не належить.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2024.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна