Рішення № 120373844, 15.07.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 липня 2024 р. Справа № 120/19317/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до: Головного управління ДПС у Вінницькій області про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом фізична особа підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 13.09.2023 № 0139842405.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що працівниками ГУ ДПС у Вінницькій області проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог валютного законодавства України.

За результатами перевірки складений Акт від 14.08.2023 №13813/02-32-24-05/1913107243, відповідно до якого встановлені порушення ч. 3 статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції".

Позивач не погодилась з висновками Акту та подала заперечення.

Контролюючий орган, розглянувши заперечення, прийняв відповідне рішення, яким залишив висновки Акту без змін, та прийняв спірне рішення.

Позивач звернулась до Державної податкової служби зі скаргою від 02.10.2023.

Рішенням Державної податкової служби від 20.10.2023 податковий орган продовжив строк розгляду скарги, а рішенням від 16.11.2023 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарга - без задоволення.

Позивач вважає спірне рішення протиправним з підстав того, що з аналізу ч. 3 статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" слідує, що повернення предоплати нерезидентом на користь резидента не підпадає під порушення резидентами строку розрахунку згідно із вказаною нормою.

Вважає, що чинним законодавствам не встановлено строків повернення грошових коштів резидентові у зв`язку з припиненням зобов`язань по зовнішньоекономічному договорі, оскільки в даному випадку не передбачається одержання резидентом України виручки від нерезидента за експортним договором, не здійснюється поставка товару резиденту. В свою чергу, ч. 3 статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" встановлює відповідальність за порушення строків при поставці товару.

Також позивач вказує, що у період нарахування ФОП ОСОБА_1 пені за порушення валютного законодавства (з 14.01.2023 по 31.01.2023) діяв карантин, запроваджений Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України короновірусної хвороби СОVID-19.

З огляду на те, що відповідно до вимог Податкового кодексу України з 01.01.2021 порушення пеня за порушення резидентами строку розрахунків по імпортному договору в іноземній валюті є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК, то відповідно нарахування пені за вказаний період суперечить положенням абз. 11 п. 52-1 підрозділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України.

Відтак, з метою скасування податкового повідомлення рішення від 13.09.2023 №0139842405, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою від 01.01.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

Відповідач у встановлений строк подав відзив на позов, у якому заперечує заявлені вимоги. По суті спору відповідач вказав, що відповідно до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 23.06.2023 №1819к, на підставі інформації, отриманої від ДПС України, наданої Національним банком України про виявлені станом на 01.02.2023 факти ненадходження по ОСОБА_1 в установлені Національним банком граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів по контракту від 13.01.2022, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог валютного законодавства України.

За результатами перевірки складений акт від 14.08.2023 №13813/02-32-24- 05/1913107243, у якому зафіксовані позивачем порушення вимог п. 3 ст. 13 Закону України Про валюту і валютні операції, з урахуванням п. 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року №5, у частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків по контракту №1 від 13.01.2022. Зокрема, період порушення граничних строків розрахунків становить: з 14.01.2023 по 31.01.2023, з 17.01.2023 по 31.01.2023, 19.01.2023 по 31.01.2023, 21.01.2023 по 31.01.2023, кількість днів 18, 15, 13, 11, відповідно.

Відповідач заперечує запровадження воєнного стану в Україні як обставину для форс-мажорних обставин, оскільки вважає, що підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) (абзац другий частини б статті 13 Закону № 2473).

В акті перевірки зазначено, що висновок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку для продовження строків розрахунків до перевірки не надавався.

Натомість, сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку, що вказано у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 у вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду у воєнний час.

Спростовуючи доводи позивача в частині не нарахування платникам податків пені, що передбачено абз. 11 п. 52-1 підрозділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, відповідач вказує, що згідно з частиною другою ст. 3 Закону № 2473 питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду, регулюються виключно Законом № 2473. Частиною третьою ст. 3 Закону № 2473 визначено, що у разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього закону, застосовують положення Закону № 2473.

При цьому, на період дії воєнного стану та СОVID-карантину ніяких винятків щодо даної пені немає, так як пеня визначена не ПК України, а спеціальним Законом № 2473, норми якого мають перевагу над нормами іншого законодавства згідно з вимогами статті 3 Закону №2473, в т.ч. і Податкового кодексу України.

Свої дії/рішення відповідач вважає правомірними, а позов необґрунтованим.

19.01.2024 відповідач подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін. В обґрунтування клопотання зазначив, що розгляд справи по суті в порядку письмового провадження позбавить можливості відповідача на касаційне оскарження.

Ухвалою від 05.02.2024 суд залишив дане клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області без задоволення.

Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Вінницької міської ради за реєстраційним номером 2923, є фізичною особою-підприємцем за кодом платника податків 1913107243.

Між позивачем (Покупець) та K&D Truck Trade GmbH, Австрія, (Продавець) 13.01.2022 укладений зовнішньоекономічний договір №4 для придбання та наступного перепродажу товару (далі Договір №4) (а.с. 103-105).

Відповідно до рахунків-фактур від 13.01.2023 №№1131, 1132, 1133, 1134, 1135 Продавець запропонував Покупцю придбати вживаний колісний екскаватор за ціною 25500євро; вживаний напівпричіп за ціною 13000євро, вживаний автомобільний екскаватор за ціною 31000євро, вживаний сільськогосподарський трактор за ціною 33000євро, вживаний автомобіль за ціною 27500євро. Загальна вартість товару становила 130000 євро, що за умовами оплати здійснена 100% авансова оплата, що не заперечується сторонами.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 31.12.2022 K&D Truck Trade GmbH (Австрія) та ФОП у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні сторони розірвали договір від 13.01.2022 (а.с. 106).

Кошти K&D Truck Trade GmbH були повернуті на рахунок позивача 30.01.2023, які були зараховані у період з 30.01.2023 по 01.02.2023, що підтверджується випискою руху коштів (а.с. 82).

Листом від 31.01.2023 позивач повідомила АТ КБ «ПриватБанк», що валютні надходження в сумі 130000євро, що надійшли від фірми K&D Truck Trade GmbH, зарахувати як повернення передоплати по контракту №4 від 13.01.2022 (а.с. 81).

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 23.06.2023 №1819к, виданого на підставі підпункту 19-1.1.4. пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1. пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82, п. 69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX перехідних положень Податкового кодексу України, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог валютного законодавства України.

Підставою для проведення перевірки стала інформація від ДПС України, надана Національним банком України про виявлені станом на 01.02.2023 факти ненадходження по ОСОБА_1 в установлені Національним банком граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів, яка надана уповноваженим банком до НБУ згідно з Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7 та на виконання статей 12 і 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-УІІ «Про валюту і валютні операції» по контракту від 13.01.2022 року.

В ході перевірки перевіряючими установлено, що ФОП ОСОБА_1 порушено положення частини 3 статті 13 Закону №2473, п. 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5, у частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків по імпортному договору (контракту) від 13.01.2022 року, укладеному із нерезидентом K&D Truck Trade GmbH, Австрія, по операціях: від 14.01.2022 - 31 000,00 евро/985 220,30 грн, граничний строк погашення якої минув 13.01.2023; від 17.01.2022 - 31 000,00 євро/991 659,00 грн граничний строк погашення якої минув 16.01.2023; від 19.01.2022 - 31 000,00 євро/1 002 558,60 грн, граничний строк погашення якої минув 18.01.2023; від 21.01.2022 - 31 000,00 євро/995 555,70 грн, граничний строк погашення якої минув 20.01.2023.

Зокрема, період порушення граничних строків розрахунків становить: з 14.01.2023 по 31.01.2023, з 17.01.2023 по 31.01.2023, 19.01.2023 по 31.01.2023, 21.01.2023 по 31.01.2023, кількість днів 18, 15, 13, 11, відповідно.

За результатами перевірки складений акт від 14.08.2023 №13813/02-32-24- 05/1913107243 (далі Акт) (а.с. 11-20).

ФОП ОСОБА_1 , не погодилась з висновками, наведеними в акті перевірки, та в порядку, визначеному п. 86.7 ст. 86 ПКУ, надала свої заперечення до акту (а.с. 23-32).

ГУ ДПС у Вінницькій області, розглянувши заперечення ФОП ОСОБА_1 від 28.08.2023 року, (вх. №37140/6 від 29.08.2023 року) на акт, прийняло рішення яким висновки, наведені в акті документальної перевірки ФОП залишені без змін, а заперечення - без задоволення (а.с. 33-37).

На підставі висновків акта від 14.08.2023 ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2023 №0139842405, яким позивачу визначено пеню за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 209 358,71 грн (а.с. 38).

Позивач, не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням подала скаргу до ДПС України з проханням скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення (а.с. 40-51).

Рішенням ДПС України від 16.11.2023 №34220/6/99-00-06-01-02-06 податкове повідомлення-рішення від 13.09.2023 №0139842405 залишено без змін, а скарга - без задоволення (а.с. 52-56)

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі ПК України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, що проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано приписамиЗакону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIIІ(далі також -Закон №2473-VIII).

Відповідно до частини 1статті 13 Закону №2473-VIIIНаціональний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостоюстатті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення (частина 8 статті16Перехідні положення Закону №2473-VIII).

За правилами частини 3статті 13 Закону №2473-VIIIу разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5,визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Приписами частини 5 статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

За обставин справи, між K&D Truck Trade GmbH (Австрія) (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) був укладений зовнішньоекономічний договір №4.

Згідно з п. 1.1 Договору, Продавець продає, а Покупець купує різні транспортні засоби, вузли, агрегати, запчастини до них, як нові так і ті, що були використані, після аварійному стані, будівельну техніку і будівельні матеріали різного виду. Також різноманітні вузли, матеріали, які можуть використовуватись в автомобілебудівній промисловості. Засоби автоматизації промислового виробництва та автомобілебудування, в подальшому Товар.

На виконання умов договору, ФОП ОСОБА_1 здійснила попередню оплату на користь нерезидента K&D Truck Trade GmbH (Австрія) на загальну суму 130000,00 евро:

- 14.01.2022 - 31 000,00 евро/985 220,30 грн.

- 17.01.2022 - 31 000,00 євро/991 659,00 грн.

- 19.01.2022 - 31 000,00 євро/1 002 558,60 грн.

- 21.01.2022 - 31 000,00 євро / 995 555,70 грн.

- 24.01.2022 - 6 000,00 євро / 192 659,40 грн.

Відповідач вказує, що період порушення граничних строків розрахунків: з 14.01.2023 по 31.01.2023, з 17.01.2023 по 31.01.2023, 19.01.2023 по 31.01.2023, 21.01.2023 по 31.01.2023, кількість днів 18, 15, 13, 11, відповідно.

Позивач заперечує порушення положень Закону України «Про валюту і валютні операції» з підстав того, що чинним законодавством не встановлено строків повернення грошових коштів резидентові у зв`язку з припиненням зобов`язань по зовнішньоекономічному контракту, а також з огляду на те, що нарахування пені у період з 14.01.2023 по 31.01.2023 суперечить положенням абз 11 п. 52-1 підрозділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України.

Так, суд зазначає, що згідно з п. 52-1 підрозділу 10 розділуXXПерехідні положенняПК України, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за порушення, визначені в абзацах другомудев`ятому цього пункту.

Протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX, в редакції від 01.01.2021,підпункт 14.1.162 ПК Українивикладенов наступній редакції: «14.1.162. пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

Як зазначено вище, відповідно до підпункту19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до норм п. п.54.3.3. п. 54.3. статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, контролюючі органи здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та нарахування пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності на підставі підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України.

З наведеного слідує, щоПК Українивизначено, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, аЗакон України «Про валюту і валютні операції», зокрема стаття 13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею.

У розрізі спірних правовідносин, суд вважає доцільним застосувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі № 420/1538/23, який реалізуючи мету, з якою у цій справі було відкрито касаційне провадження, колегія суддів формулює такий правовий висновок. Пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 (дата набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162. пункту 14.1. ст. 14 ПК України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положень абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, який передбачає, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимогПК України,з 01.01.2021 є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту14.1.162 пункту14.1. ст. 14 ПК України,та, відповідно, нарахування пені у період з 01.01.2021 суперечить положенням абз. 11 п. 52-1 підрозділуXX «Перехідні положення» ПК України.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд приходить до висновку, що податковий орган неправомірно нарахував позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, з огляду на що податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи контролюючого органу про те, що на пеню, нараховану відповідно доЗакону України«Про валюту і валютні операції»не поширюються положення п. 52-1 підрозділу 10 розділуПерехідні положенняПК України, суд вважає помилковими з вищезазначених підстав.

Покликання відповідача на постанову Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 як відсутності у позивача продовження строків розрахунків, суд вважає безпідставними. Верховний Суд у цій постанові вказував на підстави поновлення процесуального строку звернення до суду в зв`язку з запровадженням воєнного стану на території України. При цьому, Верховний Суд у цій справі надав оцінку в розрізі положень ст. ст. 122, 123 КАС України.

Натомість, у спірному випадку правовідносини регулюються іншими нормами права, зокрема, положеннями Податкового кодексу України, які є спеціальними. До того ж, у межах цієї справи розглядається питання порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті. Відтак, дані спірні правовідносини не є тотожними та унормовують своє регулювання різними нормативно-правовими актами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ФОП ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 13.09.2023 № 0139842405.

Стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - ВП 44069150, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна