Рішення № 120369337, 15.07.2024, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/930/24

Номер провадження № 2-а/220/5/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Беспалова В.П.

представника позивача адвоката Верби А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Верба Аркадій Іванович, до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, старшого сержанта поліції Філахтова Валерія Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову серія: ЕНА № 1992384 від 25.04.2024 р., інспектора СРПП ВП № 2 (м. Вугледар) Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області, старшого сержанта поліції Філахтова Валерія Олександровича від 25.04.2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 25.04.2024 року поліцейським СРПП ВП № 2 (м. Вугледар) Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області старшим сержантом поліції Філахтовим В.О. відносно ОСОБА_1 винесена постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1992384, про притягнення ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн. Як зазначено в постанові, 25.04.2024 року о 07:09:19 по трасі Н - 15 на 153 км. - 800 м. у Волноваському районі Донецькій області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 110307 номерний знак НОМЕР_1 (власником якого є ОСОБА_2 ) будучи позбавлений права керування транспортними засобами Великоновосілківським районним судом Донецької області, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України. Позивач вважає постанову необґрунтованою, оскільки транспортним засобом він не керував. Зазначив, що автомобілем ЗАЗ 110307 номерний знак НОМЕР_1 керував його власник ОСОБА_2 , а він знаходився на передньому пасажирському сидінні. По ходу руху вони помітили, що за ними слідом рухається патрульний автомобіль працівників поліції. ОСОБА_2 попросив його помінятися місцями, пояснюючи це тим, що напередодні ввечері вживав спиртне. Потім ОСОБА_2 прийняв вправо та зупинився на узбіччі, зафіксувавши авто ручним гальмом. Не вимикаючи двигун, ОСОБА_2 відкинув назад спинку сидіння та переліз з водійського місця на заднє пасажирське сидіння, а він одразу переліз з переднього пасажирського сидіння на місце водія. На час, коли працівник поліції підійшов до автомобіля, на місці водія перебував ОСОБА_1 . Салон автомобіля працівником поліції не оглядався, тому ОСОБА_2 залишився працівниками поліції не поміченим.

Під час складання постанови ЕНА № 1992384 відповідачем незаконно розглянуто справу на місці зупинки транспортного засобу, позбавлено позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими статтею 286 КУпАП, порушено вимоги процедури розгляду справи, установленої статтями 278-279 КУпАП. Також працівником поліції проігноровано клопотання ОСОБА_1 про надання можливості скористатися правовою допомогою адвоката під час складання постанови. Також зазначає про відсутність підстави для зупинки транспортного засобу, а також доказів керування ним транспортним засобом, не відсторонено водія від керування транспортним засобом. Посилання на здійснення відео фіксації порушення оскаржувана постанова не містить.

Ухвалою суду від 31.05.2024 року позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.

Ухвалою суду від 06.06.2024 року поновлено позивачу строк звернення до суду з даним адміністративним позовом та відкрито провадження у справі. Витребувано відеозапис з нагрудної камери поліцейського.

Ухвалою суду від 14.06.2024 року відмовлено в задоволені заяви представника позивача про відвід головуючого судді у справі.

Ухвалою суду від 14.,06.2024 року, постановленою без виходу суду до нарадчої кімнати, задоволено клопотання представника позивача до допит свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 11.07.2024 року. Витребувано з Великоновосілківського районного суду Донецької області відеозапис з нагрудної камери поліцейського.

10.06.2024 року надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне. Головне управління Національної поліції в Донецькій області, ознайомившись із позовом, повністю не визнає позовні вимоги, вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. До адміністративного протоколу ЕНА № 1992384 від 25.04.2024 додається відеозапис із портативної нагрудної камери поліцейського. Із вказаного відеозапису вбачається, що при зупинці транспортного засобу за кермом перебував безпосередньо ОСОБА_1 , а при огляді багажного відділення транспортного засобу працівниками поліції більш нікого у салоні автомобіля не виявлено. Конструкція ЗАЗ 110307 має таку форму, що при відкритті багажного відділення можливо оглянути салон автомобіля, що й зафіксовано на бодікамеру поліцейського, тобто крім ОСОБА_1 в салоні автомобіля нікого не було. При перевірці документів виявлено, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами, тому вбачається порушення п. 2.1 а ПДР України, а саме: «водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії». Згідно з відеозаписом із портативної бодікамери поліцейського також вбачається, що співробітником поліції згідно зі ст. 278 КУпАП: правильно складено постанову про адміністративне порушення; повідомлено ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Згідно зі ст. 279 КУпАП співробітником поліції повідомлено про обставини справи, яка підлягає розгляду, повідомлено права та обов`язки ОСОБА_1 , який, в свою чергу, повідомив про їх розуміння, що доводиться відеозаписом. Клопотань від ОСОБА_1 протягом розгляду справи не надходило ні у письмовій ні в усній формі. Працівник поліції при роз`ясненні прав та обов`язків ОСОБА_1 наголосив, що у позивача є право користуватись правовою допомогою під час складання матеріалів на місці зупинки транспортного засобу, після чого запитав у позивача про розуміння всіх його прав та обов`язків та, почувши ствердну відповідь, почав розгляд адміністративної справи по суті та до кінця відео із нагрудної камери поліцейського ОСОБА_1 жодного разу про потребу в правовій допомозі не зазначено. Також ураховуючи те, що ОСОБА_1 , достеменно знаючи, що він позбавлений права керування транспортними засобами Великоновосілківським районним судом Донецької області від 21.03.2024, тобто вже маючи досвід у вказаній категорії справ, мав розуміння про можливість скористатись цією можливістю, чого не зробив, хоча мав можливість повідомити про це безпосередньо співробітнику поліції, а у разі відмови останнього - зателефонувати на лінію 102 та повідомити про вказаний факт. Дії співробітників поліції були правомірними, зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була правомірною, оскільки Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, дію якого продовжено до 11.08.2024. Також введені тимчасові обмеження прав і законних інтересів осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», зокрема: - встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; - перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів. Беручи до уваги факт того, що ОСОБА_1 мешкає у є. Констатинопіль Волноваського району, Донецької області (населений пункт перебуває у 30 кілометрах від лінії фронту), йому має бути достовірно відомо про існуючи обмеження під час військового стану. Великоновосілківським районним судом Донецької області від 21.03.2024, ОСОБА_1 вже відсторонений від керування транспортного засобу, що унеможливлює повторне відсторонення.

Згідно відповіді за відзив від 24.06.2024 р., направленої представником позивача адвокатом Вербою А.І., керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли останнє рухається. Коли ж особа перебуває за кермом транспортного засобу із навіть ввімкненим двигуном - склад правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП відсутній. Оскільки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 „ транспортним засобом марки ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 не керував, виключає склад правопорушення передбаченого ст. 126 КУпАП. Проте, доказів факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 матеріали справи не містять. За кермом стоячого без руху транспортного засобу ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 , дійсно перебував ОСОБА_1 , але він не керував цим автомобілем. Доказ про керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутній. о 06:52:53 годині, 25.04.2024 року ОСОБА_1 відкриває багажник автомобіля ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 де проглядається тільки одна половина сторони салону автомобіля, що чітко зафіксовано на відеозапису. Друга сторона салону саме де перебував водій не проглядається, тому останній залишився не поміченим. Помітити водія було б можливим тільки при огляді самого салону автомобіля. Проте, салон автомобіля працівником поліції не оглядався.

В судовому засіданні 14.06.2024 р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. В судові засідання 12.07.2024 р. та 15.07.2024 р. позивач та його представник не з`явились, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи. Представник позивача адвокат Верба А.І. 15.07.2024 року подав заяву про розірвання договору з позивачем про надання правничої допомоги та розгляд справи за його відсутності. Явку свідків в судове засідання не забезпечено.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін та їх представників.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши надані докази, дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою поліцейського ВП № 2 Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області старшого сержанта поліції Філахтова В.О. від 25.04.2024 року серії ЕНА № 1992384 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 20400 грн.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, 25.04.2024 07:02:54 (дорога Н15153 км -800) водій ОСОБА_1 керував ТЗ будучи позбавлений права керування транспортними засобами Великоновосілківським районним судом від 21.03.2024 р., чим порушив п. 2.1.а. ПДР - керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.

У п.7 постанови зазначено, що до постанови додається відео з бодікамери № 015600. Зазначене спростовує доводи позивача про відсутність у постанові посилання на здійснення відеофіксації порушення.

З наданого суду відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що працівники поліції їхали позаду автомобіля ЗАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 . Після його зупинки працівник поліції відразу підійшов до зазначеного автомобіля, де на водійському сидінні знаходився ОСОБА_1 , до якого працівником поліції було висунуто вимогу надати посвідчення водія, на що ОСОБА_1 пояснив, що посвідчення водія не має, оскільки йому його не видали. Будь-які інші особи, окрім ОСОБА_1 та працівників поліції, а місці зупинки на відеозаписі відсутні. При огляді працівниками поліції багажного відділення транспортного засобу вбачається, що іншим осіб, окрім ОСОБА_1 , у салоні автомобіля не виявлено. Крім того, сам ОСОБА_1 після зупинки та під час складання протоколу не заперечував факту керування ним транспортним засобом. Посилання позивача та його представника на наявність іншої особи жодним належним та допустимим доказом не підтверджено. Дану позицію суд вважає таким, що має на меті уникнення ОСОБА_1 відповідальності за скоєне правопорушення.

Відеозаписом з нагрудної камери поліцейського також зафіксовано, що ОСОБА_1 було роз`яснено його права. Будь-яких клопотань з приводу необхідності скористатись правовою допомогою адвоката Павленко В.О. не висловив, а тому доводи представника позивача, що працівником поліції проігноровано клопотання ОСОБА_1 про надання можливості скористатися правовою допомогою адвоката під час складання постанови, є надуманим.

Доводи позивача та його представника з приводу безпідставності зупинки транспортного засобу також не знаходить свого підтвердження, оскільки під час дії воєнного стану на території України поліцейські залучені до операції з оборони України, в тому числі шляхом перевірки документів громадян. Доводи позивача в цій частині не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до заборони керувати транспортним засобом особою, яку позбавлено такого права. Працівниками поліції було чітко озвучено причину зупинки, а сам факт невиконання вимог ПДР з боку ОСОБА_1 зафіксовано на відеозаписі, наявному в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР).

Згідно з п.1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 14 Закону № 3353-XII встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

З приводу посилань представника позивача на те, що ОСОБА_1 не було відсторонено він права керування транспортним засобом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 266 КУпАП відстороненню від керування цими транспортними засобами підлягають особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

ОСОБА_1 піддано адміністративномустягненню завчинення адміністративногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.126КУпАП,тобто закерування транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами. А тому питання відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не має значення в даному випадку.

Щодо доводів представника позивача про розгляд справи за місці зупинки транспортного засобу суд зазначає наступне.

Посилання позивача на те, що поліцейський не дотримався положень закону та розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу, тим самим не дав можливості скористатися своїми правами, зазначеними у ст. 268 КУпАП, у повному обсязі, судами до уваги не приймаються з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 122 КпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно із ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі- Інструкція), згідно із п.4 якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень передбачених частиною 4 статті 126 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Під час складання оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не оспорював допущене порушення і адміністративне стягнення, що на нього було накладено. А отже, дії працівника поліції щодо порядку розгляду справи відповідали положенням КУпАП.

Згідно з пунктом 1статті 247 КУпАПобов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно дост. 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, дослідженим судом відеозаписом, який є належним та допустимим доказом, підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4ст.126 КУпАП.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22.

Крім того Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 р. по справі № 400/4409/21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов`язку виконувати або дотримуватися законодавства.

При цьому, на відміну від надмірного формалізму, застосування судами підходу до вирішення спору, що ґрунтується на засадах, визначених статтею 2 КАС України, передбачає: 1) винесення судового рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), керуючись верховенством права (справедливістю); забезпечення мотивованості судового рішення шляхом оцінки: причин, які призвели до процедурних порушень; наслідків, до яких призвели ці процедурні порушення; можливості безпосередньо у судовому процесі усунути (нейтралізувати) ці процедурні порушення; добросовісності/недобросовісності суб`єкта, який допустив процедурні порушення; 3) застосування трискладового тесту вирішення публічно правового спору (передбачає, що суд, приймаючи рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), перевіряє його на відповідність (несуперечність) принципам національної безпеки, суспільного інтересу, ефективності захисту порушеного права особи).

У вказаній постанові Верховний Суд при визначенні підходів до відмежування формалізму від надмірного формалізму, зокрема, наголосив на тому, що якщо є доступ до суду, «правопорушник» доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дозволяє суду оцінити суть відповідного правопорушення.

На підставі вище викладеного, суд доходить висновку, що постанова про адміністративне правопорушення ЕНА №1992384від 25.04.2024року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесена правомірно, за формою та змістом відповідає вимогамстатті 283 КУпАП, а тому підстави для її скасування відсутні.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст.2, 5 - 10,72 - 80,205,246,250,271, 286, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Верба Аркадій Іванович, до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, старшого сержанта поліції Філахтова Валерія Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першоїстатті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно ізстаттею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.М. Якішина