Рішення № 120368420, 09.07.2024, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

09 липня 2024 року Справа № 926/1642/24

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С.М., за участю помічниці судді, яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання Чепишко М.І. розглянувши справу №926/1642/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» (01133, м.Київ, вул.Алмазова Генерала,18/7)

До відповідача Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецька обласна клінічна лікарня» (58001, м.Чернівці, вул.Головна, 137)

Про стягнення заборгованості в сумі 65102,89 грн

За участю представників:

Від позивача: Тітов І.С. представник (дов.№1 від 20.03.2024 року)

Від відповідача: не з`явився

Судове засідання проведене в режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв`язку ЄСІТС

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український струм» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецька обласна клінічна лікарня» про стягнення заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу №2201/139 від 22.01.2024 року в сумі 79091,39 грн, з яких: 72439,99 грн основна заборгованість, 5453,03 грн пені, 584,23 грн 3% річних та 614,14 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами 22.01.2024 року укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №2201/139, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а останній оплачує постачальнику вартість використаної електроенергії. Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши споживачу електроенергію в період з січня по березень 2024 року, проте відповідач свої зобов`язання виконав частково, сплативши за поставлену у січні-лютому електроенергію, однак за березень поставлену електричну енергію в сумі 72439,99 грн не оплатив, що спричинило нарахування штрафних санкцій, а саме: пені в сумі 5453,03 грн, 3% річних в сумі 584,23 грн та інфляційних втрат в сумі 614,14 грн які позивач просить стягнути у судовому порядку.

19.06.2024 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№1642.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 року позовну заяву передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 21.06.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 09.07.2024 року.

Ухвалою суду від 25.06.2024 року задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх.№1698 від 25.06.2024 року.

26.06.2024 року представником позивача через систему Електронний суд подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№1721), в обґрунтування якої останній зазначає, що ним помилково не враховано, що відповідачем 30.05.2024 року частково оплачено заборгованість в сумі 13818,14 грн, що в свою чергу призвело до невірного нарахування пені, інфляційних та 3% річних. А відтак, позивач просить прийняти заяву про зменшення позовних вимог та стягнути з відповідача основний борг в сумі 58621,85 грн, пеню в сумі 5299,71 грн, 3% річних в сумі 567,19 грн та інфляційних втрат в сумі 614,14 грн.

27.06.2024 року відповідач подав до суду відзив на позов (вх.№1863), відповідно до якого зазначив, що його борг перед позивачем складає 58621,85 грн, а тому позивач неправильно нарахував йому заборгованість та штрафні санкції у зв`язку із чим просить суд позов задовольнити частково на суму основного боргу 58621,85 грн, а в решті відмовити.

У судове засідання, 09.07.2024 року, відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, причини не з`явлення суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду.

У судовому засіданні 09.07.2024 року представник позивача підтримав свої вимоги, викладені у письмовій заяві про зменшення позовних вимог та просив їх задовольнити.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» про зменшення розміру позовних вимог, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження як збільшити, так і зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов`язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Під зменшенням позовних вимог, як зазначалось вище, слід розуміти зміну кількісних показників щодо початково заявленої вимоги, яка обґрунтована певними обставинами. Обставини позову, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу становлять підстави позову. Зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимоги позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Суд вважає, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, подана до початку розгляду справи по суті, а тому приймає її до розгляду як таку, що відповідає вимогам п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, а відтак суд розглядає справу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» заборгованості в сумі 65102,89 грн, з яких : основна заборгованість складає 58621,85 грн, пеня - 5299,71 грн, 3% річних - 567,19 грн та інфляційні втрати - 614,14 грн.

У судовому засіданні представник позивача в усній формі заперечив проти відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що справа є незначної складності, відповідач належним чином повідомлений про її розгляд, він скористався своїм правом на подання відзиву, в якому визнає суму основного боргу, клопотань про відкладення від нього не надходило, а відтак позивач вважає недоцільним відкладати розгляд справи, оскільки в матеріалах наявні всі доступні та належні докази для вирішення спору.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), 8 49).

Судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі «Шульга проти України»).

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі «Скордіно проти Італії»).

Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах «Скордіно проти Італії», «Сюрмелі проти Німеччини»).

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020 року у справі №914/6968/16.

3 врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить висновків про відсутність підстав відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українським струм» є юридичною особою, яка створена у відповідності до чинного законодавства України з метою отримання прибутку, господарську діяльність здійснює на підставі Ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої 13.10.2021 року Постановою Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1753.

22.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українським струм» (постачальник) та Обласним комунальним некомерційним підприємством «Чернівецький обласний ендокринологічний центр» (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 2201/139 (далі договір), відповідно до якого постачальник продає електричну енергію код ДК 021:2015-09310000-5 (Електрична енергія), в кількості 36000 кВт/год споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії, в т.ч. вартість послуг оператора системи передачі електричної енергії та не включає вартість послуг оператора систем розподілу електричної енергії на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Сума договору становить 236109,60 в тому числі ПДВ 39351,60 грн (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору постачання електричної енергії споживачу здійснюється з січня 2024 року по 31.03.2024 року.

Згідно з п.5.1 договору сторони дійшли згоди, що ціна електричної енергії, що постачається постачальником за цим договором, становить 6,5586 грн за 1 кВт/год з ПДВ, складові частини ціни зазначаються в додатку 2 «Комерційна пропозиція» до цього договору.

Вартість фактично спожитої споживачем у розрахунковому періоді електричної енергії розраховується в порядку, встановленому додатком 2 до цього договору.

Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Відповідно до п.5.4 договору ціна електричної енергії зазначається постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором.

Згідно п.5.6 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

У пункті 5.7 договору зазначено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок постачальника із спеціальним режимом використання.

Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок постачальника із спеціальним режимом використання надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору.

Поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до п.5.8 договору приймання наданих послуг оформляється сторонами шляхом складання акту приймання-передачі наданих послуг, що підписується уповноваженими представниками обох сторін.

Складання акта приймання-передачі наданих послуг покладається на постачальника, а його підписання споживачем є доказом належного виконання умов договору та відсутності претензій з його боку до постачальника.

Згідно п.5.9 договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником в актах приймання-передачі електричної енергії за договором, у тому числі у разі її зміни.

Оплата електричної енергії здійснюється споживачем у строки та в порядку, що визначені в додатку №2 до цього договору.

Як встановлено в п.5.10 договору якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені п.5.9 договору та в додатку 2 до цього договору постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електроенергії.

У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, споживач сплачує постачальнику за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до п.5.11 договору сторони дійшли згоди, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі електричної енергії, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом трьох робочих днів з дня їх отримання, такий акт вважається підписаним споживачем та вважається узгодженим споживачем у повному обсязі без зауважень, а обсяг спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних оператора системи розподілу.

Згідно п.5.13 договору факт зміни ціни на електричну енергію оформлюється відповідною додатковою угодою. Сторони мають право в такій додатковій угоді встановити, що змінена ціна починає діяти як з дати укладання додаткової угоди, дати ініціативного листа, так і з першого числа місяця в якому така додаткова угода укладена згідно ч. 3 ст. 631 Цивільним кодексом України.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність передбачену цим договором та чинним законодавством (п.9.1 договору).

Будь-які спори між сторонами можуть бути вирішені в судовому порядку згідно з чинним законодавством України (п.11.2 договору).

Цей договір набирає чинність з моменту підписання та діє до 31.03.2024 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання (п.14.1 договору).

Пунктом 14.3 договору передбачено, що всі зміни та доповнення до цього договору повинні бути письмово оформлені, скріплені підписом уповноважених осіб та печатками постачальника та споживача.

Зміни умов договору сторони оформлюють шляхом підписання додаткової угоди, яка набуває чинності з моменту її підписання сторонами (якщо сторони не погодять інший термін (строк) набрання чинності додатковою угодою) та є невід`ємною частиною договору. Сторони можуть дійти згоди застосувати ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України у разі укладання Додаткової угоди. (п.14.5 договору).

Невід`ємною частиною договору є додатки: додаток №1 «Заява-приєднання до договору», додаток №2 «Комерційна пропозиція», додаток №3 «Прогнозований графік споживання електричної енергії» (п.14.16 договору).

Відповідно до додатку №1 Обласне комунальне некомерційне підприємство «Чернівецький обласний ендокринологічний центр» підписало заявку-приєднання чим засвідчило приєднання до умов договору з січня 2024 року.

Додатком №2 до договору, а саме в п.2 сторони визначили, що ціна за одиницю електроенергії складає 6,5586 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

Відповідно до п.3 додатку №2 до договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем у безготівковому вигляді, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, зазначений у договорі. Оплата рахунків/актів за спожиту електроенергію здійснюється споживачем 100% розмірі протягом 10 (десяти) календарних днів після отримання акту споживачем.

Днем отримання акту сторони погодили вважати дату отримання споживачем оригіналу акту поштовою службою (Укрпошта, Нова пошта, служба доставки Е-post та інші). Доказом відправлення акту є оригінал поштової накладної таких поштових служб як Укрпошта, Нова пошта, служба доставки Е-post і та інших.

Відповідно до додатку №3 сторони погодили, відповідач споживатиме по 12000 кВт/год за січень, лютий та березень, загальний об`єм споживання 36000 кВт/год.

05.03.2024 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №2201/139 від 22.01.2024 року відповідно до п.1 якої, сторони дійшли згоди, що керуючись зміною середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю на ринку «на добу наперед (РДН)», а саме зменшенням ціни на 15,29%, що підтверджується скріном з сайту ДП «Оператор ринку», сторони погодили викласти: абз.1 п.5.1. договору в новій редакції, а саме: «п.5.1. ціна електричної енергії, що постачається постачальником за цим договором, становить 5,652750 грн за 1 кВт/год з ПДВ, складові частини ціни зазначаються в додатку №2 «Комерційна пропозиція» до цього Договору)».

Пунктом 2 додаткової угоди №1 сторони погодили внести зміни в додаток №2 до договору, змінивши частково п.2 комерційної пропозиції в частині ціни за одиницю товару.

Докази визнання договору недійсним у матеріалах справи відсутні.

У зв`язку із реорганізацією Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний ендокринологічний центр», що підтверджується витягом з ЄДР, 11.03.2024 року між постачальником та споживачем було укладено додаткову угоду №2 до договору №220/139 від 22.01.2024 року, згідно якої п.2.1. договору №220/139 від 22.01.2024 року викладено в новій редакції за яким сума зобов`язань по договору Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний ендокринологічний центр» становить 132542,75 грн в т.ч. ПДВ 22090,46 грн.

Сума залишку зобов`язань по договору №2201/139 від 22.01.2024 року, які передаються правонаступнику Обласному комунальному некомерційному підприємству «Чернівецька обласна клінічна лікарня», становить 103566,85 грн, в тому числі ПДВ 17261,14 грн та доповнено договір п.14.24 наступного змісту: «Правонаступником всіх прав та обов`язків споживача Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний ендокринологічний центр» по договору №2201/139 від 22.01.2024 року про постачання електричної енергії споживачу є Обласне комунальне некомерційне підприємство «Чернівецька обласна клінічна лікарня».

Відповідно до акту №УС00-000133 від 31.01.2024 року позивач у січні 2024 року поставив відповідачу електричну енергію на суму 132542,75 грн з ПДВ; у лютому 2024 року на суму 89748,71 грн з ПДВ (акт №УСБП-000480 від 29.02.2024 року); у березні на суму 58621,85 грн з ПДВ та на суму 13818,14 грн з ПДВ (акт №УСБП-000608 від 31.03.2024 року і акт №УСБП-000608).

Відповідачем частково сплачено за поставлену електричну енергію, так: - 21.02.2024 року на суму 132542,75 грн (платіжна інструкція №5); - 26.04.2024 року на суму 89748,71 грн (платіжна інструкція №868); - 30.05.2024 року на суму 13818,14 грн (платіжна інструкція №1179).

Позивачем 21.05.2024 року надіслано відповідачу претензію відповідно до якої просить сплатити заборгованість в сумі 72439,99 грн, у відповіді на претензію відповідач погоджується із заборгованістю в сумі 58621,85 грн.

У своїх позовних вимогах позивач просить, у зв`язку із неповним виконанням умов договору, стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 65102,89 грн, з яких: сума основного боргу складає 58621,85 грн, сума пені - 5299,71 грн, сума інфляційних - 614,14 грн та 3% річних - 567,19 грн.

Відповідач в свою чергу визнає суму основого боргу в розмірі 58621,85 грн та не визнає нарахування штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін у даній справі стосуються сфери електроенергетики.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулюються, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Відповідно до ч.1, 2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (ч.5 ст.633 ЦК України).

За визначенням наведеним у ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно п.4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі Правил) дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

У відповідності до вимог п.4.8 Правил форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Судом з достовірністю встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання електричної енергії параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами п.3 ч.1 ст.57 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі Закон) електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

За приписами п.1 ч.3 ст.58 Закону споживач зобов`язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Такий обов`язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору покладено на відповідача (споживача).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу електричну енергію з січня 2024 року по березень 2024 року на загальний обсяг 36000 кВт/год на загальну суму 236109,60 грн, що підтверджується актами на постачання електричної енергії №УС00-000133 від 31.01.2024 року, №УСБП-000480 від 29.02.2024 року, №УСБП-000608, №УСБП-000608, за яку відповідачем частково вносилась оплата, платіжні інструкції №5, №868, №1179.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує факт споживання електричної енергії в обсягах наданих операторами та підтверджує суму заборгованості із урахуванням останньої проплати.

На момент розгляду справи доказів повного погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 58621,85 грн, за спожиту електричну енергію є обґрунтованою, документально підтвердженою, законною, відповідно такою, яку слід задовольнити.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з 23.03.2024 року по 13.06.2024 року в сумі 614,14 грн, пеню в сумі 5299,71 грн та 3% річних в сумі 567,19 грн.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правильність розрахунку позивачем інфляційних втрат, суд встановив, що вони виконані арифметично вірно та належні до сплати в заявлених розмірах, а відтак вимога про стягнення з відповідача 614,14 грн інфляційних, 3% річних в сумі 567,19 грн підлягає задоволенню.

У відповідності до п.4.17 Правил за несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором.

Пунктом п.5.10 договору встановлено, що якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строк, передбачений останнім, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу в порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня.

Зазначене кореспондується з положеннями ст.549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положення ч.6 ст.231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з вимогами ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що належна до стягнення з відповідача пеня у межах заявленого періоду становить 5299,71 грн, відтак вказана вимога підлягає задоволенню.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи наведені законодавчі приписи та з огляду на позицію сторін, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, в тому числі заяви про зменшення позовних вимог, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, які відповідачем частково визнані та не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 42, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» про зменшення розміру позовних вимог до 65102,89 грн (вх.№1721 від 26.06.2024 року) - задовольнити.

2.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» (01133, м.Київ, вул.Алмазова Генерала,18/7) до Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецька обласна клінічна лікарня» (58001, м.Чернівці, вул.Головна, 137) про стягнення заборгованості в сумі 65102,89 грн задовольнити в повному обсязі.

3.Стягнути з Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецька обласна клінічна лікарня» (58001, м.Чернівці, вул.Головна, 137, код 43288621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» (01133, м.Київ, вул.Алмазова Генерала,18/7, код 44378553) заборгованість в сумі 65102,89 грн, з яких: основна заборгованість в сумі 58621,85 грн, пеня в сумі 5299,71 грн, 3% річних в сумі 567,19 грн, інфляційні втрати в сумі 614,14 грн та судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 12.07.2024 року

Суддя Гушилик С.М.