Рішення № 120367764, 09.07.2024, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 24 46 63/32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 рокуСправа № 912/1269/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засідання за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Баранова Олександра Олексійовича ( АДРЕСА_1 )

до: Фізичної особи-підприємця Сабуркіної Світлани Олександрівни ( АДРЕСА_2 )

про стягнення 106 306,95 грн

секретар судового засідання - Коваленко Т.А.,

представники сторін участі у судовому засіданні не брали;

у судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення без проголошення,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Баранова Олександра Олексійовича до Фізичної особи-підприємця Сабуркіної Світлани Олександрівни про стягнення 106 306,95 грн, з яких: 93 310,60 грн - інфляційні втрати та 12 996,35 грн - 3% річних з покладенням на відповідача судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог Фізична особа-підприємець Баранов Олександр Олексійович зазначив, що у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору в частині своєчасного виконання грошового зобов`язання за договором безпроцентної фінансової допомоги №20/06/2016 від 20.06.2016 з Фізичної особи-підприємця Сабуркіної Світлани Олександрівни підлягає стягненню відповідна заборгованість.

Ухвалою суду від 27.05.2024 залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення виявлених при поданні позовної заяви недоліків.

У межах встановленого судом строку позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що до суду 30.05.2024 надано відповідні докази.

Ухвалою від 04.06.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 27.06.2024.

27.06.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 09.07.2024.

24.06.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та встановлення додаткового строку на подачі відзиву. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що не отримав примірника позовної заяви.

26.06.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про встановлення додаткового строку для подання відзиву відповідачеві до 10.07.2024 та відкладення судового розгляду справи.

27.06.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 09.07.2024.

Ухвалою від 28.06.2024 суд продовжив сторонам строк на подачу заяв по суті справи до 09.07.2024.

Представники сторін 09.07.2024 участі в судовому засіданні не брали, хоча сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про вручення електронного листа.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відзив на позов відповідач не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу в судовому засіданні 09.07.2024 за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 09.07.2024 досліджено докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке:

20.06.2016 між Фізичною особою - підприємцем Барановим Олександром Олексійовичем (далі - ФОП Барановим О.О.) та Фізичною особою - підприємцем Сабуркіною Світланою Олександрівною (далі - ФОП Сабуркіною С.О.) укладено договір №20/06/16 безпроцентної фінансової допомоги, в якому було погоджено, що сума фінансової допомоги становить 210 000 грн, строк надання фінансової допомоги - 3 дні після підписання договору, строк повернення фінансової допомоги - не пізніше 23.06.22017, проценти не нараховуються (а.с. 11).

21.06.2016 на виконання зазначеного договору позивач, 21.06.2016 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача, реквізити якого було зазначено у п. 9 договору, 30000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №22 від 21.06.2016 ( а.с. 12).

23.06.2016 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача, реквізити якого було зазначено у п. 9 договору, 100000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №24 від 23.06.2016 ( а.с. 13).

24.06.2016 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача ,реквізити якого було зазначено у п. 9 договору, 80000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №26 від 24.06.2016 ( а.с. 12).

У період з 21.06.2016 по 24.06.2016, у відповідності до умов договору №20/06/2016 від 20.06.2016, позивач перерахував відповідачу на розрахунковий рахунок 210 000 грн.

Всі вищезазначені обставини встановлені рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17.11.2021 у справі №753/6385/19.

Як зазначає позивач, 30.03.2017 відповідач припинив свою господарську діяльність, згідно із записом №24430030003005407 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань витяг від 10.04.2024, та 24.05.2023 відповідач повторно зареєструвалась як фізична особа підприємець. (а.с. 32-35)

08.06.2018 та 10.08.2018 (повторно) на адресу відповідача надіслана претензія, яка, як зазначає позивач, була відповідачем залишена без реагування та задоволення (а.с. 16-21) .

11.09.2018 між ФОП Барановим О.О. та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 1, за яким ОСОБА_1 поручився перед позивачем за виконання обов`язку ОСОБА_2 за договором фінансової допомоги.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17.11.2021 у справі №753/6385/19 стягнуто солідарно грошові кошти у сумі 227404,11 грн, з яких - 210000,00 грн основної заборгованості, 13020,00 інфляційних збитків, 4384,11 грн - 3 % річних за період з 01.072018 по 11.03.2019 9 (а. с. 8-10).

07.02.2022 Дарницьким районним судом м. Києва у справі №753/6385/19 видано виконавчі листи щодо стягнення 227404,11 грн, стягнення 2274,04 грн судового збору та 16800 грн витрат на правничу допомогу.

04.08.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Мехед Олегом Валерійовичем було відкрито два виконавчих провадження №69555720 та № 69555777 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача загальної суми у розмірі 227404,11 грн, стягнення 2274,04 грн судового збору та 16800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, згідно з виконавчими листами ( а.с.22-23).

На стадії виконання ОСОБА_2 було частково сплачено заборгованість на користь приватного виконавця, який перерахував 197854,57 грн стягнутих коштів на користь позивача, в розмірах та періодах:

- 2563,64 грн - 28.10.2022;

- 2 563,64 грн - 28.10.2022;

- 1818,19 грн - 05.12.2022;

- 45454,55 грн - 03.03.2023;

- 45 454,55 грн - 03.03.2023;

- 27 272,73 грн - 26.04.2023;

- 18181 грн - 28.04.2023;

- 30762,33 грн - 13.06.2023;

- 14692,21 грн - 13.06.2023;

- 18181 грн - 11.08.2023;

- 18181,82 грн - 23.09.2023;

- 9090,91 грн - 28.11.2023;

- 9090,91 грн - 26.01.2024.

Позивач зазначає, що відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17.11.2021 у справі №753/6385/19 в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь позивача 210000,00 грн заборгованості за договором безпроцентної фінансової допомоги від 23.06.2016. Грошове зобов`язання ОСОБА_2 виконано частково.

Станом на 15.05.2024 позивач здійснив нарахування інфляційних втрат на суму основного грошового зобов`язання відповідача у розмірі 210000,00 грн за період з червня 2021 року по квітень 2024 року (включно) - 93310,60 грн та 3 % річних за період з 01.06.2021 по 14.05.2024 ( включно) 12996,35 грн.

Як зазначає ФОП Баранов О.О., відповідач порушив вказане грошове зобов`язання, тому у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або у триматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 Цивільний кодекс України (далі ЦК України).

Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконані роботу; надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевою самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участі, ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду від 6 вересня 2022 року у справі № 640/10625/21 зазначено наступне:

"Факти, установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиційність у процесуальному праві виражена як обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі."

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17.11.2021р. у справі №753/6385/19 встановлено обставини невиконання відповідачем основного грошового зобов`язання у розмірі 210 000,00 грн та стягнуто зазначену суму.

Оскільки Відповідачем не виконані умови Договору № 20/06/16 від 20.06.2016 в частині дотримання строку повернення фінансової допомоги, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму встановленого та нарахованого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

За неналежне виконання умов Договору позивач на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляційні збитки в розмірі 93310,60 грн за період з червня 2021 року по квітень 2024 року та три відсотки річних в розмірі 12996,35 грн за період з 01.06.2021 по 14.05.2024.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем 3 % річних та інфляційних втрат в розмірі та за період заявлений позивачем до стягнення.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, що міститься в позовній заяві, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично не правильним.

Враховуючи вище викладене судом здійснено власний розрахунок за допомогою програми Ліга Закон інфляційних втрат:

- на суму 210000,00 грн за період червень 2021 - жовтень 2022 інфляційні втрати складають - 61748,85 грн;

- на суму 204872,72 грн за листопад 2022 інфляційні втрати складають - 1434,11 грн;

- на суму 203053,82 грн за період грудень 2022 - лютий 2023 інфляційні втрати складають - 4 49,96 грн;

- на суму 157599,27 грн за період березень 2023 - квітень 2023 інфляційні втрати складають - 2683,92 грн;

- на суму 112 144,72 грн за травень 2023 інфляційні втрати складають - 560,72 грн;

- на суму 66690,18 грн за період червень 2023 - липень 2023 інфляційні втрати складають - 130,18 грн;

- на суму 48508,36 грн за період серпень 2023 - вересень 2023 інфляційні втрати складають - 439,97 грн (дефляція);

- на суму 30326,54 грн за період жовтень 2023 - листопад 2023 інфляційні втрати складають - 395,46 грн;

- на суму 21235,63 грн за період грудень 2023 - січень 2024 інфляційні втрати складають - 234,19 грн;

- на суму 12144,72 грн за період лютий 2024 - квітень 2024 інфляційні втрати складають - 12,82 грн.

Загалом сума інфляційних втрат складає - 71 369,24 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд зазначає, що він є обґрунтованим та арифметично вірним.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити частково та стягнути з відповідача 71 369,24 грн інфляційних втрат та 12996,35 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 76-79, 86, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Сабуркіної Світлани Олександрівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Баранова Олександра Олексійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 71 369,24 грн інфляційних втрат та 12996,35 грн 3% річних та 3028,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати сторонам через систему "Електронний суд".

Повне рішення складено 15.07.2024.

Суддя М.С. Глушков