Рішення № 120365176, 10.07.2024, Новоселицький районний суд Чернівецької області

10.07.2024

Справа № 720/788/24

Провадження № 2-о/720/146/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

присяжних Рурак О.О., Шевчука В.І.

з участю секретаря Факащук А.П.

представника заявника ОСОБА_1

заінтересованої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із заявою про визнання свого вітчима ОСОБА_4 недієздатним, посилаючись на те, що останній є інвалідом 2 групи та психічно хворим, у зв`язку із чим перебуває на «Д» обліку. Через свою хворобу ОСОБА_4 не може розуміти значення своїх дій, керувати ними та потребує постійної допомоги як в побутових, повсякденних питаннях, так і в прийнятті рішень юридичного характеру від його імені, отже потребує опіки. Просив визнати ОСОБА_4 недієздатним та призначити його опікуном вітчима ОСОБА_4 ..

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав та просив задовольнити вимоги заявника в повному обсязі. Одночасно пояснив, що заявник ОСОБА_3 мобілізований та на даний час служить в збройних силах. Із заявою до органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_3 опікуном останній не звертався, оскільки проти цього фактично не заперечують заінтересовані особи по справі.

Заінтересована особа ОСОБА_2 заяву визнала та пояснила суду, що є дружиною ОСОБА_4 з яким проживають разом в с. Остриця Магальської сільської ради Чернівецького району. Заявник ОСОБА_3 є її сином та проживає окремо в м. Чернівці. Останній мобілізований, а тому вони вирішили оформити його опіку над психічнохворим ОСОБА_4 ..

ОСОБА_4 пояснив суду, що над ним доглядає його дружина ОСОБА_2 .. Його пасинок ОСОБА_3 проживає окремо від них, однак він не заперечує проти призначення його опікуном над ним.

Адвокат особи, стосовно якої розглядається справа, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та не заперечував проти задоволення заяви.

Представник органу опіки і піклування Магальської сільської ради в судове засідання не з`явився, надавши суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності. Одночасно зазначив, що заявник до органу опіки із заявою про призначення його опікуном над ОСОБА_4 не звертався, а тому таке питання органом опіки та піклування не розглядалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявник звернувся до суду із заявою про визнання свого вітчима ОСОБА_4 недієздатним та встановлення над останнім опіки.

У пункті 1 частини другої статті 293 ЦПК України зазначено, що обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в окремому провадженні.

За змістом ч. 1 ст. 295 ЦПК України заява про визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу.

Згідно ч. 3 ст. 296 ЦПК України заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом.

Близькі родичі - законодавчий термін, що позначає родичів особи, які мають особливі права та/або обов`язки через тісні стосунки з особою.

Законодавство України подає різні визначення цього та споріднених термінів.

Так, кримінально-процесуальний кодекс України визначає поняття близькі родичі та члени сім`ї: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Закон України «Про запобігання корупції» визначає, що близькі особи - члени сім`ї, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням суб`єкта.

Сімейний кодекс України (ст. 2 ч. 2) регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.

Крім того, Верховний Суд зауважив, що неодноразово наголошував на тому, що в разі, коли буквальне тлумачення норми права не дає однозначної відповіді на те, чи має особа певне право, повинно бути застосовано системне тлумачення норм права. У такому тлумаченні суди повинні виходити з того, що приватна особа в разі такої неоднозначності процесуальних норм права має розраховувати саме на таке їх розуміння, яке не призводитиме до обмеження її процесуальних можливостей.

У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Верховний суд у постанові від 01 березня 2023 року по справі 761/33869/14-ц зробив такий висновок, що виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

За вказаних обставин, суд вважає, що в порядку ч. 3 ст. 296 ЦПК України заявник вправі звернутися до суду із заявою про визнання недієздатним свого вітчима ОСОБА_4 ..

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 784 від 29 травня 2024 року ОСОБА_4 на даний час страждає хронічним психічним захворюванням у формі виражених розладів особистості та поведінки внаслідок епілепсії з частими судомними нападами та дисфоріями, а тому за своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Згідно ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієз датною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 636/398/19 (провадження № 61-5685св20) зазначено, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.

Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров`я.

Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вказаних обставин, суд вважає, що у справі достатньо доказів, які у своїй сукупності дають підстави для визнання ОСОБА_4 недієздатним.

Вирішуючи питання щодо встановлення над недієздатним ОСОБА_4 опіки та призначення опікуна суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 41, статті 58 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Частиною першою статті 300 ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21).

У даній справі подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення опікуном над недієздатним ОСОБА_4 саме заявника ОСОБА_3 відсутнє.

Більш того, представник заявника в судовому засіданні зазначив, що останній із такою заявою до органу опіки та піклування не звертався.

Аналогічне вбачається із заяви органу опіки та піклування Магальської сільської ради від 29 квітня 2024 року, з якої слідує, що ОСОБА_3 до органу опіки із заявою про призначення його опікуном над ОСОБА_4 не звертався, а тому таке питання органом опіки та піклування не розглядалось.

За вказаних обставин, відсутні законні підстави для призначення ОСОБА_3 опікуном над недієздатним ОСОБА_4 ..

До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування (стаття 65 ЦК України).

Таким чином, над недієздатним ОСОБА_4 слід встановити опіку та до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законодавством, покласти обов`язки опікуна на орган опіки та піклування за місцем його проживання, тобто Магальської сільської ради Чернівецького району.

На підставі ст.ст. 39, 41, 58, 60, 65 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 295-300 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця с. Остриця Чернівецького району Чернівецької області, недієздатним.

Встановити опіку над недієздатним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законодавством, покласти обов`язки опікуна на орган опіки та піклування Магальської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області.

Визначити строк дії рішення суду до 04 липня 2026 року.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

В частині призначення ОСОБА_3 опікуном над недієздатним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Новоселицький райсуд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Ляху Г.О.

Присяжні: 1) Рурак О.О.

2) Шевчук В.І.