Рішення № 120364937, 15.07.2024, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"15" липня 2024 р.

Справа №642/3083/24

Провадження №2/642/1102/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 року Ленінський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді Грінчук О.П.,

за участю секретаря Шрамко Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив :

Представник позивача звернувся до суду із даним позовом.

Згідно позову, позивач за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 отримав право вимоги до ОСОБА_1 за невиконаним кредитним договором №78981921, укладеним ним 29.05.2023 з ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 20160 грн., яка складається з: 5600 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 14 560 грн. - заборгованість за процентами. Кредитний договір укладений в електронній формі.

Ухвалою суду від 15.06.2024 позов залишався без руху.

17.06.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк на подання відзиву на позов.

Копію позовної заяви та доданих до неї документів надіслано відповідачу рекомендованим повідомленням за його зареєстрованим місцем проживання, але відправлення повернуто до суду не отриманим.

Відзиву на позов до суду не надано.

Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням, у відповідності до ч.5ст.279 ЦПК України,до суду не надходило.

Відповідно до ч.8ст.178 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з розглядом справи без виклику сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи положення ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 29.05.2023між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики №78981921.

Пунктом 1 Договору передбачено, що позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування банківський рахунок позичальника. Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Згідно з пунктом 2.1 договору сума кредиту 5600 грн., згідно з п. 2.2 договору строк позики 14 днів.

Згідно з пунктом 20 Договору сторони дійшли згоди, що цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію».

В розділі «Реквізити та підписи сторін» з боку відповідача міститься запис «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором RbDSWc6i78.

14.06.2021 між ТОВ «ЄАПБ» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) укладено Договір факторингу №14/06/21, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав до третіх осіб- боржників. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною цього Договору. Право вимоги переходить від клієнта до фактора здійснюється в день підписання ними відповідного акту прийому-передачі реєстру боржників.

22.11.2023 ТОВ «ЄАПБ» та ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підписано акт прийому-передачі Реєстру боржників №12 від 22.11.2023 за Договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.

Представником ТОВ «ЄАПБ» 22.11.2023 сформовано витяг з реєстру боржників до Договору факторингу №14/06/21, згідно якого передано право грошової вимоги у відношенні ОСОБА_1 за кредитним договором №78981921.

З розрахунку заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 5600 грн. та за відсотками 14560 грн.

Відповідно до вимог статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Щодо укладання кредитного договору, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другастатті 639 ЦК України).

Нормоюстатті 639 ЦК Українипередбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Відповідно дочастин 1, 2, 4статті 6Закону України «Про електроннідокументи таелектронний документообіг»дляідентифікації автораелектронного документаможе використовуватися електроннийпідпис.Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7статті 3Закону України «Про електронну комерцію»передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Законупередбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

-надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;

-заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;

-вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12цього Законувважається таким,що заправовими наслідками прирівнюється додоговору, укладеного у письмовій формі.Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

-електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Зазначений договір є публічним договором приєднання.

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»).

Відповідно до ч.4 ст.42Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

Позивачем до суду надані докази щодо укладення договору про надання позики, а саме: копія договору позики №78981921 від 29.05.2023, де зазначено, що його підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Разом з тим, із наданих суду позивачем доказів не вбачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій спрямовану на отримання позики від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а саме, зареєструвавсяв інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку відТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого їй позивачем одноразового ідентифікатора.

Відтак, наданими матеріалами справи позивачем не доведено укладання між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договору позики в електронній формі.

Щодо надання кредиту.

Згідно змісту договору позики №78981921 від 29.05.2023, кредитні кошти надаються позичальнику на вказані ним реквізити.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановленіЗаконом N 996-XIV.

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 755/2284/16-ц.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

В той час, до позову не надано жодного документу (квитанція, платіжна інструкція) про перерахування відповідачу кредитних коштів та зарахування їх на належний йому рахунок.

Також не надано виписки з особового рахунку відповідача на підтвердження зарахування йому кредитних коштів.

Ухвалою суду позов залишався без руху, однією із підстав судом зазначалось про відсутність доказів фактичного надання кредиту.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху представником позивача в заяві від 10.06.2024 зазначено, що позивач звернувся до первісного кредитора з відповідними запитами та після їх отримання вони будуть надані до суду.

В той час, станом на день розгляду справи такі докази до суду не надані.

Клопотань від ТОВ «ЄАПБ» про витребування таких доказів судом, як це передбачено ст. 84 ЦПК України, до суду не подавалось.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18).

Що стосується розрахунків заборгованості, то самі по собі без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником вони не є підтвердженням наявності заборгованості. Такі розрахунки є внутрішнім документом фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Більше того, такі розрахунки не є первинними бухгалтерськими документами, оскільки не відповідають вимогамЗакону N 996-XIV.

Посилання представника позивача на те, що відповідач не надав доказів того, що відповідні кредитні кошти йому не були зараховані, суд не бере до уваги, оскільки неподання відповідачем відзиву на позовну заяву саме по собі не свідчить про визнання ним обставин, на які посилається позивач, або наявність підстав для визнання судом цих обставин встановленими, або про відсутність у позивача процесуального обов`язку на доведення заявлених ним вимог.

Враховуючи викладене, представником позивача не доведено надання відповідачу кредитних коштів за Договором позики №78981921 від 29.05.2023.

Щодо відступлення права вимоги первісним кредитором позивачу суд зазначає таке.

Відповідно до положень статей512,514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина першастатті 1077 ЦК України).

Згідностатті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

З матеріалів справи вбачається, що Договір факторингу №14/06/21 між ТОВ «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був підписаний 14.06.2021.

При цьому, 29.05.2023, тобто через два роки після укладення зазначеного договору факторингу, Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з відповідачем ОСОБА_1 договір позики №78981921.

Право вимоги до ОСОБА_1 вказано лише у витязі від 22.11.2023 з реєстру боржників №12 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 і не існувало на момент укладення договору факторингу від 14.06.2021. Суд звертає також увагу, що вказаний витяг сформований представником ТОВ «ЄАПБ» та в ньому відсутні підписи як представника ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», так і представника ТОВ «ЄАПБ», завірені печатками цих установ, про узгодження переліку приймання-передання боржників. Матеріали справи не містять повноцінного реєстру боржників із підписами сторін договору факторингу №14/06/21, який би містив перелік боржників, права вимоги до яких відступаються ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ЄАПБ» за цим договором факторингу.

Як вбачається з тексту договору факторингу від 14.06.2021, його предметом є право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою до боржників - настав.

Така вимога на момент укладення договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 14.06.2021 не було, та сторони не могли передбачити, що через два роки, а саме 29.05.2023 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» буде укладено договір позики із ОСОБА_1 . При цьому, на момент укладання Договору факторингу №14/06/21 строк вимоги до боржника ОСОБА_1 , всупереч п. 1.1 Договору факторингу, не міг настати, оскільки договір позики ще не був укладений.

Таким чином, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не надав суду доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 78981921 від 29.05.2023, оскільки договір факторингу був укладений задовго до укладення кредитного договору.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, на позивача покладається процесуальний обов`язок доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог.

З урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази: укладання з відповідачем вказаного вище кредитного договору в електронному вигляді; отримання відповідачем кредитних коштів; передача права вимоги за вказаним кредитним договором первісним кредитором позивачу у справі, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 133, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1ст.141 ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Відповіднодо п.2ч.2ст.141ЦПК України,інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати залишаються за ним.

Керуючись ст.ст. 2,10,12, 76-81,141,247,258,259,263-265,274-279,280ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено 15.07.2024.

Відомості про сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий