Рішення № 120355202, 25.06.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

Іменем України

25.06.2024 Справа №607/15483/23 Провадження №2/607/125/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю: секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,

позивача за первісним позовом,

відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

представника позивача за первісним позовом,

відповідача за зустрічним позовом адвоката Строценя Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини та збільшення розміру аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та збільшення розміру аліментів.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.05.2021. У даному шлюбі народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу проживає разом із позивачем.

Позивач вказала, що відповідач не цікавиться життям дитини та не надає належної матеріальної допомоги для забезпечення сина.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.05.2021 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Однак аліменти відповідач сплачує не в повному обсязі та нерегулярно, що, на думку позивача, свідчить про неналежне ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків стосовно дитини. З часу присудження аліментів збільшились потреби на фізичний, моральний розвиток дитини та її навчання, які позивач не може у повній мірі самостійно забезпечити.

Також позивач вказала, що відповідач часто погрожує забрати сина, приходить додому до позивача та в агресивній формі вимагає віддати йому сина, унаслідок чого позивач була вимушена звернутись до поліції із відповідною заявою. Станом на даний час між сторонами існують конфлікти, пов`язані із проживанням дитини, оскільки відповідач має намір забрати сина та вивезти його за межі території України. Позивач зазначила, що жодних заборон щодо спілкування відповідача з сином з її боку не було та немає, перешкод щодо їхніх побачень позивач не чинить.

При цьому позивач є власником квартири, у якій вони проживають разом із сином, де для дитини створені усі належні умови, що позитивно впливає на її фізичний розвиток.

За таких підстав позивач просить: 1) визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 ; 2) збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.05.2021 у справі № 607/5553/21, які стягуються з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми у розмірі по 3000 грн щомісячно до 5000 грн щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

18.08.2023 позовна заява залишена без руху та позивачеві наданий строк для усунення недоліків позовної заяви. 25.08.2023 позивач усунула недоліки позовної заяви.

15.09.2023 відкрите провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 12.10.2023, наданий сторонам строк для подання заяв по суті справи. Також зобов`язано орган опіки та піклування Тернопільської міської ради надати письмовий висновок щодо розв`язання даного спору.

11.10.2023 повернуто без розгляду відзив на позовну заяву, заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та клопотання про витребування доказів, подані відповідачем ОСОБА_2

11.10.2023 зустрічну позовну заяву з доданими до неї документами ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини повернуто позивачу за зустрічним позовом.

12.10.2023 підготовче засідання відкладене на 20.11.2023 у зв`язку із неявкою відповідача.

01.11.2023 засобами поштового зв`язку до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов визнав частково, а саме: не заперечував щодо задоволення позову в частині визначення місця проживання дитини разом з матір`ю за умови, що позивач не чинитиме йому перешкод у спілкуванні з сином. Просив відмовити у позові в частині збільшення розміру аліментів. Відзив мотивований тим, що твердження позивача про те, що відповідач залишив дитину та не цікавиться її життям і не займається її вихованням не відповідають дійсності. Вказав, що позивач чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином. Зазначив, що аліменти на утримання сина сплачує вчасно та у повному обсязі. За березень, квітень та травень 2022 року аліменти не сплачував, оскільки це було погоджено сторонами, так як в цей період позивач разом із дитиною за ініціативою відповідача перебували у Республіці Чорногорія на його утриманні. Зауважив, що станом на даний час заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Також вказав, що у іншому шлюбі у нього народився син, який також перебуває на його утриманні.

Також 01.11.2023 засобами поштового зв`язку до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини.

Зустрічний позов мотивований тим, що до 2021 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та разом проживали у Республіці Чорногорія. У січні 2021 року ОСОБА_1 разом із сином поїхала в Україну за умови повернення у Республіку Чорногорія не пізніше, ніж за три місяці. Однак у подальшому ОСОБА_1 без погодження ОСОБА_2 самостійно прийняла рішення залишатись на території України та не повертати сина. Крім цього, відповідач приховувала місце знаходження сина, через що позивач змушений був звертатись до правоохоронних органів. На прохання позивача надати можливість поспілкуватись із сином, відповідач постійно заявляє про купівлю телефону дитині для можливості спілкування батька та сина. У свою чергу ОСОБА_2 , вважає, що син ще не досягнув віку для придбання мобільного телефону, оскільки це буде негативно впливати на розвиток дитини.

Також позивач вказав, що у 2021 році звертався до Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради із заявою про встановлення графіку побачень та спілкування із сином.

Крім цього, позивач неодноразово здійснював спроби врегулювання спірних відносин та визначення часу спілкування із сином, а також можливості перебування сина у Республіці Чорногорія. Так, Львівським центром медіації був встановлений порядок побачень та спілкування ОСОБА_2 із сином. Даний графік побачень дотримувався ОСОБА_1 два тижні, після чого відповідач повідомила медіатору про те, що вона вважає недоцільним забезпечення батькові спілкування з сином.

За таких підстав ОСОБА_2 просить: 1) зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) встановити порядок відвідування дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місця проживання ОСОБА_2 у Республіці Чорногорія щорічно з 01 червня до 31 серпня у супроводі ОСОБА_2 або його батьків; 3) надати можливість ОСОБА_2 забрати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на зимові канікули у період з грудня 2023 року до січня 2024 року, залежно від тривалості канікул.

03.11.2023 зустрічна позовна заява залишена без руху та ОСОБА_2 наданий строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви. 06.11.2023 ОСОБА_2 усунув недоліки зустрічної позовної заяви.

06.11.2023 представник позивача за первісним позовом адвокат Строцень Т.О. подав відповідь на відзив. Обставини, викладені у відповіді на відзив, є аналогічними обставинам, зазначеним у позовній заяві.

20.11.2023 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та збільшення розміру аліментів. Вимоги за зустрічним позовом об`єднані в одне провадження з первісним позовом та присвоєно об`єднаній цивільній справі № 607/15483/23, надано сторонам і третій особі строк для подання заяв по суті справи. Підготовче засідання відкладене на 08.01.2024.

05.12.2023 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшов відзив ОСОБА_1 на зустрічну позовну заяву, в якому ОСОБА_1 просила у зустрічному позові відмовити. Обставини, викладені у відзиві, є аналогічними обставинам, зазначеним ОСОБА_1 у первісній позовній заяві. Додатково відзив мотивований тим, що ОСОБА_1 не заперечує щодо спілкування дитини з батьком, однак заперечує щодо побачень батька із сином в іншій країні, а саме у Республіці Чорногорія, оскільки позивач за зустрічним позовом неодноразово нехтував буденним графіком життя дитини, зокрема відвідування садочку, погрожував викрасти дитину та вивезти її в іншу країну, а також не відповідав на телефонні дзвінки сина та часто залишав сина із чужими людьми.

08.01.2024 витребувані докази від відділення поліції № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області. У підготовчому засіданні оголошена перерва до 07.02.2024.

07.02.2024 підготовче засідання відкладене на 04.03.2024 у зв`язку із ненадходженням витребуваних доказів.

04.03.2024 підготовче засідання відкладене на 26.03.2024 у зв`язку із ненадходженням витребуваних доказів.

26.03.2024 без виходу до нарадчої кімнати усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 23.04.2024.

23.04.2024 розгляд справи не відбувався у зв`язку із перебуванням головуючої судді Марциновської І.В. у щорічній основній відпустці. Судове засідання призначене на 28.05.2024.

28.05.2024 оголошена перерва у судовому засіданні до 14.06.2024.

14.06.2024 оголошена перерва у судовому засіданні до 25.06.2024.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник адвокат Строцень Т.О. первісний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, та просили позов задовольнити повністю. Зустрічний позов не визнали з підстав, викладених у відзиві, та просили відмовити у задоволенні зустрічного позову.

ОСОБА_1 додатково пояснила, що ОСОБА_2 двічі пробував викрасти від неї сина. Вперше, коли на запрошення ОСОБА_2 вони з сином приїхали до Чорногорії, ОСОБА_2 забрав паспорт дитини та зазначив, що син залишиться проживати з ним. Також ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів Чорногорії з заявою щодо заборони вивозу дитини. Після повернення ОСОБА_1 з дитиною в Україну, позивач не чинила відповідачу перешкоди у спілкуванні з сином, однак відповідач і сам не виявляв активного бажання до такого спілкування і говорив з сином лише по декілька хвилин. У подальшому у травні 2023 року відповідач без попередження прибув до дитячого садочка, який відвідує їхній син, та не сказавши, що є батьком дитини, попросив дати йому дитину для спілкування. Оскільки того дня дитина хворіла та перебувала вдома, відповідач знову ж таки без попередження приїхав додому до позивача, де подзвонив у вхідний дзвінок та затулив вічко на дверях. Позивач викликала поліцію та, коли останні приїхали, разом з ними відповідач зайшов до квартири і поспілкувався з сином. Надалі сторони домовились, що відповідач ще ввечері прийде до сина. Натомість одразу ж після відвідування сина відповідач написав у поліцію заяву, що позивач перешкоджає йому бачитись з дитиною. Пояснила, що спілкування батька з сином відбувається за допомогою месенджерів по її телефону, оскільки дитина не має власного телефону. При цьому позивач неодноразово зауважувала, що відповідач може придбати дитині телефон та вдосталь спілкуватись з сином.

Щодо аліментів позивач вказала, що аліменти у розмірі 3000 грн є недостатніми, оскільки потреби дитини збільшились. Відповідач додатково, крім іграшок, дитині нічого не купує. При цьому відповідач періодично допускає заборгованість зі сплати аліментів. Зазначила, що відповідач зареєстрований у Чорногорії як підприємець, працюючи ріелтором, та має достатній дохід. У 2021 році у відповідача народилась дитина в іншому шлюбі, а тому, на думку позивача, відповідач має можливість належним чином утримувати двох дітей і може платити аліменти у більшому розмірі. Вказала, що працевлаштована та розмір її доходу становить приблизно 20000 грн щомісячно. Витрати на дитину складаються з витрат на харчування, одяг, взуття, витрат на садочок, на розвиваючі гуртки, на лікування, на перевезення дитини, оскільки садочок розташований далеко від будинку.

Щодо зустрічного позову зазначила, що щоденне спілкування батька з сином буде ускладнене, оскільки дитина вже йде до школи та витрачатиме більше часу на навчання. Заперечувала щодо перебування дитини у батька в Чорногорії, оскільки має побоювання, що відповідач не поверне їй дитину. Також зазначила, що дитині може бути некомфортно з новою родиною відповідача. При цьому відповідач майже постійно працює, а тому син залишатиметься з чужими для нього людьми. Крім цього, відповідач іноді фізично карає сина, що також негативно впливає на дитину. Зазначила, що графік має бути встановлений таким чином: спілкування по месенджерах щосереди з 18 год. 30 хв. до 19 год. 00 хв., щосуботи з 11 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. та щонеділі з 15 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. У разі перебування відповідача на території України не заперечувала щодо особистих побачень батька з сином за бажанням останнього та у її супроводі щосуботи з 11 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. та щонеділі з 15 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв.

У судове засідання відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, первісний позов визнав частково з підстав, викладених у відзиві. Зустрічний позов підтримав з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві та спросив зустрічний позов задовольнити повністю.

У судове засідання уповноважений представник третьої особи Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради не з`явився. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов такого висновку.

Частина 1 ст. 2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо вимоги за первісним позовом про визначення місця проживання дитини суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частина 4 ст. 29 ЦК України визначає, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Так, ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991 (далі за текстом - Конвенція), визначено, що у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з положеннями ст. 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, затвердженої резолюцією Генеральної асамблеї організації об`єднаних націй від 20.11.1959, Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Так, суд встановив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 10.10.2020 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.05.2021 у справі № 607/5548/21 (т. 1 а.с. 16-17).

У даному шлюбі народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження та його перекладом з сербської мови на українську мову (т. 1 а.с. 50-51). При цьому, як вбачається з довідки Посольства України в Чорногорії № 61420/19-536/47 від 13.03.2018, ОСОБА_3 зареєстрований громадянином України (т. 1 а.с. 15).

Згідно з довідкою ДП «Наш дім 2» ПП «Наш дім» № 309 від 18.05.2023 (т. 1 а.с. 18) дитина ОСОБА_3 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з матір`ю ОСОБА_1 , яка за даною адресою зареєстрована. Указане також підтверджується відповідним актом від 18.05.2023 (т. 1 а.с. 19).

Квартира за зазначеною адресою належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 278799968 від 08.10.2021 (т. 1 а.с. 20) та договором купівлі-продажу квартири від 08.10.2021 (т. 1 а.с. 21-22).

Відповідно до інформації, наданої КНП «Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня» за № 497 від 27.07.2023 (т. 1 а.с. 26), дитина ОСОБА_3 знаходиться під спостереженням лікаря-педіатра даного медичного закладу відповідно до укладеної декларації. Дитина неодноразово відвідувала лікаря-педіатра та дитину завжди супроводжувала лише мати ОСОБА_1 .

З довідки Тернопільського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) № 4 вбачається, що дитина відвідує даний заклад з 13.04.2021. До садочку дитину приводить мама, бабуся чи дідусь. Дитина приходить охайна, претензій до мами немає (т. 1 а.с. 27).

Крім цього, відповідно до довідки № 414 від 30.05.2023 ОСОБА_1 працює в «DOO SAMRAJ» на посаді онлайн-агента з нерухомості у Чорногорії. Обставини щодо отримання позивачем за первісним позовом доходу підтверджуються також виписками з її банківських рахунків (т. 1 а.с. 30, 31-38).

Також з висновку органу опіки та піклування Тернопільської міської ради щодо доцільності визначення місця проживання дитини, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1627 від 06.12.2023 (т. 1 а.с. 220-222), вбачається, що орган опіки та піклування рекомендує визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час проведення обстеження умов проживання за вказаною вище адресою працівниками органу опіки та піклування встановлено, що у квартирі, у якій проживає дитина, для останньої відведена окрема кімната, наявні окреме ліжко для сну, письмовий стіл, шафа, одяг та взуття, іграшки, книги та розвиваючі ігри відповідно до віку дитини.

З урахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги визнання відповідачем ОСОБА_2 первісного позову у цій частині, суд доходить висновку, що позивач за первісним позовом належними, допустимими та достатніми доказами довела, що проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю відповідатиме найкращим інтересам дитини та забезпечить її належний фізичний і духовний розвиток.

Щодо вимоги за первісним позовом про збільшення розміру аліментів суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками дитини регулюються главою 15 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Даний обов`язок є рівним для обох батьків і покладається на них, не зважаючи на те, з ким із батьків проживає дитина (ст. 180 СК України).

Частиною 1 ст. 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Частина 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд встановив, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.05.2021 у справі № 607/5553/21 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно (т. 1 а.с. 23-25).

Згідно з довідкою-розрахунком № 67893 від 16.08.2023 (т. 1 а.с. 39) у ОСОБА_2 станом на 16.08.2023 наявна заборгованість зі сплати зазначених вище аліментів у розмірі 9000 грн. Разом з тим станом на 09.10.2023 така заборгованість вже відсутня, що підтверджується відповідною довідкою (т. 1 а.с. 151-152).

Так, в обґрунтування первісного позову у цій частині позивач не зазначила, які саме обставини свідчать про погіршення її матеріального стану чи покращення матеріального стану відповідача за первісним позовом з часу винесення рішення про стягнення аліментів.

При цьому, як вбачається, зі змісту рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.05.2021 у справі № 607/5553/21, звертаючись з позовом про стягнення аліментів у 2021 році позивач вже на той час вказувала, що відповідач працевлаштований та отримує дохід. Тобто такі обставини мали місце і під час стягнення аліментів та станом на даний час не змінились. Докази того, що такий дохід відповідача з часу присудження аліментів збільшився, позивач за первісним позовом суду не надала.

Натомість, як зазначав суд вище, ОСОБА_1 08.10.2021, тобто вже після постановлення рішення про стягнення аліментів, набула у власність нерухоме майно, а також з 15.03.2022 працевлаштувалась та отримує дохід. Указані обставини свідчать про покращення матеріального стану позивача за первісним позовом.

За таких підстав суд доходить висновку, що позивач за первісним позовом не підтвердила суду належними та достатніми доказам наявність підстав для зміни розміру стягнення аліментів, а відтак первісний позов у цій частині є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Щодо зустрічного позову суд зазначає таке.

Так, однією із вимог позивач за зустрічним позовом зазначив: «Прошу надати мені можливість забрати сина ОСОБА_3 на зимові канікули у грудні 2023 року - січні 2024 року (на місяць або більше, залежно від тривалості канікул)».

Суд зауважує, що з заявою про забезпечення позову позивач за зустрічним позовом не звертався та вимогу про визначення на період розгляду спору графіку побачень дитини з батьком не заявляв. При цьому, зважаючи на територіальну віддаленість ОСОБА_2 , тривалий час надходження поданих ним процесуальних заяв, кількість вчинених судом під час розгляду даної справи процесуальних дій, на момент постановлення даного рішення така вимога вже не є актуальною та судом не розглядалась.

Так, ст. 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст. 151, 153 СК України).

Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 159 СК України встановлено, що у разі, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Частиною 3 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахування кожних конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.

Суд встановив, що місцем проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є АДРЕСА_1 .

Натомість місцем проживання батька дитини - ОСОБА_2 є Республіка Чорногорія.

Такі обставини дають підстави дійти висновку, що позивач за зустрічним позовом не має об`єктивної можливості у повній мірі приймати участь у житті дитини та у її вихованні, достатньо з нею спілкуватись.

Разом з тим в обґрунтування зустрічного позову позивач зазначив, що має бажання спілкуватись із сином щоденно шляхом відеозв`язку за допомогою мобільних застосунків, а також має можливість забезпечити відвідування його дитиною у Республіці Чорногорія щорічно з 01 червня до 31 серпня у супроводі батька дитини чи її дідуся і бабусі (батьків позивача).

При цьому позивач за зустрічним позовом вказав, що відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, що стало підставою звернення позивача з відповідною заявою до правоохоронних органів.

Натомість відповідач за зустрічним позовом, хоча і заперечувала такі обставини, фактично погодилась, що позивач має право на спілкування з дитиною, хоча і не таким способом, про який заявлено у зустрічному позові. Відповідач запропонувала певні дні та години для спілкування дитини з батьком, виходячи із режиму дня дитини та її зайнятості. Також відповідач вважає, що у разі перебування позивача на території України спілкування має відбуватись за бажанням дитини та у присутності матері дитини. Крім цього, відповідач категорично заперечила щодо відвідування дитиною батька у Республіці Чорногорія.

Так, з наданих сторонами доказів вбачається, що позивач за зустрічним позовом неодноразово за допомогою засобу мобільного зв`язку, належного відповідачу, намагався зв`язатися з дитиною і поспілкуватись з нею та просив відповідача забезпечити йому таку можливість. Однак із спілкування сторін за перепискою вбачається, що мати дитини достатньо часто та безпідставно за надуманими причинами перешкоджала батьку у спілкуванні з сином (т. 1 а.с. 173-176, 192-208).

Указане також підтверджується матеріалами за фактом звернення ОСОБА_2 до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області з приводу перешкоджання ОСОБА_1 спілкуватись йому із сином (т. 2 а.с. 16-24).

Суд зазначає, що дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини. При цьому батьки, інші члени сім`ї та родичі, зокрема ті, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними.

Суд вважає, що поведінка відповідача за зустрічним позовом щодо перешкоджання спілкування батьку з дитиною не відповідає найкращим інтересам дитини та не сприяє збереженню духовного зв`язку між батьком та сином.

При цьому докази того, що дитина не має прихильності до батька, не бажає з ним спілкуватись та таке спілкування негативним чином впливає на духовний і фізичний розвиток дитини, суду не надані. У силу малолітнього віку дитини та з метою неспричинення їй психологічного стресу суд не заслуховував думку самої дитини у судовому засіданні.

За таких підстав суд вважає, що вимога позивача за зустрічним позовом щодо зобов`язання відповідача не чинити перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відтак з метою забезпечення права ОСОБА_2 на спілкування з дитиною ОСОБА_4 та на участь у його вихованні суд вважає за доцільне визначити позивачу за зустрічним позовом конкретний графік спілкування з дитиною.

При цьому суд враховує, що з висновку органу опіки та піклування Тернопільської міської ради щодо визначення способу участі у вихованні дитини, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1627 від 06.12.2023 (т. 1 а.с. 220-222) вбачається, що орган опіки та піклування рекомендує встановити такий графік спілкування ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 : щосереди з 19 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. та у вихідні дні з 13 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. у режимі онлайн-спілкування, а також щосуботи з 11 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. та щонеділі з 14 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. у місцях культурно-розважального характеру (за умови перебування батька в Україні), у присутності матері дитини та за бажанням самої дитини.

Суд також погоджується з доводами відповідача за зустрічним позовом щодо відсутності підстав для надання дозволу відвідування дитиною відповідача у Чорногорії. Так, із скріншотів щодо спілкування сторін, про які суд зазначив вище, вбачається, що під час перебування ОСОБА_1 із дитиною у Республіці Чорногорія ОСОБА_2 забрав паспорт дитини з метою перешкоджання останній повернутись в Україну. Такі обставини дають підстави дійти висновку, що побоювання матері дитини з приводу того, що у разі виїзду дитини за кордон батько може не повернути їй дитину, є цілком логічними та обґрунтованими. Більше того суд приймає до уваги, що у Чорногорії позивач створив нову сім`ю та таке оточення буде новим для дитини і психологічно травмуючим, зважаючи на її малий вік.

Суд заслухавши доводи відповідача за зустрічним позовом щодо режиму дня дитини, врахувавши рекомендації органу опіки та піклування Тернопільської міської ради, вік дитини, прихильність до неї батька, необхідність духовного і фізичного розвитку дитини за участю обох батьків, дійшов висновку, що достатнім для відновлення порушеного права позивача та таким, що забезпечить можливість батька повноцінно брати участь у вихованні сина і відповідає найкращим інтересам дитини буде наступний графік спілкування позивача із сином:

- кожної середи з 18 години 30 хвилин до 19 години 30 хвилин за київським часом спілкування шляхом відеозв`язку за допомогою мобільних застосунків «Viber», «WhatsApp», «Теlegram» тощо;

- кожної суботи з 11 години 00 хвилин до 13 години 00 хвилин за київським часом спілкування шляхом відеозв`язку за допомогою мобільних застосунків «Viber», «WhatsApp», «Теlegram» тощо;

- кожної неділі з 15 години 00 хвилин до 17 години 00 хвилин за київським часом спілкування шляхом відеозв`язку за допомогою мобільних застосунків «Viber», «WhatsApp», «Теlegram» тощо,

а також під час перебування ОСОБА_2 на території України:

- кожної суботи з 11 години 00 хвилин до 15 години 00 хвилин особисті побачення з дитиною в місцях культурно-розважального характеру у присутності матері дитини;

- кожної неділі з 14 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин особисті побачення з дитиною в місцях культурно-розважального характеру у присутності матері дитини.

Разом з тим суд вважає, що враховуючи малий вік дитини і факт її проживання із матір`ю, доцільним є встановлення побачень батька з дитиною без попереднього з`ясування бажання дитини на таку зустріч. Суд розраховує, що бажання позивача також покликані забезпечити якнайкращі інтереси дитини та за умови перебування дитини у поганому стані здоров`я чи за наявності інших несприятливих для спілкування обставин, батько надасть перевагу саме бажанням дитини та не наполягатиме на безумовному виконанню судового рішення усупереч інтересам дитини.

При цьому встановлення судовим рішення способу участі батька у вихованні дитини не потребує додаткового зобов`язання відповідача сприяти спілкуванню батька з дитиною, а тому така вимога не є обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо інших доводів сторін, то згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04). Відтак суд вважає, що надав відповідь на усі поставлені сторонами питання та навів оцінку усім основним доводам, якими останні обґрунтовували заявлені вимоги.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що первісний та зустрічний позови підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач за первісним позовом ОСОБА_1 сплатила судовий збір у сумі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією від 17.08.2023 (т. 1 а.с. 5). Відтак з урахуванням вказаних норм закону сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом.

Також приймаючи до уваги, що згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про збільшення розміру аліментів, а також те, що у задоволенні первісного позову у цій частині відмовлено, судовий збір у сумі 1073,60 рн необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім цього, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 сплатив судовий збір за три вимоги немайнового характеру на суму 3220,80 грн, що підтверджується квитанціями від 10.10.2023 (т. 1 а.с. 181) та від 06.11.2023 (т. 1 а.с. 187).

Приймаючи до уваги, що позов щодо однієї позовної вимоги задоволений повністю, судовий збір у сумі 1073,60 грн підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом, а судовий збір у сумі 2147,20 грн слід покласти на ОСОБА_2 .

Разом з тим шляхом взаємного зарахування вимоги щодо стягнення з однієї сторони на користь іншої судового збору у сумі 1073,60 грн такий судовий збір покладається на сторону, яка його сплатила.

Керуючись ст. 2, 13, 76-82, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини та збільшення розміру аліментів задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У іншій частині первісного позову відмовити.

Судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним, а саме:

- кожної середи з 18 години 30 хвилин до 19 години 30 хвилин за київським часом спілкування шляхом відеозв`язку за допомогою мобільних застосунків «Viber», «WhatsApp», «Теlegram» тощо;

- кожної суботи з 11 години 00 хвилин до 13 години 00 хвилин за київським часом спілкування шляхом відеозв`язку за допомогою мобільних застосунків «Viber», «WhatsApp», «Теlegram» тощо;

- кожної неділі з 15 години 00 хвилин до 17 години 00 хвилин за київським часом спілкування шляхом відеозв`язку за допомогою мобільних застосунків «Viber», «WhatsApp», «Теlegram» тощо,

а також під час перебування ОСОБА_2 на території України:

- кожної суботи з 11 години 00 хвилин до 15 години 00 хвилин особисті побачення з дитиною в місцях культурно-розважального характеру у присутності матері дитини;

- кожної неділі з 14 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин особисті побачення з дитиною в місцях культурно-розважального характеру у присутності матері дитини.

У іншій частині зустрічного позову відмовити.

Судовий збір у сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок покласти на позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом: адвокат Строцень Тарас Олегович, місцезнаходження: вул. За Рудкою, буд. 33, офіс 106, м. Тернопіль.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання на території України: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, місцезнаходження: бульвар Т.Шевченка, буд. 1, м. Тернопіль; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43459222.

СуддяІ. В. Марциновська

Повне судове рішення складене 05.07.2024.