Рішення № 120351864, 12.07.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/5408/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

06 травня 2024 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради (надалі - відповідач), у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про оформлення (складення) акту встановлення факту здійснення догляду ОСОБА_1 за батьком ОСОБА_2 у передбачений законодавством спосіб;

- зобов`язати виконавчий комітет Шевченківської районної у місті Полтаві ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2024 про складення акту встановлення факту здійснення догляду за ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду та оформити акт встановлення факту здійснення догляду у визначеному законом порядку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач ОСОБА_1 24.04.2024 звернувся до відповідача із заявою про складення акту встановлення факту здійснення догляду за батьком ОСОБА_2 в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №1044 від 10.09.2022. Зазначає, що ним зібрано та подано разом із заявою необхідний пакет документів відповідно до Положення про комісію для встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю І чи ІІ груп та особами, які потребують постійного догляду, затвердженого рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради №23 від 28.02.2023. Відповідач не розглянув заяву та не зазначив про недоліки заяви чи поданих документів, натомість, листом повідомив про те, що вказаний акт не є необхідним для перетину кордону. Позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не складення акту, оскільки законодавство України не надає права виконавчому комітету, в тому числі і Комісії, встановлення підстав для виїзду, переліку документів для перетину державного кордону, а покладає на відповідача обов`язок скласти акт за заявою особи у разі надання необхідного пакету документів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/5408/24, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано від відповідача докази.

07 червня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 44-45/, в якому представник відповідача просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до положень абзацу 4 пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, у разі перетинання особами державного кордону супроводжуючи одного із своїх батьків, із числа осіб з інвалідністю 1 чи 2 груп, при їх спільному проживанні, яке збігається із зареєстрованим місцем проживання, акт встановлення факту здійснення догляду не є необхідним, про що позивачу повідомлено листом вих.№Ф02.1-16/472 від 29.04.2024. Вказує, що позивачем не надано доказів відмови Державної прикордонної служби України у перетині державного кордону України у зв`язку з відсутністю у позивача такого акту. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу заперечує, посилаючись на те, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено поняття "фіксований розмір гонорару за надання адвокатом правничої допомоги", про що зазначено у договорі №30/04 про надання правничої допомоги від 30.04.2024.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_2 встановлено першу групу "Б" інвалідності з 14.02.2024 безстроково, що підтверджується довідкою до акта медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №536317, виданою 05.03.2024 /а.с. 51/.

Факт реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за однією адресою: АДРЕСА_1 підтверджено відмітками у паспорті ОСОБА_1 /а.с. 15-16, 52-53/ та у паспорті ОСОБА_2 /а.с. 19-20, 56-57/, а також довідкою Комунального підприємства "Житлового-експлуатаційна організація №2" Полтавської міської ради № 934 від 15.02.2024 /а.с. 18, 55/.

24.04.2024 позивач звернувся до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради із заявою, в якій просив скласти акт встановлення факту здійснення догляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с. 11, 49/.

До заяви позивачем було додано копії таких документів:

пенсійного посвідчення ОСОБА_2 /а.с. 50/;

довідки до акту огляду МСЕК /а.с. 51/;

паспорта та коду заявника /а.с. 52-54/;

довідки про зареєстрованих осіб за адресою (склад сім`ї) /а.с. 55/;

паспорта та коду ОСОБА_2 /а.с. 56-58/;

свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого 30.05.1988, про народження ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якому як батько зазначений ОСОБА_2 , як мати - ОСОБА_3 /зворот а.с. 58/.

висновку ЛКК №1 від 05.04.2024 /а.с. 59/;

довідки Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 16.04.2024 №12-2135 про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , послуг "догляд вдома" та "паліативний догляд" у відділенні соціальної допомоги вдома не отримує /а.с. 60/;

довідки Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 15.04.2024 №548, виданою в тому, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , державних допомог станом на 15.04.2024 не отримує, в тому числі, як особа, якій надаються послуги по догляду згідно постанов КМУ №1192 від 02.08.2000, №859 від 23.09.2020, №1040 від 06.10.2021 /зворот а.с. 60/;

індивідуальної програми реабілітації інваліда №503 (вікова категорія від 18 років і старше), заповнена 05.03.2024 /а.с. 61-64/.

Листом виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 29.04.2024 №Ф02.1-16/472 з приводу звернення позивача від 24.04.2024 повідомлено ОСОБА_1 , що у разі перетинання заявником державного кордону, супроводжуючи батька ОСОБА_2 , як особу з інвалідністю 1 "Б" групи, при спільному зареєстрованому місці проживання: АДРЕСА_1 , - Акт встановлення факту догляду не є потрібним. Звертає увагу, що згідно положень абзацу 4 пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи, які мають одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи і супроводжують одного із таких батьків для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв`язки, інвалідність, а також документів, що підтверджують спільне проживання (їх задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) збігається із задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) їх батьків чи батьків дружини (чоловіка) /а.с. 12/.

Вважаючи протиправною бездіяльність виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про оформлення (складення) акту встановлення факту здійснення догляду ОСОБА_1 за батьком ОСОБА_2 у передбачений законодавством спосіб, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 11 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною 2 статті 41 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об`єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами.

Відповідно до частини 1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 р. № 724) ці Правила визначають порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону.

Відповідно до абзаців 4, 5 пункту 2-1 Правил №57 (у редакції чинній станом на час звернення позивача із заявою до відповідача) у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право:

особи, які мають одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи і супроводжують одного із таких батьків для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв`язки, інвалідність, а також документів, що підтверджують спільне проживання (їх задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) збігається із задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) їх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або здійснення догляду за своїми батьками чи батьками дружини (чоловіка), що підтверджується актом встановлення факту здійснення догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд. Акт встановлення факту здійснення догляду складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. У випадку, якщо особа з інвалідністю I чи II групи є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням;

особи, які здійснюють постійний догляд за особами з інвалідністю I чи II групи і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або документів, що підтверджують інвалідність, та акта встановлення факту здійснення догляду. Акт встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю I чи II групи складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. У випадку, якщо особа з інвалідністю I чи II групи є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням.

Рішенням Полтавської міської ради 22 сесія 8 скликання від 27.01.2023 "Про зміну обсягу і меж повноважень, які здійснюються районні у місті Полтава ради на території Полтавської міської територіальної громади" визначено, що Київська, Подільська, Шевченківська районні у місті Полтава ради та їх виконавчі органи здійснюють повноваження по складанню та видачі акту встановлення факту здійснення догляду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. №57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" /а.с. 31/.

28.02.2023 Шевченківською районною у місті Полтаві радою прийнято рішення №23 "Про створення комісії для встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю I чи II групи та особами, які потребують постійного догляду" /а.с. 32-34/, яким відповідно до п. 3 статті 41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з метою забезпечення реалізації положень постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», із змінами і доповненнями, на виконання рішення Полтавської міської ради двадцять другої сесії восьмого скликання від 27 січня 2023 року та рішення Шевченківської районної у місті Полтаві ради дев`ятої сесії восьмого скликання вирішено:

1. Створити комісію для встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю I чи II групи або особами, які потребують постійного догляду при виконавчому комітеті Шевченківської районної у місті Полтаві ради для встановлення факту здійснення догляду (далі комісія).

2. Затвердити склад комісії для встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю I чи II групи або особами, які потребують постійного догляду при виконавчому комітеті Шевченківської районної в місті Полтаві ради (Додаток 1).

3.Затвердити Положення про комісію для встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю I чи II групи або особами, які потребують постійного догляду (Додаток 2).

4. Затвердити форму Акту встановлення факту здійснення догляду (Додаток 3). 5. Контроль за виконанням даного рішення покласти на заступника голови ради з питань діяльності виконавчого органу начальника управління Галину Арсененко.

Доказів скасування рішення Полтавської міської ради 22 сесія 8 скликання від 27.01.2023 "Про зміну обсягу і меж повноважень, які здійснюються районні у місті Полтава ради на території Полтавської міської територіальної громади" та рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради 28 лютого 2023 року №23 "Про створення комісії для встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю I чи II групи та особами, які потребують постійного догляду" до суду не надано.

Відповідно до пункту 4 Положення про комісію для встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю I чи II групи та особами, які потребують постійного догляду (надалі - Положення), затвердженого рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради 28 лютого 2023 року №23, основним завданням комісії є встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю I чи II групи та особами, які потребують постійного догляду.

Згідно з пунктом 7 цього Положення підставою для встановлення факту здійснення догляду є подання в довільній формі заяви особисто особою, яка здійснює догляд або особою з інвалідністю I чи II групи чи особою, яка потребує постійного догляду до виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради за умови подання документів, які підтверджують відсутність факту догляду за особами з інвалідністю I чи II групи та особами, які потребують постійного догляду, а саме: догляду вдома, паліативного догляду, отримання соціальних послуг з догляду на професійній чи непрофесійній основі за місцем проживання.

До заяви додаються наступні документи з копіями:

паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків особи з інвалідністю I чи II групи та особи, яка потребує постійного догляду;

довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (якщо особа з інвалідністю I чи II групи та особа, яка потребує постійного догляду внутрішньо переміщена особа);

паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків особи, яка здійснює догляд;

довідка медико-соціальної експертної комісії (для осіб з інвалідністю);

висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я комунального сектору про потребу у постійному сторонньому догляді;

довідка від управління соціального захисту населення про відсутність факту отримання особою з інвалідністю I чи II групи/особою, яка потребує постійного догляду соціальних послуг з догляду на професійній чи непрофесійній основі за місцем проживання/реєстрації;

довідка з територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) про неотримання послуги догляду вдома чи паліативного догляду;

документи, що підтверджують родинні зв`язки.

Копії поданих документів засвідчуються особою, яка подає заяву.

На підставі такого звернення особи, яка здійснює догляд або особи з інвалідністю I чи II групи, особи, яка потребує постійного догляду, не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) робочих днів після надходження заяви, складається Акт встановлення факту здійснення догляду у двох примірниках, засвідчується підписами членів комісії, особою, що потребує догляду та особою, що здійснює догляд, присутніх свідків та скріплюється печаткою (за формою Додаток 3).

Акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 24.04.2024 позивач звернувся до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради із заявою, в якій просив скласти акт встановлення факту здійснення догляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 11, 49/.

До заяви позивач додав копії таких документів: пенсійного посвідчення ОСОБА_2 /а.с. 50/, довідки до акту огляду МСЕК /а.с. 51/; паспорта та коду заявника /а.с. 52-54/; довідки про зареєстрованих осіб за адресою (склад сім`ї) /а.с. 55/; паспорта та коду ОСОБА_2 /а.с. 56-58/; свідоцтва про народження ОСОБА_1 /зворот а.с. 58/; висновку ЛКК №1 від 05.04.2024 /а.с. 59/; висновку ЛКК №2 від 05.04.2024 /зворот а.с. 59/; довідки Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 16.04.2024 №12-2135 про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , послуг "догляд вдома" та "паліативний догляд" у відділенні соціальної допомоги вдома не отримує /а.с. 60/; довідки Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 15.04.2024 №548, виданою в тому, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , державних допомог станом на 15.04.2024 не отримує, в тому числі, як особа, якій надаються послуги по догляду згідно постанов КМУ №1192 від 02.08.2000, №859 від 23.09.2020, №1040 від 06.10.2021 /зворот а.с. 60/, індивідуальної програми реабілітації інваліда №503 (вікова категорія від 18 років і старше), заповнена 05.03.2024 /а.с. 61-64/.

Листом виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 29.04.2024 №Ф02.1-16/472 повідомлено ОСОБА_1 , що у разі перетинання заявником державного кордону, супроводжуючи батька ОСОБА_2 , як особу з інвалідністю 1 "Б" групи, при спільному зареєстрованому місці проживання: АДРЕСА_1 , - Акт встановлення факту догляду не є потрібним. Звертає увагу, що згідно положень абзацу 4 пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи, які мають одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи і супроводжують одного із таких батьків для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв`язки, інвалідність, а також документів, що підтверджують спільне проживання (їх задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) збігається із задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) їх батьків чи батьків дружини (чоловіка) /а.с. 12/.

Частиною 6 статті 59 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Відповідач не надав оцінку поданим позивачем разом із заявою документам, не склав акт встановлення факту здійснення догляду чи не прийняв рішення про відмову у складенні такого акту.

Отже, відповідач у порушення вимог Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" та Положення про комісію для встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю I чи II групи та особами, які потребують постійного догляду, затвердженого рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради 28 лютого 2023 року №23, у встановленому порядку не розглянув заяву позивача про встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю I групи, обмежившись висновком, що акт встановлення факту здійснення догляду не є необхідним для позивача.

Зазначена вище бездіяльність є порушенням прав позивача на розгляд суб`єктом владних повноважень його заяви у встановленому законодавством порядку, що потребує судового захисту.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Враховуючи викладене вище, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 24 квітня 2024 року про складення акту встановлення факту здійснення догляду ОСОБА_1 за батьком ОСОБА_2 та зобов`язати виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 квітня 2024 року про складення акту встановлення факту здійснення догляду ОСОБА_1 за батьком ОСОБА_2 .

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи, що у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки у спосіб та у порядку, встановленому законодавством, не розглянув заяву позивача та не надав оцінки поданим позивачем документам, позовна вимога про зобов`язання виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради оформити акт встановлення факту здійснення догляду є такою, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства та у цій справі задоволенню не підлягає.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією АТ "Таскомбанк" №2613-8760-8971-0846 від 01.05.2024 /а.с. 5/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 37/.

Частинами 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, при частковому задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (1211 грн. 20 коп./2).

Прохальна частина позовної заяви містить клопотання про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представництво інтересів позивача ОСОБА_1 у цій справі здійснювалося адвокатом Шевченко Д.М. на підставі ордеру серії ВІ №1190547 про надання правової допомоги ОСОБА_1 /а.с. 6/.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду копії: договору про надання правової допомоги №30/04 від 30.04.2024 /а.с. 9/, розрахунку витрат за надану професійну правничу допомогу від 01.05.2024 /а.с. 8/, квитанції №30/04 від 30.04.2024 про прийняття від ОСОБА_1 гонорару в сумі 10000 грн. /а.с. 10/.

У договорі №30/04 про надання правової допомоги від 30.04.2024 сторони узгодили, що розмір гонорару (оплати) всього 10000,00 грн. сплачено в день укладення договору (пункт 3 договору).

За змістом розрахунку витрат за надану професійну правничу допомогу від 01.05.2024 адвокатом надано наступні послуги: 1) первинна консультація клієнта 30.04.2024 (1 год.); 2) ознайомлення з матеріалами справи клієнта (в т.ч. вивчення ноимативно-правової бази, судової практики та ознайомлення з наданими клієнтом документами, роз`яснення шляхів вирішення проблеми). Зустріч з клієнтом 30.04.2024 - 01.05.2024 (2 год.); 3) підготовка позовної заяви 01.05.2024 (3 год); 4) представництво інтересів клієнта в рамках адміністративної справи в Полтавському окружному адміністративному суді з 01.05.2024 (7000 грн. незалежно від кількості годин). Всього під час надання професійної правничої допомоги адвокатом витрачено 6 годин (без врахування судового розгляду справи, так як підлягає оплаті фіксована сума 7000 грн.) Оплаті підлягає сума, яка визначена сторонами при укладенні договору про надання правової допомоги 10000 грн.

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 №280/3242/19.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 у справі №1740/1900/18.

Матеріалами справи підтверджено, що позовна заява складена та підписана як представником позивача адвокатом Шевченко Д.М.

Ця справа відноситься до спав незначної складності, розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Послуги з представництва інтересів клієнта в рамках адміністративної справи в Полтавському окружному адміністративному суді з 01.05.2024, що оцінені в 7000 грн., є завищеними, оскільки крім подачі позову 06.05.2024 через канцелярію суду представником позивача не вчинялося інших дій з представництва інтересів клієнта в межах адміністративної справи в Полтавському окружному адміністративному суді.

Таким чином, сума витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, є завищеною щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи та витрачений адвокатом час.

Отже, дослідивши на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, значенню справи для сторони, а також враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. = (4000 грн./2).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040, ідентифікаційний код 05384695) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 24 квітня 2024 року про складення акту встановлення факту здійснення догляду ОСОБА_1 за батьком ОСОБА_2 .

Зобов`язати виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 квітня 2024 року про складення акту встановлення факту здійснення догляду ОСОБА_1 за батьком ОСОБА_2 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич