Рішення № 120351844, 11.07.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10680/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бойко О.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дії та зобов`язання перерахувати та виплатити грошове забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вирішив адміністративний позов задовольнити частково.

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, ОСОБА_1 , до відповідача, Служби безпеки України, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу; окладу за військовим званням; надбавки за вислугу років військовослужбовцям; надбавки за особливості проходження служби; надбавки за службу в умовах режимних обмежень, доплати військовослужбовцям, які постійно співробітничають з особами на конфіденційній основі; надбавки за безперервний стаж на шифрувальній роботі; надбавки за кваліфікацію; преміювання) з 29.01.2020 по 10.01.2024, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 1 січня 2018 року;

- зобов`язати Службу безпеки України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років військовослужбовцям; надбавку за особливості проходження служби; надбавку за службу в умовах режимних обмежень, доплату військовослужбовцям, які постійно співробітничають з особами на конфіденційній основі; надбавку за безперервний стаж на шифрувальній роботі; надбавку за кваліфікацію; преміювання) з 29.01.2020 по 10.01.2024, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01 січня 2024 року відповідно, та відповідного тарифного коефіцієнту згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2027 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;

- стягнути зі Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.01.2024 по день фактичного розрахунку.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період проходження ним служби з 30.01.2020 по 10.01.2024 нарахування та виплата йому грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавка за вислугу років військовослужбовців), грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток здійснено відповідачем з порушенням законодавства, а саме без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01 січня 2024 року.

Так, позивач звернув увагу, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, а тому з 29.01.2020 (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) положення пункту 4 Постанови № 704 мають застосовуватись в редакції до 24.02.2018, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

Таким чином, на думку позивача, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Крім того, позивач наголосив, що з урахуванням того, що під час проходження ним військової служби в період з 29.01.2020 по 10.01.2024 та при звільненні із неї йому було виплачено грошове забезпечення та інші належні виплати у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством, а тому з відповідача належить стягнути на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 10.01.2024 по день фактичного розрахунку.

(б) Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм правом для подання відзиву на позовну заяву, належним чином та своєчасно повідомлений про розгляд вказаної справи.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

16.04.2024 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

IV. Обставини, встановлені судом

Позивач проходив військову службу у відповідача та відповідно до витягу з наказу Служби безпеки України від 21.12.2023 № 1647-ОС/дск його звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу.

Відповідно до витягу з наказу Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України від 05.01.2024 № 6-ОС/дск позивача виключено зі списків особового складу з 10 січня 2024 року.

На запит позивача від 26.03.2024 про розмір його грошового забезпечення відповідач листом від 02.04.2024 за № 21/3-М-45-П/87 стосовно надання інформації чи змінювався розмір грошового забезпечення позивача з 01.07.2022 повідомив, що на підставі наказів Департаменту військової контррозвідки СБ України від 24.10.2023 № 249-ОС/ДСК та від 09.12.2023 № 297-ОС/ДСК позивачу були змінені розмір надбавки за службу в умовах режимних обмежень та розмір доплати військовослужбовцем оперативних підрозділів, які постійно співробітничають з особами, залученими до участі в оперативно-розшуковій діяльності на конфіденційній основі. Крім того, до листа відповідач додав довідки про основні та додаткові види грошового забезпечення позивача.

V. Джерела права та висновки суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до часткового задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За приписами ч.ч. 2 та 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова № 103), якою п. 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції:

«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, з 24 лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови № 704 не був приведений у відповідність з нормою п. 4 цієї ж постанови.

На підставі пункту 4 Постановою № 704 в редакції Постанови № 103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови № 103, яким, зокрема, були внесені зміни до п. 4 Постанови № 704.

Отже, з 29.01.2020 не підлягають застосуванню зміни до п. 4 Постанови № 704, внесені п. 6 Постанови № 103.

Таким чином, відповідно до п. 4 Постанови № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін п. 6 Постанови № 103, та вимог п. 1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Статтею 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

На підставі частини 3 статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

При цьому відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України, порядок встановлення державних стандартів (п. 3).

Тобто, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів (окладів за військове (спеціальне) звання) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили закону.

В свою чергу, Закони України «Про Державний бюджет на 2021 рік», «Про Державний бюджет на 2022 рік», «Про Державний бюджет на 2023 рік» не містять застережень щодо застосування в 2021, 2022 та 2023 роках, як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року.

Таким чином, до 01 січня 2020 року положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не входили в суперечність з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, враховуючи, що з 01.01.2020 положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить Законам України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Тобто, розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Натомість, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, виплата позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням у спірний період здійснювалась із розрахунку шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови № 704.

Суд звертає увагу, що у постановах від 02.08.2022 по справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 по справі № 500/1813/21, від 10.01.2023 по справі №440/1185/21, від 15.03.2023 по справі № 420/6572/22 Верховний Суд зробив такі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

«(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.».

Відтак, з урахуванням вказаних висновків та, виходячи із заявлених позовних вимог у період 29.01.2020 по 31.12.2020 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з 01.01.2021 по 31.12.2021 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», а з 01.01.2022 по 31.12.2022 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».

Разом з цим, суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 2 Постанови № 481 від 12.05.2023 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704» внесена зміна до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), викладено абзац 1 в такій редакції:

«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, був застосовним до 19.05.2023.

В свою чергу, з 20.05.2023 застосуванню підлягає розрахункова величина 1 762 грн., встановлена пунктом 4 Постанови № 704.

При цьому частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, оскаржені дії відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 01.01.2023 по 10.01.2024 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, а також встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01 січня 2024 року, підлягають частковому задоволенню, а саме за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», оскільки після 20.05.2023 застосуванню підлягає розрахункова величина 1 762 грн., встановлена пунктом 4 Постанови № 704, замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, а також встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01 січня 2024 року.

Щодо перерахунку інших одноразових виплат, а саме: грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, суд враховує наступне.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 16 до Постанови № 704 встановлено розмір надбавки за вислугу років військовослужбовцям у відсотках від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.

Також, Постановою № 704 встановлено для військовослужбовців виплату надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових видів грошового забезпечення та разових виплат, розрахунковою величиною яких є посадовий оклад та оклад за військовим званням.

Зокрема, вказаною постановою встановлено виплату надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцям в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, преміювання військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення, надбавка за кваліфікацію у відсотках посадового окладу, а також разові виплати, допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні, передбачені відповідно статтею 10-1 частиною 1 та статтею 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення.

Відповідно до статті 10-1 пункту 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Таким чином, виплата грошового забезпечення, одноразових виплат грошового забезпечення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Суд встановив, що у період служби з 01.01.2020 по 31.12.2020 позивач отримав від відповідача грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік; у період служби з 01.01.2021 по 31.12.2021 позивач отримав від відповідача грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, у період служби з 01.01.2022 по 31.12.2022 позивач отримав від відповідача грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, що не заперечується сторонами.

В той же час, беручи до уваги невірне обчислення відповідачем грошового забезпечення позивача за 2020-2022 роки з огляду на невикористання прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, що вплинуло на невірний розрахунок грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2022 роки.

Щодо грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, то суд встановив, що відповідно до довідки від 29.03.2024 № 21/2-754 про основні та додаткові види грошового забезпечення позивача за період служби з 01.01.2023 по 31.12.2023, вказані виплати виплачені позивачу у серпні 2023 року, а тому, з урахуванням попередніх висновків суду, після 20.05.2023 застосуванню підлягає розрахункова величина 1 762 грн., встановлена пунктом 4 Постанови № 704, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.

Щодо проведення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, суд виходить з наступного.

Суд встановив, що відповідно до довідки від 29.03.2024 № 21/2-753 про основні та додаткові види грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 10.01.2024, позивачу при виключенні зі списків особового складу 10.01.2024, в тому числі, були виплачені вихідна допомога при звільненні у розмірі 689 593,61 грн. та компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток у розмірі 275 837,44 грн.

За таких обставин, суд не вбачається правових підстав для проведення перерахунку цих виплат з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024, оскільки станом на 10.01.2024 підлягала до застосуванню розрахункова величина в 1 762 грн., встановлена пунктом 4 Постанови № 704, у зв`язку з цим позовні вимоги в цій частині слід залишити без задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.01.2024 по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Аналіз статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, які передбачають обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні, а також те, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, дають підстави для висновку, що в спірних правовідносинах зазначений строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні ще не розпочався, оскільки відсутній факт остаточного розрахунку з позивачем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №120/1407/19-а.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вказаних позовних вимог з огляду на їх передчасність.

VI. Судові витрати

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні докази понесення ним інших судових втрат, жодні судові витрати не належать розподілу та стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 1 січня 2018 року.

3.Зобов`язати Службу безпеки України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року відповідно, та відповідного тарифного коефіцієнту згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2027 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

4.У задоволенні решти вимог відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Служба безпеки України, адреса: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33, код ЄДРПОУ 00034074.

Суддя Оксана БОЙКО