Рішення № 120336198, 09.07.2024, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/998/24

Провадження № 2/615/263/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2024 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 615/998/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

за участю учасників судового процесу:

представника позивача Євтодьєва А.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

14 травня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі по тексту - позивач, ТОВ Фінансова компанія «Еліт Фінанс») звернулось до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 42987,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18 липня 2019 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом прийняття оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Ліміт кредитної лінії в розмірі 200 000, 00 грн, процентна ставка 26% річних, тип процентної ставки фіксований, обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити в розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Акціонерне товариство «Альфа-банк» виконало умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість. 22 лютого 2021 року між Акціонерним товариством «Альфа-банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» укладено договір факторингу № 1, за умовами якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача. 23 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 01-23-02/21, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 18 липня 2019 року.

Згідно з розрахунком заборгованості, за відповідачем станом на 23 лютого 2021 року наявна заборгованість у розмірі 42987,19 грн, що в свою чергу стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

Заяви по суті справи від сторін не надходили.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просить задовольнити. Зазначив, що сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 42987,19 грн, складається з простроченого тіла кредиту у розмірі 36514,33 грн, відсотків за користування кредитом у розмірі 4577,80 грн, неустойки (пені) у розмірі 1200,00 грн, овердрафту у розмірі 695,06 грн.

Відповідач заперечував щодо задоволення позову. Зазначив, що дійсно між ним та Акціонерним товариством «Альфа-Банк» був укладений кредитний договір, на підставі якого йому були надані кредитні кошти, якими він користувався, знімав та повертав. Протягом користування кредитним коштами ним було витрачено приблизно 16000,00 грн або менше, точної суми зазначити не може. Вказав, що при укладенні кредитного договору був укладений договір страхування, за умовами якого був застрахований випадок неможливості сплати заборгованості за кредитним договором, відповідно заборгованість за кредитним договором, яку з нього просять стягнути, повинна бути сплачена саме страхувальником. Також вказав, що матеріали позовної заяви, а також сам кредитний договір не містять доказів можливості відступлення права вимоги позивачу.

Рух справи.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 24 травня 2024 року прийнято позовну до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

18 липня 2019 року Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 підписано оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631211326, за умовами якої ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановлення відновлювальної кредитної лінії (а.с. 5).

Підписана банком та відповідачем оферта містить також підписаний ОСОБА_1 акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Таким чином, між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого, ліміт кредитної лінії встановлений відповідачу у розмірі 200000,00 грн, процента ставка фіксована у розмірі 26 % річних.

Також кредитним договором передбачено умови сплати платежів, а саме обов`язків мінімальний платіж встановлено у розмірі 5 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Платежі з повернення кредиту здійснюються відповідно до договору. Примірний графік та розрахунок сукупної вартості наведено в тарифах, які є невід`ємною частиною договору.

Щомісячно в останній день розрахункового періоду здійснюється договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 , в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами.

Підписанням оферти позивач надав власну згоду банку на передачу до кредитного реєстру Національного банку України інформації у випадках, обсязі, строки та у порядку, передбачених чинним законодавством України, а також своїм окремим підписом також підтвердив, що ознайомлений у письмовій формі зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ; зі змістом довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

В матеріалах справи наявний Паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 5 зворот).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором від 18 липня 2019 року станом на 23 лютого 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 42987,19 грн, яка складається з простроченого тіла кредиту у розмірі 36514,33 грн, відсотків за користування кредитом у розмірі 4577,80 грн, неустойки (пені) у розмірі 1200,00 грн, овердрафту у розмірі 695,06 грн (а.с. 28).

22 лютого 2021 року між Акціонерним товариством «Альфа-банк» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» (Фактор) укладено договір факторингу № 1, за умовами якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до договору (а.с. 8-12).

Відповідно до п. 2.2 договору факторингу право вимоги, що відступається згідно даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно п. 2.3 договору факторингу право вимоги вважається відступленим Фактору з моменту підписання цього договору. В день підписання цього договору сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників.

Підпунктом 2.3.1 договору факторингу передбачено, що Клієнт зобов`язаний в день підписання цього договору додатково підготувати та передати Факору в електронній формі, електронною поштою або кур`єрською доставкою на електронному носієві реєстр боржників, з усіма заповненими даними боржників.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору факторингу, права вимоги за цим договором сторони оцінюють у 243430993,52 грн. Фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 14235001,00 грн, шляхом перерахування на рахунок клієнта.

Відповідно до акта приймання-передачі реєстру боржників від 22 лютого 2021 року до договору факторингу № 1 від 22 лютого 2021 року, у відповідності та на виконання договору факторингу № 1 від 22 лютого 2021 року клієнт передав, а фактор отримав право вимоги, детальний опис складових якого наведений в додатку № 1-1 до договору (а.с. 23).

Згідно платіжного доручення № 35 від 23 лютого 2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» перерахувало Акціонерному товариству «Альфа-Банк» 14235001,00 грн (призначення платежу: за право вимоги згідно договору факторингу № 1 від 22 лютого 2022 року) (а.с. 24).

Відповідно до додатку № 1-1 до договору факторингу № 1 від 22 лютого 2021 року клієнт передав фактору в тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 18 лютого 2019 року на загальну суму 42987,19 грн, з яких сума основної заборгованості у розмірі 37209,39 грн, пеня/штраф/неустойка у розмірі 5777,80 грн (а.с. 18-19).

Як зазначено у даному додатку № 1-1, сума заборгованості розрахована на дату укладення договору факторингу.

23 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 01-23-02/21, за умовами якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до договору (а.с. 13-17).

Відповідно до п. 2.2 договору факторингу право вимоги, що відступається згідно даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно п. 2.3 договору факторингу право вимоги вважається відступленим Фактору з моменту підписання цього договору. В день підписання цього договору сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників.

Підпунктом 2.3.1 договору факторингу передбачено, що Клієнт зобов`язаний в день підписання цього договору додатково підготувати та передати Факору в електронній формі, електронною поштою або кур`єрською доставкою на електронному носієві реєстр боржників, з усіма заповненими даними боржників.

Відповідно до п. 2.4 договору факторингу, з моменту переходу до Фактора права вимоги, відповідно до п. 2.3 цього договору, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованості за основними договорами, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правом вимоги Фактору переходять всі інші пов`язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент передачі цих прав, зокрема, право на звернення до суду, право на всі суми, які фактор одержить від боржників на виконання його вимог, та інші, з врахуванням обмежень встановлених цим договором.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору факторингу, права вимоги за цим договором сторони оцінюють у 243430993,52 грн. Фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 14235001,00 грн, шляхом перерахування на рахунок клієнта.

Згідно копії акта приймання-передачі реєстру боржників від 23 лютого 2021 року до договору факторингу № 01-23-02/21 від 23 лютого 2021 року, у відповідності та на виконання договору факторингу № 01-23-02/21 від 23 лютого 2021 року клієнт передав, а фактор отримав право вимоги, детальний опис складових якого наведений в додатку № 1-1 до договору (а.с. 61).

Також матеріали справи містять платіжне доручення № 129 від 23 лютого 2021 року, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» 13235000,00 грн (призначення платежу: за право вимоги згідно договору факторингу № 01-23-02/21 від 23 лютого 2021 року) (а.с. 67).

Відповідно до додатку № 1-1 до договору факторингу № 01-23-02/21 від 23 лютого 2021 року клієнт передав фактору в тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 18 лютого 2019 року на загальну суму 42987,19 грн, з яких сума основної заборгованості у розмірі 37209,39 грн, пеня/штраф/неустойка у розмірі 5777,80 грн (а.с. 68-70).

Як зазначено у даному додатку № 1-1, сума заборгованості розрахована на дату укладення договору факторингу.

Матеріали справи також містять виписку за договором № 631211326 по рахунку № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , фінансові операції по якій проводились за період з 18 липня 2019 року (встановлення кредитного ліміту та перше використання відповідачем кредитних коштів) по 22 лютого 2021 року (згортання активу у зв`язку з продажем згідно договору факторингу), яка містить повну інформацію про рух коштів на рахунку, відображення операцій, суму надходжень (а.с. 25-27).

Як зазначив представник позивача у судовому засіданні, дана виписка є повною та відображає усі операції за кредитним договором.

Згідно вказаної виписки, за вказаний період відповідачем було витрачено суму у розмірі 20619,66 грн на покупки, перекази з картки на картку та зняття готівки в банкоматі.

Також, відповідно до вказаної виписки за кредитним договором нараховано та списано процентів за користування кредитом у розмірі 6431,79 грн.

Сума надходжень за вказаний період становить 5350,00 грн, які, як зазначив у судовому засіданні представник позивача, були спрямовані на погашення відсотків за користування кредитом.

Крім того, із вказаної виписки вбачається, що за вказаний період нараховувались та списувались суми за розрахункове-касове обслуговування основної картки, щомісячна комісія за страховий пакет від нещасного випадку, проценти за овердрафтом.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 Цивільного кодексу України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умовине виконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц.

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлені судовим розглядом обставини свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором, укладеним між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 від 18 липня 2019 року.

Як вже було встановлено, умовами кредитного договору, укладеного між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 передбачено, що відповідачу наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 200000,00 грн, із сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 26 % річних.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 42987,19 грн, яка складається з простроченого тіла кредиту у розмірі 36514,33 грн, відсотків за користування кредитом у розмірі 4577,80 грн, неустойки (пені) у розмірі 1200,00 грн, овердрафту у розмірі 695,06 грн.

Право вимоги на суму заборгованості у розмірі 42987,19 грн було передана від Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Форт», а від останнього до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс».

З матеріалів справи вбачається, що новими кредиторами будь-яких нарахувань за вказаним кредитним договором не здійснювалось.

Розрахунок вказаної заборгованості підтверджується наданим розрахунком заборгованості, який підписаний від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Еліт Фінанс».

При цьому, суд не може погодить з даним розрахунком, з тих підстав, що Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Форт», а у подальшому Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» згідно договорів факторингу передані в тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 18 лютого 2019 року на загальну суму 42987,19 грн, з яких сума основної заборгованості у розмірі 37209,39 грн, пеня/штраф/неустойка у розмірі 5777,80 грн (а.с. 18-20, 68-70).

Посилання представника позивача на те, що розрахунок заборгованості зроблений саме Акціонерним товариством «Альфа Банк», при цьому підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», оскільки банк на даний час не має повноважень підписувати такий розрахунок, не підтверджені жодними доказами.

Як вже зазначалось, згідно виписки за договором № 631211326 по рахунку № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , фінансові операції по якій проводились за період з 18 липня 2019 року (встановлення кредитного ліміту та перше використання відповідачем кредитних коштів) по 22 лютого 2021 року (згортання активу у зв`язку з продажем згідно договору факторингу), за вказаний період відповідачем було витрачено суму у розмірі 20619,66 грн на покупки, перекази з картки на картку та зняття готівки в банкоматі (а.с. 25-27).

Також, відповідно до вказаної виписки за кредитним договором нараховано та списано процентів за користування кредитом у розмірі 6431,79 грн.

Сума надходжень за вказаний період становить 5350,00 грн, які, як зазначив у судовому засіданні представник позивача, були спрямовані на погашення відсотків за користування кредитом.

Укладений між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 кредитний договір не містить черговості погашення заборгованості за кредитним договором.

Згідно статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Крім того, із вказаної виписки вбачається, що за вказаний період нараховувались та списувались суми за розрахункове-касове обслуговування основної картки, щомісячна комісія за страховий пакет від нещасного випадку, проценти за овердрафтом.

З приводу наявності заборгованості за пенею/штрафом/неустойкою, яка зазначена у додатку № 1-1 до договору факторингу № 01-23-02/21 від 23 лютого 2021 року у розмірі 5777,80 грн (а.с. 68-70), суд зазначає наступне.

Так, як вже зазначалось, укладений кредитний договір містить відомості лише щодо суми кредиту, яка була надана відповідачу та розміру відсотків.

Про наявність неустойки, матеріали справи містять лише один доказ підписаний банком та відповідачем паспорт споживчого кредиту, де вказаний розмір штрафу за кожне прострочене сплату платежу від 1 до 4 днів 100 грн, більше 5 днів 300 грн (а.с. 5 зворот).

Однак, цей доказ не є належний для підтвердження фактичного укладення договору кредиту на цих умовах про неустойку, оскільки він має інформативний характер відповідно до норм Закону України № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі Закон України № 1734-VIII).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) було висловлено релевантний правовий висновок, який відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає до застосуванню у даній справі про те, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для нього особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2022 року в справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Доводи відповідача про те, що при укладенні кредитного договору був укладений договір страхування, за умовами якого був застрахований випадок неможливості сплати заборгованості за кредитним договором та відповідно заборгованість за кредитним договором, яку з нього просять стягнути, повинна бути сплачена саме страхувальником є необґрунтованими, оскільки доказів на укладання договору страхування саме вказаного випадку суду не надано.

Більш того, згідно виписки по рахунку з рахунку відповідача списувалась щомісячна комісія за страховий пакет саме від нещасного випадку.

З огляду на встановлені судовим розглядом обставини, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню тіло кредиту у розмірі 20 619,66 грн, а в задоволенні іншої частини позову необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При зверненні до суду з цим позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» сплачено 3028,00 грн судового збору за подання позову, що підтверджується платіжною інструкцією № 2286 від 08 травня 2024 року.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А саме у розмірі 1452,44 грн (3028 / 42987,19 х 20619,66 = 1452,44).

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7100,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір про надання правничої допомоги № 05-10/23 від 05 жовтня 2023 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 07 березня 2024 року, копію платіжної інструкції № 1141 від 07 березня 2024 року про сплату 7100,00 грн згідно договору № 05-10/23.

Відповідач будь-яких клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу або незгоди з розміром таких витрат не надав.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3405,66 грн (7 100/42 987,19х20619,66=3405,66).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 133, 137, 141, 259, 264-265, 268, 273, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 18 липня 2019 року у розмірі 20619 (двадцять тисяч шістсот дев`ятнадцять) грн 66 коп.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 452 (одна тисяча чотириста п`ятдесят дві) грн 44 коп, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 66 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом`янська, 2, код ЄДРПОУ: 40340222.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 12 липня 2024 року.

Суддя А.О. Логвінов