Рішення № 120335366, 12.07.2024, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/4585/23

Провадження № 2/466/337/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2024 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Донченка Ю.В.,

секретаря Сирватка Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Міхнов Олег Володимирович, про розірвання договору довічного утримання,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_3 ,-

в с т а н о в и в :

04 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м.Львова з позовом до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Міхнов Олег Володимирович, в якому позивач просить розірвати договір довічного утримання, укладений 05 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , засвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Міхновим Олегом Володимировичем, та зареєстрований у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Повернути у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 та зняти заборону відчуження з квартири АДРЕСА_1 від 05.08.2014 року, зареєстровану приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Міхновим Олегом Володимировичем в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що відповідач за договором довічного утримання належним чином не виконує свої зобов`язання, зокрема такий спочатку цікавився нею, але через деякий час замість нього до неї почали приходити інші сторонні люди, які говорили їй, що відповідач зайнятий, а згодом повідомили, що останній взагалі проживає за межами України. Вона неодноразово хворіла та потребувала допомоги, вимушена була просити знайомих їй людей допомогти їй, часто не вистачало коштів на проживання та лікування, натомість відповідач фінансово не допомагає їй та припинив цікавитися нею особисто.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2023 вищезазначену справу передано до розгляду судді Донченку Ю.В.

01 червня 2023 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Львова відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за поданою позовною заявою.

11 липня 2023 року на адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач звернув увагу суду на те, що факти, викладені в позовній заяві, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства. Як повідомив відповідач, останній в повній мірі виконував умови договору довічного утримання, в грудні 2022 року за попередньої домовленості та погодженням з позивачем в усній формі було домовлено, що на тимчасовій основі виконувати умови договору деякий час буде прийомна дочка ОСОБА_4 , на що позивач не мала жодних заперечень. ОСОБА_4 в повній мірі виконувала всі умови договору довічного утримання, допомагала позивачу, дбала про неї, надавала кошти, однак з незрозумілих причин з травня 2023 року ОСОБА_1 почала відмовлятися від допомоги, тим самим створила перешкоди у належному виконанні договору довічного утримання.

У своїй відповіді на відзив позивач вказала на голослівність та надуманість тверджень відповідача, адже умови п.8 Договору не виконуються, у неї нема рахунку у банку, окрім пенсійного. Поза тим, відповідачем долучено фото, яких невідома давність та копії квитанцій (оплата комунальних послуг), що жодним чином не підтверджують факту належного утримання позивача. Жодних домовленостей про зміну доглядальника не було, поряд з тим якщо відповідач з особистих причин мав намір змінити чи доповнити умови договору, то мав можливість скористатись положенням п.14 Договору.

17 серпня 2023 року ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова закрито підготовче провадження у вказаній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

24 серпня 2023 року на адресу суду надійшли заперечення на відзив.

Позивач в судовому засіданні повністю підтримала свої позовні вимоги та на спростування доводів сторони відповідача щодо відсутності волі на подачу позову підтвердила добровільність звернення з таким позовом та просила позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, на адресу суду неодноразово подавав заяву про відкладення розгляду справи, що свідчить про системну неявку та затягування розгляду вищевказаної справи.

Заслухавши думку позивача, її представника, показання свідків, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлений позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (стаття 744 ЦК України).

Аналіз статті 744 ЦК України свідчить, що законодавець, передбачивши можливість визначення в договорі обов`язків як з утримання, так і догляду, розмежував указані поняття. Так, утримання характерне для зобов`язань майнового характеру, в той час як догляд, з-поміж іншого, може полягати в конкретних діях, турботі та опікуванні набувача над відчужувачем у силу його похилого віку та потребі в сторонній допомозі.

Зі системного аналізу статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини (пункт 1 частини першої статті 755 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов`язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій.

Положення частини першої статті 755 ЦК України не містить визначення неналежного виконання набувачем обов`язків за договором довічного утримання, а тому, вирішуючи зазначене питання, суд має враховувати конкретні обставини справи, а також умови договору довічного утримання та положення статті 651 ЦК України, якою визначені загальні підстави для зміни або розірвання договору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року в справі № 759/501/17 (провадження N 61-14554св18) зроблено висновок, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов`язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій.

При цьому, обов`язок з доведення факту належного виконання умов договору довічного утримання, у відповідності до ч. 3 ст. 12. ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України, покладається саме на відповідача, який надає це утримання.

Частина друга статті 651 ЦК України визначає, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотними є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 509/513/16-ц (провадження № 61-6725св18).

З огляду на наведене, для розірвання вказаного договору з наведених підстав є достатнім встановлення факту неналежного виконання набувачем умов договору.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Водночас належним виконанням зобов`язання слід вважати тоді, коли відповідач виконує всі взяті на себе обов`язки за договором.

Як встановлено судом, 05 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання, який засвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Міхновим Олегом Володимировичем та зареєстрований в реєстрі за №2171. Згідно з укладеним договором відповідач ОСОБА_2 зобов`язався здійснювати довічне утримання та догляд за позивачем ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 на підставі пункту 1 договору передала у власність відповідачу квартиру АДРЕСА_1 . Вказана квартира складається з однієї житлової кімнати та кухні, комора в підвалі, площею 1,6 кв.м. Житлова площа квартири становить 12,3 кв.м., а загальна - 22,2 кв.м.

Відповідно до п.7 Договору довічне забезпечення визначається у вигляді: у разі смерті відчужувача ( ОСОБА_1 ) зобов`язанням поховання останньої; забезпеченням її житлом шляхом збереження права безоплатного пожиттєвого проживання у відчужуваній квартирі; забезпеченням щоденним 3-ох разовим калорійним харчуванням (сніданок, обід і вечеря) за його бажанням; забезпеченням придатним для носіння одягом та взуттям; здійсненням догляду та необхідної допомоги; наданням побутових послуг (прання постільної білизни, послуги перукарні тощо); забезпеченням згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами незалежно від їх вартості.

В силу п.8 вказаного Договору грошова оцінка зазначених в цьому договорі видів матеріального забезпечення на місяць за згодою сторін визначається у розмірі 1260 грн. У відповідності до ст.751 ЦК України ця оцінка підлягає індексації у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до п.14 Договору за згодою сторін зміни та доповнення до договору вносяться шляхом укладення додаткового договору, посвідченого нотаріально.

За доводами сторони позивача, відповідач після укладення договору не забезпечував позивача вказаним в повному обсязі, тобто не виконував умови укладеного договору.

Відповідно до п. 10 Договору цей договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача.

У судовому засіданні свідки зі сторони позивача підтвердили обставини невиконання ОСОБА_2 договору довічного утримання.

Зокрема, свідок ОСОБА_5 , яка знайома з позивачкою з 2009 року, повідомила суду, що допомагає позивачці, неодноразово перебувала за її місцем проживання, їй заочно відома ОСОБА_6 , яка приходила до ОСОБА_1 лише раз, натомість відповідача у позивача не бачила.

Свідок ОСОБА_7 , яка знайома з позивачкою 15 років, є її сусідкою та спілкується з нею кожен день, суду повідомила, що жодного разу не бачила відповідача чи інших осіб від його імені, які б виконували зобов`язання за вказаним договором довічного утримання.

Свідок ОСОБА_8 , яка спілкується з позивачкою раз на тиждень та допомагає їй продуктами, повідомила, що відповідач не дотримується своїх обов`язків по догляду за ОСОБА_1 , жодного разу вона його не бачила, при цьому позивачка не відмовлялася від допомоги ОСОБА_9 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомила, що знає позивачку від народження, адже остання є сусідкою й знайомою батьків, та додатково зазначила, що умови проживання позивача жахливі, така не отримує жодної допомоги від відповідача, який за умовами договору брав на себе зобов`язання по догляду за ОСОБА_1 . ОСОБА_11 та ОСОБА_12 їй невідомі та таких вона жодного разу не бачила.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 28 лютого 2024 року було задоволено клопотання представника відповідача адвоката Бабіча С.А. та постановлено викликати в судове засідання для допиту в якості свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_4 .

Свідки сторони відповідача, незважаючи на неодноразові виклики суду, у судові засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки представником відповідача за період з 28.02.2024 року не забезпечено явку свідків у судове засідання, останні повідомлялись про необхідність явки до суду, суд, враховуючи положення ст.224 ЦПК України та тривалість розгляду даної справи, а також те, що у матеріалах справи достатньо даних для прийняття законного та обґрунтованого рішення, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, ухвалив продовжити розгляд справи за відсутності вказаних свідків та прийняти рішення на основі наявних у ній доказів.

Згідно з довідкою, виданою провідним економістом Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_14 , ОСОБА_1 має картковий пенсійний рахунок IBAN НОМЕР_1 , відкритий в ТВБВ №10013/0326 філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк», інших рахунків не має.

Протягом часу з 05.08.2014 по 22.08.2023 на рахунок ОСОБА_1 окрім надходжень, пов`язаних із виплатою пенсії та субсидій, кошти від ОСОБА_2 не надходили, що стверджується випискою про рух коштів по рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , наданою АТ «Державний ощадний банк України» на виконання ухвали суду від 28 лютого 2024 року.

Водночас, згідно з даними виписки по картковому рахунку у період з 08.08.2020 по 26.08.2023 на картковий рахунок ОСОБА_1 надходило безготівкове нарахування на рахунок пенсії та субсидії, за винятком: 17.08.2022 зарахування переказу на рахунок CH Payment UKR DN-SK P24 CR MD НОМЕР_2 у сумі 2000 грн., 11.10.2022 - зарахування переказу на рахунок CH Payment UKR DN-SK P24 CR MD НОМЕР_3 у сумі 500 грн. зарахування переказу на рахунок CH Payment UKR DNIPRO P24 CR MD НОМЕР_4 у сумі 1000 грн., 27.05.2023 року зарахування переказу на рахунок CH Payment UKR KYIV Perekazvid NATALIYA Y. 989695 30010001 у сумі 500 грн., 17.06.2023 - зарахування переказу на рахунок CH Payment UKR KYIV Perekazvid NATALIYA Y. 989700 30010001 у сумі 500 грн., 06.07.2023 - зарахування переказу на рахунок CH Payment UKR DNIPRO P24 CR MD НОМЕР_5 у сумі 700 грн., 19.08.2023 - зарахування переказу на рахунок CH Payment UKR KYIV Perekazvid NATALIYA Y. 989712 30010001 у сумі 500 грн. та 26.08.2023 - зарахування переказу на рахунок CH Payment UKR DNIPRO P24 CR MD НОМЕР_6 у сумі 500 грн.

Як вбачається з даних наведеної виписки, на рахунок ОСОБА_1 надходили грошові кошти ОСОБА_12 , однак такі надходження носять несистематичний (щомісячний) характер, у розмірі, значно меншому, аніж передбаченому умовами договору, більшість з яких припадає на період, коли цивільний позов ОСОБА_1 надійшов на адресу районного суду, що не може свідчити про належне виконання відповідачем умов договору.

Надані стороною відповідача копії квитанцій щодо оплати комунальних послуг та спільні з позивачкою фотографії, невідомої давності жодним чином не підтверджують факту належного утримання й догляду позивача.

З огляду на наведене, під час розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання ним умов договору довічного утримання, при цьому, ураховуючи предмет позову, саме на відповідача покладається обов`язок щодо доведення обставин, які б свідчили про належне виконання ним прийнятих за договором обов`язків.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 , виходячи з п. 7 договору довічного утримання, забезпечував ОСОБА_1 , яка є особою похилого віку та потребує сторонньої допомоги, харчуванням, ліками, одягом, доглядом та необхідною допомогою, матеріальним забезпеченням, передбачених умовами договору.

Таким чином, тривалий час умови зобов`язання за договором в частині надання харчування, ліків, побутових послуг та особистого догляду з боку відповідача не виконуються.

При цьому, відповідачем не надано жодного допустимого та належного доказу щодо підтвердження факту усної домовленості про виконання зобов`язання іншою особою, зокрема ОСОБА_4 , жодним із досліджених судом доказом не підтверджується факт надання догляду та утримання ОСОБА_1 вказаною особою, а тому доводи в цій частині не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення до справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Урахувавши зміст договору довічного утримання, визначені договором обов`язки набувача, суть спору між сторонами, суд на основі повно та всебічно досліджених доказів, оцінивши їх належність, достатність, достовірність та логічний взаємозв`язок, прийнявши до уваги норми чинного законодавства та його правозастосування до фактичних обставин справи, дійшов висновку, що вимоги позивача про розірвання договору довічного утримання знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, є доведеними, обґрунтованими, та такими, що мають бути задоволені в судовому порядку.

Відповідно до статті 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах буде визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 внаслідок розірвання договору довічного утримання від 05 серпня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що слугував підставою для набуття відповідачем права власності на цей об`єкт нерухомого майна.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, відповідно до положень ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1073,60 грн., сплачений позивачем при зверненні з цим позовом до суду, що підтверджується платіжним документом, долученим до матеріалів цивільної справи.

Керуючись ст. ст. 509, 626, 628, 651, 744, 746, 755, 756 ЦК України, ст. ст. 12, 13,82, 83, 263, 264, 265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Міхнов Олег Володимирович, про розірвання договору довічного утримання - задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання /догляду/, укладений ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , посвідчений 05.08.2014 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Міхновим Олегом Володимировичем, зареєстрований в реєстрі за №2171.

Застосувати наслідки розірвання договору довічного утримання, повернувши ОСОБА_1 квартиру, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , скасувавши державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно за ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Скасувати обтяження на нерухоме майно, зареєстроване в реєстрі за №2172- заборону на відчуження зазначеної в договорі довічного утримання квартири, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що було накладене 05.08.2014 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Міхновим О. В., на підставі договору довічного утримання від 05.08.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 (шістдесят) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

Повний текст рішення виготовлено 12.07.2024 року.

Суддя Ю. В. Донченко