Ухвала суду № 120335210, 12.07.2024, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/9152/23

Провадження № 4-с/442/15/2024

УХВАЛА

іменем України

12 липня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Нагірної О.Б.,

з участю секретаря судовго засідання Томан Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дрогобичі скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича,-

встановив :

Скаржниця, в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулася до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича, в якій просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 75307060 від 14.06.2024.

В обґрунтування скарги посилається на те, що дане провадження відкрите в порушення підвідомчості у м. Львові, а не в м. Дрогобичі відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто «виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю». Зазначає, що проживає у м. Дрогобичі, а не у Львові та до Львівської підвідомчості не належить, відповідно позивач помилково звернувся до виконавчого округу Львівської області, а не до Дрогобицької виконавчої служби Львівської області.

На даний час 19.06.2024 справа перебуває в Касаційному провадженні у Верховному Суді - справа № 442/9152/23 провадження № 61-7403ск24 від 17.05.2024 року, а тому вважає, що рішення не набрало законної сили.

Разом з тим, зазначає, що з позовом до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області звернулася юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про стягнення заборгованості, тому їй не зрозуміло чому стягувачем виступає юридична особа, яка жодних претензій до неї не мала та не має, а саме - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» код ЄДРПОУ 40121452.

Ухвалою від 25.06.2024 скаргу прийнято до розгляду та призначено її розгляд.

В судове засідання сторони не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час, дату та місце розгляду скарги.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, приходить до наступного.

Нормами ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За містом ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

З матеріалів справи вбачається, що скаржниця отримала оскаржувану постанову 18.06.2024. Скаргу подано до суду 18.06.2024. Отже, така подана у строк, визначений ст. 449 ЦПК України.

Зі змісту скарги та заявлених вимог вбачається, що скаржник вважає неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 75307060 від 14.06.2024, а тому просить скасувати таку з тих підстав, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» код ЄДРПОУ 40121452 є неналежним стягувачем, яким пред`явлено виконавчий документ не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Крім того, рішення суду № 442/9152/23 не набрало законної сили, оскільки на даний час перебуває в провадженні Верховного Суду.

Таке не відповідає фактичним обставинам справи та не узгоджуються з приписами законодавства про виконавче провадження з огляду на таке.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що на примусовому виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича перебуває виконавче провадження № 75307060 з примусового виконання виконавчого листа № 442/9152/23, виданого 15.05.2024 Дрогобицьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України заборгованості за спожитий газ в розмірі 13527,18 грн та судовий збір в розмірі 2684 грн.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців.

За змістом ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Як вбачається з матеріалів справи № 442/9152/23, Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 22.01.2024 було ухвалено рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України заборгованості за спожитий газ в розмірі 13527,18 грн та судовий збір в розмірі 2684 грн.

За наслідками апеляційного перегляду постановою Львівського апеляційного суду від 25.03.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та ухвалено повернути скаржнику.

Отже, у відповідності до ст. 273 ЦПК України рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.01.2024 у справі № 442/9152/23 набрало законної сили 25.03.2024.

За заявою позивача у вказаній справі Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 15.05.2024 було видано виконавчий лист.

В подальшому приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Зореною Петром Івановичем було відкрито виконавче провадження № 75307060 з примусового виконання виконавчого листа № 442/9152/23, виданого 15.05.2024 Дрогобицьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України заборгованості за спожитий газ в розмірі 13527,18 грн та судовий збір в розмірі 2684 грн.

Порядок здійснення виконавчого провадження закріплений у розділі ІV ЗУ „Про виконавче провадження.

Так відповідно до ст. 24 вказаного Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відтак з наведеного вбачається, що доводи скаржника є необґрунтованими, внаслідок чого суд не вбачає підстав для задоволення скарги.

Судовому захисту підлягає порушене, невизнане або оспорювань право, свобода чи інтерес.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої службі приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Обов`язковою підставою звернення до суду є порушення прав і свобод сторони виконавчого провадження, в даному випадку боржника. Боржник повинен довести яким чином його права порушено з огляду на те, що рішенням суду саме з нього стягнуто борг.

Попри те, скаржником не доведено належними, допустимими та достовірними доказами порушення його прав.

Крім цього, Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia ( серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 ст. 6 Конвенції. Також, ЄСПЛ повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України", nо. 15729/07, від 05.07.2012).

З огляду на наведене, обов`язковості судового рішення визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»). А тому, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені в постанові від 28.05.2019 у справі № 905/2458/16.

Згідно ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність та не обґрунтованість вимог скаржника, а тому такі не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.10,11,447-451 ЦПК України,ЗУ «Про виконавче провадження», суд

постановив:

в скарзі ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду Львівської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник, якому повна ухвала не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з часу вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Нагірна О.Б.