Рішення № 120329272, 03.07.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/4216/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКлопота С.Л.,

за участю секретаряШевченко А.В.,

представника відповідача Стеценко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не зарахування вислуги років за час проходження служби ОСОБА_1 в підрозділах Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області з 15.08.1999 року до 14.07.2005 року до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років, а також для нарахування додаткової оплачуваної відпустки.

2. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_1 вислугу років за час проходження ним служби в підрозділах Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області з 15.08.1999 року до 14.07.2005 року до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років а також для нарахування додаткової оплачуваної відпустки.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що не зарахування Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області вислуги років за час проходження служби ОСОБА_1 в підрозділах Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області з 15.08.1999 року до 14.07.2005 року до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років, а також для нарахування додаткової оплачуваної відпустки, є протиправним та порушує його права і соціальні гарантії.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач), у період з 15.08.1999 року по 06.07.2002 року проходив навчання в Чернігівському юридичному училищі Державного департаменту України з питань виконання покарань (курсант), у подальшому Позивач проходив службу у підрозділах Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області на різних (атестованих) посадах.

20.07.2005 року Позивача було звільнено з органів кримінальної виконавчої системи за ст. 64 «ж» (за власним бажанням) «Положення про проходження служби рядового і начальницького складу ОВС України» у спеціальному званні «старший лейтенант внутрішньої служби» з 14.07.2005 року.

Після звільнення з органів кримінальної виконавчої системи Позивач з 01.12.2005 року продовжив проходження служби в органах внутрішніх справ, а саме у підрозділах УМВС України в Чернігівській області. Відповідно до інформації, зазначеної у копії послужного списку, Позивача до проходження служби в ОВС у період з 15.08.1999 року по 06.07.2002 року (2 роки, 10 місяців, 22 дні) він проходив навчання у Чернігівському юридичному училищі Державного департаменту України з питань виконання покарань (який відповідно до п. 2 Постанови КМУ №393 зараховується до вислуги років для призначення пенсії).

Після навчання Позивач проходив службу у підрозділах УДДУПВП в Чернігівській області з 06.08.2002 року по 14.07.2005 року (02 роки, 11 місяців, 8 днів), який відповідно до підпункту «г» пункту 3 Постанови КМУ №393 має зараховуватися на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за сорок днів. Згідно наказу від 30.08.2004 року Позивачу було присвоєне спеціальне звання «старший лейтенант внутрішньої служби».

Тобто, на дату звільнення з органів кримінально-виконавчої системи 20.07.2005 року згідно з наказу Позивачу вже було зараховано вислугу років 05 роки 10 місяців 29 днів.

Згідно інформації на аркуші 3 послужного списку Позивача (вже під час проходження служби в УМВС України в Чернігівській області) «Станом на 01.01.2006 року вислуга років, яка підлягає заліку для виплати процентної надбавки становить 05 років 11 місяців 29 днів».

Тобто станом на 01.01.2006 року, до вислуги років позивача, вже було зараховано час навчання у Чернігівському юридичному училищі Державного департаменту України з питань виконання покарань та час проходження служби у підрозділах Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області.

В органах внутрішніх справ Позивач проходив службу з 01 грудня 2005 року по 06.11.2015 року та був звільнений на підставі ст. 64 «з» (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) «Положення про проходження служби рядового і начальницького складу ОВС України» у спеціальному званні «підполковник міліції».

З 07.11.2015 року Позивач продовжив проходження служби в підрозділах ГУНП в Чернігівській області, у порядку атестації Позивачу було присвоєне спеціальне звання «підполковник поліції».

З 03.12.2020 року і до теперішнього часу Позивач проходить службу на посаді заступника начальника ізолятора тимчасового начальника тримання №1 ГУНП в Чернігівській області.

У лютому 2024 року Позивач дізнався, що для встановлення надбавки за вислугу років, а також для нарахування додаткової оплачуваної відпустки йому може не враховуватися час навчання в Чернігівському юридичному училищі Державного департаменту України з питань виконання покарань, а також час проходження ним служби у підрозділах Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області.

Позивач звернувся до Відповідача із заявою з проханням зарахувати до стажу служби період навчання у закладах вищої освіти та проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби та повідомити чи буде проведене вказане зарахування, якщо ні - повідомити конкретні правові підстави.

Листом від 29.02.2024 року №11-74/124/05/20-2024 повідомлено, що станом на 07.11.2015 року вислуга років Прозивана для виплати надбавки за стаж служби в поліції та для надання додаткової оплачуваної відпустки обраховано в кількості 09 років 11 місяців 05 днів. При цьому, до стажу служби в поліції було зараховано період проходження служби в ОВС (міліції) з 01 грудня 2005 року по 06.11.2015 року, а також період служби в поліції з 07.11.2015 року по теперішній час.

Водночас, Відповідачем повідомлено, що ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію» визначено виключний перелік періодів служби, які зараховуються до стажу служби в поліції, Державний департамент України з питань виконання покарань відсутній у переліку відомств, служба в яких дає право на включення відповідного періоду до стажу служби в поліції. Враховуючи вищевикладене, Відповідач не має правових підстав змінити наказ ГУНП в Чернігівській області, яким встановлено стаж служби в поліції на встановлення надбавки за вислугу років та для надання додаткової оплачуваної відпустки в кількості 09 років 11 місяців 05 днів. Однак, враховуючи, що період навчання в Чернігівському юридичному училищі Державного департаменту України з питань виконання покарань та період проходження служби у підрозділах УДДУПВП в Чернігівській області (05 років 11 місяців 29 днів) вже були враховані до стажу служби для встановлення надбавки за вислугу років Позивачу, вважаємо, що вказані періоди мають бути враховані до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років, а також для нарахування додаткової оплачуваної відпустки.

Вважаючи таку відмову Відповідача неправомірною, Позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Приписами статті 78 Закону № 5 80-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Частиною другою статті 78 Закону № 5 80-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:

1)служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2)військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3)служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4)час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5)час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6)дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Отже, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а також служба в самій поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 №1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально- виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

При цьому, частина п`ята статті 23 Закону України від 23.06.2005 № 2713-IV «Про державну кримінально-виконавчу службу України» передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

У попередніх редакціях частиною п`ятою статті 23 цього ж Закону було передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.

Системний аналіз вище наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.

Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.

Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Таким чином, на позивача, як і на інших працівників кримінально- виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу»), під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.

Тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.

Отже, наведені норми чинного законодавства встановлюють, що служба в органах внутрішніх справ (в подальшому - в поліції) є аналогічною службі персоналу органів і установ виконання покарань.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді матеріалів справи № 160/11127/20 у своїй постанові від 20.10.2022 року дійшов висновку що суд першої інстанції ухвалив законне рішення, визнав протиправною бездіяльність щодо не зарахування до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі та зобов`язав відповідача врахувати стаж служби позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року в справі №826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновків про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно- розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.

За таких підстав суд дійшов переконання, що бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не зарахування вислуги років за час проходження служби ОСОБА_1 в підрозділах Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області з 15.08.1999 до 14.07.2005 до стажу служби в поліції, є протиправною.

Відтак слід зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області зарахувати час проходження служби ОСОБА_1 в підрозділах Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області з 15.08.1999 до 14.07.2005 до стажу служби в Національній поліції України.

Щодо вимоги зобов`язання Відповідач вчинити такі дії для встановлення Позивачу надбавки за вислугу років, а також для нарахування додаткової оплачуваної відпустки, суд зазначає наступне.

Встановлення Позивачу надбавки за вислугу років, а також нарахування додаткової оплачуваної відпустки, відноситься до дискриційних повноважень Відповідача і задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (пр-т Перемоги, 74, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо незарахування вислуги років за час проходження служби ОСОБА_1 в підрозділах Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області з 15.08.1999 до 14.07.2005 до стажу служби в поліції.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області зарахувати час проходження служби ОСОБА_1 в підрозділах Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області з 15.08.1999 до 14.07.2005 до стажу служби в Національній поліції України.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 610,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 11 липня 2024 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ