Рішення № 120319632, 09.07.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 рокуСправа №160/7825/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 046350015548 від 14.03.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком періоди роботи відповідно до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 в КСП «КОЛОС» (колгосп ім. ХХІ З`ЇЗДУ КПРС с. Шандрівка Юр`ївського району Дніпропетровської області перейменовано в колгосп «КОЛОС» 26.08.1992, колгосп «КОЛОС» с. Шандрівка Юр`ївського району Дніпропетровської області реформовано в КСП «КОЛОС» с. Шандрівка Юр`ївського району Дніпропетровської області 13.07.1997) з 01.09.1984 по 25.06.2000, та з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні, повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 06.03.2024 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії, до якої додала всі необхідні документи. Однак, рішенням №046350015548 від 14.03.2024 відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. В обґрунтування відмови відповідач зазначив, що необхідний страховий стаж для призначення позивачці пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV складає 31 рік, натомість страховий стаж, зарахований відповідачем, складає лише 26 років 9 місяців 14 днів. При цьому, відповідач не зарахував до страхового стажу періоди роботи по трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки нечитабельна печатка на титульному листі трудової книжки. Також, при зарахуванні стажу відповідач не врахував архівну довідку №263 від 25.08.2023, оскільки ім`я, зазначене в довідці, не відповідає паспортним даним. Позивач не погоджується з рішенням відповідача та вказує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Крім того, вона не має нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником, а не нею особисто. За таких обставин, вважає оспорюване рішення протиправним, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 01.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/7825/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Цією ж ухвалою суду було витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ); розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 на дату звернення за призначенням пенсії - 06.03.2024.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

13.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з доводами позивача та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. 06.03.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням від 14.03.2024 №046350015548 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком. На час звернення з заявою про призначення пенсії позивач досягла повних 59 років. Згідно з статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років. Відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право), обрахованого по 31.12.2024, страховий стаж позивача становить 26 років 09 місяців 14 днів, що недостатньо для призначення пенсії згідно статті 26 Закону №1058-ІV. Щодо зарахування періодів роботи до страхового стажу, відповідач зазначає, що до заяви про призначення пенсії позивачем надано трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 . При дослідженні трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 встановлено, що на її титульному аркуші міститься печатка підприємства, яку не можливо прочитати. З огляду на порушення вимог, встановлених Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, відсутні підстави для зарахування періоду роботи позивача з 01.09.1984 по 25.06.2000 в КСП «КОЛОС» (колгосп ім. XXI З`ЇЗДУ КПРС с. Шандрівка Юр`ївського району Дніпропетровської області перейменовано в колгосп «КОЛОС» 26.08.1992, колгосп «КОЛОС» с. Шандрівка Юр`ївського району Дніпропетровської області реформовано в КСП «КОЛОС» с. Шандрівка Юр`ївського району Дніпропетровської області 13.07.1997) до страхового стажу на підставі записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 . Архівні довідки виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради Павлоградського району від 25.08.2023 №263, №264 не можливо прийняти до розгляду, оскільки ім`я позивачки, зазначене в них на російській мові «Галина» не відповідає імені, що міститься у паспорті серії НОМЕР_3 «Анна».

До відзиву долучено копію пенсійної справи позивача.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористалась.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 19.03.2001 Юр`ївським РВ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

06.03.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Відділ обслуговування громадян №23 (сервісний центр)) із заявою про призначення пенсії за віком.

Згідно із розпискою-повідомленням до заяви від 06.03.2024 вх.№143 долучено наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; заява про призначення пенсії; паспорт; довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2002 №264; довідка про зміну назви організації №265; документи про стаж №263; свідоцтва про народження дитини; свідоцтво про шлюб; трудова книжка.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.03.2024 №046350015548 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Означене рішення від 14.03.2024 №046350015548 обґрунтоване наступним:

Вік заявника 59 р. 11 м. 8 д. Необхідний страховий стаж згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 31 рік. Страховий стаж особи становить 26 років 9 місяців 14 днів. Результат розгляду документів наданих до заяви: відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки нечитабельна печатка на титульному листі трудової книжка; довідку №263 від 25.08.2023 видана Юр`ївською селищною радою Павлоградського району Дніпропетровської області, оскільки ім`я, зазначене в довідці не відповідає паспортним даним.

Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 046350015546 на дату звернення 06.03.2024, страховий стаж позивача становить 26 років 09 місяців 14 днів, до якого зараховано наступні періоди: з 23.03.1984 по 22.03.1987 догляд за дитиною до 3 років 03 роки 0 місяців 0 днів; з 12.09.1987 по 11.09.1990 догляд за дитиною до 3 років 03 роки 0 місяців 0 днів; з 01.01.1999 по 10.09.1999 0 років 08 місяців 10 місяців; з 01.10.1999 по 31.10.1999 0 років 01 місяць 0 днів; з 01.01.2000 по 01.01.2000 0 років 0 місяців 01 день; з 01.03.2000 по 15.03.2000 0 років 0 місяців 15 днів; з 01.05.2000 по 23.05.2000 0 років 0 місяців 23 дні; з 01.06.2000 по 28.06.2000 0 років 0 місяців 28 днів; з 01.07.2000 по 30.11.2003 03 роки 05 місяців 0 днів; з 12.03.2004 по 30.04.2004 0 років 01 місяць 12 днів; з 26.05.2004 по 31.12.2005 01 рік 03 місяці 23 дні; з 01.02.2006 по 26.12.2007 01 рік 06 місяців 24 дні; з 14.05.2008 по 22.11.2008 0 років 07 місяців 0 днів; з 11.03.2009 по 03.11.2009 0 років 06 місяців 22 дні; з 10.03.2010 по 26.07.2011 01 рік 04 місяці 18 днів; з 07.11.2011 по 31.05.2012 безробіття 0 років 06 місяців 24 дні; з 18.06.2012 по 30.04.2015 01 рік 09 місяців 27 днів; з 01.05.2015 по 30.04.2018 02 роки 09 місяців 29 днів; з 01.05.2018 по 31.12.2020 02 роки 07 місяців 28 днів; з 01.01.2021 по 31.12.2023 03 роки 0 місяців 0 днів.

Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії та з не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.09.1984 по 25.06.2000 згідно з трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 , позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV), в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

За змістом частини другої, третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно із пунктом «а» статті 3 вказаного Закону право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 24 Порядку №637 для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку. Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо відмови у призначенні пенсії за віком та щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.09.1984 по 25.06.2000 згідно із трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 .

Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969 і затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).

Відповідно до п.п.5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

З огляду на положення частини другої статті 56 Закону №1788-XII та пункту 5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь, прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання є обов`язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю.

Як вбачається з трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 20.03.1991, ОСОБА_1 прийнята в члени колгоспу імені ХХІ з`їзду партії КПРС в 01.09.1989 та з 25.06.2000 звільнена за власним бажанням у зв`язку із реорганізацією аграрного сектору (записи №№1, 4).

В трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 20.03.1991 також містяться відомості про те, що 26.08.1992 колгосп перейменований в колгосп «Колос» Юр`ївського району, з 13.07.1997 колгосп «Колос» перейменований в КСП «Колос».

В розділі (мовою оригіналу) «Трудовое участие в общественном хозяйстве» (сторінки 18-21) трудової книжки колгоспника наявні наступні записи про встановлений мінімум трудової участі в колгоспі та фактично виконаний, тобто кількість вироблених трудоднів:

-за 1984 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 68, при встановленому мінімумі 92;

-за 1985 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 313; при встановленому мінімумі 294;

-за 1986 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 308; при встановленому мінімумі 294;

-за 1987 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 308; при встановленому мінімумі 294;

-за 1988 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 32; при встановленому мінімумі 294;

-за 1989 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 324; при встановленому мінімумі 294;

-за 1990 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 319; при встановленому мінімумі 294;

-за 1991 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 294; при встановленому мінімумі 294;

-за 1992 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 334; при встановленому мінімумі 294;

-за 1993 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 307; при встановленому мінімумі 289;

-за 1994 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 337; при встановленому мінімумі 289;

-за 1995 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 324; при встановленому мінімумі 289;

-за 1996 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 315; при встановленому мінімумі 289;

-за 1997 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 322; при встановленому мінімумі 289;

-за 1998 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 354; при встановленому мінімумі - 289.

-за 1999 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 237; при встановленому мінімумі 276;

-за 2000 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 67; при встановленому мінімумі - 67.

Вказані записи трудової книжки в частині спірного періоду оформлені у відповідності до вимог законодавства, містять номери та дати наказів про прийняття в члени колгоспу, перейменування колгоспу та звільнення за власним бажанням, записи про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в колгоспі виконано чітко та розбірливо.

При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині спірного періоду містять неправдиві або недостовірні відомості.

В трудовій книжці містяться відомості про роботу позивача з 01.09.1984 по 25.06.2000 в колгоспі імені ХХІ з`їзду партії КПРС, а також відомості про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в колгоспі та вбачається, що за 1984 та за 1988 роки відсутні відомості про поважність не виконання мінімуму за рік. Водночас, як вже зазначалось судом, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

При цьому, як вбачається з розрахунку форми РС-право (станом на час звернення 06.03.2024) спірні періоди трудової діяльності позивача згідно із трудовою книжкою колгоспника частково зараховані до страхового стажу, а саме періоди: з 01.09.1984 по 22.03.1987, з 12.09.1987 по 11.09.1990, з 01.01.1999 по 10.09.1999, з 01.10.1999 по 31.10.1999, з 01.01.2000 по 01.01.2000, з 01.03.2000 по 15.03.2000, з 01.05.2000 по 23.05.2000, з 01.06.2000 по 25.06.2000, тож спір між сторонами щодо вказаних періодів відсутній, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Щодо решти спірних періодів по трудовій книжці колгоспника, суд зазначає наступне.

В якості підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача згідно із трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 20.03.1991 відповідачем в оспорюваному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки нечитабельна печатка на титульному листі трудової книжки.

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, оскільки такі зауваження до трудової книжки колгоспника є цілком безпідставними.

Законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи. При цьому, обов`язок щодо заповнення трудових книжок, внесення виправлень покладено саме на роботодавця, а не працівника.

Так, на момент заповнення трудової книжки позивача (20.03.1991) була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).

Відповідно до п.2.2 розділу 2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. В трудову книжку вносяться: дані про робітника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.

Пунктом п. 2.3. розділу 2 Інструкції №162 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення і повинні повністю відповідати тесту наказу (розпорядження).

З кожним записом, що вноситься на підставі наказу (розпорядження) в трудову книжку про прийом на роботу, переводах на іншу постійну роботу і звільнення, адміністрація зобов`язана ознайомити власника цієї книжки під підпис в особовій картці (п.2.4. розділу 2 Інструкції).

Згідно із п.2.11. розділу 2 Інструкції передбачено, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (чи печатка відділу кадрів), яким вперше заповнювалась трудова книжка.

Відповідно до пункту 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

Аналогічні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки», за змістом пункту 4 якої відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З наведених норм права слідує, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником. Обов`язок ведення трудових книжок (заповнення, внесення відповідних записів та засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноважений ним орган). Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

За таких обставин, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.

Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки трудової книжки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність заповнення титульної сторінки трудової книжки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вибірково зараховуючи періоди роботи позивача в колгоспі імені ХХІ з`їзду КПРС згідно із трудовою книжкою колгоспника до страхового стажу, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди її роботи згідно із трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 20.03.1991: з 23.03.1987 по 11.09.1987, з 12.09.1990 по 31.12.1998, з 11.09.1999 по 30.09.1999, з 01.11.1999 по 31.12.1999, з 02.01.2000 по 29.02.2000, з 16.03.2000 по 30.04.2000, з 24.05.2000 по 31.05.2000.

За змістом частин першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №046350015548 від 14.03.2024 прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем заяви позивача від 06.03.2024 про призначення пенсії за віком у вигляді рішення №046350015548 від 14.03.2024, яке скасовано судом як протиправне.

При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність часткового (вибіркового) зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача згідно із трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 20.03.1991 та зобов`язано відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 23.03.1987 по 11.09.1987, з 12.09.1990 по 31.12.1998, з 11.09.1999 по 30.09.1999, з 01.11.1999 по 31.12.1999, з 02.01.2000 по 29.02.2000, з 16.03.2000 по 30.04.2000, з 24.05.2000 по 31.05.2000.

На час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку страхового стажу з урахуванням зобов`язальних вимог суду.

Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, враховуючи дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу, необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06.03.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій (рішення) у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору в сумі 484,48 грн.

Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) №046350015548 від 14.03.2024 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до страхового стажу періоди її роботи згідно із трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 20.03.1991: з 23.03.1987 по 11.09.1987, з 12.09.1990 по 31.12.1998, з 11.09.1999 по 30.09.1999, з 01.11.1999 по 31.12.1999, з 02.01.2000 по 29.02.2000, з 16.03.2000 по 30.04.2000, з 24.05.2000 по 31.05.2000.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 06.03.2024 про призначення пенсії за віком із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова