Рішення № 120319552, 24.10.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року Справа № 160/18577/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

24.07.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, поданий через систему «Електронний суд» представником позивача адвокатом Верченко Ольгою Олександрівною, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо прийняття незаконного рішення про відмову в призначенні пенсії від 02.06.2023 року № 047050022195 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії від 02.06.2023 року №047050022195, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії від 25.05.2023 року та зарахувати до його пільгового стажу роботи за Списком № 2 період роботи з 01.06.1992 по 31.07.2005.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що до пільгового стажу роботи за Списком № 2 не враховано періоди роботи з 01.06.1992 по 10.03.1994 в зв`язку із тим, що в переліку робочих місць за результатами атестації від 10.06.1994 не вказано до якого Списку професій віднесено посаду «електрозварник», з 11.03.1994 по 22.10.1997 оскільки професія «електрозварник» не відповідає переліку професій Списку № 2, затвердженого Постановою КМУ від 11.03.1994 №164 «електрозварник ручного зварювання», з 23.10.1997 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 31.07.2005, оскільки професія «електрозварник ручної електродугової зварки» не відповідає переліку професій Списку № 2, затвердженого Постановою КМУ від 11.03.1994 №164 «електрозварник ручного зварювання», рекомендовано переоформити довідку про пільговий характер роботи. З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач, не ставить під сумнів факт роботи позивача за Списком № 2, та відмовив в призначенні пенсії лише через недоліки у заповненні довідки, що вказує на протиправність дій відповідача, та не незаконність оскаржуваного рішення, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 адміністративний позов було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: - уточненого адміністративного позову з уточненими позовними вимогами відповідно до вимог КАС України, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам у справі відповідно до їх кількості, та/або доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; - документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі та в порядку, передбачених чинним законодавством України, відповідно до уточнених позовних вимог.

За даними КП «ДСС» копію вищевказаної ухвали 09.08.2023 о 22:26 надіслано одержувачу адвокату Верченко О.О. Тобто, оскільки представник позивача зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та судове рішення надіслано на його офіційну електронну адресу пізніше 17 години, суд вважає, що ухвала про залишення позовної заяви без руху вважається врученою позивачеві 10.08.2023 в електронній формі шляхом її направлення на офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Тобто, строк для усунення недоліків до 15.08.2023.

14.08.2023 від представника позивача адвоката Верченко О.О. через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано уточнений адміністративний позов, у якому позовні вимоги викладені таким чином:

- визнати протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії від 02.06.2023 року № 047050022195, та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо прийняття незаконного рішення про відмову в призначенні пенсії від 02.06.2023 року № 047050022195 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії від 02.06.2023 року №047050022195, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії від 25.05.2023 року та зарахувати до його пільгового стажу роботи за Списком № 2 період роботи з 01.06.1992 по 31.07.2005.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від позивача та відповідача для залучення до матеріалів справи додаткові докази та встановлено строк для їх подання до 09.09.2023, зокрема, витребувано від ОСОБА_1 для залучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії: - доказів вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області незаконних дії щодо прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії від 02.06.2023 року № 047050022195 ОСОБА_1 ; - документ, що підтверджує сплату судового збору за вимогу про визнання протиправними саме дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії від 02.06.2023 року №047050022195 ОСОБА_1 .

За даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження 05.09.2023 надіслало одержувачам ОСОБА_2 (представнику позивача) та Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в його електронний кабінет, а копію адміністративного позову 25.07.2023, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву до 20.09.2023.

18.09.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області засобами електронного зв`язку надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що 25.05.2023 року позивач звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Управління зазначає, що після 21.08.1992 року необхідною умовою для зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи є проведення атестації робочих місць (п.1 ч.2 ст.114 ЗУ №1058). Управління зазначає, що ОСОБА_1 була надана довідка уточнююча пільговий характер роботи за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №429 від 24.04.2023. Довідка видана Вагонним депо Кам`янське Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця». Згідно наданої довідки, до пільгового стажу не були зараховані: -період роботи з 01.06.1992 по 10.03.1994, оскільки зазначена професія «електрозварник» не відповідає переліку професій Списку № 2 розділу XXXIII позиції 23200000-19906 Постанови Кабінету Міністрів СРСР Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення від 26.01.1991 № 10 посади «електрозварник ручного зварювання». В наказі про затвердження переліку робочих зон з пільговим пенсійним забезпеченням по підприємству «Вагоное депо Днепродзержинск Приднепровской ж.д.» від 30.05.1994 № 87 та в переліку робочих місць на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації від 10.06.1994 не вказано до якого Списку професій віднесено посаду «електрозварник»; - період роботи з 11.03.1994 по 22.10.1997, оскільки зазначена професія «електрозварник» не відповідає переліку професій Списку № 2 розділу XXXIII позиції 23200000-19906 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 11.03.1994 № 162 професії «електрозварник ручного зварювання». Помилково зазначено період з 03.05.1993 по 14.10.1993 із зазначенням фактично відпрацьованих 03 років 07 місяців 11 днів.; -період роботи з 23.10.1997 по 15.01.2003, оскільки зазначена професія «електрозварник ручної електродугової зварки» не відповідає переліку професій Списку № 2 розділу XXXIII позиції 23200000-19906 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 11.03.1994 № 162 професії «електрозварник ручного зварювання». Помилково зазначено період з 03.05.1993 по 14.10.1993 із зазначенням фактично відпрацьованих 05 років 02 місяців 22 днів; - період роботи з 16.01.2003 по 31.07.2005, оскільки зазначена професія «електрозварник ручної електродугової зварки» не відповідає переліку професій Списку № 2 розділу XXXIII позиції 33 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 16.01.2003 № 36 професії «електрозварники ручного зварювання». Помилково зазначено період з 03.05.1993 по 14.10.1993 із зазначенням фактично відпрацьованих 02 років 06 місяців 15 днів. Окрім того, управління звертало увагу суду на те, що наказами № 87 від 30.05.1994, № 52 від 03.02.1999, №57 від 02.02.2004, №127 від 24.02.2005 проведено атестацію робочих місць при цьому, посада електрозварника ручної електродугової зварки не проатестована, доказів протилежного не надано. Згідно з наданими відділом персоніфікованого обліку відомостями про застраховану особу, дані про спеціальний стаж ОСОБА_1 за період з 01.01.2005 по 31.07.2005 на Вагонному депо Кам`янське Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», відсутні. Отже, само підприємство, подаючи щомісячні звіти, не підтверджує пільговий спеціальний стаж в цей період. За таких обставин, до пільгового стажу не може бути зарахований період 01.01.2005 по 31.07.2005 на Вагонному депо Кам`янське Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця». Відтак, управління приходить до переконання, що дії управління не суперечать чинному законодавству, а тому, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Крім того, 18.09.2023 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області засобами електронного зв`язку надійшли докази на виконання ухвали суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 адміністративний позов було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: - уточненого адміністративного позову з уточненими позовними вимогами відповідно до вимог КАС України, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам у справі відповідно до їх кількості, та/або доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; - документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі та в порядку, передбачених чинним законодавством України, відповідно до уточнених позовних вимог.

За даними КП «ДСС» копію вищевказаної ухвали 20.10.2023 о 18:25 надіслано одержувачу адвокату Верченко О.О. Тобто, оскільки представник позивача зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та судове рішення надіслано на його офіційну електронну адресу пізніше 17 години, суд вважає, що ухвала про залишення позовної заяви без руху вважається врученою позивачеві в перший робочий день 23.10.2023 в електронній формі шляхом її направлення на офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Тобто, строк для усунення недоліків з урахуванням ч.6 ст.120 КАС України до 30.10.2023.

23.10.2023 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків, у якій, зокрема, наголошено, що під час надходження заяви про призначення пенсії до ПФУ, саме його спеціалісти вчиняють дії, щодо визначення стажу роботи який підлягає до зарахування пенсіонеру в тому числі і пільгового, а також дії, які виражаються у прийнятті рішень щодо неврахування окремих періодів стажу роботи пенсіонера. Як наслідок спеціалісти ПФУ приймають незаконне рішення про відмову в призначенні пенсії, так як своїми протиправними діями не врахували спірні періоди роботи. Доказом вказаних протиправних дій є рішення про відмову в призначенні пенсії від 02.06.2023 року № 047050022195. Звернуто увагу Суду, що саме по собі рішення не друкується, його друкують спеціалісти ПФУ, тобто також вчиняють певні ДІЇ оформлюючи його (перевірка підстав для відмови, підписи). Відповідно вимога про визнання дій ПФУ протиправними є основною вимогою, а вимога про скасування рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання вчинити певні дії є похідними вимогами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 03.07.2000 Врехньодніпровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області.

25.05.2023 позивач звернувся до відділу обслуговування громадян №9 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.06.2023 №047050022195 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.

У вказаному рішенні було зазначено, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж на дату звернення становить 37 років 02 місяці 25 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 2 не підтверджено в установленому порядку.

До страхового стажу за наданими документами зараховано всі періоди трудової діяльності.

До пільгового стажу роботи за Списком № 2 згідно даних довідки про пільговий характер робіт від 24.04.2023 № 429, виданої АТ «Українська залізниця» Вагонне депо Кам`янське», не зараховано:

- період роботи з 01.06.1992 по 10.03.1994, оскільки зазначена професія «електрозварник» не відповідає переліку професій Списку № 2 розділу XXХІІІ позиції 23200000-19906 Постанови Кабінету Міністрів СРСР Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення від 26.01.1991 № 10 посади «електрозварник ручного зварювання». В наказі про затвердження переліку робочих зон з пільговим пенсійним забезпеченням по підприємству «Вагоное депо Днепродзержинск Приднепровской ж.д.» від 30.05.1994 № 87 та в переліку робочих місць на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації від 10.06.1994 не вказано до якого Списку професій віднесено посаду «електрозварник»;

- період роботи з 11.03.1994 по 22.10.1997, оскільки зазначена професія «електрозварник» не відповідає переліку професій Списку № 2 розділу XXХІІІ позиції 23200000-19906 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 11.03.1994 № 162 професії «електрозварник ручного зварювання». Помилково зазначено період з 03.05.1993 по 14.10.1993 із зазначенням фактично відпрацьованих 03 років 07 місяців 11 днів.;

- період роботи з 23.10.1997 по 15.01.2003, оскільки зазначена професія «електрозварник ручної електродугової зварки» не відповідає переліку професій Списку № 2 розділу XXХІІІ позиції 23200000-19906 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 11.03.1994 № 162 професії «електрозварник ручного зварювання». Помилково зазначено період з 03.05.1993 по 14.10.1993 із зазначенням фактично відпрацьованих 05 років 02 місяців 22 днів;

- період роботи з 16.01.2003 по 31.07.2005, оскільки зазначена професія «електрозварник ручної електродугової зварки» не відповідає переліку професій Списку № 2 розділу XXХІІІ позиції 33 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 16.01.2003 № 36 професії «електрозварники ручного зварювання». Помилково зазначено період з 03.05.1993 по 14.10.1993 із зазначенням фактично відпрацьованих 02 років 06 місяців 15 днів.

Рекомендовано переоформити довідку про пільговий характер робіт відповідно пункту 20 Порядку № 637.

Додатковий коментар: індивідуальні відомості про застраховану особу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК- 5 не містить відомостей про наявність спеціального стажу за 2005 рік.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.06.2023 №047050022195 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах та відмовою у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 01.06.1992 по 31.07.2005, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (далі Положення №№28-2), Головне управління Фонду у своїй діяльності керуєтьсяКонституцієюта законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або Закон №1058-IV; тут і далі - в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

У статті 1 Закону №1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За приписами пп. 1 ч.1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати як, пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам зайнятим повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону України«Про пенсійне забезпечення»встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637«Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, для визначення наявного трудового стажу для призначення пенсій необхідно використовувати записи в трудовій книжці і лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж може встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.

Із записів трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено, що позивач, зокрема, працював (мовою оригіналу):

-Вагонное депо Днепродзержинской Приднепровской железной дороги:

-01.06.1992 переведен электрогазосварщиком 3 разряда в подсобном цехе (пр.№500 от 15.06.92);

-09.12.1996 присвоен 4 разряд (пр.№881 от 23.12.96);

-23.10.1997 присвоен 5 разряд эелектрогазосварщика ручной электродуговой сварки (пр.№870 от 28.10.1997);

-01.08.2005 переведен слюсарем з ремонту рухомого склада 4 розряду там же (н.№199/ос від 01.08.2005).

В ході судового розгляду справи судом з`ясовано, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах стала відсутність пільгового стажу, а саме до пільгового стажу роботи за Списком № 2 згідно даних довідки про пільговий характер робіт від 24.04.2023 № 429, виданої АТ «Українська залізниця» Вагонне депо Кам`янське», не зараховано:

- період роботи з 01.06.1992 по 10.03.1994, оскільки зазначена професія «електрозварник» не відповідає переліку професій Списку № 2 розділу XXХІІІ позиції 23200000-19906 Постанови Кабінету Міністрів СРСР Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення від 26.01.1991 № 10 посади «електрозварник ручного зварювання». В наказі про затвердження переліку робочих зон з пільговим пенсійним забезпеченням по підприємству «Вагоное депо Днепродзержинск Приднепровской ж.д.» від 30.05.1994 № 87 та в переліку робочих місць на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації від 10.06.1994 не вказано до якого Списку професій віднесено посаду «електрозварник»;

- період роботи з 11.03.1994 по 22.10.1997, оскільки зазначена професія «електрозварник» не відповідає переліку професій Списку № 2 розділу XXХІІІ позиції 23200000-19906 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 11.03.1994 № 162 професії «електрозварник ручного зварювання». Помилково зазначено період з 03.05.1993 по 14.10.1993 із зазначенням фактично відпрацьованих 03 років 07 місяців 11 днів.;

- період роботи з 23.10.1997 по 15.01.2003, оскільки зазначена професія «електрозварник ручної електродугової зварки» не відповідає переліку професій Списку № 2 розділу XXХІІІ позиції 23200000-19906 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 11.03.1994 № 162 професії «електрозварник ручного зварювання». Помилково зазначено період з 03.05.1993 по 14.10.1993 із зазначенням фактично відпрацьованих 05 років 02 місяців 22 днів;

- період роботи з 16.01.2003 по 31.07.2005, оскільки зазначена професія «електрозварник ручної електродугової зварки» не відповідає переліку професій Списку № 2 розділу XXХІІІ позиції 33 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 16.01.2003 № 36 професії «електрозварники ручного зварювання». Помилково зазначено період з 03.05.1993 по 14.10.1993 із зазначенням фактично відпрацьованих 02 років 06 місяців 15 днів.

Згідно з розрахунком стажу за пенсійною справою 047050022195 період роботи позивача з 01.06.1992 по 31.07.2005 зарахований до загального (страхового) стажу роботи ОСОБА_1 .

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженогонаказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.12.2005 за №1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Таким чином, з викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком №1 та/або № 2.

При цьому, за правилами застосування Списків №1 та № 2, визначеними у наведених вище правових нормах, якщо пільгова робота виконувалася до 31.12.1991, то застосовується Список, затвердженийпостановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173; якщо виконання пільгової роботи продовжувалося після 01.01.1992 або розпочато після цієї дати, але не більше як до 11.03.1994, то застосовується Список, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжувалася після 11.03.1994 або розпочата після цієї дати, але не більше як до 16.01.2003, то застосовується Список, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.

Розділом XXXII «Загальні професії» списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».

Розділом XXXIII «Загальні професії» списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».

Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (чинна на момент роботи позивача) затверджено список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрозварники» та «газозварники».

З огляду на вищезазначене, професія електрогазозварювальника (газоелектрозварювальника) передбачена у всіх списках № 2.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16 січня 1985 року № 17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника, електрозварника та газоелектрозварника є тотожною професією, тому не може бути підставою для відмови у зарахуванні до спеціального стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 535/103/17, від 27 березня 2020 року у справі № 607/1266/17 та від 03 лютого 2021 року у справі № 453/1427/16-а, яка підлягає обов`язковому застосуванню до спірних правовідносин в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Тобто, професія «електрогазозарника» відносить до Списку №2 та має бути зарахована до пільгового стажу роботи позивача.

Суд наголошує, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а (постанова від 19.02.2020) сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Отже, Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Згідно з частиною 5статті 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

В даному випадку, суд звертає увагу, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей з посиланням на дати та номери відповідних наказів, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим ненадання уточнюючих довідок, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Отже, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірний період роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , засвідчені підписами уповноваженої особи та містять відповідну печатки, відтак відсутні підстави для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Оскільки у позивача наявна трудова книжка з відповідними записами про стаж роботи у спірний період, позивачу не потрібно додатково підтверджувати пільговий стаж роботи довідками з місця роботи або архівних установ.

Суд також зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.06.1992 по 31.07.2005 на посаді електрогазозварника у Вагонному депо Дніпродзержинської Придніпровської залізниці.

З огляду на встановлені у справі обставини, суд прийшов до висновку, що рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 02.06.2023 №047050022195, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через незарахування до пільгового стажу вищевказаних періодів роботи позивача, відповідач дійшов невірних висновків, а тому належним способом захисту порушеного права позивача визнання протиправним та скасування вказаного рішення у зв`язку з чим вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в цій частині.

При цьому, щодо позовних вимог в частині визнання протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо прийняття незаконного рішення про відмову в призначенні пенсії, суд звертає увагу на таке.

Згідно частини першої статті 44 Закону №1058 звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи..

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, який визначений за принципом екстериторіальності та розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.

Суд вказує, що доказів порушення відповідачем процедури розгляду заяв ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах матеріали справи не містять, позивачем всупереч положень ч.1 ст.77 КАС України до суду не надано. При цьому, суд наголошує, що позивач помилково ототожнює наявність ознак протиправності дії пенсійного органу щодо прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії з протиправністю мотивів прийняття такого рішення про відмову у призначенні пенсії. Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем неправомірно незараховано до пільгового стажу роботи вищевказані періоди роботи та відповідно прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом.

При цьому, суд враховує, що відповідно до частини 1статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Фактично, необхідною передумовою застосування частини 2 статті 9 КАС Україниє саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідалозакону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Водночас, суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок пільгового стажу позивача, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.4ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем не проводився розрахунок пільгового стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, то суд вважає, що належним способом порушених прав позивача у заявленому до розгляду спорі є:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.06.2023 року №047050022195 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 01.06.1992 по 31.07.2005;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та провести розрахунок пільгового стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Таким чином, судовий збір у розмірі 1073,60 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 24.07.2023 №32528798800007391765, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 536,80 грн.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, м. Слов`янськ, площа Соборна буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.06.2023 року №047050022195 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 01.06.1992 по 31.07.2005.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та провести розрахунок пільгового стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно