Рішення № 120318026, 11.07.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 липня 2024 р. Справа № 120/6631/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вважає протиправними податкові повідомлення-рішення від 08.03.2023 №0024580705 та №0024640705, оскільки фактичну перевірку проведено з порушенням вимог Податкового кодексу України, а саме: копію наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 10.01.2023 №60-п про проведення перевірки вручено неуповноваженій особі, підставою фактичної перевірки зазначено доповідну записку управління фактичних перевірок від 10.01.2023 №66/26-15-07-0700-12, що не передбачено п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 22.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

12.06.2023 представник Головного управління ДПС у Вінницькій області надіслав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до матеріалів перевірки СГ Юзеєв Ф.Ф. порушено п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 63.3 ст. 63 та п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, а саме:

1) відповідно поданої декларації за 2022 рік ОСОБА_1 отримано дохід в розмірі 3 966 912,02 грн, без проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій (програмний реєстратор розрахункових операцій);

2) станом на 01.02.2023 не повідомлено контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 із змінами, тобто шляхом повідомлення за ф. №20-ОПП;

3) також платником податків не надано посадовим особам документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Головним управлінням ДПС у Вінницькій області за результатами розгляду матеріалів перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.03.2023 №0024580705 та №0024640705 щодо застосування штрафних фінансових санкцій до ОСОБА_1 відповідно ст. 117 «Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року №2755-VI в сумі 340,00 грн., та п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України в сумі 1 020,00 грн. Враховуючи викладене, представник вважає, що ГУ ДПС у Вінницькій області при прийнятті податкових повідомлень-рішень діяло правомірно.

Також відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі Головне управління ДПС у м. Києві.

15.06.2023 позивач надіслав відповідь на відзив, у якій вказує, що відповідно до поданої декларації за 2022 рік ним отримано дохід в розмірі 3 966 812,02 грн. без проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій. При цьому, відповідачем не визначено характер цих операцій та що ці операції підлягали проведенню через реєстратор розрахункових операцій. Вказані операції не підлягали реєстрації через реєстратор розрахункових операцій, відповідно до ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». При цьому, зазначає, що ним своєчасно та у повному обсязі були сплачені всі податки та збори.

Щодо порушення п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, то позивач зазначає, що у салону за адресою АДРЕСА_1 , він розпочав роботу з листопада 2022 року, що підтверджується договором оренди нерухомого майна від 01.11.2022 та через введення воєнного стану та бойові дії не мав можливості надати повідомлення органу ДПС вчасно за основним місцем обліку.

Крім того, звертає увагу, що відповідачем не вказано жодних аргументів, які б свідчили про законність наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 10.01.2023.

Ухвалою від 21.06.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника ГУ ДПС у Вінницькій області про залучення до участі у справі третіх осіб.

Ухвалою суду від 26.10.2023 у Головного управління ДПС у Вінницькій області витребувано додаткові докази.

У клопотанні від 09.11.2023 відповідачем надано суду Х-звіт від 26.01.2023.

Ознайомившись із матеріалами справи, судом установлено наступні обставини.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 14.09.2021 взятий на облік як платник податків.

Наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 10.01.2023 №60-п вирішено провести протягом січня - лютого 2023 року фактичні перевірки суб`єктів господарювання (згідно з додатками 1 - 210) з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки). Підстава: доповідна записка управління фактичних перевірок від 10.01.2023 №66/26-15-07-07-00-12.

У додатку 70 до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 10.01.2023 №60-п визначено перелік суб`єктів господарювання для проведення фактичних перевірок працівниками управління фактичних перевірок на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 ст. 80 глави 8 розділу ІІ, пункту 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, серед яких ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса об`єкта: АДРЕСА_2 .

З метою проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 направлено інспекторів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується направленнями на перевірку від 11.01.2023 №638/26-15-07-07-01 та №637/26-15-07-07-01. Вказані направлення вручені ОСОБА_4 (перукар собак).

Як зазначає позивач, працівникам ДПС відмовлено у допуску до перевірки, що викладено у його заяві від 27.01.2023 до ГУ ДПС у м. Києві.

Однак за наслідками фактичної перевірки працівниками ГУ ДПС у м. Києві складено Акт від 02.02.2023 №9261/26/15/07/3222524298, яким встановлено порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 63.3 ст. 63 та п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту ГУ ДПС у Вінницькій області 08.03.2023 винесено податкове повідомлення-рішення №0024580705 про накладення на позивача штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн та податкове повідомлення-рішення №0024640705 про накладення на позивача штрафних санкцій у розмірі 1020,00 грн.

Із винесеними ГУ ДПС у Вінницькій області податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується, вважає їх протиправними та просить суд їх скасувати.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок проведення перевірок, права та обов`язки платників податків, адміністративний арешт майна, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до п. 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, підпунктом 62.1.3 п.62.1 статті 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи, в тому числі, виконують такі функції:

- здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст.19-1 ПК України)

- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (пп. 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України);

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У пункті 75.1 ст.75 ПК України вказано, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1статті 75 ПК України).

Відповідно до положень п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Пунктом 81.2 цієї статті встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

З направлень на перевірку від 11.01.2023 №638/26-15-07-07-01 та №637/26-15-07-07-01 вбачається, що службове посвідчення та направлення на проведення перевірки пред`явлено ОСОБА_4 (перукарю собак), якій також вручено копію наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 10.01.2023.

Однак згідно пункту 81.1 статті 81 ПК України ОСОБА_4 не є уповноваженою особою ФОП ОСОБА_1 або особою, яка проводить розрахункові операції, що підтверджується робочою інструкцією перукаря собак від 01.08.2022.

Крім цього, суд зазначає, що п. 80.2 ст. 80 ПК України містить чіткий перелік підстав для проведення фактичної перевірки, який складається із семи окремих підпунктів (пп.пп.80.2.1-80.2.7).

Згідно з положеннями підпункту 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України (який зазначений в якості правової підстави проведення перевірки відповідачем ФОП ОСОБА_1 ) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Суд зауважує, що стаття 80 Податкового кодексу України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

При цьому підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів.

Водночас, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

Разом з тим, податковий орган обмежився лише посиланнями на загальні норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків.

Суд зауважує, що для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків недостатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Також при прийнятті рішення суд враховує презумпцію правомірності рішень платника податку, а саме в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України).

Таким чином, підставою для проведення фактичної перевірки платника податків відповідно до пп. 80.2.2. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України може бути наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Крім того, відповідачу слід було в наказі вказати саме конкретну підставу для проведення перевірки позивача.

Відповідно до практики ВС КАС, у постановах Верховного суду, а саме від 12.10.2021 у справі №120/5729/20-a; вiд 28.10.2021 у справі№ 520/10214/2020; вiд 02.12.2021 у справі № 120/3918/20-а касаційною інстанцією зроблені висновки, щодо належного призначення перевірки контролюючому органу необхідно 1) отримати в установленому порядку інформацію про порушення вимог законодавства; 2) послатися в наказі про призначення перевірки на конкретні фактичні порушення.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

У постанові від 21 лютого 2020 року у справі 826/17123/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду зазначив наступне: «незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

Враховуючи те, що в наказі на проведення фактичної перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні фактичні підстави призначення такої перевірки (крім посилання на норми, що їх регулюють), а також те, що в наказі не відображено, у рамках яких заходів відповідач встановив невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів були встановлені факти сумнівності або ж сумнівність яких саме операцій була встановлена податковим органом; у відзиві на адміністративний позов відповідач також жодних обґрунтувань та жодних доказів на підтвердження факту отримання Головним управлінням ДПС у м. Києві інформації про порушення позивачем вимог законодавства не надав; наказ та направлення на перевірку вручені неуповноваженій особі, суд вважає протиправним наказ ГУ ДПС у м. Києві від 10.01.2023 №60-п, а тому винесені на його підставі ГУ ДПС у Вінницькій області податкові повідомлення-рішення від 08.03.2023 №0024580705 та №0024640705 також є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд звертає увагу на ч.1 ст. 74 КАС України, допустимість доказів: «Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом». Тут доречно звернутись також до практики ЄСПЛ, щодо принципу «плодів отруйного дерева», а саме, що докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. Так у своїй постанові у справі 826/24815/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: «Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою "плоди отруйного дерева", сформульованій Європейським судом з прав людини у справах "Гефген проти Німеччини", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України", відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до "плодів отруєного дерева" є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом».

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області 08.03.2023 №0024580705 та №0024640705.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачену суму судового збору у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028; код ЄДРПОУ 44069150).

СуддяВіятик Наталія Володимирівна