Рішення № 120317941, 10.07.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 липня 2024 р. Справа № 120/18511/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ФОП ОСОБА_1 до: Головного управління ДПС у Вінницькій області про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2023 №0155400705, №0150980705, №0150150705.

В обгрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що 20.09.2023 працівниками ГУ ДПС у Вінницькій області проведені фактичні перевірки відділів магазину "Beer Box", належних фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .

За результатами проведених перевірок складені відповідні Акти, з якими позивач не погодилась та подала заперечення.

Контролюючий орган, розглянувши заперечення, прийняв відповідні рішення, якими залишив висновки Актів без змін, та прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.

Так, податковим повідомленням-рішенням №0150980705 до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 11 963,40 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0155400705 до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції в сумі 71185,30грн, а податковим повідомленням-рішенням №0150150705 - в сумі 37254,76грн.

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями з підстав того, що у контролюючого органу відсутні дійсні та фактичні підстави для прийняття наказів про проведення фактичних перевірок. Вважає, що оскільки у наказах на проведення перевірки не наведені фактичні підстави для її призначення та не відображено, яка саме інформація, що наявна та/або отримана контролюючим органом, стала підставою для призначення фактичної перевірки, тому відсутні правові підстави для її проведення.

Щодо встановлених податковим органом порушень, які зафіксовані в актах перевірки, то представник позивача також їх заперечує.

З приводу проведення розрахункової операції через РРО, в якому не вірний код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів, то представник зауважує, що положення п. 1 ст. 17 Закону України № 265/95-ВР передбачають відповідальність саме за не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, а не за роздрукування документа невстановленої форми.

Водночас вважає, що відомості з аналітичної системи АІС «Податковий блок» не можуть бути підставою для підтвердження порушень суб`єктом господарювання порядку продажу підакцизного товару та не відображають господарської операції, адже таким підтвердженням може бути лише розрахунковий документ.

Представник вказує, що висновки Акту перевірки повинні ґрунтуватись на основі інформації, отриманої під час проведення перевірки, яка підтверджена відповідними доказами, а не на підставі інформації з власних програм за попередні періоди.

Використання податкової інформації та документів, в тому рахунку даних СОД РРО за минулі періоди передбачено виключно під час проведення документальних перевірок.

З приводу необліку товару, то представник зазначає, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої ст. 20 Закону №265/95-ВР.

Ухвалою від 18.12.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

Відповідач у встановлений строк подав відзив на позов, у якому заперечує заявлені вимоги. По суті спору відповідач вказав, що згідно із ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 01.06.2023 №1602К, проведена фактична перевірка відділів магазинів, де здійснює торгівлю ФОП ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог Податкового Кодексу України від 02Л 2.2010р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями, Закону України від 21.06.2012р. №5007-VI «Про ціни і ціноутворення», із змінами та доповненнями, Кодексу законів про працю України від 10.12.1971р. № 392-УІІ, із змінами і доповненнями також інших нормативних актів, контроль за дотримання яких покладено на територіальні органи ДПС.

За результатами перевірки складені акти фактичної перевірки, у яких встановлені порушення п.п. 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (із змінами та доповненнями) та розділу II Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерство фінансів України від 21.01.2016р. №13 (із змінами та доповненнями).

Щодо встановлення порушення, яке полягало в не зазначенні в розрахункових документах обов`язкових реквізитів як серія та номер марки акцизного податку, тобто видача суб`єктам господарювання розрахункових документів, які не відповідають встановленим законодавством вимогам, то відповідач вказав, що постановами Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 № 74 «Деякі питання маркування алкогольних напоїв» та № 97 «Про внесення змін до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» з 01.05.2020 запроваджено марку акцизного податку нового зразка для маркування алкогольних напоїв.

Одними із обов`язкових реквізитів марки акцизного податку нового зразка для маркування алкогольних напоїв є штрих-код та СДІ-код, які містять інформацію про серію та номер марки.

Згідно з п. 226.7 ст. 226 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Положенням про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251 із змінами та доповненнями (далі - Положення № 1251), визначені реквізити, які наносяться на марку акцизного податку.

Одним із реквізитів марки акцизного податку є, зокрема, серія із чотирьох літер і шестизначний номер.

Статтею 8 Закону № 265 передбачено, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням РРО або ПРРО чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.06.2016 №13, одним з обов`язкових реквізитів фіскального чека є цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (рядок 9).

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не приймається як розрахунковий, що встановлено абз. 2 п. 3 розділу І Положення №13.

Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» з 1 січня 2022 року набирають чинності зміни до п. 11 ст. 3 розд. II Закону № 265, згідно з яким суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані, зокрема, проводити розрахункові операції через РРО та/або через програмні РРО для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Враховуючи викладене та з урахуванням вимог чинного законодавства, вказує відповідач, з дати виникнення законодавчо встановленого обов`язку для суб`єкта господарювання (тобто з 01 січня 2022 року), відображення у фіскальному чеку такого обов`язкового реквізиту як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (серія та номер), слід забезпечити введення даних/сканування марки для відображення її реквізитів у розрахунковому документі.

Таким чином, алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання, а відповідно, з 01.01.2022 суб`єкти господарювання зобов`язані забезпечити сканування (введення) даних (серію та номер марки) марок акцизного податку на всіх алкогольних напоях, маркованих марками акцизного податку (у т. ч. марками акцизного податку попереднього зразка, на яких відсутній такий реквізит як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку) для подальшого відображення її реквізитів у розрахунковому документі.

Відтак, позиція контролюючого органу полягає в тому, що відсутність обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку згідно з Положенням № 13 тягне за собою неприйнятність такого документа як розрахункового, тобто свідчить, що розрахункова операція проведена без роздрукування розрахункового документа і без видачі такого покупцю, що утворює склад правопорушення, передбаченого пунктами 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, і є підставою для притягнення позивача до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 цього Закону.

В своїх доводах відповідач покликається на висновки Верховного Суду у постанові від 02.02.2023 у справі № 500/6845/21.

Спростовуючи доводи позивача відповідач також зазначив, що у разі реалізації підакцизних товарів, визначених п. 215.1 ст. 215 ПКУ, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі, зокрема, із застосуванням платіжних карток, зобов`язані проводити розрахункові операції через РРО та/або через ПРРО із використанням режиму програмування з зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а при роздрібній торгівлі алкогольними напоями - із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер).

Щодо підстав для прийняття наказів про проведення фактичної перевірки №2628к, №2629к, №2630к від 19.09.2023 року, то відповідач вказує, що реалізуючи права та обов`язки, якими податковий орган наділений нормами ПК України, податковим органом було проведено фактичну перевірку, адже здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення- рішення.

У спірному випадку, управлінням податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області отримано в установленому законодавством інформацію про можливі порушення платниками податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Так, листом Державної податкової служби України від 30.03.2023 року №6858/7/99-00-07-04-03-07 (вх. ГУ ДПС 1000/8 від 30.03.2023 року) проаналізовано діяльність суб`єктів господарювання на предмет дотримання трудового законодавства, використання незадекларованої праці та доведено перелік суб`єктів господарювання, у яких наявні можливі порушення трудового законодавства.

Таким чином, фактичною підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки є лист ДПС України від 30.03.2023 року №6858/7/99-00-07-04-03-07.

На переконання податкового органу, Податковим кодексом України не передбачено розкриття у наказі про призначення перевірки змісту інформації та фактів, які свідчать про порушення/ймовірне порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Разом з тим, в оскаржуваному наказі зазначено мету та підстави проведення перевірки, а також усі реквізити, обов`язковість зазначення яких визначена п. 81.1 ст. 81 ПК України.

Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.05.2017, взята на облік в податковому органі та здійснює свою підприємницьку діяльність за основним видом економічної діяльності 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах, переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 16).

Працівниками ГУ ДПС у Вінницькій області проведені фактичні перевірки відділів магазину "Beer Box", належних фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .

Перевірки проводились з питань дотримання вимог Податкового Кодексу України, із змінами та доповненнями, Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями, Закону України від 21.06.2012р. №5007-VI «Про ціни і ціноутворення», із змінами та доповненнями, Кодексу законів про працю України від 10.12.1971р. № 392-УІІ, із змінами і доповненнями також інших нормативних актів, контроль за дотримання яких покладено на територіальні органи ДПС.

Так, зокрема, згідно із ст. 20, п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.7 п.80.2 ст. 80 «Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року №2755- VI, наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 19.09.2023р. №2629к, на підставі направлень, виданих ГУ ДПС у Вінницькій області від 20.09.2023р. № 4131, № 4132, проведена фактична перевірка відділу в магазині за адресою АДРЕСА_1 , де здійснює торгівлю ФОП ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складений акт фактичної перевірки №15515/02-32-07- 05/3269207443 від 20.09.2023 (далі - Акт 1) (а.с. 83-85)

Відповідно до Акту 1 встановлені порушення пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України від 06.07.95р. № 265/95ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (із змінами та доповненнями) та розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерство фінансів України від 21.01.2016р. № 13 (із змінами та доповненнями).

Згідно із ст. 20, п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.7 п.80.2 ст. 80 «Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року №2755- VI, наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 19.09.2023р. №2630к, на підставі направлень, виданих ГУ ДПС у Вінницькій області від 20.09.2023р. №4161, №4160, проведена фактична перевірка відділу в магазині за адресою АДРЕСА_2 .

За результатами перевірки складений акт фактичної перевірки №15526/02-32-07- 05/3269207443 від 20.09.2023 (далі - Акт 2) (а.с. 107-108).

Відповідно до Акту 2 встановлені порушення пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України від 06.07.95р. № 265/95ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (із змінами та доповненнями) та розділу II Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерство фінансів України від 21.01.2016р. № 13 (із змінами та доповненнями).

Згідно із ст. 20, п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.7 п.80.2 ст. 80 «Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року №2755- VI, наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 19.09.2023р. №2628к, на підставі направлень, виданих ГУ ДПС у Вінницькій області від 20.09.2023р. №4140, №4139, проведена фактична перевірка відділу в магазині за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Зерова, 29.

За результатами перевірки складений акт фактичної перевірки №15541/02-32-07- 05/3269207443 від 20.09.2023 (далі - Акт 3) (а.с. 144-145).

Відповідно до Акту 3 встановлені порушення пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України від 06.07.95р. № 265/95ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (із змінами та доповненнями) та розділу II Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерство фінансів України від 21.01.2016р. № 13 (із змінами та доповненнями).

Позивач подала заперечення на зазначені вище Акти.

Контролюючий орган, розглянувши заперечення, прийняв відповідні рішення, якими залишив висновки Актів без змін, заперечення без задоволення.

Спірним податковим повідомленням-рішенням від 19.10.2023 №0155400705 до ФОП ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ст. 17, ст. 20 Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (із змінами та доповненнями) застосовані штрафні санкції в сумі 71185,30грн. (а.с. 60).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 19.10.2023 №0150150705 згідно з п. 1, 7 ст. 17, ст. 20 Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (із змінами та доповненнями) до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції в сумі 37254,76грн. (а.с. 120).

Податковим повідомленням-рішенням від 19.10.2023 №0150980705 відповідно до п. 1, 7 ст. 17 Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (із змінами та доповненнями) до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 11 963,40 грн. (а.с. 146).

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, тому через свого представника звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі ПК України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови.

У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Згідно із матеріалами справи, наказами ГУ ДПС у Вінницькій області від 19.09.2023 №2628к, № 2629к, №2630к постановлено провести фактичні перевірки відділів магазину, належних фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (а.с. 93, 104, 148)

Відповідно до змісту наказів, перевірки проводились з питань дотримання вимог Податкового Кодексу України від 02Л 2.2010р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями, Закону України від 21.06.2012р. №5007-VI «Про ціни і ціноутворення», із змінами та доповненнями, Кодексу законів про працю України від 10.12.1971р. № 392-УІІ, із змінами і доповненнями також інших нормативних актів, контроль за дотримання яких покладено на територіальні органи ДПС, та відповідно до доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №3955/02-32-07-05 від 18.09.2023.

На підставі зазначених наказів посадовим особам ГУ ДПС у Вінницькій області видані направлення на перевірку (а.с. 95, 105, 106, 149, 150).

За результатами перевірки складені Акти (№№1, 2, 3) фактичної перевірки, в яких зафіксовані допущені позивачем порушення вимог законодавства.

За доводами позивача, у контролюючого органу відсутні дійсні та фактичні підстави для прийняття наказів про проведення фактичних перевірок. Вважає, що оскільки у наказах на проведення перевірки не наведені фактичні підстави для її призначення та не відображено, яка саме інформація, що наявна та/або отримана контролюючим органом, стала підставою для призначення фактичної перевірки, тому відсутні правові підстави для її проведення.

Суд зазначає, що згідно із висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 24.02.2022 по справі № 520/5314/2020, платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки у випадках передбачених пунктом 81.1 статті 81 ПК України. Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Оцінюючи доводи позивача в цій частині, суд керується такими мотивами.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5729/20-а, від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5229/20-а, від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21, від 05 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 17 серпня 2023 року у справі №160/15431/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22 зазначав, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Щодо покликання позивача на ряд постанов Верховного Суду, то суд застосовує в даній справі останні позиції, які полягають в наступному.

Так, відповідно до постанови Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, сформульовано висновки, які мають забезпечити єдиний підхід у правозастосуванні під час розгляду схожих спорів, у яких в підставах проведення фактичної перевірки платника податків було покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України або інші підпункти, в яких міститься посилання лише на одну фактичну підставу для проведення перевірки.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, вказав, що за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Верховний Суд у постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 дійшов подібного висновку, зазначивши, що у судовій практиці прийнято розрізняти юридичну підставу, як елемент підстави для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПК України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави.

Обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 вказав, що у випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Так, за обставин справи у наказах вказано, що вони прийняті на підставі п.п. 80.2.2, 80.2.7 п. 80. 2 ст. 80 глави 8 розділу ІІ, п. 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення», згідно із ст. 20, 61, 62, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями, Закону України від 21.06.2012р. №5007-УІ «Про ціни і ціноутворення», із змінами та доповненнями, Кодексу законів про працю України від 10.12.1971р. № 392-УІІ, із змінами і доповненнями також інших нормативних актів, контроль за дотримання яких покладено на територіальні органи ДПС, та відповідно до доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №3955/02-32-07-05 від 18.09.2023.

В контексті цього суд зазначає, що положення п.п. 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК передбачають, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Щодо поняття інформації, яке вжито в п.п. 80.2.2 п., 80.2 ст. 80 ПК України, то відповідно до пп. 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 ПК України термін податкова інформація для цілей оподаткування розуміється у значенні, визначеному Законом України Про інформацію №2657-ХІІ від 02.10.1992.

Так, згідно з приписами частин першої та другої статті 16 Закону України Про інформацію податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Порядок збирання та використання податкової інформації регулюється ПК України, а в частині, яка ним не врегульована - іншими законодавчими актами.

Пунктом 74.2 статті 74 ПК України передбачено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Згідно з п.74.1 ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Отже, під інформацією, яка може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, в розумінні згаданого вище п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України необхідно розуміти в тому числі і інформацію, яка отримана із інформаційних баз даних органів державної податкової служби, як і інша інформація, отримана такими органами.

Як вбачається зі змісту наказів про проведення фактичної перевірки, визначеною відповідно до п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України підставою для її проведення обумовлювалась доповідна записка відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №3955/02-32-07-05 від 18.09.2023.

Відповідно до Доповідної записки, на виконання листа ДПС України від 30.03.2023 №6858/7/99-00-07-04-03-07 щодо суб`єктів господарювання, в яких вбачаються ознаки порушення законодавства про працю, п.п. 1, 2, п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями, необхідно провести перевірки на підставі п.п. 80. 2, пункту 80.2 ст. 80 ПК (96-97, 102-103, 158).

Отже, джерелом інформації став лист ДПС України від 30.03.2023 №6858/7/99-00-07-04-03-07, а про ймовірні порушення платником податків законодавства складена доповідна записка, що в розумінні положень п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України є фактичною підставою для перевірки.

До того ж, за змістом наказів, перевірку провести з метою упередження порушень вимог чинного законодавства з питань проведення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлення державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).

З огляду на це, суд відхиляє доводи позивача, що у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, оскільки, як зазначено вище, у наказі на проведення перевірки поряд із зазначенням підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України міститься посилання на доповідну записку із наведенням її реквізитів: реєстраційного номеру та дати; інформацію з бази даних.

Отже, суд вважає, що накази про проведення фактичної перевірки відповідають вимогам щодо відображення у них достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, тому такі накази не можуть вважатися оформленими з істотними порушеннями вимог чинного законодавства, а відтак не можуть бути протиправними.

У постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 Судова палата акцентувала увагу на застосовності у спорах цієї категорії висновків Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для визнання наказів контролюючого органу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків. Відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Щодо встановлених в ході перевірки порушень, то суд зазначає таке.

Так, відповідно за змістом Акту 1 відповідач зазначив, що у фіскальних чеках роздрукованих на РРО відсутні обов`язкові реквізити - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер). Порушення вчинене вперше - 13.07.2022р. о 12:01 год. (фіскальний чек РРО № 889) на суму 115,50 грн., наступні розрахункові операції із зазначеним порушенням вчинені в період з 14.08.2022 - 19.09.2023 на загальну суму 15509,20 грн. (перелік розрахункових документів з описаним порушенням додається).

Під час перевірки не надано документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що, на момент перевірки, знаходяться у місці продажу, на загальну суму 47806,00 грн., за цінами реалізації. Під час перевірки форму ведення обліку товарних запасів не надано. Перелік не облікованого товару додається (а.с. 83-84).

Відповідно до змісту Акту 2, при продажу міцних алкогольних напоїв, розрахункову операцію проведено через реєстратор розрахункових операцій (далі РРО) без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів та їх надання (покупцеві), а саме при продажі пива Львіське Дункель розливне 1 л. по ціні 69,76 грн. відповідний розрахунковий документ встановленої форми та змісту на суму проведеної операції не видано.

Здійснювались розрахункові операції через РРО з порушенням режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду УКТ ЗЕД, зокрема, відповідно до копії фіскального чеку №4234 виданого 15.07.2023 року продано «Сидр купажний яблочний з полуницею 3,064*46,90 запрограмованого з невірно зазначеним кодом УКТ ЗЕД для підакцизних товарів , (невірний код в РРО зазначено - 22060031).

Здійснюється торгівля підакцизними товарами, не облікованими у встановленому порядку, за місцем їх реалізації. Під час перевірки не надано документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що, на момент перевірки, знаходяться у місці продажу, на загальну суму 32085,00 грн., за цінами реалізації. Під час перевірки форму ведення обліку товарних запасів не надано. Перелік не облікованого товару додається (зазначено в акті перевірки) (а.с. 107-108).

Відповідно до Акту 3, здійснювались розрахункові операції з продажу алкогольних напоїв маркованих марками акцизного податку через РРО з видачею розрахункових документів не встановленого зразка, відсутній обов`язковий реквізит серія та номер марки акцизного податку; здійснювались розрахункові операції через РРО без використання режиму попереднього програмування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД.

Так, проведено розрахункову операцію через РРО №15541/02-32-07-05/3269207443 при продажу підакцизного товару Сидр Епс зі смаком вишні 12.06.2023 чеки РРО №3551; 3546 по ціні 46,9 грн., який запрограмований в РРО без зазначення відповідного коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД; у фіскальних чеках роздрукованих на РРО відсутні обов`язкові реквізити - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер). Порушення вчинене вперше - 27.06.2022 о 12:04 год. (фіскальний чек РРО № 928) на суму 244,50 грн., наступні розрахункові операції із зазначеним порушенням вчинені в період з 12.07.2022 - 04.07.2023 на загальну суму 4412,00 грн. (перелік розрахункових документів з описаним порушенням додається) (а.с. 144-145).

Суд зазначає, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі Закон у № 265/95-ВР).

Дія цього Закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі

За змістом норми статті 20 Закону № 265/95-ВР в редакції, чинній з 01 серпня 2020 року, суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, не облікованих у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті).

У розрізі спірних правовідносин, суд вважає доцільним застосувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22, які полягають у тому, що ненадання під час фактичної перевірки документів, що підтверджують походження підакцизних товарів, які знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), не є підставою для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, встановленої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Порушення, що полягає в ненаданні під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, зокрема, підакцизних, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), не можна вважати пов`язаним з порядком здійснення розрахункових операцій, тому охоплюється мораторієм, впровадженим пунктом 12 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 265/95-ВР. Штрафні санкції за означене порушення в період з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року не підлягали застосуванню.

Так, суд зазначає, що згідно з пунктом 12 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265/95-ВР в редакції, чинній з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються, крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій під час продажу підакцизних товарів.

Разом з тим, цей пункт 12 Розділу ІІ в редакції Закону№ 3219-IX від 30.06.2023 викладено в новій редакції, а саме, суб`єкти господарювання звільняються від відповідальності за порушення вимог цього Закону, вчинені ними у період з 1 січня 2022 року до 1 жовтня 2023 року, крім відповідальності за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, здійснення діяльності з купівлі/продажу іноземної валюти, діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор".

Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану № 3219-IX від 30.06.2023, яким внесені зміни до пункту 12 Розділу ІІ Закону № 265/95-ВР, набрав чинності 01.08.2023, а відтак на дату проведення фактичних перевірок підлягав застосуванню.

Таким чином, суд робить висновок, що санкції за порушення вимог ст 20 цього Закону не застосовуються з 1 січня 2022 року до 1 жовтня 2023 року.

Відповідно до Акту 1 порушення статті 20 Закону № 265/95-ВР встановлене відповідачем на загальну суму 47806,00 грн. (а.с. 83-84), а застосована санкція включена до спірного рішення від 19.10.2023 №0155400705, що підтверджується розрахунком фінансових санкцій (а.с. 60-61).

Відповідно до Акту 2 аналогічне порушення встановлене відповідачем на загальну суму 32085,00 грн. (а.с. 107-108), а застосована санкція включена до спірного рішення від 19.10.2023 №0150150705, що підтверджується розрахунком фінансових санкцій (а.с. 119-120).

Отже, з урахуванням висновків Верховного Суду, суд вважає, що відповідачем протиправно застосовані до позивача санкції в цій частині, а тому вони є протиправними.

Щодо порушень позивачем положення ст. 17 Закону України № 265/95-ВР, які як вказує відповідач, полягали в роздрукувані розрахункового документа невстановленої форми.

КАС ВС у постанові від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22 при вирішенні питання, які саме порушення Закону №265/95-ВР стосуються вжитого законодавцем словосполучення порядку здійснення розрахункових операцій, врахував, що за визначенням, наведеним у статті 2 Закону №265/95-ВР, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Виходячи з наведеного вище визначення слідує, що розрахункова операція пов`язана саме із безпосереднім прийманням від покупця коштів у відповідній формі за товар, оформленням документа, що підтверджує факт здійснення такої операції, у порядку та спосіб, визначений Законом №265/95-ВР.

Отже, з урахуванням наведених позицій Верховного Суду, суд вважає, що висновок відповідача в Актах перевірки, що позивачем здійснювалися розрахункові операції через РРО при продажу міцних алкогольних напоїв з роздрукуванням невідповідних розрахункових документів помилковими, оскільки в ході перевірки факту здійснення такої операції не відбулось, контрольної закупки цього товару представники контролюючого органу не проводили, жодного з розрахункових документів, які б підтверджували твердження контролюючого органу про відсутність на таких одного з обов`язкових реквізитів не надано.

Натомість в Акті 1 відповідачем порушення встановлені за розрахунковою операцією, що відбулась вперше - 13.07.2022р. о 12:01 год. (фіскальний чек РРО № 889) на суму 115,50 грн., наступні розрахункові операції із зазначеним порушенням вчинені в період з 14.08.2022 - 19.09.2023 на загальну суму 15509,20 грн. (перелік розрахункових документів).

При тому перевірка проводилась 20.09.2023.

Відповідно до Акту 2 зазначено, що відповідно до копії фіскального чеку №4234 виданого 15.07.2023 року продано «Сидр купажний яблучний з полуницею 3,064*46,90 запрограмованого з невірно зазначеним кодом УКТ ЗЕД для підакцизних товарів, (невірний код в РРО зазначено - 22060031).

Відповідно до Акту 3 порушення вчинене вперше - 27.06.2022 о 12:04 год. (фіскальний чек РРО № 928) на суму 244,50 грн., наступні розрахункові операції із зазначеним порушенням вчинені в період з 12.07.2022 - 04.07.2023 на загальну суму 4412,00 грн. (перелік розрахункових документів з описаним порушенням додається) (а.с. 144-145).

Суд зазначає, що перелік розрахункових документів не є тотожним поняттю самого документу, як доказу встановленого порушення.

Отже, дослідивши дані докази суд робить висновок, що ці порушення відповідачем були встановлені не в ході перевірки, а на підставі роздрукованих документів у формі таблиць. Проте, ці таблиці суд вважає неналежними доказами в розумінні ст. 73-76 КАС України, оскільки вони не містять інформації, яка дає змогу встановити наявність порушення позивачем положень п.п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", які відображені в актах перевірки. Крім того, з інформації, яка міститься в таблиці не можливо встановити, з якого джерела інформація, ким та коли вона сформована, в якому саме рядку/колонці має бути зазначено інформацію про цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку.

Інших доказів, які б підтверджували висновки акту перевірки в частині порушення позивачем вимог п.п. 1, 2, 12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відповідачем не надано.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу (п. 74.1 ст. 74).

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики (п. 74.3 ст. 74).

Наказом Міністерства фінансів України 05.08.2020 №477, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.11.2020 за № 1096/35379, затверджений Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, яким встановлений механізм функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) щодо отримання від реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО) визначених законодавством даних та збереження таких даних у базі даних інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби України.

Розділом II Функціонування СОД РРО визначено, що СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 № 1057 затверджено Порядок передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів Державної податкової служби України, яким встановлено механізм передачі електронних копій розрахункових документів, фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО)/програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО), фіскальних звітів ПРРО і повідомлень, що передбачені Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 року № 547, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 року за № 918/29048, що необхідні для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів ДПС для суб`єктів господарювання, що використовують РРО/ПРРО.

Згідно з п. 1.2 Порядку № 1057 система зберігання і збору даних РРО (далі - СЗЗД РРО) - загальнодержавна система, призначена для збору даних РРО та передачі цих даних до системи обліку даних РРО в ДПС за технологією зберігання і збору даних РРО для Державної податкової служби України; система обліку даних РРО (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій і програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

Пунктом 2.2 розд. І Порядку № 1057 передбачено, що СЗЗД РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних СОД РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами НСМЕП.

Суд вважає, що ті дані, на які посилається відповідач, що внесені у базу даних системи обліку даних РРО, та за своєю суттю є податковою інформацією, яка не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин.

Згідно з п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Оформлення посадовими особами контролюючих органів результатів документальних перевірок платників податків-юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів щодо дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727 (далі - Порядок № 727), а також Методичними рекомендаціями щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України від 01.06.2017 року № 396 (далі - Методичні рекомендації № 396).

Згідно з Порядком № 727 та Методичними рекомендаціями № 396 акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У акті перевірки зазначається детальна інформація щодо виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 15 червня 2022 року у справі №260/3859/20 зазначено, що за результатом проведення фактичної перевірки складається акт перевірки, який згідно з усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Під час розгляду справ, пов`язаних із притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, на порушенні яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок. Недотримання податковим органом вимог до форми і змісту, як акта перевірки, так і податкового повідомлення-рішення є підставою для скасування останнього.

Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах, що склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обставиною, що має бути досліджена є саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.

Втім, як убачається із змісту Акту перевірки відповідачем, зокрема, в описовій частині виявлених під час проведення перевірки порушень, не зазначено жодного фіскального чеку, отриманого в ході перевірки, що підтверджує факт видачі позивачем розрахункових документів за продані алкогольні напої, що підлягають маркуванню марками акцизного податку, які не містить обов`язкових реквізитів, а саме, - цифрового значення штрих коду марки акцизного податку на алкогольні напої (інформацію про серію та номер МАП), невірно запрограмованого товару в РРО за кодом УКТ ЗЕД для підакцизних товарів.

Отже, саме розрахунковий документ є доказом, що підтверджує факт продажу товару, а не роздруківка, яка не є доказом відображення господарської операції.

Таким чином, за встановлених у справі обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено порушення позивачем положень пункту 1, 2, 12 статті 3 Закону України № 265/95ВР, тому спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ФОП ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 19.10.2023 №0155400705, №0150150705, №0150980705.

Стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1204,04 грн (одна тисяча двісті чотири гривні 04 копійки).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - ВП44069150, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна