Рішення № 120315983, 08.07.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/909/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2024 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Романюк В.Ф.,

за участю:

секретаря судового засідання Салика С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (адреса: 79000, м.Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ: 40108833), Золочівський районний відділ поліції ГУ НП у Львівській області (адреса: 80700, Львівська обл., м. Золочів, вул. Шашкевича, 43) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Золочівський районний відділ поліції ГУ НП у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обгрунтування поданого позову покликається на те, що відносно ОСОБА_1 21.01.2024 року о 10 год. 52 хв. було безпідставно складено Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1283687 від 21.01.2024 року, в якій зазначено, що «21.01.2024 р. о 10 год. 39 хв. с.Жуків, вул. Центральна, 3, водій керував автомобілем та не був пристебнутий паском безпеки та керував не маючи при цьому права керування ним, чим порушив п. 2.1 (а) ПДР Керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ» за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3400 грн.

Позивач вважає, що обов`язковою складовою адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП є наявність факту керування транспортним засобом, тобто виконання функцій водія. Позивач, в свою чергу, не виконував функцію водія та був лише в ролі пасажира. А тому, вимоги працівників поліції про пред`явлення документів, і подальші дії щодо складення адміністративних матеріалів є безпідставними та незаконними.

Враховуючи вищевказане, на думку позивача, постанова серії ЕНА № 1283687 від 21.01.2024 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП.

Ухвалою суд від 01 лютого 2024 року у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду з викликом сторін у судове засідання.

22 лютого 2024 року від представника відповідача ГУ НП у Львівській області Кісіль Р. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позову. Мотивуючи ти, що не має підстав вважати оскаржувану постанову незаконною.

Крім цього, представник відповідача Кісіль Р. просить суд проводити розгляд справи у його відсутності.

19 березня 2024 року від представника позивач ОСОБА_2 надійшли заперечення на відзив на позовну заяву. Відповідно до якого просить суд позовну заяву задоволити повністю.

23 квітня 2024 року від представника позивач ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

У судовому засіданні 23.04.2024 р. позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позові. Просили суд позовні вимоги задоволити.

20 травня 2024 року від представника позивач ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

08 липня 2024 року від представника позивач ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у його відсутності та у відсутності позивача.

Представник Золочівського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області в судове засідання не з`явився, відзив на адміністративний позов не надав, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, про причину неявки суд не повідомив, що відповідно ч. 1 ст.205 КАС Українине перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Суд встановив, що 21 січня 2024 року інспектором Золочівського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області Шинкарчуком О.Й. винесено постанову серії ЕНА №1283687, відповідно до якої, 21.01.2024 року о 10.39 год. у с. Жуків Золочівського району Львівської області ОСОБА_1 керував автомобілем та не був пристебнутий паском безпеки та не мав права керувати ним, чим порушив п. 2.1 «а», ПДР України - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено штрафу у розмірі 3400,00 грн.

Оскаржуючи вищевказану постанову, позивач посилається на те, що 21.01.2024 року сидів в припаркованому транспортному засобі RENAULT MEGANE н.з. НОМЕР_2 біля місця свого постійного

проживання, який запаркувала сестра позивача та може підтвердити даний факт. При цьому ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, а перебував в ньому в якості пасажира. Більше того, транспортний засіб був не заведений.

Перебуваючи в автомобілі, ОСОБА_1 наводив порядок в салоні транспортного засобу, як зненацька біля позивача зупинились працівники поліції, які не представились та одразу почали відкривати двері в автомобілі та витягувати силою ОСОБА_1 із салону автомобіля, в якому він сидів. На запитання ОСОБА_1 , що вони роблять, поліцейські відповіли, що будуть вести його у відділ поліції та хай сідає в патрульний автомобіль. Також поліцейські вказали що ніби то вчора даний автомобіль від них утікав, чого насправді не було, а тому вони будуть їхати у відділок поліції.

Їдучи із поліцейськими в їхньому патрульному автомобілі, ОСОБА_1 пояснив працівникам поліції, що такого не могло бути, а транспортним засобом він вже давно не керує, а очікує на отримання нового посвідчення водія. При цьому, вчора автомобіль був цілий день припаркований на тому самому місці де і знаходиться на даний момент.

Від`їхавши метрів 300-400, поліцейські спитались у ОСОБА_1 чи є у нього реєстраційні документи на транспортний засіб та попросили їх пред`явити, на що позивач вказав, що такі знаходяться в автомобілі та згодом поліцейські із ОСОБА_1 вернулись назад до транспортного засобу. Переконавшись, що з документами все в порядку, працівники поліції почали безпідставно звинувачувати позивача, що він сьогодні керував транспортний засобом не будучи пристебнутим ременем безпеки, а оскільки у ОСОБА_1 не має посвідчення водія, то також звинувачували його і у керуванні транспортним засобом без посвідчення водія.

Однак, не зважаючи на пояснення ОСОБА_1 та взагалі відсутності факту керування та руху транспортного засобу, працівників поліції почали подальше безпідставне складення адміністративних матеріалів по ч.2 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 за відсутності жодних доказів адміністративного правопорушення.

Також, працівники поліції не зачитували ОСОБА_1 його прав, не вручали йому копії оскаржуваної постанови, а лише відірвали частину такої в якій були зазначені реквізити для сплати штрафу, а тому ОСОБА_1 , вимушений був звертатись у відділ поліції для отримання копії оскаржуваної постанови.

Окрім того, позивач посилається на те, що поліцейські постійно, то вмикали, то вимикали нагрудну камеру, що є також грубим порушенням, адже фіксація повинна була вестись безперервно. Також не відомо, чи дану події знімала камера, яка закріплена в службовому автомобілі поліцейських.

Згідно п. 2.1. (а) ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 2 ст.126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України (надалі ПДР України), водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Пасажир - особа, яка користується транспортним засобом і перебуває в ньому, але не причетна до керування ним.

Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву, відповідач вказує, на те, що «... позивач 21.01.2024 року о 10:39 год., у с. Жуків Золочівського району Львівської області керував автомобілем та не був пристебнутий паском безпеки та не мав права керування ним, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ., що було зафіксовано інспектором на реєстратор, встановлений на лобове скло службового автомобіля, а також на нагрудну камеру, де також зафіксовано те, що позивач декілька раз повторював що він їхав до церкви.»

При цьому відповідач хоч і посилається на відеофіксацію реєстратором та нагрудну камеру, проте таке відео не містять факту вчинення адміністративного правопорушення, а зокрема факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 в т.ч. не будучи пристебнутим ременем безпеки, а навпаки спростовують доводи відповідача та підтверджують позицію позивача викладену у позовній заяві, що такий не керував транспортним засобом зважаючи на нижченаведене.

Як вбачається із відеозапису з назвою«ММТ05171», на яком ведеться зйомка із автомобіля поліцейських, та згідно інформації на відео починається о 10 год. 05 хв. 27 сек. З даного відеозапису вбачається, що поліцейський автомобіль нікого не переслідує, та в переді нього ніхто не керує транспортним засобом. Приблизно о 10:06:00 год. такі заїжджають у двір прилеглої території, та видно що транспортний засіб «RENALUT MEGANE д.н.з. НОМЕР_2 стоїть запаркований, не рухається та навіть не заведений.

В подальшому, о 10:06:30 год. працівник поліції чоловічої статі, який підійшов до транспортного засобу починає смикати за ручку транспортного засобу, щоб відкрити двері, простягати руки в салон автомобіля, а о 10:06:50 год. бере під руку ОСОБА_1 та фактично силоміць веде такого в службовий автомобіль.

На відеозаписііз назвою«01580@2024012112083210», який ведеться зйомка із нагрудних камер поліцейських, де згідно інформації на відео о 10 год. 08 хв. 40 сек., вбачається, як поліцейські підходятьдо пасажира ОСОБА_1 ,де видно,що автомобільне рухаєтьсята навітьне єзаведений,і панельприладів несвітиться.Одразу,без поясненняпричин,чому поліцейськіпідійшли табез вказівкина порушеннязі сторони ОСОБА_1 поліцейський чоловічоїстаті каже«де документина автомобіль»,на що ОСОБА_1 відповідає що «нерухався». Надаліполіцейські стверджують,що автомобільрухався тає відео,хоча згадуютьпро іншийвипадок.Дальше поліцейськийяк ібуло зазначенов описіпо передньомувідеозапису починаєсамостійно відкриватидвері вавтомобілі інавіть хочезастосувати до ОСОБА_1 кайданки кажучидо напарниці «давай мені кайданки».

Також, без будь яких пояснень, що саме порушує ОСОБА_1 сидячи в автомобілі в якості пасажира, поліцейський наказує йому вийти із машини і надати документи, а потім веде його силоміць під руку у патрульний автомобіль. Надалі у патрульному автомобілі поліцейський вказує напарниці сісти біля ОСОБА_1 та починає здійснювати рух, не пояснюючи куди вони рухаються.

Також на відео зображено, що поліцейські звинувачують ОСОБА_1 у тому, що він вчора від когось втікав та кажуть що за таке передбачена кримінальна відповідальність.

ОСОБА_1 пояснив працівникам поліції, що сидів в автомобілі та мав намір їхати до церкви, так як подія мала місце у неділю 21.01.2024 року, проте не самостійно, а відвезти його повинен був його батько.

Даний відеозапис переривається о 10:13:50 хв. згідно інформації на відео.

На відеозаписііз назвою«01465@2024012112215710», ведеться зйомка на невідомий пристрій (можливо бодікамера), яку поліцейський кладе на панель автомобіля. При цьому, відеозапис починається із 10:21:58 год., хоча минуле відео закінчується о 10; 13:50 год., тобто нам не відомо які події відбувались та мали місце у цей момент коли відеозапис не вівся.

На даномувідеозаписі о10:23:00поліцейські зновузгадують заякийсь вчорашнійвипадок,на що ОСОБА_1 відповідає, що вчора був вдома.

Крім цього, на відеозаписі під назвою «01465@2024012112215710»о 10:23:30год., поліцейський зазначає про те, що відносно ОСОБА_1 буде складено постанову по ст. 126 КУпАП.

При цьому, в оскаржуваній постанові зазначено, що «21.01.2024 р. о 10 год. 39 хв. с. Жуків, вул. Центральна, 3, водій керував автомобілем та не був пристебнутий паском безпеки та керував не маючи при цьому права керування ним, чим порушив п. 2.1 (а) ПДР - Керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ» за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3 400 грн.. Тобто, в момент часу вчинення адміністративного правопорушення, який зазначений у постанові - 21.01.2024 року о 10 год. 39 хв., ОСОБА_1 знаходився із поліцейськими в їхньому автомобілі, відтак правопорушення не міг вчинити.

Таким чином, суд погоджується із доводами представника позивача ОСОБА_2 про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 21.01.2024 р. о 10 год. 39 хв. с. Жуків, вул. Центральна, 3, керував автомобілем та не був пристебнутий паском безпеки.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 177/525/17 (провадження № К/9901/34580/18) суд дійшов до наступних висновків:

«30. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факти адміністративного правопорушення та вини особи и його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

49.З огляду на викладене, суди попередніх інстанції, дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих у розумінні статті 70 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

50.Таким чином, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП, у зв`язку із відсутністю належних доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові від 28.02.2017 серії ДР N0141649.»

У Постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 750/7693/17 (провадження № К/9901/18282/18) суд дійшов до наступних висновків:

«Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові від 30.07.2017 р. серії АР N0 697877 та не підтверджується жодними іншими доказами.

При цьому відповідачем не надано належних і допустимих у розумінні статті 251 КУпАП та статті 70 КАС України доказів, які б підтверджували наявність у діях позивача склади адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Згідно ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно роз`яснень викладених у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок посадової особи про встановлення факту вчинення правопорушення, відсутнє посилання на докази, що в цілому свідчить про відсутність належного обґрунтування наведених в оскаржуваній постанові обставин та їх доведеність допустимими доказами, що призвели до притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно доч.2 ст.126 КУпАП.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 3 частини 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі вищевикладеного, оскільки при винесенні постанови відповідачем не було встановлено та досліджено усіх обставин справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку про те, що постанова є необґрунтованою, вина позивача не доведена належними доказами під час їх винесення, у зв`язку з чим постанову слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.7,126, 162,222,245, 247, 251, 252, 254, 255, 256, 268, 284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.5,6,8,9,19,72,77,99, 122, 242-246,268-272,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (адреса: 79000, м.Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ: 40108833), Золочівський районний відділ поліції ГУ НП у Львівській області (адреса: 80700, Львівська обл., м. Золочів, вул. Шашкевича, 43) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову інспектора Золочівського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області Шинкарчука О.Й. серії ЕНА № 1283687 від 21.01.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб`єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції у Львівській області (адреса: 79007, м.Львів, пл. Григоренка, 3, код ЄДРПОУ: 40108833) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплатою судового збору в розмірі 605,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складеннясудового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 08 липня 2024 р.

Суддя: Романюк В.Ф.