Рішення № 120312840, 03.07.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2024м. ДніпроСправа № 904/6017/23 (904/6775/23)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Сулими Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс - Лізинг", м. Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Білогір`я", м. Дніпро

відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Дніпро

про стягнення 5 399 389,88грн

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс - Лізинг", м. Дніпро

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Білогір`я", м. Дніпро

відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс-Вест", м. Дніпро

про визнання недійсними договорів

Представники:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс - Лізинг": Талоконов К.В., ордер серії АЕ №1156745 від 03.10.2022

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Білогір`я": не з`явився

від ОСОБА_1 : Сиромятников Е.О., ордер серія АЕ №126017 від 01.02.2024

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс-Вест": не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адванс - Лізинг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом в якому просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Білогір`я" та ОСОБА_1 2 989 546,46грн основного боргу та 2 409 852,42грн - 70% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на договір №39АФ-20 (ВПВ) від 04.01.2021, договір фінансового лізингу №39АФ-20 від 14.08.2020 та договір поруки №1П/39АФ-20 від 15.08.2020.

Ухвалою суду від 08.01.2024 (суддя Євстигнеєва Н.М.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 05.02.2024 о 15:10 год.

02 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із зустрічною позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати недійсним договір фінансового лізингу №39АФ-20 від 14 серпня 2020 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Білогір`я";

- визнати недійсним договір поруки №1П/39АФ-20 від 15 серпня 2020 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек", ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Білогір`я";

- визнати недійсним договір №39АФ-20 (ВПВ) від 04 січня 2021 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адванс-Лізинг".

Ухвалою суду від 07.02.2024 прийнято зустрічний позов до розгляду разом із первісним позовом та призначено його розгляд у судове засідання на 04.03.2024.

12.02.2024 від відповідача-2 за первісним позовом надійшов відзив б/н від 07.02.2024 на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

16.02.2024 від ТОВ "Адванс-Лізинг" надійшов відзив б/н від 16.02.2024 на зустрічну позовну заяву, в якому, відповідач-1 за зустрічним позовом заперечив проти задоволення зустрічної позовної заяви в повному обсязі.

19.02.2024 від позивача за первісним позовом надійшла відповідь б/н від 19.02.2024 на відзив відповідача-2.

27.02.2024 від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь б/н від 26.02.2024 на відзив ТОВ "Адванс-Лізинг".

28.02.2024 від позивача за первісним позовом надійшло заперечення б/н від 28.02.2024 на відповідь на відзив ОСОБА_1

04.03.2024 від позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання б/н від 04.03.2024 про витребування доказів.

Ухвалою суду від 04.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №904/6775/23 на тридцять днів до 08 квітня 2024 року включно, відкладено підготовче засідання у справі на 12.03.2024.

11.03.2024 від позивача за зустрічним позовом надійшло заперечення б/н від 11.03.2024 на відповідь на відзив ТОВ "Адванс-Лізинг".

У підготовчому засіданні 12.03.2024 судом оголошено перерву до 01.04.2024.

13.03.2024 від позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання б/н від 12.03.2024 про долучення доказів.

Ухвалою суду від 18.03.2024 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів (вх. №10777/24 від 04.03.2024) відмовлено.

Ухвалою суду від 18.03.2024 зобов`язано Головне управління статистики у Дніпропетровській області надати до суду: письмову інформацію стосовно того, як часто (з якою періодичністю) Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Білогір`я" (ідентифікаційний код 36573346) подавало баланс (звіт про фінансовий стан) за період 2019 2020 роки (щорічно, або частіше); копії всіх балансів (звітів про фінансовий стан) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Білогір`я" (ідентифікаційний код 36573346) за період 2019 2020 роки.

Ухвалою суду від 01.04.2024 закрито підготовче провадження у справі №904/6775/23, призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02.05.2024.

03 квітня 2024 року до господарського суду на виконання вимог ухвали суду від Головного управління статистики у Дніпропетровській області надійшли витребувані судом документи.

02 травня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Білогір`я" до господарського суду надійшло клопотання б/н від 02.05.2024, в якому товариство просить суд передати матеріали справи №904/6775/23 Господарському суду Дніпропетровської області в провадженні якого перебуває справа №904/6017/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс-Вест" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 32232765), для розгляду спору по суті в межах цієї справи.

Ухвалою суду від 02.05.2024 постановлено передати матеріали справи №904/6775/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс - Лізинг", до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Білогір`я", відповідача-2: ОСОБА_1 про стягнення 5 399 389,88грн та за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс - Лізинг", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Білогір`я", відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс-Вест" про визнання недійсними договорів до Господарського суду Дніпропетровської області, в провадженні якого перебуває справа №904/6017/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс-Вест" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 32232765), для розгляду спору по суті в межах цієї справи.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.05.2024, на підставі положень частини 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/6017/23(904/6775/23) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.

Ухвалою суду від 21.05.2024 прийнято матеріали справи №904/6017/23(904/6775/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс - Лізинг" до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Білогір`я", відповідача-2 ОСОБА_1 про стягнення 5 399 389,88 грн та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс - Лізинг", відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Білогір`я", відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс-Вест" про визнання недійсними договорів. Справу №904/6017/23(904/6775/23) постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання на 19.06.2024 о 10:20 год.

24.05.2024 від ОСОБА_1 надійшло клопотання б/н від 24.05.2024 про перехід до розгляду справи №904/6017/23(904/6775/23) у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.05.2024 клопотання б/н від 24.05.2024 ОСОБА_1 про перехід до розгляду справи №904/6017/23(904/6775/23) у порядку загального позовного провадження задоволено. Здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 19.06.2024 о 10:20 год.

19.06.2024 від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс-Вест" надійшли письмові пояснення б/н від 18.06.2024 щодо зустрічної позовної заяви, в яких ліквідатор просить суд відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви в повному обсязі.

Суд долучив поданий документ до матеріалів справи.

У підготовче засідання, призначене на 19.06.2024, представники ТОВ "Дніпро Білогір`я", ОСОБА_1 та ТОВ "Форс-Вест" не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.

У підготовче засідання, призначене на 19.06.2024, з`явився представник "Адванс - Лізинг".

Суд оголосив зміст поданих ліквідатором ТОВ "Форс-Вест" письмових пояснень.

Ухвалою суду від 19.06.2024 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 03.07.2024 о 10:40 год.

02.07.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 01.07.2024 про зупинення провадження у справі №904/6017/23(904/6775/23) до набрання законної сили рішенням у справі №904/2513/24.

02.07.2024 від ТОВ "Адванс - Лізинг" надійшло заперечення б/н від 02.07.2024 на заяву ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.

Суд долучив подані документи до матеріалів справи.

У судове засідання, призначене на 03.07.2024, представники ТОВ "Дніпро Білогір`я" та ТОВ "Форс-Вест" не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.

У судове засідання, призначене на 03.07.2024, з`явився представник ТОВ "Адванс - Лізинг" та ОСОБА_1 .

Представник ОСОБА_1 підтримав подану заяву про зупинення провадження у справі №904/6017/23(904/6775/23) до набрання законної сили рішенням у справі №904/2513/24.

Представник ТОВ "Адванс - Лізинг" оголосив зміст поданих заперечень проти задоволення Калюти Б.В. про зупинення провадження у справі №904/6017/23(904/6775/23).

Ухвалою суду від 03.07.2024 в задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 01.07.2024 про зупинення провадження у справі №904/6017/23(904/6775/23) відмовлено.

В судовому засіданні, призначеному на 07.11.2023, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОТЕК (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДНІПРО-БІЛОГІР`Я (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 39АФ-20 (Договір), відповідно до умов якого Лізингодавець зобов`язався передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу (Майно), а Лізингоодержувач зобов`язався прийняти Майно та зобов`язався сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Ціна одиниці, кількість і загальна вартість Майна на момент укладення Договору наведені в Додатку №1 Специфікація (Специфікація).

Так, у вказаному Додатку №1 до договору Сторони узгодили Специфікацію Майна, а саме: Трактор John Deere 8370R вартістю 281 000,00 Доларів США.

Згідно пункту 2.1. Договору вартість Майна становить гривневий еквівалент 281 000,00 (двісті вісімдесят одна тисяча Доларів США 00 центів) Доларів США, що розраховується за курсом продажу Долару США, встановленим у міжбанківській інформаційній системі УкрДілінг (http://www.udinform.com/), сформованим на 16:00 за Київським часом (надалі Міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладання цього Договору, збільшений на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі Міжбанківський курс Договору), та на дату укладання цього Договору становить 7 700 805,00 (сім мільйонів сімсот тисяч вісімсот п`ять гривень 00 копійок) гривень, у тому числі ПДВ 1 283 467,50 грн (надалі - Вартість Майна).

Вартість Майна у гривні підлягає перерахунку за Міжбанківським курсом на дату, що передує даті підписання Акту приймання-передачі Майна, збільшеним на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі Міжбанківський курс Акту приймання-передачі), відповідно до умов п. 2.1.1 Договору.

Сторони погодили використовувати банківські дні для визначення Міжбанківського курсу. Сторони погодили, що Лізингодавець залишає за собою право використовувати у якості Міжбанківського курсу середньозважений курс Долару США, встановлений на інтернет-сайті http://coursedealing.com.ua у випадку неможливості визначити курс Долару США на інтернет-сайті http://www.udinform.com.

Всі платежі за Договором здійснюються в національній валюті України відповідно до умов цього Договору та Додатку №2 Графік внесення лізингових платежів до Договору (надалі Графік) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, вказаний у цьому Договорі (п. 4.1. Договору).

Сума Авансового платежу у гривнях обчислюється виходячи з Міжбанківського курсу на дату, що передує даті фактичної оплати, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі Міжбанківський курс фактичної оплати). Авансовий платіж в рахунок оплати Майна складає 20,83 % від Вартості Майна та складає 58 532,30 (п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот тpидцять два Долара США 30 центів) Доларів США, та підлягає сплаті в термін до 31.08.2020 року включно (п. 4.2. Договору).

Лізингоодержувач за надання Майна у фінансовий лізинг сплачує Лізингодавцю одноразову комісію, яка є першим лізинговим платежем, в розмірі 5 620,00 (п`ять тисяч шістсот двадцять Доларів США 00 центів) Доларів США у строк до 31.08.2020. Комісія сплачується Лізингоодержувачем на поточний рахунок Лізингодавця в національній валюті за Міжбанківським курсом фактичної оплати (п. 4.3. Договору).

За умовами п. 4.4. Договору сума чергового Лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в Доларах США), зазначеної в Графіку, виходячи з Міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати Лізингоодержувачем чергового Лізингового Платежу, зазначеного в Графіку, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі Міжбанківський курс Графіку). Такий порядок застосовується до усіх Лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті згідно з Договором. Розмір, склад, терміни сплати Лізингових платежів встановлюються в Графіку.

При зміні Міжбанківського курсу фактичної оплати, Міжбанківського курсу Графіку, Міжбанківського курсу Акту приймання-передачі по відношенню до Міжбанківського курсу Договору, пропорційно автоматично змінюється і Ціна Договору в гривні, і, в даному випадку, не має потреби в підписанні додаткової угоди про зміну Ціни Договору в гривні.

Якщо Лізингоодержувач здійснить оплату Лізингового платежу після строку його оплати, вказаного в Графіку, і на дату фактичної оплати Лізингового платежу Міжбанківський курс фактичної оплати Лізингового платежу буде більшим, ніж Міжбанківський курс Графіку, Лізингоодержувач зобов`язаний здійснити оплату такого Лізингового платежу, виходячи з Міжбанківського курсу фактичної оплати (п. 4.4.1. Договору).

Якщо Лізингоодержувач здійснить оплату Лізингового платежу раніше строку його оплати, вказаного в Графіку, платіж зараховується, виходячи з Міжбанківського курсу фактичної оплати (п. 4.4.2. Договору).

Всі сплачені Лізингоодержувачем грошові кошти за Договором в гривні зараховуються Лізингодавцем в рахунок оплати грошових зобов`язань за Договором виходячи з Міжбанківського курсу Долару США, встановленого на відповідний (мінімально встановлений) банківський день (встановлений чинною Постановою НБУ щодо строків здійснення банками купівлі іноземної валюти за дорученням юридичних осіб) після дня зарахування грошових коштів Лізингодавцю згідно умов Договору, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами.

У випадку недостатності сплачених Лізингоодержувачем грошових коштів в гривні для виконання ним грошових зобов`язань в Доларах США згідно умов Договору, Лізингоодержувач зобов`язаний впродовж 10 календарних днів з дня відповідної сплати коштів здійснити відповідну доплату; якщо сплачених Лізингоодержувачем грошових коштів в гривні виявиться більше, ніж необхідно для виконання ним грошових зобов`язань в Доларах США згідно умов Договору, Лізингодавець зобов`язаний зарахувати їх в рахунок майбутніх платежів по Договору (п. 4.7. Договору).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, № 16, ст.68) відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, № 16, ст.68) передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, а плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Після сплати авансового платежу 28.08.2020 у розмірі 100 00,00 грн (еквівалент 3 636,36 Доларів США по курсу 27,5000 грн за 1 Долар США) і 31.08.2020 у розмірі 1 510 013,85 грн (еквівалент 54 919,58 Доларів США по курсу 27,4950 грн за 1 Долар США) та одноразової комісії у розмірі 154 521,90 грн (еквівалент 5 620,00 Доларів США по курсу 27,4950 грн за 1 Долар США), 03.09.2020 на виконання пунктів 4.1. та 4.2. Договору між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем було складено та підписано Акт приймання-передачі, згідно якого Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач отримав Трактор John Deere 8370R, Сер. № 1RW8370RTKS142991 , 2019 р.в., вартістю 281 000,00 Доларів США.

Додатком № 2 до Договору сторони узгодили Графік внесення лізингових платежів за надане Майно у відповідній редакції.

На виконання вказаного вище Графіку Лізингоодержувачем належним чином сплачувались лізингові платежі за Договором, зокрема з першого по четвертий.

04 січня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агротек (Первинний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю Адванс-Лізинг (Новий кредитор) уклали договір № 39АФ-20 (ВПВ) (далі Договір заміни кредитора), за умовами якого Первинний кредитор зобов`язується продати (передати у власність) Нового кредитора Товар, який є об`єктом фінансового лізингу, а Новий кредитор зобов`язується прийняти Товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.2. Договору заміни кредитора Сторони узгодили, що на момент укладення цього Договору Товар є переданим у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу (Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпро-Білогір`я, код 36573346) за договором фінансового лізингу № 39АФ-20 від 14.08.2020р. (надалі Договір лізингу), укладеним між Первинним кредитором та Лізингоодержувачем. Права та обов`язки Лізингодавця та Лізингоодержувача за Договором лізингу залишаються незмінними.

За умовами п.2.1. та 2.2. Договору заміни кредитора ціна Договору складає 4 106 826,24 (Чотири мільйони сто шість тисяч вісімсот двадцять шість гривень 24 копійки) гривень без ПДВ.

Ціна Договору включає:

- несплачену на момент укладення цього Договору суму, яка компенсує частину вартості Предмету лізингу за Договором лізингу;

- прострочену заборгованість по платежам як винагороді (комісії) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно за Договором лізингу.

З моменту оплати Новим кредитором вартості Товару (Ціни Договору) у розмірі, передбаченому цим Договором, він стає Лізингодавцем за Договором Лізингу, до нього переходять всі права та обов`язки Лізингодавця за Договором Лізингу (п. 3.2. Договору заміни кредитора).

З моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі зобов`язання Первинного кредитора з передачі Товару вважаються виконаними в повному обсязі (п. 4.2. Договору заміни кредитора).

04.01.2021 Первинний кредитор та Новий кредитор підписали відповідний акт приймання-передачі Предмету лізингу (прав власності на майно, що є предметом лізингу за договорами фінансового лізингу).

У подальшому всі платежі по договору фінансового лізингу № 39АФ-20 від 14.08.2020 відповідач сплачував позивачу.

Однак вбачається, що станом на дату подання цієї позовної заяви згідно Графіку внесення лізингових платежів несплаченими відповідачем залишаються гривневі еквіваленти:

- 875,09 Доларів США по дев`ятнадцятому платежу

- 854,59 Доларів США по двадцятому платежу

- 883,08 Доларів США по двадцять першому платежу

- 854,59 Доларів США по двадцять другому платежу

- 883,08 Доларів США по двадцять третьому платежу

- 883,08 Доларів США по двадцять четвертому платежу

- 25 306,91 Доларів США по двадцять п`ятому платежу

- 25 175,60 Доларів США по двадцять шостому платежу

- 25 049,73 Доларів США по двадцять сьомому платежу

а загалом на суму 80 765,76 Доларів США.

Як встановлено пунктом 9.2. Договору, у випадку, якщо Лізингоодержувач не здійснить оплату Лізингового платежу у строки, вказані в Графіку, то при зверненні Лізингодавця до суду для розрахунку суми несплачених Лізингових платежів Лізингодавець має право використовувати Міжбанківський курс на дату, що передує даті складання ним позовної заяви.

Враховуючи вказане, Позивач перерахувавши суму основної заборгованості відповідача, яка складає суму еквівалентну 80 765,81 Доларів США за курсом продажу Долару США, встановленому у міжбанківський інформаційній системі Укрділінг (сайт www.udinform.com), сформованому на 16:00 за Київським часом на дату, що передує даті складання позовної заяви (12.12.2023), сума, яка підлягає сплаті позивачу становить 2 989 546,46 грн (80 765,81 Доларів США * 37.0150 грн за 1 Долар США).

Згідно п. 7.2. Договору у випадку, якщо Лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого Лізингового платежу, який встановлений в Графіку, Лізингоодержувач несе відповідальність перед Лізингодавцем у вигляді сплати сімдесяти процентів річних від суми простроченого Лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Враховуючи викладене, на підставі п. 7.2. Договору позивачем нараховано до стягнення з відповідача 70% річних згідно розрахунку, доданого до позовної заяви.

Так, за розрахунком позивача загальна сума 70% річних за порушення грошових зобов`язань за Договором становить 2 409 852,42 грн.

З-поміж того, 15 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОТЕК (Лізингодавець), громадянином України ОСОБА_1 (Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДНІПРО-БІЛОГІР`Я (Лізингоодержувач) укладено договір поруки № 1П/39ФЛ-20 (договір 1П), згідно пункту 1.1. якого предметом цього договору є зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання Лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед Лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №39ФЛ-20 від 14.08.2020, а також усіх додаткових угод до нього, які вже укладені та можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу № 39ФЛ-20 від 14.08.2020 (надалі за текстом Основний договір).

Сторони договору встановлюють, що зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та Основним договором, не потребують (п.1.2. договору 1П). Поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом Основного договору та обсягом зобов`язань Лізингоодержувача за Основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має (п.1.3. договору 1П).

У випадках неможливості виконання Лізингоодержувачем своїх зобов`язань за Основним договором:

- Лізингодавець має право на свій розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя чи Лізингоодержувача або обом Сторонам одночасно;

- Лізингоодержувач не пізніше ніж за 3 (три) банківських дня до моменту настання строку виконання зобов`язань за Основним договором повідомляє Лізингодавця та Поручителя про неможливість виконання зобов`язань за Основним договором (п.2.1. договору 1П).

Крім того, відповідно до п.3.1.2. договору 1П Поручитель зобов`язаний у разі невиконання Лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання, відповідати перед Лізингодавцем як солідарний боржник всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.

Враховуючи викладене, Позивач просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРО- БІЛОГІР`Я та ОСОБА_1 2 989 546,46 грн основного боргу та 2 409 852,42 грн - 70% річних.

В матеріалах справи міститься відзив ОСОБА_1 на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс - Лізинг", в якому відповідач-2 за первісним позовом заперечує проти задоволення первісних позовних вимог в повному обсязі.

З поданого відзиву відповідача-2 вбачається, що ОСОБА_1 вважає недійсними:

- Договір фінансового лізингу №39АФ-20 від 14.08.2020;

- Договір поруки №1П/39АФ-20 від 15.08.2020;

- Договір №39АФ-20 (ВПВ) від 04.01.2021 (продаж предмету лізингу).

ОСОБА_1 вважає, що недійсність вказаних вище договорів безумовно виключає можливість задоволення позову до відповідача-2, з огляду на що ОСОБА_1 було подано зустрічний позов.

Крім того, в поданому відзиві на позовну заяву ТОВ "Адванс - Лізинг", ОСОБА_1 зазначив, що згідно п.3.3. Договору майно повинно постійно знаходитися в місці експлуатації за адресою Херсонська обл., Новотроїцький район, вул. Садова, 56.

З 17.07.2020 селище Садове колишнього Новотроїцького району входить до складу Новотроїцької селищної територіальної громади Генічеського району Херсонської області, що відбулося на підставі відповідної Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020.

В той же, час відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затвердженому Наказом Міністерства з питань реінтеграціїї тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 вбачається, що вся територія Генічеського району була окупована 24.02.2022.

Так, заперечуючи проти задоволення позовних вимоги ТОВ "Адванс - Лізинг", ОСОБА_1 зазначив, що у заяві про вчинення кримінального правопорушення вказано, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, село Новомиколаївка Новотроїцької селищної територіальної громади Херсонської області є тимчасово окупованим, у звязку з чим, доступ ТОВ «ДНІПРО БІЛОГІР`Я» до об`єктів нерухомого та рухомого майна, які є власністю товариства, або перебуває у його користуванні (на підставі договорів лізингу), неможливий, а за наявною у ТОВ «ДНІПРО БІЛОГІР`Я» інформацією, частина техніки товариства була знищена, а частина була вилучена окупантами та її актуальне місце знаходження невідоме.

Дослідивши зустрічну позовну заяву, судом встановлено такі обставини.

Предметом зустрічного позову ОСОБА_1 є визнання недійсними наступних договорів:

- Договір фінансового лізингу №39АФ-20 від 14.08.2020;

- Договір поруки №1П/39АФ-20 від 15.08.2020;

- Договір №39АФ-20 (ВПВ) від 04.01.2021 (продаж предмету лізингу).

Підставою оскарження цих договорів є те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що договір фінансового лізингу який є значним правочином для ТОВ "ДНІПРО-БІЛОГІР`Я" укладався за згодою загальних зборів учасників. Своєю чергою, недійсність цього договору вочевидь має наслідком як недійсність договору поруки як акцесорного зобов`язання, так і недійсність продажу предмету лізингу за недійсним договором.

У відповідності до п. 1.3. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ДН1ПРО-БІЛОПР`Я", затвердженого Рішенням Загальних зборів учасників, оформленим протоколом № П/09 від Н.09.2019 (далі за текстом Статут), товариство у своїй діяльності керується чинним законодавством України, цим Статутом, а також внутрішніми правилами, регламентами та іншими локальними актами Товариства.

Згідно з п.п. 14 п. 11.3. Статуту, до виключної компетенції Зборів Учасників Товариства входить, у тому числі, надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу.

При цьому, п.п. 15 п. 11.3. Статуту встановлено, що до виключної компетенції Зборів Учасників Товариства входить, у тому числі, надання згоди на вчинення інших значних правочинів.

Також, п. 11.3. Статуту визначає, що питання, віднесені до виключної компетенції Загальних зборів Учасників Товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу Товариства.

Додатково, п. 11.10. Статуту передбачено, що виконавчим органом Товариства є директор. Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Зборів Учасників. Збори Учасників Товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції директора.

Директор підзвітний Зборам Учасників і організує виконання їх рішень. Директор не вправі приймати рішення, обов`язкові для Учасників Товариства. Директор Товариства має право представляти Товариство як учасника (засновника, акціонера тощо) іншої юридичної особи на підставі відповідного рішення Загальних зборів Учасників Товариства.

Крім того, у п. 11.12. Статуту зазначено, що директор Товариства вчиняє правочини від імені Товариства. Правочини (договори, угоди), що підлягають затвердженню Загальними зборами учасників Товариства чи на вчинення яких необхідна згода Загальних зборів учасників Товариства, можуть вчинятися Директором лише після їх затвердження (надання згоди на їх вчинення) Загальними зборами учасників Товариства.

Тобто, у випадку, якщо ТОВ "ДШПРО-БІЛОПР`Я" вчиняється правочин, вартість якого перевищує 50% вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, то на його вчинення має бути надана згода Зборів Учасників Товариства (пп. 14 п. 11.3. Статуту).

Позивач за зустрічним позовом зазначив, що у відповідності до Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.12.2019, чистий актив ТОВ "ДШПРО-БІЛОГІР`Я" (власний капітал) станом на 31.12.2010 складав: -38 719 000,00 грн (мінус тридцять вісім мільйонів, сімсот дев`ятнадцять тисяч гривень, 00 коп.).

У відповідності до Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.12.2020, чистий актив ТОВ "ДШПРО-БІЛОПР`Я" (власний капітал) станом на 01.01.2020 складав: -38 719 000,00 грн (мінус тридцять вісім мільйонів, сімсот дев`ятнадцять тисяч гривень, 00 коп.).

У відповідності до п. 2.1. Договору фінансового лізингу № 39АФ-20 від 14 серпня 2020 року (далі за текстом Договір лізингу), вартість майна становить гривневий еквівалент 281 000,00 (двісті вісімдесят одна тисяча) доларів США, який на дату укладення цього договору складав 7 700 805,00 грн (сім мільйонів, сімсот тисяч вісімсот п`ять гривень, 00 коп.).

Тобто, ОСОБА_1 зазначив, що ціна Договору лізингу значно перевищує 50% вартості чистих активів ТОВ "ДНІПРО-БІЛОГІР`Я", які складали 38 719 000,00 грн (мінус тридцять вісім мільйонів, сімсот дев`ятнадцять тисяч гривень, 00 коп.).

Отже, у відповідності до положень Статуту та норм Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, на підписання директором ТОВ "ДШПРО-БІЛОПР`Я" Договору лізингу, мала бути надана згода Зборами Учасників ТОВ "ДН1ПРО-БІЛОПР`Я".

Позивач за зустрічним позовом зазначив, що перед підписанням Договору лізингу, ТОВ Агротек ознайомилось з Статутом ТОВ "ДНІПРО-БІЛОГІР`Я", та положеннями, які містились у ньому. Отже, ТОВ Агротек був знайомий з положеннями пп. 14 п. П.З. Статуту, який встановлює необхідність наявності згоди Зборів Учасників ТОВ "ДНІПРО-БІЛОПР`Я" на укладення Договору лізингу.

Необхідність надання згоди загальними зборами учасників товариства на вчинення правочину, вартість якого перевищує 50 % вартості чистих активів товариства, відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, якщо іншого не передбачено статутом товариства, передбачена ч. 2 ст. 44 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю. За таких умов, ТОВ Агротек мав не тільки ознайомитись зі Статутом ТОВ "ДНІПРО-БІЛОГІР`Я", але і отримати останній затверджений ТОВ "ДНІПРО-БІЛОПР`Я" баланс (звіт про фінансовий стан), та ознайомитись з ним.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю Агротек було ознайомлено з положеннями як статуту ТОВ "ДНІПРО-БІЛОГІР`Я", так і з положеннями чинного на дату вчинення правочину законодавства України та було обізнано про необхідність надання Зборами Учасників ТОВ "ДНІПРО-БІЛОПР`Я" згоди на укладення Договору лізингу.

Позивач за зустрічним позовом зазначив, що не дивлячись на вищезазначене, ТОВ Агротек допустило укладання Договору лізингу з ТОВ "ДНІПРО-БІЛОПР`Я", не впевнившись у відповідності такого правочину положенням ч. 2 ст. 44 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю та Статуту ТОВ "ДНІПРО-БІЛОПР`Я".

Щодо підстав для визнання Договору лізингу недійсним позивач за зустрічним позовом посилається на висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2023 у справі №910/21326/21 а саме:

"8.25. Згідно з частинами другою та третьою статті 44 вищезгаданого Закону рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників. Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства.

8.26. Перевіряючи доводи позивача про те, що укладаючи оспорюваний договір директор товариства позивача діяв з перевищенням наданих йому повноважень, суди попередніх інстанцій встановили наступне:

- згідно з балансом ТОВ "Буд-Реновація" чисті активи позивача станом на 31.12.2018 становили 5787800 грн;

- передбачена умовами укладеного між сторонами договору сума коштів, які позивач повинен був перерахувати відповідачеві, становить 18706569,97 грн, що перевищує 50% вартості чистих активів позивача за період , що передував укладенню договору.

- для вчинення оспорюваного правочину необхідно було рішення про надання згоди на його вчинення, прийняте загальними зборами учасників товариства;

- вказані обмеження встановлені в частині другій статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а тому відповідач є таким, що знав (повинен був знати) про їх наявність.".

На думку позивача за зустрічним позовом, зазначена позиція узгоджується із висновками викладеними у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2021 року у справі № 904/2425/20, де зазначається наступне:

"70. Окрім того, згідно частини другої статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

71. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний договір є значним правочином для боржника, в розумінні частини другої статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки загальна сума договору (470 000 000 грн.), значно перевищує 50% вартості чистих активів товариства за даними останньої фінансової звітності (33 750 300 грн).

72. При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що факт прийняття рішення загальних зборів учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва і К" про надання згоди на укладення спірного правочину заперечується представником боржника та розпорядником майна, а доказів існування вказаного рішення матеріали справи не містять.".

З огляду на викладене ОСОБА_1 вважає, що договір лізингу є таким, що підлягає визнанню недійсним.

Щодо визнання недійсним договору поруки, ОСОБА_1 зазначив, що 15 серпня 2020 року між ТОВ Агротек, в якості лізингодавця, ТОВ "ДШПРО-БІЛОГІР`Я", в якості лізингоодержувача та ОСОБА_1 , в якості поручителя, було укладено Договір поруки № 1П/39АФ-20 (далі за текстом -Договір поруки).

У відповідності до п. 1 Договору поруки, предметом цього Договору є зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання Лізингоодержувачем, своїх зобов`язань перед Лізингодавцем, які випливають з умов Договору фінансового лізингу № 39АФ-20 від 14.08.2020, а також усіх додаткових угод до нього, які вже укладені та можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору фінансового лізингу № 39АФ-20 від 14.08.2020.

Тобто, на думку позивача за зустрічним позовом Договір поруки є акцесорним по відношенню до Договору лізингу.

Отже, визнання судом недійсним Договору лізингу є підставою для визнання недійсним договору поруки щодо виконання зобов`язань за цим договором на підставі приписів ст. 548 ЦК України.

Щодо визнання недійсним договору продажу предмету лізингу ОСОБА_1 посилається на те, що 04 січня 2021 року між ТОВ Агротек (актуальна назва - ТОВ "ФОРС-ВЕСТ"), в якості первинного кредитора, та ТОВ "АДВАНС-ЛІЗИНГ", в якості нового кредитора, було укладено Договір № 39АФ-20 (ВПВ) (далі за текстом - Договір продажу).

У відповідності до п. 1.1. Договору продажу, за цим Договором Первинний кредитор зобов`язується продати (передати у власність) Нового кредитора Товар, який є об`єктом фінансового лізингу, а Новий кредитор зобов`язується прийняти Товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2. Договору продажу, Сторони узгодили, що на момент укладення цього Договору Товар є переданим у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу (Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпро-Білогір`я, код 36573346) за договором фінансового лізингу № 39АФ-20 від 14.08.2020 (надалі - Договір лізингу), укладеним між Первинним кредитором та Лізингоодержувачем. Права та обов`язки Лізингодавця та Лізингоодержувача за Договором лізингу залишаються незмінними.

При цьому, п. 3.2.3. Договору продажу, встановлено, що з моменту оплати Новим кредитором вартості Товару (Ціни Договору) у розмірі, передбаченому цим Договором, він стає Лізингодавцем за Договором Лізингу, до нього переходять всі права та обов`язки Лізингодавця за Договором

За таких умов, оскільки, на думку ОСОБА_1 , Договір лізингу підлягає визнанню недійсним, то Договір продажу також підлягає визнанню недійсним, оскільки він передбачає передачу предмету лізингу за недійсним договором.

В матеріалах справи міститься відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс - Лізинг" на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-1 за зустрічним позовом заперечує проти задоволення зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення первісних позовних вимог, виходячи з таких підстав.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1,2,3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні засоби, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України а договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначені у Законі України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР в редакції, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин у цій справі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною другою статті 16 вказаного Закону передбачено, що лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Частиною 1 ст. 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положеннями статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів , а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України .

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно зі ст. 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, які порушують права та інтереси особи, що оспорює такий правочин.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти. Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті). Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За приписами ч.ч.1,2,3 ст.44 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (у редакції від 16.07.2020, яка діяла на момент укладення договору фінансового лізингу №39АФ-20 від 14.08.2020) статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).

Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Так, у п.п.14 п.11.3. Статуту встановлено, що до компетенції Загальних зборів Учасників входить надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу.

Вбачається, що таке формулювання в Статуті співпадає зі змістом ч.2 ст.44 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», чинною станом на дату затвердження відповідного статуту.

При цьому слід зауважити, що ТОВ «Дніпро-Білогір`я» не було позбавлене права і можливості внести відповідні зміни до свого Статуту у відповідності з подальшими змінами в ч.2 ст.44 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», однак таким правом не скористалося. Звідси, не заслуговує уваги посилання позивача на Презумпцію проти неефективності (Presumption Against Ineffectiveness ), адже неможливість надати фінансову звітність станом на 2 квартал 2020 року у відповідності до свого же Статуту виникла виключно через бездіяльність самого позивача. Отже, враховуючи умови ст.44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (у редакції від 16.07.2020, яка діяла на момент укладення договору фінансового лізингу №39АФ-20 від 14.08.2020) та Статуту ТОВ «Дніпро-Білогір`я» (в редакції 2019 року), позивачем за зустрічним позовом не надано жодних доказів щодо вартості чистих активів ТОВ «Дніпро-Білогір`я» станом на 2 квартал 2020 року, а отже не підтверджено факту того, що предмет договору фінансового лізингу №39ФЛ-20 від 14.08.2020 перевищує 50 відсотків вартості чистих активів ТОВ «Дніпро-Білогір`я» станом на кінець попереднього кварталу (2 кварталу 2020 року).

Крім цього, як вже було зазначено вище, за приписами ч.5 ст.44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» посадові особи товариства, винні у порушенні порядку вчинення значних правочинів, солідарно відповідають за збитки, заподіяні товариству.

Враховуючи це, суд дійшов висновку, що відповідальність за порушення вимог ч.2 ст.44 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» повинен нести саме директор ТОВ «Дніпро-Білогір`я» - Калюта Борис Володимирович.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ж ч.ч.1,2 ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Крім того, за приписами ч.1 ст.12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч.1 ст.13 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч.ч.1,2 ст.14 ЦК України).

З огляду на це суд звертає увагу, що стаття 44 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (у редакції від 16.07.2020, яка діяла на момент укладення договору фінансового лізингу №39АФ-20 від 14.08.2020) не покладала на ТОВ «Агротек» як на лізингодавця обов`язок перевірити відповідні відомості перед підписанням договору, зокрема щодо останньої затвердженої фінансової звітності (згідно Закону) або щодо вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу (згідно Статуту).

У той же час ТОВ «Дніпро-Білогір`я» надало ТОВ «Агротек» Протокол №13/08/2020 загальних зборів учасників ТОВ «Дніпро-Білогір`я» від 13.08.2020, що за своєю суттю є рішенням про надання згоди на вчинення значного правочину. А отже сторонами договору фінансового лізингу №39АФ-20 від 14.08.2020 у повній мірі було дотримано вимоги стаття 44 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у відповідній редакції та Статуту ТОВ «Дніпро-Білогір`я».

Щодо подальшого схвалення правочину, суд зазначає, що по-перше, як вже зазначалося вище, ТОВ «Дніпро-Білогір`я» надало ТОВ «Агротек» Протокол №13/08/2020 загальних зборів учасників ТОВ «Дніпро-Білогір`я» від 13.08.2020, що за своєю суттю є рішенням про надання згоди на вчинення значного правочину.

По-друге, зі змісту норми частини першої статті 241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу). Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №910/18812/17, від 08.07.2019 №910/19776/17, від 04.03.2021 у справі №905/1132/20, від 13.05.2021 у справі №903/277/20.

При цьому ОСОБА_1 є одним із двох учасників ТОВ «Дніпро-Білогір`я» та відповідно його директором.

Відтак, ТОВ «Дніпро-Білогір`я» як своїми конклюдентними діями (оплачуючи товар та приймаючи його у користування), так і в формі мовчазної згоди (користуючись товаром вже більше 3-х років), підтвердило прийняття до виконання договору фінансового лізингу №39ФЛ-20 від 14.08.2020 та відповідно схвалило його, що унеможливлює визнання такого правочину й похідних від нього недійсними.

Щодо протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «Дніпро-Білогір`я», суд зазначає наступне.

Як вбачається із тексту Протоколу №13/08/2020 загальних зборів учасників ТОВ «Дніпро-Білогір`я» від 13.08.2020 ОСОБА_1 оголосив такий порядок денний:

- придбання у ТОВ «Агротек» трактора John Deere 8370R шляхом укладення між ТОВ «Дніпро-Білогір`я» та ТОВ «Агротек» договору фінансового лізингу;

- надання директору ТОВ «Дніпро-Білогір`я» ОСОБА_1 повноважень на підписання з ТОВ «Агротек» договору фінансового лізингу.

Далі по тексту зазначено, що «Обговоривши питання порядку денного та ознайомившись з текстом договору фінансового лізингу» Збори постановили:

- придбати у ТОВ «Агротек» трактор John Deere 8370R шляхом укладення між ТОВ «Дніпро-Білогір`я» та ТОВ «Агротек» договору фінансового лізингу;

- надати директору ТОВ «Дніпро-Білогір`я» Калюті Борису Володимировичу

повноваження на підписання з ТОВ «Агротек» договору фінансового лізингу.

З огляду на це, посилання позивача за зустрічним позовом на те, що вищевказаний протокол не може вважатися схваленням на укладення договору лізингу, спростовується відповідними доказами.

Окрім того, за приписами ч.4 ст.632 Цивільного кодексу України якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Таким чином будь-який з учасників ТОВ «Дніпро-Білогір`я» до моменту підписання Протоколу міг ознайомитись із цінами на аналогічний товар, а саме трактор John Deere 8370R 2020 року випуску.

Враховуючи це, загальні збори учасників ТОВ «Дніпро-Білогір`я» 13.08.2020 схвалили придбання у ТОВ «Агротек» трактора John Deere 8370R з урахуванням ринкової ціни на цей товар і з прив`язкою до іноземної валюти.

Щодо посилання ОСОБА_1 , у поданому відзиві на первісну позовну заяву, щодо доказів втрати предмету лізингу, суд вважає за необхідне зазначити, що за умовами пункту 3.3. договору фінансового лізингу №39АФ-20 від 14.08.2020 Майно повинно постійно знаходитися в місці експлуатації за адресою: Херсонська область, Новотроїцький район, с. Новомиколаївка, вул. Садова, 56.

При тому, в пункті 12.4. договору позивач та відповідач узгодили, що всі зміни і доповнення до даного Договору оформляються додатковою угодою, що підписується Сторонами та є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до приписів п.6 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, № 16, ст.68) лізингоодержувач зобов`язаний письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АДВАНС-ЛІЗИНГ» письмово не було повідомлене про зазначені обставини, зокрема про високий ризик втрати (пошкодження або неможливість доступу) Предмета лізингу через повномасштабне вторгнення російської фкедерації на територію України, зокрема в село Новомиколаївка Генічеського (раніше - Новотроїцького) району Херсонської області.

Враховуючи такі несприятливі обставини, суд дійшов висновку, що відповідач свідомо не скористався своїм правом на внесення змін і доповнень до Договору, передбаченого його пунктом 12.4., а також порушив п.6 ч.2 ст.11 ЗУ "Про фінансовий лізинг" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, № 16, ст.68), негайно письмово не повідомивши позивача про обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу.

Статтею 627 ЦК України передбачено принцип свободи договору, згідно з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, № 16, ст.68) відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Згідно п.3 ч.2 ст.11 ЗУ "Про фінансовий лізинг" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, № 16, ст.68) лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Так, укладаючи договір фінансового лізингу №39АФ-20 від 14.08.2020, відповідач шляхом вільного волевиявлення зобов`язався сплачувати періодичні лізингові платежі у встановлений Графіком внесення лізингових платежів строк (з 20.09.2020 до 20.11.2022), та прийняв настання відповідних несприятливих для нього наслідків, що передбачені цим договором у разі порушення його умов.

При цьому, ні умови договору, ні законодавство України не передбачають взаємозв`язок користування/неможливості користування предметом лізингу із обов`язком лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі, передбаченого п.3 ч.2 ст.11 ЗУ "Про фінансовий лізинг" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, № 16, ст.68). Отже лізингові платежі повинні бути сплачені у встановлений строк незалежно від будь-яких зовнішніх чинників.

Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Відсутність прибутку позивача становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, а відтак посилання позивача на початок збройної агресії рф проти України 24.02.2022 не є тими обставинами, які повністю звільняють від обов`язку сплачувати лізингові платежі.

Окрім того, слід зазначити, що за приписами статті 13 ЗУ "Про фінансовий лізинг" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, № 16, ст.68) з моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором. Предмет лізингу та/або пов`язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов`язковість встановлена законом або договором. Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на викладене, ризик випадкового знищення предмета лізингу за приписами статті 13 ЗУ "Про фінансовий лізинг" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, № 16, ст.68) покладається на лізингоодержувача ТОВ «Дніпро-Білогір`я».

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позовних вимог за первісним позовом, встановлено, що позивачем - ТОВ "Адванс - Лізинг" було нараховано 70% річних від суми простроченого лізингового платежу в сумі 2 409 852,42 грн в межах норм закону та укладеного між сторонами договору.

Таким чином, заперечення ОСОБА_1 , які стали підставою для звернення з зустрічною позовною заявою, викладені у відзиві на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс - Лізинг", спростовуються вищевикладеними, встановленими обставинами.

Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічних позовних вимог у справі №904/6017/23(904/6775/23).

Щодо надання оцінки доводам кожної зі сторін, суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Згідно з приписами ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів-1,2.

Крім того, Позивачем заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Білогір`я" та ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Практична реалізація принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (з врахуванням правової позиції, викладеної Верховним Судом у Постанові від 08.12.2022 у справі №910/16564/21) відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Однак розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловив правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, Позивачем на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу надано:

- Договір №2/12-21 від 10.12.2021 про надання правничої (правової) допомоги;

- Додаткову угоду №18 від 12.12.2023 до договору про надання правничої (правової) допомоги ;2/12-21 від 10.12.2021.

Так, 10.12.2021 між АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ТАЛАКОНОВА КИРИЛА» (надалі Бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адванс - Лізинг" (надалі Клієнт) було укладено Договір №2/12-21 від 10.12.2021 про надання правничої (правової) допомоги.

Як вбачається з пункту 1 додаткової угоди №18 до договору про надання правничої (правової) допомоги №2/12-21 від 10.12.2021, дана Додаткова угода визначає порядок та умови оплати гонорару за надання правничої (правової) допомоги у спорі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Білогір`я" (код ЄДРПОУ 36573346) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс - Лізинг" заборгованості за договором фінансового лізингу №39АФ-20 від 14.08.2020 та Договором 1П/39ФЛ-20 від 15.08.2020.

Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги по комплексному веденню вказаної в п. 1 Додаткової угоди справи у суді першої інстанції, включаючи підготовку всіх процесуальних документів, складає 25 000,00 грн.

Сторони погодили, що вищезазначений розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги встановлений у цій Додатковій угоді у вигляді фіксованої суми, яка не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого Бюро часу, а отже розмір гонорару є визначеним у розумінні ч. 3 ст. 126 ГПК України.

Пунктом 3 Додаткової угоди №18 встановлено, що розмір «гонорару успіху» за досягнення позитивного результату внаслідок надання Бюро правничої (правової) допомоги Клієнту відповідно до цієї Додаткової угоди складає 15 000,00 грн. Під «досягненням позитивного результату» сторони розуміють винесення судом першої інстанції рішення на користь Клієнта про стягнення з відповідача/відповідачів не менше 70% ціни позову

Отже загальний розмір понесених витрат на правничу (правову допомогу) під час розгляду справи №904/6017/23(904/6775/23) з урахуванням «гонорару успіху» складає 40 000,00 грн.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначенні розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Верховний Суд в постанові від 14.11.2018 у справі №910/8682/18 зазначив, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

В Постанові від 16.11.2022 №870/9/21 викладена позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного суду:

"20. Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі N826/1216/16).

21. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п. п. 79 і 112).

22. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268)....".

Водночас зміна суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можлива виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.06.2020 у справі №906/598/19.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Дослідивши подані позивачем документи, здійснивши оцінку розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, суд дійшов висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Білогір`я" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс - Лізинг" 20 000,00 грн - витрат на правничу допомогу, а також про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс - Лізинг" 20 000,00 грн - витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 180, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс - Лізинг" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 36493872) до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Білогір`я" (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 30, кв. 15, код ЄДРПОУ 36573346), відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення 5 399 389,88 грн - задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Білогір`я" (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 30, кв. 15, код ЄДРПОУ 36573346) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс - Лізинг" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 36493872) 2 989 546,46 грн - основного боргу, 2 409 852,42 грн - 70 % річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Білогір`я" (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 30, кв. 15, код ЄДРПОУ 36573346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс - Лізинг" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 36493872) 32 396,40 грн - судового збору, 20 000,00 грн - витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс - Лізинг" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 36493872) 32 396,39 грн - судового збору, 20 000,00 грн - витрат на правничу допомогу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс - Лізинг" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 36493872), відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Білогір`я" (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, бцд. 30, кв. 15, код ЄДРПОУ 36573346), відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс-Вест" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 32232765) про визнання недійсними договорів - відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом покласти на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, встановленому ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.07.2024.

Суддя А.Є. Соловйова