Рішення № 120304790, 01.07.2024, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2024 Справа № 914/1008/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат Д», м.Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Глобал Пост», м.Львів

про: стягнення заборгованості.

Суддя Кітаєва С.Б.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат Д» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Глобал Пост» про стягнення 24000,00 грн. основного боргу, 1591,85 грн. 3% річних, 7488,00 грн. інфляційних втрат, 1934,40 грн. пені.

Ухвалою суду від 22.04.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат Д» залишено без руху.

26.04.2024, за вх.№11480/24, від позивача поступила заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 30.04.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пунктом 42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція про те, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Ухвала суду від 30.04.2024р. була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронні кабінети позивача та відповідача 30.04.2024р., та доставлена до їх електронних кабінетів 30.04.2024р. о 17:29год., що підтверджується довідками про доставку електронних листів. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників про розгляд справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позиція позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 27.12.2021 та 13.01.2022 між позивачем (експедитор) та відповідачем (клієнт) укладено Договори перевезення (разові).

Як стверджує позивач, свої зобов`язання за договором він виконав належним чином та надав послуги з перевезення товару на загальну суму 24000,00 грн., які залишились неоплачені відповідачем.

Зважаючи на це, ТзОВ «Магнат Д» звернулось до суду із позовом про стягнення 24000,00 грн. основного боргу, 1934,40 грн. пені, 1591,85 грн. 3% річних, 7488,00 грн. інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

27 грудня 2021 року між ТОВ «АВТОЛЮКС ГЛОБАЛ ПОСТ» (Замовник) та ТОВ «МАГНАТ Д» (Виконавець) укладено договір перевезення (разовий).

Відповідно до п.1.3. Договору виконавець зобов`язується в порядку та на умовах визначених Договором, доставити наданий йому вантажовідправником вантаж до Вантажоодержувача, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п.1.4. Договору сторони визначили наступні умови: Марка, реєстраційний № автомобіля: DAF FT XF 105.460, НОМЕР_1 , п/п WIELTON NS3F, НОМЕР_2 Водій: ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2.1. виконавець зобов`язується прийняти, а вантажовідправник передати для перевезення вантажі згідно п.1.3. Договору за маршрутом: м. Київ, вул. Промислова, буд. 3Г (район Видубичі) м. Полтава, вул. Половки, буд. 66Б м. Дніпро.

Вартість перевезення 12000 з ПДВ ( п. 4.1. Договору).

Згідно п. 4.2. Договору, замовник здійснює оплату за надані послуги у безготівковій формі виключно по факту прийняття послуг на підставі підписаного двома Сторонами Акту приймання-здачі наданих послуг, який подається разом із розрахунками виконавця та ТТН.

Якщо інше не передбачено даним Договором оплата проводиться Замовником шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку протягом 10-ти банківських днів з дати підписання Акту здачі-приймання послуг, до якого повинні бути додані належним чином оформлені (підписані) ТТН та із врахуванням умов п.4.2. Договору (п.4.3. Договору).

За Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №211 від 28 грудня 2021 року ТОВ «МАГНАТ Д» були виконані, а ТОВ «АВТОЛЮКС ГЛОБАЛ ПОСТ» прийняті без зауважень та заперечень транспортні послуги по маршруту м. Київ м.Полтава м. Дніпро, а/м АЕ8828НО/ НОМЕР_2 .

Претензій щодо якості наданих послуг як на стадії вивантаження, так і на стадії підписання акту виконаних робіт у відповідача не було.

У підписаному акті міститься відмітка про те, що замовник претензій по об`єму, якості та строках виконання робіт (надання послуг) не має.

Станом на момент подання позову Позивач не отримав оплату за надані послуги по договору від 27 грудня 2021 року, у зв`язку з чим заборгованість за цим договором склала 12000,00 грн.

Відповідно до п.5.3.1 Договору у випадку прострочення платежу за надані послуги, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,01 % , але в будь-якому разі не більше облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язань з оплати наданих послуг за договором від 27 грудня 2021 року позивачем нараховано відповідачу 978,00 грн пені, 3960,00 грн інфляційних втрат та 803,84 грн.% річних. При цьому, розмір пені, річних за користування коштами та інфляційних втрат позивач обраховує від несплаченого розміру коштів (12000 грн) за період 07.01.2022 по 16.04.2024.

13 січня 2022 року між ТОВ «АВТОЛЮКС ГЛОБАЛ ПОСТ» (замовник) та ТОВ «МАГНАТ Д» (виконавець) укладено договір перевезення (разовий).

Відповідно до п.1.3. Договору виконавець зобов`язується в порядку та на умовах визначених Договором, доставити наданий йому вантажовідправником вантаж до вантажоодержувача, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п.1.4. Договору сторони визначили наступні умови: Марка, реєстраційний № автомобіля: АЕ3100АМ, DAF XF 105/469, п/п SCHMITZ, НОМЕР_3 Водій: ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 2.1. Виконавець зобов`язується прийняти, а Вантажовідправник передати для перевезення вантажі згідно п.1.3. Договору за маршрутом: м. Київ, вул. Промислова, буд. 3Г (район Видубичі) м. Одеса-1, вул. М.Боровського, 36а.

Вартість перевезення 12000 з ПДВ ( п. 4.1. Договору).

Згідно п. 4.2. Договору, замовник здійснює оплату за надані послуги у безготівковій формі виключно по факту прийняття послуг на підставі підписаного двома Сторонами Акту приймання-здачі наданих послуг, який подається разом із розрахунками виконавця та ТТН.

Якщо інше не передбачено даним Договором оплата проводиться замовником шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку протягом 10-ти банківських днів з дати підписання Акту здачі-приймання послуг, до якого повинні бути додані належним чином оформлені (підписані) ТТН та із врахуванням умов п.4.2. Договору (п.4.3. Договору).

За Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №27 від 14 січня 2022 року ТОВ «МАГНАТ Д» були виконані, а ТОВ «АВТОЛЮКС ГЛОБАЛ ПОСТ» прийняті без зауважень та заперечень транспортні послуги по маршруту м. Київ м. Полтава м. Дніпро, а/м АЕ3100АМ/ НОМЕР_3 .

Відповідно до змісту Акту, замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Станом на момент подання позову позивач не отримав оплату за надані послуги по договору від 13 січня 2022 року, у зв`язку з чим заборгованість за цим договором склала 12000,00 грн.

Відповідно до п.5.3.1 Договору у випадку прострочення платежу за надані послуги, Замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,01 % , але в будь-якому разі не більше облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язань з оплати наданих послуг за договором від 13 січня 2022 року позивачем нараховано відповідачу 956,40 грн пені, 3744,00 грн інфляційних втрат та 787,07 грн. При цьому, розмір пені, річних за користування коштами та інфляційних втрат позивач обраховує від несплаченого розміру коштів (12000 грн) за період 25.01.2022 по 16.04.2024.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) укладено Догововори перевезення (разові) від 27.12.2021 та від 13.01.2022.

Відтак, на спірні правовідносини поширюються як положення цивільного законодавства про перевезення вантажів, так і загальні положення про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Свої зобов`язання за Договором від 27.12.2021 позивач виконав належним чином та згідно із Актом здачі приймання робіт (надання послуг)_ №211 від 28.12.2021 надав відповідачу послуги на загальну суму 12000,00 грн.

Аналогічно свої зобов`язання за Договором від 13.01.2022 позивач виконав належним чином та згідно із Актом здачі приймання робіт (надання послуг) №27 від 14.01.2022 надав відповідачу послуги на загальну суму 12000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 4.2. Договору, Замовник здійснює оплату за надані послуги у безготівковій формі виключно по факту прийняття послуг на підставі підписаного двома Сторонами Акту приймання-здачі наданих послуг, який подається разом із розрахунками Виконавця та ТТН.

Якщо інше не передбачено даним Договором оплата проводиться Замовником шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі виставленого рахунку протягом 10-ти банківських днів з дати підписання Акту здачі-приймання послуг, до якого повинні бути додані належним чином оформлені (підписані) ТТН та із врахуванням умов п.4.2. Договору (п.4.3. Договору).

У матеріалах справи наявні рахунок на оплату №207 від 28.12.2021 по договору від 27.12.2021 на суму 12000,00 грн та рахунок на оплату №29 від 14.01.2022 на суму 12000,00 грн.

Зі змісту наданих позивачем Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №211 від 28.12.2021 та №27 від 14.01.2022 вбачається, що замовник (відповідач) отримав оригінали усіх документів згідно із Договором, у день підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Погоджений сторонами у п. 4.3 Договору від 27.12.2021 строк для оплати послуг (10 банківський днів) почав обраховуватись з 29.12.2021 (з наступного банківського дня після підписання акту) та закінчився 13.01.2022 (включно).

Погоджений сторонами у п. 4.3 Договору від 13.01.2022 строк для оплати послуг (10 банківський днів) почав обраховуватись з 17.01.2022 (з наступного банківського дня після підписання акту) та закінчився 28.01.2022 (включно).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не сплатив вартості наданих йому послуг у встановлені у договорі строки. Таким чином, станом на момент ухвалення цього рішення судом, неоплаченою залишається сума у розмірі 24000,00 грн.

Належних та допустимих доказів повної чи часткової сплати вказаної суми заборгованості відповідачем до суду подано не було.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення із відповідача 24000,00 грн. основної заборгованості є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, то суд належним чином проаналізувавши вказані позовні вимоги, а також докази подані на їх підтвердження, зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Сторонами у пункті 5.3. Договору визначена відповідальність за несвоєчасну оплату поставленої продукції, а саме Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки платежу, а також вартість товару з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та двадцять п`ять відсотків річних від простроченої суми.

Згідно з ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.5.3.1 Договору у випадку прострочення платежу за надані послуги, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,01 % , але в будь-якому разі не більше облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ОП КГС ВС від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені судом встановлено, що така обрахована позивачем неправильно.

Як зазначалось судом вище, по договору від 27.12.2021 надані послуги повинні були бути оплачені у строк до 13.01.2022 включно, однак залишились неоплаченими.

Здійснивши перерахунок пені з врахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України, суд встановив, що: за період з 14.01.2022 по 14.07.2022 від суми бору 12000,00 грн. розмір пені становить 218,40 грн (12 000,00 x 0.01 x 182 : 100).

Відповідно по договору від 13.01.2022 надані послуги повинні були бути оплачені у строк до 28.01.2022 включно, однак залишились неоплаченими.

Здійснивши перерахунок пені з врахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України встановив, що: за період з 29.01.2022 по 29.07.2022 від суми бору 12000,00 грн. розмір пені становить 218,40 грн (12 000,00 x 0.01 x 182 : 100).

Відтак, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 436,80 грн.

Як передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат за договором від 27.12.2021 судом встановлено, що за період з 14.01.2022 по 16.04.2024 від суми бору 12000,00 грн. розмір інфляційних втрат становить 4189,38 грн.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат за договором від 13.01.2022 судом встановлено, що за період з 29.01.2022 по 16.04.2024 від суми бору 12000,00 грн. розмір інфляційних втрат становить 3981,62 грн.

Всього 8171,00 грн. інфляційних втрат (позивачем заявлено до стягнення 7488,00 грн).

Жодних заяв, клопотань в порядку ст.46 ГПК України, після відкриття провадження у справі, позивачем до суду не подавалось.

Відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відтак, вимога позивача про стягнення 7488,00 грн. інфляційних втрат підлягає до задоволення.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних за договором від 27.12.2021 судом встановлено, що за період з 14.01.2022 по 16.04.2024 від суми бору 12000,00 грн. розмір 3% річних становить 812,42 грн.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних за договором від 13.01.2022 судом встановлено, що за період з 29.01.2022 по 16.04.2024 від суми бору 12000,00 грн. розмір 3% річних становить 797,63 грн.

Всього 1610,05 грн. 3% річних (позивачем заявлено до стягнення 1591,85 грн).

Відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відтак, вимога позивача про стягнення 1591,85 грн. 3% річних підлягає до задоволення.

Як унормовано статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в частково, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача належить 24000,00 грн. основної заборгованості, 436,80 грн. пені, 7488,00 грн. інфляційних втрат, 1591,85 грн. 3% річних.

Судові витрати.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №12 від 16.04.2024.

Водночас позовна заява подана до Господарського суду Львівської області через підсистему «Електронний суд» 16.04.2024 (документ сформований в системі 16.04.2024).

Так, згідно із Законом № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до Закону України «Про судовий збір» було включено частину третю статті 4 та визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт «б» підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).

Враховуючи вищенаведене, позивач мав би сплатити судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8% для пониження ставки розміру судового збору, тобто 2422,40 грн (3028,00 х 0,8 %), переплата становить 605,60 грн.

Згідно з положеннями пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, 605,60 грн судового збору підлягатимуть поверненню позивачу з підстави внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом у випадку подання позивачем до суду відповідного клопотання про повернення судового збору.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2417,95 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 74, 76-80, 123, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Глобал Пост» (79020, м. Львів, вул. Під Голоском, буд.2А; код ЄДРПОУ 42503626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат Д» (49000, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.7 кв.1704; код ЄДРПОУ 44308308) 24000,00 грн. основної заборгованості, 436,80 грн. пені, 7488,00 грн. інфляційних втрат, 1591,85 грн. 3% річних, 2417,95 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяКітаєва С.Б.