Рішення № 120301000, 10.07.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/7153/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Удовіченка С.О., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головногоуправління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в якому просить:

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області №163750028662 від 24.05.2024 року в частині не зарахування до трудового стажу позивача періодів роботи з 14.05.1991 по 20.06.1995 рік на Полтавському монтажному пуско-налагоджувальне підприємство "ЭКОНАЛ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Миколаївській області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 (РПОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 14.05.1991 року по 20.06.1995 рік на Полтавському монтажному пуско-налагоджувальне підприємство ЭКОНАЛ .

В обгрунтування позовної заяви позивач вказував на протиправну відмову у призначенні пенсії, яка викладена в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області №163750028662 від 24.05.2024. Зазначив, що основний документ який підтверджує трудовий стаж є трудова книжка, при цьому позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19.06.2024 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. У відзиві відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи на його безпідставність. Зазначив, що для призначення позивачу пенсії за віком не достатньо страхового стажу, крім того, до страхового стажу не зараховано періоди роботи 14.05.1991 по 20.06.1995, оскільки дата наказу про звільнення та дата звільнення дописані.

Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши докази, суд встановив наступні обставини.

16.05.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області та 24.05.2024 прийнято рішення №163750028662, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю страхового стажу 31 рік.

Як зазначено у вищевказаному рішенні згідно наданих документів до страхового стажу не зараховано періоди з 14.05.1991 по 20.06.1995, згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 20.07.1982, оскільки в запис про звільнення внесено зміни з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.

Не погодившись із рішенням від 24.05.2024 №163750028662, в частині не зарахування страхового стажу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

За правилами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788) та від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).

Закон України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із статтею 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною третьою статті 26 Закону №1058 зазначено, що Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Згідно з статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно із абзацом 1 пункту Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно запису № 11 трудової книжки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 14.05.1991 прийнятий на роботу інженером до Полтавського монтажного пуско-налагоджувального підприємства "ЭКОНАЛ, що засвідчено печаткою підприємства.

Згідно запису № 12 трудової книжки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 20.06.1995 звільнений із Полтавського монтажного пуско-налагоджувального підприємства "ЭКОНАЛ, що засвідчено печаткою підприємства.

Згідно запису № 13 трудової книжки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 20.06.1995 прийнятий на роботу інженером до ТОВ "ЭКОНАЛ-АТД, що засвідчено печаткою підприємства.

На час спірного періоду роботи позивача діяла Інструкція "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162) та Інструкція "Про порядок ведення трудових книжок працівників", що затверджена наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 4.1 Інструкції № 162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17.

Варто також зазначити, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення вказує лише на порушення, як він вважає, заповнення трудової книжки, однак при розгляді справи не надає будь яких доказів того, що позивач у спірному періоді не працював на підприємстві Полтавське монтажне пуско-налагоджувальне підприємство "ЭКОНАЛ.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо необхідності визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області №163750028662 від 24.05.2024 року в частині не зарахування до трудового стажу позивача періодів роботи з 14.05.1991 по 20.06.1995 рік на Полтавському монтажному пуско-налагоджувальне підприємство "ЭКОНАЛ та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Миколаївській області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 (РПОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 14.05.1991 року по 20.06.1995 рік на Полтавському монтажному пуско-налагоджувальне підприємство ЭКОНАЛ .

Таким чином підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13322403, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв)), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області №163750028662 від 24.05.2024 року в частині не зарахування до трудового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 14.05.1991 по 20.06.1995 рік на Полтавському монтажному пуско-налагоджувальному підприємстві "ЭКОНАЛ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Миколаївській області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.05.1991 року по 20.06.1995 рік на Полтавському монтажному пуско-налагоджувальному підприємстві ЭКОНАЛ .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко