Рішення № 120300857, 08.07.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/3725/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження ( у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області стосовно ОСОБА_1 про відмову в призначенні пенсії за віком;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №163750026175 від 06.02.2024 стосовно ОСОБА_1 про відмову в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повністю зарахувати до страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 для пенсійного забезпечення, період роботи з 05.09.1984 по 31.10.1985 у Будинку культури РА в/ч НОМЕР_1 (Дом культури СА в/ч НОМЕР_2 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за віком з 29 січня 2024 року ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи, які дозволяють підтвердити факт роботи у спірний період. Вказувала, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 провадження у даній справі відкрито, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилався на те, що дослідивши записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, управлінням було виявлено наявність виправлення в даті наказу про звільнення (запис № 5 від 31.10.1985) у спосіб, не передбачений чинним на момент внесення запису законодавством. Вказували, що позивачем відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993, не надано документів які б підтвердили страховий стаж за період роботи з 05.09.1984 по 31.10.1985.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач 29.01.2024 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки.

За принципом екстериторіальності вказану заяву та додані до неї документи розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та 06.02.2024 № 163950010693 винесено рішення, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії відповідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 20 років.

Зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з записами в трудовій книжці НОМЕР_3 від 05.09.1982: з 05.09.1984 по 31.10.1985, оскільки в даті наказу про звільнення наявне необумовлене виправлення. Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Вказано, що до уваги не взято членський квиток, оскільки не надано відомості про період сплати внесків та відсутня інформація щодо наявності документів, передбачених пунктом 3 Порядку № 637.

Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням, звернулася до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).

Відповідно до частин 1, 2 статті 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 26 Закону №1058 передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 року.

Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом (до 01.01.2004). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Частиною 1 ст. 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

У пункті 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За змістом матеріалів справи до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 05.09.1985 по 31.10.1985 згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 05.09.1982, оскільки в даті наказу про звільнення з роботи наявне виправлення.

Так, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 05.09.1982 позивач у період з 05.09.1985 по 31.10.1985 займала посаду бібліотекара у Будинку культури РА в/ч НОМЕР_1 : прийнято на посаду на підставі наказу № 79 від 05.09.1984; звільнено на підставі наказу № 84 від 20.09.1985.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі № 654/890/17.

Також, суд звертає увагу, що в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Також, оскільки трудова книжка є самостійною та достатньою підставою для зарахування до страхового стажу позивача періоду з 05.09.1984 по 31.10.1985, то відмова у зарахуванні зазначеного періоду до страхового стажу не ґрунтується на вимогах законодавства України, є формальною та такою, що протиправно позбавляє позивача конституційного права на пенсійне забезпечення.

До того ж у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини тощо.

Натомість пенсійний орган всупереч статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не скористався правом самостійно отримати відповідні документи з метою підтвердження страхового стажу позивача за спірний період.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для призначення пенсії, зокрема, звернення до відповідних суб`єктів з метою проведення такої перевірки, доказів здійснення вказаного матеріали справи не містять. При цьому неможливість проведення відповідної перевірки відповідачем не дає підстав для відмови у зарахуванні відповідних документів.

Відтак, дії відповідача ГУ ПФУ в Одеській області щодо розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії не відповідають вимогам чинного законодавства. Так, відповідач фактично усунувся від виконання свого обов`язку щодо належного розгляду заяви позивача, переклавши на позивача тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його документах.

Приймаючи до уваги, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу спірний період роботи, суд приходить до висновку що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Одеській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 06.02.2024 № 163750026175 прийняте з наведених у ньому підстав, є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

При цьому, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком.

Проте, за результатом розгляду заяви позивача пенсійним органом прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, оцінку якому надано судом вище.

А відтак позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області стосовно ОСОБА_1 про відмову в призначенні пенсії за віком задоволенню не підлягає.

Щодо обраного позивачем способу відновлення свого порушеного права як зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повністю зарахувати до страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 для пенсійного забезпечення, період роботи з 05.09.1984 по 31.10.1985 у Будинку культури РА в/ч НОМЕР_1 (Дом культури СА в/ч НОМЕР_2 ) та призначити пенсію за віком з 29.01.2024 ОСОБА_1 , суд зазначає.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Призначення та виплата пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.

Однак, враховуючи, що скасоване рішення прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття обґрунтованого рішення, то суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 29.01.2024 з урахуванням висновків суду.

Таким чином адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач у позовній заяві просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області на його користь судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Зважаючи на те, що передумовою для виникнення цього спору є прийняття ГУ ПФУ в Одеській області протиправного рішення про відмову в призначенні пенсії, суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача повністю.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська область, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 06.02.2024 № 163750026175.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 29.01.2024 з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

Суддя С.С. Бойко