Рішення № 120300815, 10.07.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/6592/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

03 червня 2024 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач. ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не виплати ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії в розмірі 20781,28 грн.;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії в розмірі 20781,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та є внутрішньо переміщеною особою. Пояснює, що у період з липня 2016 року по березень 2018 року виплата пенсії позивачу була припинена. На звернення позивача із заявою від 01.03.2024 щодо отримання інформації про суми заборгованості відповідач листом від 21.03.2024 повідомив, що кошти за період з 01.07.2019 по 31.05.2019 у розмірі 25271,50 грн. обліковані в органі Пенсійного фонду України та підлягають виплаті на умовах порядку виплати пенсій та сума коштів на погашення заборгованості буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2024 рік після його затвердження. Зазначає, що частина боргу пенсійним органом виплачена позивачу на банківський рахунок, однак залишок заборгованості станом на 01.01.2024 складає 20781,28 грн., яка не виплачена відповідачем. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує її право як внутрішньо переміщеної особи на соціальний захист.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - задоволено та звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору у справі №440/6592/24. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/6592/24. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

20 червня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 33-35/, в якому представник ГУ ПФУ в Полтавській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач з 01.08.2014 перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області. Із 01.07.2016 позивача взято на облік в Миргородському управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області відповідно до розпорядження від 27.06.2018 та від 31.07.2018. Пояснює, що виплата пенсії позивачу здійснюється з 01.09.2018 на підставі електронної інформації. Позивачу листом від 21.03.2024 роз`яснено, що пенсійні кошти з 01.07.2016 по 31.05.2019 в розмірі 25271,50 грн. обліковані в органі Пенсійного фонду України та підлягають виплаті, залишок заборгованості пенсії позивача станом на 01.01.2024 складає 20781,28 грн., який буде виплачено позивачу за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету за рахунок коштів Державного бюджету України на відповідний рік. Вважає, що відповідачем не допущено протиправних дій щодо виплати пенсії позивачу та не порушено її права чи законні інтереси.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Із 01.08.2014 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено пенсію за віком, що підтверджено розпорядженням ПФУ в м. Артемівську та Артемівському районі №40607 від 20.01.2015 /а.с. 46/.

Розпорядження начальника УПФУ в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області від 03.04.2015 про зняття з обліку одержувач пенсії ОСОБА_1 знята з обліку з 01.05.2015 у зв`язку з переїздом згідно електронного запиту. Пенсія сплачена по 30.04.2015 у сумі 949 грн. /а.с. 45/.

Із 01.05.2015 ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком на підставі розпорядження Гадяцького УПФУ №4695 від 22.04.2015 /зворот а.с.41/.

Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №383 від 30.09.2016 припинено соціальну виплату внутрішньо переміщеним особам: ОСОБА_1 - виплату пенсії /а.с. 39, 40/.

Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі від 03 жовтня 2016 року призупинено соціальну виплату пенсії внутрішньо переміщеним особам: ОСОБА_1 , у зв`язку з рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №383 від 30.09.2016; пенсійна справа №163901, поштове відділення №373000 /зворот а.с. 39, зворот а.с. 40/.

Згідно довідки від 03.04.2018 №1632-3681 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 /а.с. 9, 42/.

04.04.2018 ОСОБА_1 звернулась із заявою-поясненням /зворот а.с. 36/.

Розпорядженням Миргородського об`єднаного УПФУ №93188 від 27.06.2018 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 01.07.2016 /а.с. 41/.

На звернення позивача від 21.11.2018 /а.с. 13/ Миргородське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надало відповідь листом від 05.12.2018 №10669/02-24, яким повідомило ОСОБА_1 , що починаючи з 2018 року виплата пенсії здійснюється у місячному розмірі, доплату за період з 01.07.2016 по 31.08.2018 буде проведено після затвердження Кабінетом Міністрів України окремого порядку /а.с. 12/.

Листом Міністерства соціальної політики України від 19.03.2019 №2016/0/196-19/54 ОСОБА_1 повідомлено, що 27.04.2018 до Миргородського управління надійшов макет електронної пенсійної справи та атестат пенсійної виплати, згідно з яким позивачу виплачено пенсію по 30.06.2016 включно. 04.05.2018 до Миргородського управління надійшло рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Миргородської міської ради про відновлення ОСОБА_1 виплати пенсії. Розпорядженням Миргородського управління від 31.07.2018 позивача взято на облік з 01.07.2016, виплату пенсії забезпечено з вересня 2018 року. Виплату пенсії з 01.07.2016 по 31.08.2018 буде проведено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України /а.с. 15/.

Листом Пенсійного фонду України від 22.03.2019 №7344/Л-1 повідомлено, що позивач перебуває на обліку в Миргородському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області як внутрішньо переміщена особа, до якого 04.04.2018 звернулась із заявою про переведення виплати пенсії з Гадяцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Також повідомлено, що Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області доручено виплатити пенсію заявниці за період з місяця звернення (з квітня) по серпень 2018 року. Виплату пенсії за період до місяця звернення буде проведено з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 на умовах окремого порядку, після прийняття цього порядку Кабінетом Міністрів України. /а.с. 20/.

01 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про надання інформації щодо заборгованості по пенсійним виплатам за період з 01.07.2016 по 31.08.2018 /а.с. 21/.

Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 21.03.2024 №6603-5527/Л-02/8-1600/24 повідомлено, що позивач отримує перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та є внутрішньо переміщеною особою, пенсійні кошти за період з 01.07.2016 по 31.05.2019 в розмірі 25271,50 грн. обліковані в органі Пенсійного фонду України та підлягають виплаті на умовах Порядку виплати пенсій. Зазначено, що виплата облікованих коштів проведена позивачу в межах бюджетних асигнувань виділених на погашення заборгованості та частина боргу перерахована в сумі 532,18 грн. - у листопаді-грудні 2022 року; 557,32 грн. - у липні 2023 року; 2093 грн. - у вересні 2023 року; 1303 грн. - у жовтні 2023 року; 4,10 грн. - у листопад 2023 року; 0,62 грн. - у грудні 2023 року. Залишок заборгованості станом на 01.01.2024 складає 20781,28 грн. Роз`яснено, що сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2024 рік після його затвердження /а.с. 11, 44/.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не виплаті заборгованості з виплати пенсії в розмірі 20781,28 грн., позивач звернулася до суду з позовом у цій справі про стягнення суми заборгованості пенсії.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон України №1058) визначено, що цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 3 статті 4 Закону України №1058 передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України №1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Підстави припинення виплати пенсії встановлені статтею 49 Закону України № 1058, за приписами частини 1 якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 49 Закону України № 1058 передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України. Такі виплати можуть проводитися публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України за письмовими заявами осіб з інвалідністю I групи та осіб, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, безоплатно з доставкою додому за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб з одночасною їх фізичною ідентифікацією для отримання соціальних виплат.

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк України".

Відповідно до приписів пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 03.06.2017), довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.

Частиною 1 статті 12 Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII передбачено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; вчинення кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або військового кримінального правопорушення; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами пункту 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін, Мінцифри подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону (крім осіб, які є власниками знищеного або пошкодженого (до ступеня непридатного для проживання) житлового приміщення (до відновлення такого житлового приміщення) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, що підтверджується інформацією з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр пошкодженого та знищеного майна) (за технічної можливості), або органом місцевого самоврядування, або обласною державною (військовою) адміністрацією) приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Рішення про скасування дії довідки також приймається після надання повідомлення внутрішньо переміщеною особою про повернення до покинутого постійного місця проживання (крім осіб, які є власниками знищеного або пошкодженого (до ступеня непридатного для проживання) житлового приміщення (до відновлення такого житлового приміщення) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, що підтверджується інформацією з Реєстру пошкодженого та знищеного майна) (за технічної можливості), або органом місцевого самоврядування, або обласною державною (військовою) адміністрацією):

керівником відповідного уповноваженого органу або уповноваженою особою територіальної громади / центру надання адміністративних послуг - у разі подання повідомлення за місцем отримання довідки;

керівником відповідного уповноваженого органу - у разі подання повідомлення після повернення до покинутого постійного місця проживання.

Уповноважений орган або уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.

Таким чином, законодавством України встановлено підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запису про скасування дії довідки.

Суду не надано доказів скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи органом, який її видав.

Відповідачем не надано до суду рішень органів Пенсійного фонду або рішень суду про припинення виплати пенсії позивачу, наявність яких є необхідною умовою, встановленою статтею 49 Закону України № 1058 для припинення виплати пенсії.

Пунктом 15 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08 червня 2016 року встановлено, що орган, що здійснює соціальні виплати, призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Відповідач не заперечує, що пенсійні виплати позивачу за період з 01 липня 2016 року до 31 серпня 2018 року в сумі 20781,28 грн. фактично нараховані, але зазначає, що їх виплату не проведено у зв`язку з відсутністю законодавчо встановленого механізму виплати не виплачених за попередні періоди пенсій.

Оцінюючи такі твердження відповідача суд зауважує, що згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі №805/402/18.

Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами.

Як визначено статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає такій особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всебічно сприяти здійсненню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що відсутність законодавчого врегулювання окремого порядку виплати заборгованості по соціальним виплатам не може ставити в залежність особу-отримувача пенсії, як єдиного джерела існування цієї особи.

У ході розгляду справи встановлено, що право на отримання позивачем пенсії ГУ ПФУ в Полтавській області не оспорюється, однак зазначене право піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законам України. Зокрема, такі обмеження не передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також не відповідають вимогам статті 46 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі "Новік проти України" (18 грудня 2008 року) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".

Положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування (рішення Європейського суду по справі Свято - Михайлівської парафії проти України від 14 червня 2007 року).

Жодна норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з точністю, достатньою для того, щоб надати змогу громадянинові регулювати свою поведінку: він має бути спроможним - якщо потрібно, після відповідної консультації - передбачити такою мірою, наскільки це є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть випливати з його дій. Ці наслідки не повинні бути передбачуваними з абсолютною певністю. У той час, як певність у праві є вельми бажаною, вона може спричиняти надмірну жорсткість, а право має йти в ногу з обставинами, що змінюються. Відповідно до цього більшість законів з необхідністю укладаються в термінах, які більшою чи меншою мірою є нечіткими, а їхнє тлумачення і застосування є питаннями практики (Рішення Європейського суду "Фельдек проти Словаччини" від 12 липня 2001 року).

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 688/4324/16-а.

Частиною 1 статті 47 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 2 статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо не виплати пенсії з посиланням на відсутність окремої програми передбаченої в бюджеті Пенсійного фонду України, оскільки реалізація особою прав пов`язаних з отриманням бюджетних коштів, які базуються на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Таким чином, враховуючи відсутність правових підстав для не виплати позивачу нарахованої пенсії за період з 01 липня 2016 року по 31 серпня 2018 року в розмірі 20781 грн. 28 коп., суд дійшов висновку, що за таких обставин мала місце протиправна бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за період з 01 липня 2016 року по 31 серпня 2018 року в розмірі 20781 грн. 28 коп.

Як встановлено частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період 01 липня 2016 року по 31 серпня 2018 року в сумі 20781 грн. 28 коп. та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за період 01 липня 2016 року по 31 серпня 2018 року в розмірі 20781 грн. 28 коп.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 обґрунтований та підлягає задоволенню.

Підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927, вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період 01 липня 2016 року по 31 серпня 2018 року в сумі 20781 грн. 28 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за період 01 липня 2016 року по 31 серпня 2018 року в розмірі 20781 грн. 28 коп. (двадцять тисяч сімсот вісімдесят одна гривня двадцять вісім копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич