Рішення № 120297520, 10.07.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2024 р. справа № 300/3036/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про

визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком з часу звернення за перерахунком пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII;

зобов`язання здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком, згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII, починаючи з 06.03.2024 та без обмеження строку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має право на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-XII із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, оскільки позивач є членом сім`ї репресованої особи, народився у спецпоселенні та проживав з репресованими особами однією сім`єю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 07.05.2024. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років (пункт розділу XV доповнено абзацом другим згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 3108-ІV від 17.11.2005. В частині розмірів надбавок та підвищень з 01.01.2004 Закон № 1788-XII не діє. Підвищення реабілітованим і членам їхніх сімей призначається на підставі заяви та посвідчення реабілітованого, а членам його сім`ї за умови надання довідки про факт примусового переселення. Просить врахувати, що Законом № 1058-IV передбачено виплату підвищення до пенсії за рахунок коштів Державного бюджету України, тому Урядом було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 654, 16.07.2008 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" якою встановлено, що з 1 вересня 2008 року: 2) громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28.09.2015 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Відповідно до архівної довідки Управління міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області від 29.02.2024 № 36/108/05/13-2024, батько позивача ОСОБА_2 , 1925 року народження, мати - ОСОБА_3 , 1933 року народження, з 12.09.1950 по 26.06.1958 знаходилась на спецпоселенні в Красноярському краї СРСР. Ухвалою Судової колегії у кримінальних справах Верховного суду УРСР від 26.03.1966 справа стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 закрита з поверненням їм конфіскованого майна або його вартості. На підставі статті 3 Закону України від 17 квітня 1991 року "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" УВС Івано-Франківської області 14.07.1992 вищезазначені особи реабілітовані з поновленням у всіх громадянських правах і поверненням конфіскованого майна або його вартості (а.с.10, 11).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.10.1955, паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Івано-Франківським MB УМВС в Івано-Франківській області 11.12.1996, під час перебування на спецпоселенні у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_1 , місце народження с. Маралосовхоз, Усіпського району, Красноярського краю (а.с.12-14).

06.03.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області із заявою про підвищення призначеної пенсії на 25% мінімальної пенсії за віком, як члену сім`ї репресованих осіб (а.с.7).

За результатом розгляду заяви позивача від 06.03.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповіддю від 05.04.2024 № 3702-2320/В-02/8-0900/24 відмовило позивачу в перерахунку нарахування підвищення до його пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, посилаючись на те, що положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років (пункт розділу XV доповнено абзацом другим згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 3108-ІV від 17.11.2005). В частині розмірів надбавок та підвищень з 01.01.2004 Закон № 1788-XII не діє. Зазначено, що підвищення реабілітованим і членам їхніх сімей призначається на підставі заяви та посвідчення реабілітованого, а членам його сім`ї за умови надання довідки про факт примусового переселення (а.с.8, 9).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Зміст нормативно-правових положень щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності через надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 № 962-XII (далі - Закон № 962-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою ліквідувати наслідки беззаконня, допущені з політичних мотивів до громадян Української РСР, поновити їх права, встановити компенсації за незаконні репресії та пільги реабілітованим.

Статтею 1 Закону № 962-XII встановлено, що реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Відповідно до статті 3 Закону № 962-XII реабілітації підлягають всі громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

Наведене свідчить, що законодавець до реабілітованих осіб відносить як громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій, так і примусово переселених осіб.

Статтею 1-1 Закону № 962-XII визначенні наступні терміни, зокрема: вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; депортація - примусове виселення народів, етнічних, етноконфесійних, соціальних або інших груп населення з місць їхнього постійного проживання з політичних, класових, соціальних, релігійних, національних мотивів; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім`ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю були пов`язані спільним побутом.

Відповідно до статті 1-3 Закону № 962-XII потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.

Положення цієї норми чітко визначають, що потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі: діти, які були переселені разом із батьками; діти, які народилися під час перебування репресованої особи на засланні і проживали з репресованою особою однією сім`єю.

Таким чином, до членів сімей, яких було примусово переселено, належать й діти, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім`єю.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII.

Згідно з пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.05.2024 у справі № 500/5507/23.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 500/5507/23.

Як встановлено, згідно до архівної довідки Управління міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області від 29.02.2024 № 36/108/05/13-2024, свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.10.1955, паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Івано-Франківським MB УМВС в Івано-Франківській області 11.12.1996, батьки позивача знаходилась на спецпоселенні з 12.09.1950 по 26.06.1958 та у період перебування на спецпоселенні 27.09.1955 у них народився син ОСОБА_1 , який на час здійснення репресій проживав з батьками, репресованими особами однією сім`єю, в тому числі проживав у спецпоселенні, куди сім`ю було переселено примусово.

Отже, відповідно до статті 1-3 Закону № 962-XII позивач є потерпілим від репресії, оскільки є дитиною репресованої особи, яка народилися на засланні.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, зокрема, що позивач належить до категорії громадян, членів сім`ї, висланих з постійного місця проживання, позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління, з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями, реабілітованої по статті 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", суд вважає що позивач, як член сім`ї громадянина, який необґрунтовано зазнав політичних репресій та був реабілітований, має право на підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону № 1788-XII з 06.03.2024.

Відмова Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області у встановленні позивачу підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону № 1788-XII у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до поданої позивачем заяви від 06.03.2024, є протиправною.

Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті підвищення пенсії ОСОБА_1 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII, із розрахунку 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 у розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком, згідно пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII, з 06.03.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.