Рішення № 120297373, 09.07.2024, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року м. Ужгород№ 260/3883/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Гавій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач, ВДВС у м. Ужгороді), яким просить визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору № 588280764 від 27.05.2024 року видану ВДВС у м. Ужгороді про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.05.2024 року позивачем отримано спірну постанову про стягнення виконавчого збору, з якою вона не погоджується з тих підстав, що державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим документом № 308/5263/15 виданим 02.08.2018 року та не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у виконавчому листі, а тому підстави для стягнення виконавчого збору у тому розмірі, який визначено у оскаржуваній постанові відсутні.

Ухвалою судді від 17.06.2024 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до судового розгляду.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, яким заперечує проти позовних вимог, та зазначає, що умовою для стягнення виконавчого збору (за виключенням визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) є початок примусового виконання, що розпочинається після спливу строку на самостійне виконання.

Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто.

У зв`язку з помилковістю тверджень позивача, з огляду на приписи норм чинного законодавства вважає, що є підстави для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Судове засідання, призначене на 27.06.2024 року не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, розгляд справи призначено на 09.07.2024 року.

Представники сторін, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання 09.07.2024 року не з`явились, відтак, враховуючи особливості провадження у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів ДВС, що визначені ст. 287 КАС України, та у відповідності до вимог ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено за відсутності представників сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23.05.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 151Є/V та 22.05.2008 року Додатковою угодою №1 до кредитного договору № 151Є/V від 23.05.2006 року внесено зміни до п. 1.1. вказаного договору та надано ОСОБА_2 кредит в розмірі 49 500,00 дол. США, зі сплатою 17% річних, строком до 08.04.2013 року.

В забезпечення виконання зобов`язання за Договором № 151 Є/V між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договори поруки.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за Договором, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося у суд із позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Повторним заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 11.12.2017 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 116126,83 доларів США, що відповідно до курсу НБУ від 21.04.2015 року складає суму 2583821,97 грн. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 3654 грн.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 11.07.2018 року заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11.12.2017 року, змінено в частині стягнення судових витрат. У решті, рішення суду першої інстанції, залишено без змін.

02.08.2018 року Апеляційним судом Закарпатської області видано виконавчий лист у справі № 308/5263/15.

Так, 10.04.2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 308/5263/15 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості у розмірі 116126,83 дол. США, що складає відповідно до курсу НБУ від 21.04.2015 року 2583821,97 грн.

Як зазначає позивач, 17.08.2023 року остання направляла відповідачу заяву про виконання боржником зобов`язань по виконавчому листу у повному обсязі.

16.05.2024 року представником стягувача - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_3 була подана заява про те, що станом на 15.05.2024 року боржником виконано зобов`язання перед стягувачем.

27.05.2024 року державним виконавцем ВДВС у м. Ужгороді винесено постанову № 58827064 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 460857,83 гривень (дана сума розрахована з урахуванням того, що на час сплати боргу курс долара США відповідно до курсу НБУ від 21.04.2015 року змінився відповідно до курсу НБУ від 15.05.2024 року та складає 39,67 за один долар США, отже сума до стягнення складає 4606751,34 грн.).

28.05.2024 року державним виконавцем ВДВС у м. Ужгороді винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75150598 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 58827064 від 27.05.2024 року.

Не погоджуючись із постановою про стягнення з боржника виконавчого збору, позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що відносини щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VIII).

У силу статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII).

Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону № 1403-VIII).

Згідно з статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно з частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Також частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже за змістом вказаних приписів у разі повернення виконавчого листа за заявою стягувача виконавчий збір підлягає стягненню з боржника.

Спір у цій справі виник при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону.

Суд зазначає, що Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій. Натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Норми частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Натомість частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується за примусове виконання виконавчого документа, що слід розуміти як фактичне його виконання.

Пунктом 8 розділу 111 Інструкції передбачено, що не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Виконання постанови про стягнення виконавчого збору здійснюється за рахунок стягнутих з боржника коштів за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів.

При цьому, пункт 22 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведених вище приписів слід зробити висновок, що виконавчий збір стягується лише у разі фактичного стягнення заборгованості у розмірі 10 відсотків від стягнутої суми.

Суд також зазначає, що згідно частини п`ятої статті 37 Закону №1404 повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Також пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин суд вважає, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Судом встановлено, що виконавче провадження № 58827064 було завершене з підстав повернення виконавчого документу стягувачу, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VІІІ.

27.05.2024 року відповідач виніс постанову № 58827064 про стягнення з позивача 460857,83 грн виконавчого збору, з якої вбачається, що з позивача жодних сум по виконавчому провадженню не було стягнуто й відповідач цю обставину не заперечує.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувача за його заявою створено умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18, постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №400/4023/19, постанові 28.12.2021 у справі № 400/4863/20.

Тому, враховуючи, що примусового виконання рішення фактично не відбулось, сума боргу з боржника стягнута не була, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору, відтак, постанова від 27.05.2024 року ВП №58827064 про стягнення 460857,83 грн виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами у справі є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доказування покладається в даному випадку на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність оскарженої постанови, вимоги позову про її скасування відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, що підтверджуються дослідженими належними та допустимими доказами, в зв`язку з чим позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької, буд. 10 код ЄДРПОУ 35045459) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 58827064 від 27.05.2024 року про стягнення виконавчого збору.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, з особливостями, визначеними ст. 287 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.

СуддяС.І. Рейті